"Найшвидший термін, за який РФ зможе відновити втрачені вчора в "Саках" літаки, років п’ять-сім", - воєнний експерт Олександр Мусієнко

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко в інтерв’ю УНІАН розповів про наслідки ударів, завданих Україною по Криму, вирішальні моменти у битвах на Півдні, та важливе посилення ЗСУ західним озброєнням.

Останнім часом Збройні сили України частіше завдають ударів по Криму. Зокрема в ніч на 21 вересня вогневого удару зазнав військовий аеродром "Саки". За попередніми даними знищено щонайменше 12 літаків. Наскільки це суттєва втрата для ворога?

Це дуже суттєва втрата. Треба розуміти, що аеродром "Саки" використовувався Росією для розміщення різних літаків типу Су, зокрема, тих, які застосовувалися, серед іншого, для обстрілу наших південних та східних регіонів, вони застосовувалися у Чорному морі, особливо для так званого патрулювання акваторії Чорного моря, створення перешкод у діяльності нам. Літаки звідти скидали бомби на острів Зміїний і не тільки. Тому загалом можна сказати, що втрати є доволі значними. Внаслідок однієї атаки спричинити такі втрати - це дуже хороший результат.

І ця атака на ворожий аеродром не єдина.

Це все лягає в основу тієї стратегії, яку зараз реалізує Україна, українські Сили оборони стосовно Криму. В цій стратегії є два елементи. По-перше, встановлення домінування в північно-західній акваторії Чорного моря українськими силами. По-друге, ослаблення ворога, зменшення його тилового забезпечення і, взагалі демілітаризація російської військової присутності в окупованому Криму, що має своїми наслідками підтримати наш контрнаступ. Тобто, полегшити завдання нашим збройним силам, які ведуть бойові дії на мелітопольському напрямку і не тільки.

Можна вважати, що тепер ворожих нальотів на запорізький напрямок поменшає?

Так, поменшає. Але є аеродроми, які знаходяться на території Росії. Якщо візьмемо, наприклад, той, який використовується для нальотів по українському Півдню, то найближчий - це Моздок. Але там знаходяться літаки не Су, а Ту-22М3, які використовуються Росією для запуску різних протикорабельних ракет, які вони, час від часу, застосовують.

З яких ще відносно близьких аеродромів у РФ можуть відбуватися атаки?

На території РФ є в них і інші аеродроми. Однак, якщо подивитися на хронологію подій, то протягом попередніх кількох тижнів ці аеродроми теж вражалися. Тобто Україна намагається діставати і аеродроми на території РФ, щоб зменшити можливості ворога щодо застосування тактичної авіації.

Хоча російські війська зазнають значних втрат, але повною мірою, на жаль, вони не позбавлені можливості застосовувати авіацію.

Але плече логістики для росіян збільшується, оскільки летіти довше?

Безумовно. І для нас це дуже важливо. Ми відкриваємо більше спроможностей для наших військ діяти в Криму під час контрнаступу, плюс позбавляти можливостей Росію проводити розвідку у Чорному морі, використовувати ці літаки для того, щоб "кошмарити" торговельні судна аби завдавати ударів по Одеській області. З цієї точки зору - це дуже важливо.

Наскільки швидко Росія може замістити літаки, втрачені в результаті атаки на аеродром "Саки"?

Дванадцять літаків… Скажу дуже скромно: найшвидший термін, за сприятливих умов, це років 5-7. Це якщо дуже швидко все відновлювати.

А якщо підняти ті літаки, які перебувають на складах зберігання?

По-перше, невідомо, в якому стані вони там перебувають. По-друге, подивіться, до чого призводить діяльність російської авіації, і побачите, нещодавно у Воронезькій області відбулося падіння літака Cу-35. Як вони сказали, "внаслідок технічних проблем".

В них часто бувають так звані позаштатні ситуації. Причини: найперша - велике навантаження на пілотів, а друга – ресурси. Тому що ці борти літають на надможливостях. Відповідно, зростає потреба в їхньому ремонті. Найшвидший спосіб ремонтувати - це так званий технічний канібалізм, тобто зняти з того, що стоїть. Тому і зменшується кількість законсервованих.

Ще один важливий момент: вони зазнали втрат під час повномасштабного вторгнення. І втрат не тільки в бортах, а в пілотах. Це теж треба надолужувати. В авіації так швидко надолужити, як в сухопутних військах, не вдається.

Успішні атаки України по Криму змусили РФ передислокувати кілька кораблів з Севастополя. На вашу думку, чи є якась межа втрат, після досягнення якої окупанти почнуть виводити всі кораблі з Криму?

Якщо взагалі буде, чим вшиватися… Тенденції до зменшення спроможності зростають.

Насправді вони і зараз ховаються. Ховають свої кораблі у Севастопольській бухті, ховають кораблі у Південно-Східній акваторії Чорного моря. Це відбувається постійно. Чому? Вони бояться українських надводних дронів, українських протикорабельних ракет, крилатих ракет, повітряних дронів. Як тільки десь якісь російські кораблі виходять в море, особливо в західну частину акваторії Чорного моря, українські сили їх вистежують і намагаються завдавати удару надводними дронами, ведуть на них полювання.

Ми можемо констатувати, що станом на зараз вже досягнута важлива проміжна ціль: ворог не може повноцінно використати можливості Чорноморського флоту. Тобто вони не можуть повною мірою застосувати за призначенням кораблі. Наприклад, для висадки десанту, для обстрілу узбережжя, для повноцінної торговельної блокади.

Роль Чорноморського флоту РФ на сьогодні зведена тільки до запуску ракет "Калібр" і до того, що росіяни намагаються "патрулювати" північніше Босфору. Але, думаю, "кошмарити" вони зможуть не довго. Тобто, роль Чорноморського флоту і так зменшилася, а з продовженням атак України, думаю, буде і далі зменшуватися…

Але і забиратися їм особливо немає куди. Досвід показує, що і в Новоросійську їх дістають. Хіба що попросити дозволу у Туреччини, і через Босфор передислокувати окремі кораблі у Балтійське море, звідки, до речі, вони і прийшли в Чорне море перед повномасштабним вторгненням.

Ви згадали про стратегію сил оборони щодо Криму. А що, на вашу думку, стане поворотним моментом у битві за Крим?

Думаю, що до цієї стратегії, яка блискуче реалізується на морі, потрібно додати наші успіхи на суходолі і звільнення Мелітополя. Це стало би серйозним кульмінаційним моментом. Тоді у ворога будуть дуже обмежені ресурсні можливості для того, щоб утримувати Крим. Тобто, вони їх не втратять повноцінно, однак ситуація реально похитнеться, тому що сухопутний коридор буде зруйновано. Буде під загрозою угрупування російських військ на Лівобережжі Херсонщини. А це призведе до нашого подальшого просування. Відповідно, до подальших ударів по військових об’єктах у Криму. Це і стане кульмінаційним моментом до звільнення Криму.

Успіхи Сил оборони України на суходолі, певно, покращаться з наданням нового пакету допомоги від США?

Для підтримки вогневої міці нам дуже потрібні ракети ATACMS. Хочеться принаймні ясності щодо умов та можливостей поставок цих ракет. Також нам потрібне постачання літаків та посилення нашої міці на полі бою, тобто артилерійські снаряди, міни, безпілотники та все те, що допоможе забезпечувати ту зброю, яку нам було поставлено раніше.

Стосовно літаків, ви маєте на увазі F16?

Не тільки. Не виключено, що, крім них, ми отримаємо Gripen, можливо навіть французькі Mirage. По цих питаннях очікуємо позитивних рішень на весну. Думаю, починаючи від березня 2024 року, ми отримаємо перші F16. Не раніше. Те саме стосується Gripen – існує ймовірність, що вони з’являться в березні-квітні наступного року.

А танки? На "Рамштайн-15" йшлося про те, що Abrams вже ось-ось будуть на полі бою в Україні. Як скоро буде це "ось-ось"?

Від початку йшлося про те, що Україна не отримає танки Abrams дуже швидко. Про це заявляли ще торік. Вони нам були обіцяні якраз на осінь, так вони й з’являться. Безумовно, найближчим часом танки Abrams будуть в Україні, але не партіями, як їх збиралися спочатку поставляти, а фактично одразу 31 танк.

Танк Abrams є одним з найкращих у світі, він має доволі хороші технічні характеристики, але суттєво відрізняється від тих, які є в ЗСУ. Особливість цього танку в тому, що він відрізняється від тих же Leopard, навіть через свій двигун. Тож важливо не просто навчитися використовувати всі можливості цього танку, а і технічно його обслуговувати.

Виробниками і експлуатантами США заявлено, що це можна зробити за три-чотири місяці. І наші бригади, наші бійці вчилися на полігонах США і Європи експлуатувати ці танки. Тому, як тільки вони з’являться в Україні і їх можна буде технічно застосовувати, відразу за рішенням командування, їх спрямують в ті бригади, які ведуть бойові дії. Тобто, думаю, це буде не дуже довгий проміжок часу.

Чи дозволять погодні умови використовувати ці танки ефективно?

Залежатиме від того, якими вони будуть. Якщо восени будуть сильні дощі, використати такий важкий танк на грунтовій місцевості буде доволі складно, або навіть неможливо. Взимку, якщо буде великий мороз, то на деяких ділянках можна використовувати.

У будь-якому разі, Аbrams надасть нам додаткову вогневу міць. Я не готовий зараз сказати, що це обов’язково призведе до переломного моменту, але, безумовно, це буде доволі серйозне підсилення для наших механізованих бригад, яке свою роль в контрнаступі відіграє точно.

Якщо ми вже заговорили про постачання деякого необхідного Україні озброєння аж навесні 2024-го, чи можна вважати, що США та інші партнери налаштовуються на довготривалу війну?

Так. Взагалі зараз є планування на зиму-весну наступного року. Є розуміння того, що війна може не завершитися найближчим часом, і Україну потрібно підтримувати. Звичайно, ті тенденції, які є по ухваленню рішень щодо постачання зброї, щодо нарощування виробництва, свідчать про готовність Заходу підтримувати Україну, зокрема і випадку тривалої війни.

Ярослав Конощук, Леся Лещенко

Леся Лещенко, Ярослав Конощук

УНІАН в Google News