На передовій набагато спокійніше, ніж у Києві», - розповідає Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло / фото - В'ячеслав Ратинський

"На передовий спокійніше, ніж у Києві". Фронтові настрої у часи інформаційної істерії

17:07, 17.02.2022
14 хв.

Один із можливих сценаріїв військової ескалації з боку Росії – загострення на Донбасі. Щоб дізнатися про настрої на фронті, УНІАН побував на Донеччині, на навчальній базі 1-ої окремої штурмової роти ДУК ПС, поспілкувався з бійцями та їх командиром – Героєм України Дмитром "Да Вінчі" Коцюбайлом.

"Міни були такою потужності, що одна з них пробила бетонну плиту".

"Читаю новини й думаю: "Нас уже захопили". На передовій набагато спокійніше, ніж у Києві", - розповідає Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло, Герой України, командир 1-ї штурмової роти ДУК ПС.

Ми зустрічаємося на навчальній базі його підрозділу в одному з шахтарських селищ Донеччини. Дуже довго форпостом бійців була Авдіївка, але деякий час тому по ній завдали удар безпілотники. Міни були такою потужності, що одна з них пробила бетонну плиту. Розрахунок ворога був такий: підпалити корпуси, накрити осколками тих, хто вибіг гасити пожежу. Та ці плани залишились планами. Ніхто не постраждав, але підрозділ перемістився трохи далі від лінії фронту.

На території збанкрутілого заводу, який розбирали на металобрухт, з'явилася казарма, навчальний полігон, спортмайданчик, ремонтна майстерня, музей та вольєр для вовка, якого Да Вінчі два роки тому подарували військові.

Відео дня
Чотирилапий побратим на прізвисько Вольф / фото - В'ячеслав Ратинський

Вовча зграя – символ підрозділу. З'явитися нізвідки, не знати милосердя до ворога, використовувати звірине чуття, щоб не потрапити під удар - тактика, завдяки якій вдалось знищити сотні ворогів, десятки одиниць техніки.

Про нещодавній удар безпілотників хлопці розповідають спокійно, по-буденному. Під час гарячої фази війни добровольці незліченну кількість разів потрапляли під обстріли, бачили, як у 2014-му ГРАДИ вилітали з території РФ, пам'ятають шквальні обстріли "Промки" у 2018-му... Кажуть, небезпека є, але є й розуміння, що їй протиставити та як врятувати життя ветеранів та новачків підрозділу: заняття тактичною медициною - одні з найчастіших у розпорядку дня.

"Нагадаю: Моторола, Гіві, Захар не самі здохли"

Розмову починаємо з обговорення того, наскільки реальна загроза широкомасштабного вторгнення армії РФ.

"Техніки на лінії кордону набагато більше, ніж живої сили. Але у будь-який момент вони можуть підвести ще декілька тактично-батальйонних груп. І це те що ми спостерігаємо з супутників, а скільки баз, про які ми не знаємо? Скільки живої сили, про яку ми не знаємо? Її може бути значно більше", - каже "Да Вінчі".

Да Вінчі пішов на війну у 18 років, усі вісім років залишається у статусі добровольця

Попри близькість до лінії фронту, тут не відчувається напруга чи тривога. Командир та бійці зайняті повсякденними справами, вони наче не звертають увагу на новини. Розпитуємо, що дозволяє зберігати спокій та оптимізм.

"Армія у нас з бойовим досвідом. Вона навчилась воювати. Так, багато недоліків, але у всіх багато недоліків.  Не було б армії - не було б України. - каже "Да Вінчі". - У нас є ППО. Не найкраще, але завдасть відчутних втрат їх авіації, відчутних. Так, будуть ракетні удари, артилерійські удари. Питань нема. Але, все одно, далі буде йти піхота, як по іншому брати населені пункти? А у нас 250 тисяч військ як ні як, плюс тероборона, плюс добровольці, небайдужі громадяни. Це сотні тисяч озброєних людей, які будуть чинити опір. Нагадаю: Моторола, Гіві, Захар не самі здохли".

На передовій бійці зберігають спокій

Військові кажуть, що зараз час грає проти Путіна.

"Україна отримує озброєння, ми готуємось, йдуть навчання ЗСУ, приходить розуміння, що все може початись. Для РФ час йде у мінус. Таку армаду тримати - це мільярди рублів щомісяця. І психологічний стан не може бути добрим у такому режимі очікування, тим паче, що вони стикались з нами з 2014-го, і добре пам'ятають яку відсіч ми можемо дати", - розповідає "Да Вінчі".

"У нас люди різних віросповідань, національностей, але ідея - одна"

Останнім часом про підрозділ писало кілька іноземних ЗМІ, за підсумками, в заголовках звідкись з'явилося: "ультраправі". Бійці запевняють, що частина людей помилково вважає, що "Правий сектор" - прямий натяк на ідеологію.

"У нас люди різних віросповідань, національностей, але ідея - одна: "Знищувати росіян, які приїхали вбивати українців". Ультраправими націоналістами, неонацистами нас називає русня, - обурюється "Да Вінчі". - І наче можна не звертати уваги, але це впливає на імідж держави: "Як можна допомагати Україні, якщо там розплідник ультраправих націоналістів?"".

Російські пропагандисти намагаються очорнити «Да Вінчі», хибно звинувачують у ультраправих поглядах / фото В'ячеслав Ратинський

Зазначимо, що після нагородження "Да Вінчі" званням Герой України про нього вийшло кілька сюжетів в російських та проросійських ЗМІ. Пропагандисти "перетрусили" бойову біографію, переглянули "під мікроскопом" усі інтерв'ю. Криміналу, навіть чогось на нього схожого, знайти не вдалося.

На робочому столі бюсти: Бандера, Шухевич, Коновалець / фото В'ячеслав Ратинський

Доброволець з іронічною посмішкою запускає ролик якогось російського телеканалу на своєму смартфоні. Йдуть пропагандистські штампи, а потім "лячні" слова Степана Бандери, які часто цитує "Да Вінчі": "Якщо людина між хлібом та свободою обирає хліб, вона в результаті втрачає все. В тому числі хліб".

Після подібних сюжетів в особисті повідомлення командиру летять прокльони від російських телеглядачів, "найсміливіші" пропонують: "Приїжджай до нас! Ми тобі..."

"Я намагаюсь "читати" ворога, а мене "прочитати" дуже важко"

За роки війни ворог навчився боятися добровольців ДУК ПС і доходить до фантастичного абсурду. Напередодні нашого візиту по групах сепаратистів полетіла інформація, що до українців нібито надійшла "ультразвукова зброя". Ба більше, в її використанні бойовики вже встигли звинуватити добровольців.

Ворог як вогню боїться добровольців / фото - В'ячеслав Ратинський

"У минулі роки вони тікали з позицій, коли розуміли "по почерку", що працюємо ми. Неодноразово. Який "почерк"? Ми знищуємо русню. Я намагаюсь "читати" ворога, а мене "прочитати" дуже важко. Важко зрозуміти хід моїх думок", - розповідає "Да Вінчі".

Як відомо, "Да Вінчі" до Євромайдану навчався в художньому коледжі, пішов на війну у 18 років, у нього немає військової освіти. Раніше в інтерв'ю він розповідав УНІАН: "Ми щодня експериментуємо, пробуємо, вдосконалюємось. Вчимося не за книжками, а за зробленою роботою. Є нова війна, яку ми вивчаємо, навчаємось на своїх та чужих помилках". 

"Боляче було кожен раз розповідати, що загинув "волонтер""

Ми часто чуємо: "Все зробили своїми руками"

За роки війни через його підрозділ пройшло кілька тисяч людей. Нині підготовку проходять декілька десятків. Крім занять, добровольцям доводиться братися й до побуту. Бійці уміють все - від приготування борщу до виготовлення меблів та ремонту авто.

Усі ці роки підрозділ забезпечують усім необхідним волонтери, небайдужі українці. Комора, заставлена соліннями, просто вражає. Видно, що люди хочуть хоча б так, смаколиками, порадувати бійців.

Прапор «23 сотні» Євромайдану було врятовано зі столичного Будинку Профспілок / фото - В'ячеслав Ратинський

У колишньому актовому залі створено музей. У ньому є куточок УПА, стенд, присвячений Євромайдану. Серед експонатів - прапор "23 сотні", за ним спеціально поверталися до Будинку Профспілок вже під час зачистки його спецпідрозділами. І, зрозуміло, більша частина експонатів розповідає про українсько-російську війну.

На одному зі стендів - документи бойовиків "ДНР", шеврони ще часів військового злочинця Стрєлкова-Гіркіна. Біля самого входу стоїть свідок боїв за "Промку" - посічений, понівечений СПГ.

"Ми мали бути на підстраховці, прикривати групу, яка штурмувала "Алмаз". Задача була відкривати вогонь по ДЗОТу, якій "дивився" наших, чітко проглядав район. Позиція була на мосту, у безпосередній близькості до ворога. Наперед принесли ПТУРи, СПГ, боєкомплект. О 5-6 ранку наші пацани пішли на штурм. Зав’язався бій. Коли вони зрозуміли, що позицію забрали, почали бити мінометами", - згадує "Да Вінчі".

П'ять років тому, взимку 2017 року, йшли запеклі бої за промзону Авдіївки. Українці крок за кроком тіснили ворога / фото - В'ячеслав Ратинський

Добровольці зробили 20-30 разів по ворожому ДЗОТу прямим наведенням. У розпал бою від розвідки прийшов перехват: "Убийте цього у***ка на мосту".

"Я зробив постріл, опустився в укриття, і тут чотири приходи… Один падає під СПГ, - згадує "Да Вінчі". – Навколо вже йшла активна фаза бою. Тріскотня. Насипають міномети. Артилерія. Спробували з моїми хлопцями двинутися на "Алмаз", евакуювати поранених, не змогли - був дуже інтенсивний обстріл, дуже щільний бій. Піднялись на міст, почали допомагати відсікати ворога".

"Промка" – приклад того, як українці крок за кроком тіснили окупантів, знищуючи їхні "елітні" підрозділи. Але у боях під Авдіївкою наші воїни зазнали серйозних втрат.

На позиціях встановлені меморіали / фото - В'ячеслав Ратинський

Добровольці шанують пам'ять загиблих. Наприклад, в їхньому музеї є речі друга "Хитрого" (Мар’ян Корчак – парамедик, який загинув у 2018-му). Він був на позиціях у Зайцевому (селище під Горлівкою). Після артилерійського обстрілу схопив медичний рюкзак, побіг до своїх, але поряд розірвався снаряд…

"Да Вінчі" говорить про те, якою трагедією була кожна втрата, і як боляче було щоразу розповідати, що загинув "волонтер"... Офіційно добровольців на фронті не було.

"Вони підіймають "крило" типу "Орлана", "Елрона""

17 лютого 2022 року ситуація в Луганській області загострилася, обстріли були чутні вздовж усі лінії фронту, бойовики били з "важкого" та один зі снарядів потрапив у будівлю дитячого садка у Станиці Луганської. Напередодні, на момент нашої розмови з бійцями ДУК ПС, на лінії фронту було помітно спокійніше.

Навіть погода допомагає українцям - у дощ, туман БПЛА ворога не літають / фото - В'ячеслав Ратинський

"Пройшла інформація, що минулого тижня в районі Макіївки пересувалось близько 14-15 БМП, є техніка, яку спостерігає ОБСЄ. Чули про те, що на полігонах з'явився підрозділ "кадирівців", що заходило близько 300 росіян. Але якихось таких активних підготовчих дій не помітно. Там бахнуть, там скинуть (з БПЛА, – УНІАН)... Чогось мегаактивного не спостерігається, - розповідає "Да Вінчі". - Можливо, це пов’язано з погодними умовами. Було похмуро, а вони підіймають БПЛА, щоб корегувати артилерію. Якщо вітер, дощ, туман - куди ти полетиш?".

Ворог обстрілює наші позиції, не зважаючи на так звані режими тиші / фото - В'ячеслав Ратинський

Бійці розповідають УНІАН, що з вересня минулого року ворог почав використовувати дальні безпілотні літальні апарати, які в змозі скидати боєприпаси на відстані до 10 км.

"Раніше відлітали на 3-4 км, скидали якісь ВОГи (боєприпас для підствольних гранатометів, – УНІАН). Зараз підіймається "крило" типу "Орлана", "Елрона" (техніка на озброєнні РФ, – УНІАН), які можуть нести чотири боєприпаси різних модифікацій (кумулятивні, осколкові, фугасні). Скидають їх на КСП бригад, КСП батальйонів, що у 10 км від лінії фронту", - стверджує "Да Вінчі".

"Це не просто сєпарня, 100% військові РФ"

Бійці додають, що перед Новим роком майже вздовж усієї лінії фронту спостерігали дуже точну злагоджену роботу артилерії ворога. Судячи з характерного почерку, наші позиції обстрілювали не шахтарі та трактористи.

"Це не просто сєпарня, 100% військові РФ. Піднімали 2-3 безпілотника, які виманювали наші засоби РЕБ, а ще один БПЛА без жодних перешкод корегував вогонь по наших позиціях. Застосовувались контрбатарейні засоби: виїжджає три знаряддя русні, чітко ведуть по нас вогонь, ще три-чотири знаряддя їх прикривали", - продовжує "Да Вінчі".

Майже постійно на фронті - снайперській вогонь. З нового – помітна ескалація в інформаційному полі.

«Да Вінчі» зізнається, що дозволяє собі відпочинок лише під час перегляду новин / фото - В'ячеслав Ратинський

"У їхніх соцмережах постійні розмови про те, що ми нібито збираємся йти в наступ. Вони говорять, що 120 тисяч солдатів ЗСУ чекають команди. Цього раніше не було. Крім того, почали розповідати, що нібито Горлівський хімзавод обстріляли, що нібито був витік токсичних речовин", - розповідає "Да Вінчі".

Дійсно, сепаратистські канали в останні тижні використовували будь-який інформаційний привід, щоб очорнити ЗСУ. Прогримів вибух – "розмінують мінні поля перед штурмом", заблокували соцмережі – "інформаційна блокада перед вторгненням" і так далі. Обстріл дитячого садка, який самі ж зробили, назвали "постановочним". Або й взагалі таке: "Зеленський особисто прилив на лінію фронту на американському катері "Айленд", щоб особисто командувати наступом української армії…".

"Я так розумію, що це - підготовка до можливих активних бойових дій, провокацій. Сценарії давно написані, і вони не залежать від того, чи даємо ми вогонь у відповідь, чи ні", - каже "Да Вінчі".

"Я уявити не можу, що залишуся вдома"

Різних людей поєднує розуміння небезпеки, та бажання захищати своє. На лінії фронту УНІАН зустрічав й 20-річних хлопців і тих, хто вже пройшов через війну. Наприклад, Андрій "Бондік" Бондаренко під час одного з боїв ледь не втратив руки, і повернувся до строю після майже 30 операцій.

Елемент руханки - підйом навчального макету міни

У підрозділі - залізна дисципліна, заснована на почутті відповідальності. Покарання одне – з підрозділу виганяють. Тут нікого не треба силою гнати на заняття або у спортзал. До речі, ми спостерігали за особливою руханкою – підйом учбового макета мінометної міни. А у вільний час деякі бійці "рубаються" на ноутбуках у "танчики". Розповідали, що нещодавно вступили в російський клан та тролили гравців: "Так, коли вже розпочнете наступати?".

"Я приїжджаю додому і розумію, що на фронті кожен день хтось гине, у нас 5-10-20 загиблих за місяць. Десятки, сотні поранених за кілька місяців. Я уявити не можу, що залишуся вдома, коли можу допомогти країні. Я ніколи не сідав, не замислювався: "Що буде, якщо...". Я знаю, що у мене буде сьогодні, завтра, післязавтра. І я знаю, що за ці дні війна не скінчиться", - каже "Да Вінчі".

УНІАН не побачив у бійців на передовій ні напруги перед можливою ескалацією, ні втоми. Та й самі хлопці зізнаються, що страшніше не біля лінії фронту, а сидіти вдома, розуміючи, що йде війна.

Влад Абрамов

Фото - В'ячеслав Ратинський

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся