Незламний Чернігів тримає оборону

У роки Другої світової війни Чернігів зазнав дуже сильних руйнувань. Його відновили й розвивали, однак нині його намагаються знищити вдруге. Після віроломного нападу Росії на Україну, Чернігів постійно зазнає ракетних ударів, на підступах до нього зосереджені чисельні ворожі сили, російські танки і техніка. Проте чернігівці стійко переживають вороже вторгнення і зі зброєю в руках захищають рідне місто.

Сім днів війни: місто і люди

Чернігів розташований на шляху до Києва від кордону з Росією й Білоруссю по прямій, а тому місто зазнало не лише ракетних ударів - тут з перших днів з‘явилася ворожа техніка. Обстрілів зазнають як центр міста, так і околиці.

В обласному центрі Чернігівщини ракетні удари російських військ суттєво пошкодили будівлю дитячої стоматології, центральну міську бібліотеку, повністю зруйнували молодіжний центр, який розташовувався в пам’ятці архітектури 30-х років ХХ століття – символічно - на Красній площі. У центрі міста пошкоджені шість будинків, різних травм зазнали місцеві мешканці. Також вороги знищили один з дитячих садків.

Внаслідок обстрілів "Градами" постраждали десятки приватних будинків приміських сіл Чернігова – Киїнка та Павлівка, загинули четверо людей. Також з "Градів" російські військові обстріляли спальні мікрорайони Масани і ЗАЗ, що на околицях обласного центру. Внаслідок ворожого обстрілу згорів місцевий гіпермаркет "Епіцентр". Величезний стовп чорного диму 1 березня було видно у різних частинах Чернігова, а фото пожежі на фоні історичних пам’яток облетіли чимало видань.

Внаслідок обстрілів «Градами» постраждали десятки приватних будинків приміських сіл Чернігова – Киїнка та Павлівка / фото facebook.com/cg.gov.ua

На наступний день, 2 березня, дві крилаті ракети влучили в корпус районної лікарні. Будівля серйозно пошкоджена. Частину пацієнтів переводять в інші споруди або до інших медичних закладів.

Жахливих пошкоджень зазнали десятки житлових будинків поряд (вибиті вікна, двері, зірвані дахи, пошкоджені стіни) та адміністративні будівлі, зокрема місцевий відділ поліції. Цей район щільно забудований житловими багатоповерхівками. Тут розташовані корпуси університету "Чернігівська політехніка".

На наступний день, 2 березня, дві крилаті ракети влучили в корпус районної лікарні / фото facebook.com/cg.gov.ua

Люди постійно вимушені ховатися в підвалах та укриттях. У соцмережах пишуть, що за лічені хвилини навчилися збиратися й спускатися у сховища. Вчителька Оксана розповідає, що з четверга, 24 лютого, не була вдома, бо підійматися на 8-й поверх небезпечно. Постійно лунають сирени й по місту стріляють з "Градів".

Стилістка Катерина ховається в укритті зі своїм 8-місячним сином. 

"Добре, що Ерні нічого не розуміє в цьому віці. Під обстрілами він солодко спить, а в перервах – має можливість зігрітися вдома й щиро посміятися. Невинні очі світяться радістю і добротою. Він відкритий для світу. Він вважає, що світ – добрий і безпечний. І я почуваюся винною, що привела його в такий жорстокий світ", - говорить вона.

Єдине, про що зараз мріє жінка - в мирі та спокої ростити свою дитину.

Ще одна чернігівчанка, підприємниця Катерина, зізнається, що відчуває апатію – від постійної тривоги й хвилювань за матір та доньку нічого не хочеться робити, навіть їсти. Родина вже вирішила не бігати в погріб, бо там холодно і вогко. Донька – дитина з особливими потребами, їй не можна застуджуватися й хворіти. Тому під час повітряних атак ховаються у ванну, де поклали на підлогу матрац та подушки.

Громадська активістка Ольга в перервах між повітряними тривогами ще й встигає щось готувати для бійців територіальної оборони. Каже, що це хоч трохи її заспокоює. Вона теж на нервах – донька-підліток поїхала в Карпати до початку війни і зараз дуже хвилюється за своїх батьків. Дівчинці навіть викликали лікаря.

Чернігівський пологовий будинок працює. Жінки народжують на першому поверсі закладу, якщо обстріли посиляться, то їх переміщатимуть до бомбосховища. Більшість медперсоналу живе на роботі. З початку війни (станом на 1 березня), в пологовому з’явилися 12 немовлят, у тому числі народилися дві трійні. Головний лікар Чернігівського пологового будинку Василь Гусак говорить, що це рідкість, адже перед цим трійня народжувалася в тут зо три роки тому.

Багато чернігівців здають кров для поранених, а ще є черги з охочих волонтерити. Люди самоорганізовуються, щоб допомагати й підтримувати інших.

Люди постійно вимушені ховатися в підвалах та укриттях

Міська влада забезпечує життєдіяльність міста, однак є повідомлення про пошкодження комунікацій, перебої зі світлом та теплом. Ці проблеми, за можливості, намагаються виправляти.

У Чернігові частково працюють аптеки та магазини. Хоча на полицях останніх залишилися хіба солодощі та напої. Найбільший попит - на хліб. Хлібокомбінат поки працює на повну потужність. Поставки іншого продовольства ускладнені, адже Чернігів обороняється, і всі в’їзди – виїзди з міста заміновані, щоб не пропустити ворога.

Мер разом з теробороною тримають Чернігів

Міський голова Владислав Атрошенко перебуває в Чернігові й координує всі процеси захисту обласного центру Чернігівщини. Він постійно, як і голова військової адміністрації В’ячеслав Чаус, звертається до жителів міста.

Мер Чернігова кілька днів тому звернувся й до білорусів, які неодноразово приїздили на закупи до Чернігова в мирні часи, не брати участі в "не своїй війні". Однак його заклик, схоже, був марним і не знайшов відгуку серед сусідів, оскільки білоруські війська увійшли на територію Чернігівщини.

У середу, 2 березня, Атрошенко закликав чернігівців готуватися до вуличних боїв. Він озвучив прохання до всіх містян організувати чергування біля своїх будинків. У разі проходження ворожої техніки поблизу, "пригощати" їх коктейлями Молотова.

"Якщо будуть вуличні бої, то я підтверджую, що будуть доплати за кожний підбитий танк, за кожного полоненого або вбитого російського окупанта. Перша тисяча окупантів живої сили і перші 100 броньованих машин і танків – ціни озвучені. Спішіть, бо ціни будуть падати", - сказав керівник Чернігова.

Напередодні він заявив, що готовий з власної кишені виплачувати премії за збиту російську техніку та ворожих бійців. Зокрема, особиста премія від Атрошенка за спалений БТР становить 150 тис грн, БМП – 200 тис грн, танк – 250 тис грн, полонені або вбиті рашистсько-фашистські окупанти – 300 доларів за кожного.

У місті сформували загони територіальної оборони, до лав яких вступили до 7 тисяч чернігівців.

"Не ми прийшли в Росію. Російські фашистські окупанти прийшли до нас. Якщо ми не відстоємо свою землю, ми не нація. У нас немає вибору. Ми вибороли  право називатися українцями. Ніхто це право у нас не забере", - наголосив Атрошенко.

Чернігівський журналіст Андрій розповідає, що в місцевій теробороні воюють, як мінімум, два доктори історичних наук, колишній очільник поліції області, а ще -  чиновники та депутати, і, звісно, тисячі чернігівців.

"Мій друг віддав енну кількість років життя ЗСУ, був на сході. Обіцяв не повертатися. Тепер пішов до тероборони, щоб дати майбутнє своїй 4-місячній доньці. Наші поранені бійці, ледь відійшовши від наркозу, чекають, коли їх випишуть, аби знову піти у бій", - зазначив він.

Крім цього, за інформацією журналіста, з початком війни у Чернігові застрягли казахські далекобійники. Виїхати зараз вони не можуть. Тож, аби фури не простоювали, возять протитанкові їжаки на передову.

Проте тероборона Чернігова потребує допомоги.

"У Чернігові ТрО стримує загарбницькі сили "русні та лукашистів" на шляху до їх кривавої мети – захоплення Києва. І хлопцям потрібна допомога. Ми знаємо, звідки брати все, чого потребують наші захисники сьогодні. Чого ми потребуємо зараз найбільше, так це швидкої консолідації коштів. Багато коштів і якомога швидше. Чим раніше наші хлопці отримають все необхідне, тим більше життів буде врятовано у нас і більше втратить ворог", - написав Чернігівський громадський активіст Олександр.

Попри непросту обстановку в рідному місті, чернігівці не втрачають почуття гумору і постять меми в соцмережах та долучаються до "фестивалю" соціальної реклами на вулицях міста з "щирими й сердечними" побажаннями Путіну та російській армії, які очікували на гостинний прийом в Україні.

Чернігів завжди прекрасний навесні. Але нині місцеві мешканці не так чекають весняного тепла, як перемоги над російськими загарбниками.

Директорка міської бібліотеки, яка 1 березня зазнала обстрілів, пані Людмила написала: "Моя донечка, яка навчилася за шість днів війни по звуку розрізняти, чим по нас "херачать асвабадітєлі", після двох годин тиші радісно сказала: "Коли ми переможемо, це буде найщасливіший день у моєму житті і це буде найбільше свято назавжди".

Це буде найкраще свято для всіх українців.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News