Інструкторка з такмеду Марія Назарова: За допомогу пораненому бійцю на фронті бойового медика в Україні можуть засудити

Марія Назарова, волонтерка, інструкторка з тактичної медицини розповіла УНІАН про розмазану відповідальність за забезпечення медиків усім необхідним, як бойові медики опинилися поза законом, про проблему ВЛК та "криваву істерію" навколо переливання крові на передовій.

Маріє, у себе на сторінці у Facebook ви пишете, що бойові медики, які першими надають допомогу пораненими, не можуть використовувати такий інструмент, як переливання крові. Розкажіть про проблему детальніше.

Рівно рік тому МОЗ затвердило єдиний стандарт допомоги при геморагічному шоку. Цей стан має кожний пацієнт, якій втрачає кров. Існує чотири його ступені. І якщо перший переноситься нормально, самостійно, то з погіршенням стану людини все може перейти до декомпенсованого шоку. На жаль, його неможливо вилікувати, якщо не влити пацієнту те, що він втратив.

Повторюсь, вже рік як існує стандарт, який застосовується й щодо догоспітального етапу. Тобто, по суті, всі медики України, в першу чергу лікарі, повинні його дотримуватися. З’явились першопроходці - військові медики, які почали це використовувати. Це не з'явилось вчора.

Чому ж тоді ця тема так "вибухнула" зараз?

Новина у тому, що затверджено постанову, яка спрощує логістику на фронт, в тому числі щодо крові. Це робиться одним папірцем, але все одно треба було встановити зв'язки з обласним Центром крові, замовити, вирішити, як цю кров будуть зберегти (до речі, на фронті нічого для зберігання крові не було куплено за державні кошти, все це волонтерська тема).

До історії про логістику ми приєднуємо й бойових медиків. І тут важливо, що бойовий медик не може купити кров в аптеці, "намутити" через волонтерів. Він може її отримати лише від начмеда свого підрозділу, який має медичну освіту, який знає, що бойовий медик пройшов навчання. Тобто, ще раз: бойового медика можна навчити переливати кров, і лише після цього начмед може цю кров видати… Але Командування медичних сил (КМС) в останній момент блокує постанову у редакції, яку подало МОЗ, головний орган, що формує політику охорони здоров'я.

МОЗ - це головний трансфузіолог України, людина, яка найфаховіше може відповісти на питання: "Коли треба або не треба вливати кров, хто може це робити?". І він каже, що бойовий медик мусить переливати кров, на догоспітальному етапі, ми можемо цьому навчити. Але КМС це блокує, викидає бойових медиків й залишаються лише медичні працівники.

Які аргументи у КМС? Відсутність медичної освіти у бойових медиків?

Аргументи постійно змінюються. Перший: "А як же її (кров) зберігати?". У відповідь ми показали варіант того, як це працює. Вже купили автохолодильники для зберігання крові. Там, де є генератор, також можна переливати кров.

Або інший, маніпулятивний аргумент: "Пропонуєте в окопі лити кров?". Взагалі-то ні. Але насправді це можна зробити у будь-якому місці, де є джерело живлення (деякі холодильники можуть тримати потрібну температуру на батарейках). І важливо розуміти, що вся ця історія лише про можливість, а не про те, що холодильник з кров’ю вже завтра з’явиться в кожному окопі.

Також КМС каже: "Це ж так складно! Навіщо стільки ускладнень? Можна вбити людину". І це підхоплюють інші. Один противник крові на передовій навіть вигадав хештег "кривава істерія". Але є статистика прямих переливань, від донора до пацієнта на місці. Зокрема, згідно зі статистичними даними США, зафіксовано менше ніж 1% ускладнень, більшість з яких пов'язана з надмірним переливанням. Тобто заливали занадто багато крові. А це неможливо зараз в Україні, у нас просто немає такої кількості крові, особливо на догоспітальному етапі. 

Зараз публічна позиція така: "Ми - за, але ми не хочемо за ґрати, не хочемо, щоб когось посадили, тому спочатку треба поміняти закони, щоб бойові медики не сіли".

До речі, цим КМС викриває цілий пласт питання незахищеності бойових медиків. Ми навчаємо їх з 2017 року. Існує програма підготовки, яку МОЗ готував разом з Міноборони, ця програма повністю базується на стандартах НАТО. Крім того, вона затверджена Генштабом і попередником КМС.

Чи виконується вона на 100%? Ні. Армія збільшилась у десять разів моментально. Тож є купа людей з посадою "бойовий медик", які не пройшли цю підготовку. Це факт, його треба визнати. Але й це відбувається через те, що ніхто не несе відповідальність за бойових медиків. КМС не навчає бойових медиків, вони займаються тільки лікарями.

А на якому етапі починається відповідальність КМС? 

Дуже класно сформулювали.

На кому лежить відповідальність за те, що людина вміє накласти собі турнікет? Це базова загальновійськова підготовка. Кожен військовослужбовець має пройти 10 годин тактичної медицини. А відповідальність за це лежить на виді військ, який його призвав. Загалом, це може бути Командування Сухопутних військ, але може бути військкомат. Якщо мобілізований поїхав на Курс молодого бійця ще не розподіленим у частину, тоді за це відповідальний навчальний центр... 

Тобто навіть у такій простій штуці, як накладання турнікета, неможливо зрозуміти, хто за це відповідальний. 

Ок, а сама наявність турнікета - це чия відповідальність? 

Це ще краще питання. Я не знаю єдиного органа, якій відповідає за такі речі. Може бути відповідальність КМС, тому що у них в положенні прописана відповідальність за забезпечення медичними засобами від найпростішого до найскладнішого. Може бути відповідальність Командування Сил логістики, знов таки, це види військ, або навіть командир взводу: "Як це він не перевірив, що у бійця немає аптечки? Догану йому!".

Отака "відповідальність", яка розмазана тонким шаром по всіх, приводить до того, що ніхто не є відповідальним. 

Ви сказали, що у КМС в положенні прописана відповідальність за забезпечення медичними засобами.

У положенні КМС написано, що вони відповідальні за всіх медиків. Напряму бойовий медик підпорядковується не КМС, а комвзводу, комроти, комбригу. Але немає тієї однієї точки, яка все контролює. Тобто, складається враження, що всі очікують, що це якось само собою з'явиться… Але не з’являється. Не з’явилось…

Ми не знаємо, хто має забезпечити бойового медика рюкзаком (мається на увазі рюкзак, наповнений такмедом - УНІАН). Більшість зборів для медиків в соцмережах - збори на рюкзаки. Там є дуже дорогі складові - внутрішньокістковий доступ, вузловий турнікет, купа гемостатиків по 40 доларів кожен... Все це закуповується волонтерами. 

КМС не навчає бойових медиків і не контролює цей процес. Зателефонуйте з цим питанням на "гарячу лінію", почуєте: "Це не до нас". Відповідальність розмазана. Відсутнє розуміння, хто відповідає за кожен етап. Відсутнє розуміння, що тактична медицина стосується всіх, і має існувати якесь "єдине вікно", яке контролює все - від базової підготовки до аеромедичної евакуації. 

До речі, про евакуацію. Ми бачимо постійні збори на автомобілі для медиків. Хто має забезпечувати пікапами, броньованими машинами? Теж не КМС? 

Я впевнена, що ми знайдемо з десяток документів, згідно з якими ця функція дублюється. Це може бути особиста відповідальність комбрига, Сил логістики, або тилу.

Але не можна сказати, що КМС взагалі не забезпечує. Якщо до України їде гуманітарна допомога, то звертаються до КМС, та роздає. І якщо ти не попав у число щасливчиків, які щось отримали, наприклад, аптечки, та запитаєш: "А нам?", почуєш: "Це не до нас. Це гуманітарка. Ми лише розподілили". 

Або КМС каже, що вони відповідають за госпіталі. Але є така проблема, як військово-лікарська комісія. Зараз - скандал через те, що ВЛК повністю провалена. Сотні людей у ЗСУ виведені поза штат, через це отримують лише 500 гривень, але, наприклад, інвалідність першої групи не є підставою для звільнення зі збройних сил. Тобто, людина в комі, але вона у ЗСУ. Або людина не у комі, могла б жити, працювати, але не може звільнитись - вона "зависла" між військкоматом, військовою частиною та шпиталями. Вона не може обрати лікарів, бо вона може лікуватись лише у військовому госпіталі... 

До цієї ситуації привернули увагу, були наради, створені робочі групи, щоб унормувати питання. Так ось, ВЛК - це точно питання відповідальності КМС. Вони з ним не можуть впоратись, так чого ж очікувати від проблем, про які вони кажуть: "Це не наше"? 

А що робити з тим, що таку інформацію використовує ворог? Напише: "Українські чиновники заважають рятувати бійців".

Ворог може використовувати все, що завгодно, на свою користь. Якщо скандал з закупівлями МО призвів до покращення у цьому питанні, то мені пофіг, що писала русня. У нас є відповідальні люди, які протидіють інформаційним загрозам. Моя робота - навчати людей безпосередньо рятувати поранених. Якщо мені не дають це робити, та ще погрожують кримінальною відповідальністю за те, що ми робимо, я не вважаю, що це можна залишати поза кадром.

Ви вже кілька разів згадали про кримінальну відповідальність. Про що саме йдеться?

Поки бойового медика не визнано медичним працівником, або його програма навчання не затверджена наказом, який відзначав би можливі, допустимі маніпуляції, є можливість його засудити. КМС каже про 138-му статтю КК "Незаконна лікувальна діяльність". Річ у тім, що лікувальна діяльність може здійснюватися в ліцензованих закладах охорони здоров'я, лікарнях, амбулаторіях і т.д. Але бойовий медик не є працівником лікарні, він надає допомогу домедичну, але з медичними маніпуляціями. Адже поставити катетер у вену - медична маніпуляція.

До речі, варто звернути увагу, що, з точки зору закону, не важливо, що будуть вливати пораненому - фізрозчин чи кров. Фізрозчин є рецептурним препаратом (все що вводиться у вени має бути рецептурним). Тобто, по суті, це призначення медичного препарату. Проте фізрозчин погіршує стан важкого пораненого, а кров навпаки. Це факт. Але я чую: "Можна ж обійтись фізрозчином".

Наведу простий приклад: якщо у вас є банка клею, і вам і не вистачає, можна ж розбавити водою? Обсяг стане більше, але клеїти буде гірше. Фізрозчин розводить ті фактори згортання, які є в крові, погіршує здатність крові переносити кисень, виходить з судин в міжклітинний простір... Тому замінити кров може тільки кров. В настанові з тактичної медицини, якою користуються всі розвинені країни світу,  немає нічого, крім крові, компонентів крові. Якщо не компоненти крові, то суха плазма, препарат крові. Це гірше, ніж кров, але це у тисячу разів краще, ніж будь-що інше. Суха плазма від року до двох може зберігатися без холодильника. І це теж можна лити "в окопі". 

Наостанок, чому ця тема надважлива?

Зараз є місця на фронті, з яких евакуація відбувається 15 хвилин, а є такі, з яких дві години - це топ, це пощастило. При цьому, може бути гірше - були операції, де людей евакуювали годинами. Але весь цей час поруч з пораненими були бойові медики. Наприклад, на "Азовсталі" робили пряме переливання крові й таким чином рятували людей. І це робили люди без медосвіти. 

Тобто історія про переливання крові на передовій - це не історія про те, що ми воюємо з кимось конкретно у КМС. Ця структура буде існувати. Але є функція зробити його краще.

Влад Абрамов

Влад Абрамов

УНІАН в Google News