Військовий експерт Роман Світан: ідея переговорів з РФ вбиває - перед ними Путін завжди збільшує поразку мирного населення

Роман Світан в інтерв'ю УНІАН розповів про ризик повторних масованих атак на Україну, загрозу з боку Білорусі, скорочення лінії фронту і ППО IRIS-T для України.

Романе Григоровичу, сьогодні було випущено близько 83 ракет по Україні. Для чого і чому?

Відбувається плановий рух Російської Федерації до дій, які повинні були статися приблизно тиждень тому, вони вже тоді були готові. Призначення генерала Суровікіна - це крок Путіна до того, щоб використовувати його здібності. Це піхотний генерал, який ніяк себе не показав на полі бою на землі. Кілька років тому його призначили командувачем ВКС. Так би мовити, танкіст став льотчиком. Але льотчиком, звичайно ж, він не став, а став виконувати певні завдання на полі бою. Він почав ставити авіацію. Позавчора він вже дав вказівку розбомбити Запоріжжя, де вночі були нанесені удари по мирних жителях і спальних районах. Там вони приблизно побачили як спрацьовують системи протиповітряної оборони, а далі відбулася перебудова і уточнення цілей. Вчора він вже перейшов до масованої атаки по території України. 

Швидше за все, це максимум, який вони можуть. Це, можна сказати, пік їхнього вогневого впливу.

Такі хвилі можуть повторитися, але не більше ніж та, яка була. Ще буде дві-три хвилі такого рівня, а далі вони вийдуть на певне плато, коли вже не зможуть використовувати ту кількість озброєння, яке вони підготували до кидка. Явно простежується підготовка. Для того щоб зробити цей удар, треба готуватися тижнів зо два як мінімум. Тому можна говорити, що рішення про підготовку до цього удару було прийнято ще на початку місяця. 

Тобто Кримський міст тут ні до чого?

Так, Кримський міст ніяк не вплинув. Він більше вплинув на медійну складову. Вони в медійному плані до цього "приклеїли" Кримський міст. Але реальна підготовка удару такого рівня відбувається мінімум тиждень-два. З кінця вересня або початку жовтня вони готувалися, це точно. Якби не Кримський міст, то був би ще який-небудь привід. 

Я думаю, це все прив'язане до тих передбачуваних переговорів, які найближчим часом намічаються між США і Росією. По-моєму, там ще Великобританія, Франція, Німеччина. Завжди перед такого роду пропозиціями Путін збільшує свою проблемність, щоб підняти ставки на переговорах. Будь-які переговори такого рівня і підготовка до таких переговорів несуть смерть.

До Ердогана потрібно достукатися і сказати: "Товариш, ти вбив кілька десятків людей самою ідеєю". Згадайте всі переговори, які були. Вони всі супроводжувалися такими масованими обстрілами. Наприклад, крайні переговори по зерновій угоді. Тоді вони проходили в Стамбулі, і в цей же час був удар по Вінниці.

Перед переговорами, які пропонує Ердоган, Путін збільшує рівень поразки саме мирного населення, так як на військову поразку ніхто так реагувати не буде. Це відбувається для того, щоб торгуватися життями.  

Лінія фронту зменшиться 

Сьогодні ще й Лукашенко "сплив" зі своїм засіданням і оголошенням того, що вони будуть об'єднуватися у військові угруповання, тому що Україна нібито загрожує Білорусі. Як ви можете це прокоментувати? Чим це може загрожувати Україні?

Ви правильно сказали, що Лукашенко "сплив". "Воно не тоне". Воно обов'язково спливе. Це теж більше медійного плану. Можна сказати, що це останній хід підготовки до злиття Росії і Білорусі. І він може бути також приурочений до цих переговорів. Створюється певний політичний кейс, яким торгуватимуться на цих переговорах. Тому Путін, що називається, надуває щоки. Тобто збільшує в медійному плані свою військову складову. 

За рахунок Білорусі він, звичайно, нічого не збільшить, оскільки Білоруська армія ніколи не воювала ні з ким і у неї немає бойового досвіду. Вони не будуть воювати з Україною. Єдине, що вони можуть зробити - це надати свою територію російським військам. 

Вони правильно з військової точки зору виконали вихід з Київської області коли зрозуміли, що щільності військ їм не вистачає для утримування 2,5 тисячі кілометрів фронту. І вони стиснулися до рівня тисячі кілометрів. Зараз їм не вистачає військ навіть для утримування цієї тисячі, тому вони, швидше за все, будуть зменшувати ширину фронту десь до рівня 300-500 кілометрів, не більше. Але вони точно не будуть його збільшувати. Для нас було б хорошим подарунком, якби вони розтягнули свої війська на дальність, припустимо, 2 тисячі кілометрів. Нам би простіше було з ними воювати тоді. Але ніхто не буде зменшувати щільність військ заради якихось примарних дій в районі Білорусі. Для того щоб з цього боку провести зараз напад хоча б такий, який був півроку тому, їм потрібно кинути туди всі війська з Південного фронту, адже зусиллями Білорусі це просто неможливо зробити найближчим часом. Всі дії будуть провальними.

А ось Лукашенко правильно боїться нашого превентивного удару. Тому що як тільки ми зрозуміємо, що в нашу сторону готується якийсь наступ, ми завдамо удару вже по територію Білорусі. Тоді під ударом будуть всі військові об'єкти, включаючи Мозирський нафтопереробний завод, аеродром в Зябрівці. Під ніж підуть Ліда, Барановичі, інші важливі білоруські аеродроми. Тоді Лукашенко взагалі залишиться без авіазахисту.

Такі рухи медійного плану не принесуть жодних проблем для української армії. Армія готова зустріти будь-яке військо з півночі. Армія "зарита" вздовж кордону, промінована, виконані певні інженерні споруди, проміновані всі танконебезпечні напрямки. Тобто був виконаний повний комплекс оборонних заходів. Це виконувалося не один місяць з того моменту, як тільки стало питання про закриття кордону з північного боку. Там вже, як кажуть, коні застоялися - сили на північному кордоні вже рвуться в бій. Їх зупиняють наші генерали. Лукашенко може це прогнозувати, до речі. Тобто будь-яка проблема в Україні може зірвати ці частини, розташовані вздовж Білорусі, і вони зачистять лукашенківський режим. 

Є ще батальйони білорусів, які також розташовані на білоруському кордоні. А їх точно вже ніхто не зупинить, навіть наші команди. Вони можуть просто піти звільняти територію Білорусі. Саме такого плану рух Лукашенко прогнозує. Вони розуміють, що від цього вони нічим не закриються, тому намагаються прикрити свою територію гіпотетичною наявністю якоїсь сили. Але ми її не бачимо там взагалі ніде. Вони у нас бовтаються вже півроку на півдні і ми їх просто щемимо щодня - по батальйону на концерт до Кобзона відправляємо. Звісно, Лукашенко розуміє, що за кілька тижнів від його режиму може нічого не залишитися. Тому він більше боїться. Це така реакція захисту на передбачувану загрозу з боку України.

Контрнаступ на Луганщині

Ви зараз згадали про наш наступ на півдні. Вам щось відомо про нього? Він сповільнився або просто зараз пішов в тишу, щоб не наврочити?

Все йде за планом. Абсолютно ніякі зовнішні подразники на контрнаступ не впливають. Йде планомірне знищення правобережного угруповання російських військ. Воно призведе до такого ж обвалення фронту, яке було тиждень-півтора тому, коли вони пішли з більшої половини північної частини. Те ж саме відбувається і в Луганській області. Після того як ми звільнили більшу частину Харківської області і зайнялися Луганською областю, у них не вистачає військ для того, щоб вибудувати лінію оборони навіть від Сватового до Кремінної. Максимум, що вони можуть в тому районі - це зібрати якісь гарнізони і утримувати тільки ці міста. 

До речі, в Луганській області йде накопичення резервів українських військ. Найближчим часом ми рушимо далі. Це все планомірний рух, адже саме так наступ і відбувається: спочатку йде наступ, потім освоєння звільнених територій і накопичення резервів. Наступний крок - знову наступ. Проривів більше ніж на два танкових переходи (близько 100 кілометрів) не відбувається. Навіть краще один танковий перехід, так як другий вже небезпечний - можна просто не встигнути підтягнути тили і потрапити в якийсь котел. Найближчим часом, я думаю, буде завдано основного удару в районі Запорізького фронту (від Запоріжжя до Донецька). Це може бути в Оріхово, Гуляйполе або Вугледар. Там буде здійснений прорив у бік або Мелітополя, або Бердянська, або Маріуполя. Все залежатиме від завдань, поставлених Генштабом. Найоптимальніший варіант - це вихід на Мелітополь. 

Мобілізаційна система Росії провалилася

А що там з частково мобілізованими? Їх вже приєднали? Скільки їх вже відправили на фронт?

Мобілізаційна система Росії розрахована на певну кількість військовослужбовців, яких вона зможе навчити, поставити в стрій, обмундирувати і вивести на позиції. Цю кількість ми бачимо кожні півроку - 150 тисяч осіб. Це весняний та осінній призов, який готують протягом двох-трьох місяців. Тобто 50 тисяч на місяць виходить, не більше. Зараз сталася ситуація, коли накопичення цієї мобілізаційної структури призвело до її обвалення.

Це як в літрову банку спробувати налити два літри води. Так і сталося в мобілізаційній системі РФ, де вони роздали повістки на 300 тисяч чоловік, а прийняли тільки 150 тисяч.

Зараз вони їх тільки прийняли і почали навчати. Тобто вони вийдуть тільки через два-три місяці. Але вийдуть вони в якості занадто малоефективної сили - це ті люди, яких не можна буде використовувати для виконання якихось бойових завдань. Їх можуть використовувати або на доукомплектування, або далі відправлять на довнавчання. 

А ось залишилися 150 тисяч, яких просто нікуди подіти, почали розсовувати куди тільки можна. Хтось ще їде, а хтось ще пішки йде з Якутії. Через пару років до України дійдуть. Цими 300 тисячами мобілізаційній системі РФ поставили нездійсненне завдання, оскільки 150 тисяч чоловік "бовтаються" десь між фронтом і поїздкою в бік фронту. А ті "чмобіки", які вже потрапили на фронт, могли цього року вже пройти комісію, збори резервістів, бойову стрільбу. Тому вони готові відразу виходити на фронт, куди їх і відправляють. Їх дійсно видно, але це тільки з тієї причини, що вони не звикли нагинатися. Вони не знають як йти від вибухів і як себе вести в бою.  

Один з методів використання цих військових - це так звана "димова завіса". Тобто ними доукомплектовують якісь кондові частини, які воюють вже кілька місяців. Припустимо, відправляють в якийсь батальйон, який втратив вже 50% особового складу. Ті старослужбовці знають як себе вести, А ці "чмобіки" - ні. Тому їх добре видно, і наші військові стріляють спочатку по "чмобіках", а потім вже по старослужбовцям.

Тобто вони просто живий щит?

Ні, ще далі. В якості живого м'яса використовували донецьких "мобіків", яких взагалі одних випускали.

Їм ставили завдання взяти якесь село, вони не знали як це робити, заходили в це село, а по них вже били наші Збройні сили. Старослужбовці бачили наші вогневі точки і починали відпрацьовувати по цих точках.

А цих "чмобиків" використовують в якості димової завіси - вони стають першою метою, по якій стріляють, а у тих старих є якийсь запас часу, щоб виконати своє бойове завдання. Це відволікаюча мета, яка на себе приймає удар. Вони життям цього "чмобіка" виграють собі кілька секунд і рятуються. Наші війська будуть постійно скошувати цих "чмобиків", і їх будуть постійно вимагати на доукомплектування. Це своєрідна карусель смерті. 

Необережне куріння на Кримському мосту може прискорити звільнення Херсона від окупації?

Навіть та поразка Кримського мосту, яку ми зараз завдали, як мінімум на 50% скоротить рух військової техніки, військ і обмундирування Херсонському угрупованню. Є ще армійські резерви, які можуть використовуватися близько тижня. А вже через тиждень з 50% нестачею військової амуніції вони будуть непридатні навіть до виконання оборонних завдань. Тобто через тиждень розпочнеться активна фаза зачистки Правобережжя.

Я думаю, що до кінця цього місяця вже українські війська займуться деокупацією Херсона. 

А деокупація Херсона залежатиме від тих сил і засобів, які будуть надані для виконання завдань. Хоча там вже по діям наших військ видно сам механізм звільнення - Херсон буде взятий в півоточення з боку Олександрівки. Атака піде, підуть сили на зачистку Снігурівського плацдарму, далі вздовж правого берега Інгульця, далі вже підуть на Херсон. Вихід на Херсон буде з трьох сторін. Туди зайде наша розвідка з силами спецоперації і частинами ГУР, буде зачистка вже в самому місті. 

Після сьогоднішніх терактів Німеччина заявила, що передасть нам ППО IRIS-T вже найближчим часом. Що це за ППО, чим відрізняється від того, що зараз є? 

Наші установки, які виробляють пуск ракети "повітря-повітря", добре себе показали. Але це ракети малої дальності. Тобто це ракети, якими користувалися винищувачі для виконання завдань прикриття. Приблизно така ж картина як з NASAMS - це та ж сама система, тільки середньої дальності. Там такі ж ракети AIM-120, які добре себе показали. Це найменша з усіх систем, які є зараз в наявності. Вона може прикривати невеликий об'єкт В радіусі не більше 20 км. висота - десь 10-15 км, все залежить від тих ракет, які будуть використовуватися. В принципі, це більше точкова система для прикриття об'єктів типу атомних станцій. Може бути, для прикриття урядового кварталу. Але не більше того. 

А об'єкти цивільної інфраструктури? 

Так, вона може прикривати такі об'єкти. Але, наприклад, для ТЕС цього мало. IRIS-T прикриє велику площу. Однак це не ціла структура, а один з елементів багатоешелонованої оборони. Для того щоб прикрити якусь ТЕС, потрібен IRIS-T ближнього бою, NASAMS середніх дальностей, С-300 або той же Patriot, щоб прикривати великі дальності.

Як і чим в ідеалі ми можемо захистити наші міста? Яким має бути це ППО? 

100% гарантії не дає жодна система, навіть "Залізний купол". Якраз "Залізний купол" більше спрямований на боротьбу з дуже простими ракетами, зібраними на коліні - некерованими ракетами невеликої дальності. Тобто вона нам точно не підходить ні в якому вигляді. 

Система багатоешелонованої оборони повинна бути вибудувана вздовж всієї України, і вона повинна мати як мінімум три рівні. Це наземне ППО малої, середньої і великої дальності. Оптимально - це IRIS-T, NASAMS і Patriot. Друга складова - це система оповіщення про виявлення. Тобто потрібно розставляти систему локаторів по країні, щоб ми бачили здалеку йдуть до нас цілі. Третя - це наявність літаків. А тепер всі ці рівні повинні бути суміщені в єдину систему управління. Це приблизно система "Авакс". Ця система також визначає послідовність використання техніки ППО. І тільки тоді ми можемо говорити, що ми десь на 85% себе прикриємо. Але для того, щоб від ракет захиститися,нам потрібні "Томагавки" (ракети "земля-земля" на 2-2, 5 тисячі км). Нам потрібно зачищати небо від літаків, знищуючи їх на території противника. Це буде найоптимальніший варіант. 

На скільки цей найоптимальніший варіант реальний? В Україні ж цього немає, наскільки я розумію. Тобто це повинні поставити нам наші партнери. Я кажу "повинні", тому що зараз ми - щит для всієї Європи. Чи реально отримати це від партнерів і захистити Україну?

Ми вже не один місяць чуємо розмови про передачу таких систем. А раз ми їх чуємо, і раз вони йдуть, то значить вони точно прийдуть до якогось консенсусу і в якийсь час нам ці системи точно будуть передані. 

Є проблема в навчанні персоналу для роботи з цими системами, але вона вже вирішується. Як тільки вирішиться питання з навчанням, вони нам будуть передані. Але це не робиться дуже швидко. Припустимо, підготовленому льотчику потрібно 2-3 місяці, щоб навчитися літати на літаку, а непідготовленому - роки. Виділено 100 мільйонів на навчання льотного складу. Рух в цю сторону йде.

Тала Калатай

УНІАН в Google News