Нафтопровід в обхід Росії?

Джерела автора цієї статті у Москві підтверджують інформацію, оприлюднену на сайті УНІАН, про підготовку Газпрому до виливу великої порції брудної „дези” в західні ЗМІ щодо України з акцентом на „несанкціонованому відборі газу" та „проблемах з платежами”...

Джерела автора цієї статті у Москві підтверджують інформацію шановної Оксани Охрімчук, оприлюднену на сайті УНІАН, про підготовку Газпрому до виливу великої порції брудної „дези” в західні ЗМІ щодо політичного та економічного становища в Україні з акцентом на „несанкціонованому відборі” газу та „проблемах з платежами за російські енергоносії”.

Погоджуюся і з висновками пані Охрімчук щодо того, що причини наїзду, який активно готується „нашим домом-Газпромом”, продиктовані не „загрозою НАТО” і не „проблемами з російською мовою”, і взагалі не „печерною українофобією” російських політиків, а чинниками суто прагматичними й матеріальними.

 Що ж стало поштовхом до організації масштабної і вельми затратної спецоперації? (Послуги солідної британської піар-фірми оцінюються у багатомільйонні суми.) Тут можна зробити деякі припущення щодо часової прив’язки планованої акції, виходячи з тієї ситуації, яка складається сьогодні на світовому ринку енергоносіїв у макромасштабі.

Українські ЗМІ чомусь оминули своєю увагою нещодавній виступ високопосадового представника Державного департаменту США Метью Бризи перед чільниками впливової Американської енергетичної асоціації (US Energy Association). Між тим, держдепівець був як ніколи відвертим. Він заявив, що США, переслідуючи свої стратегічні цілі, підтримує побудову багатоваріантних нафто- і газогонів у Середній Азії.

Мета – забезпечити безпеку глобальних постачань енергоносіїв. „У Каспійському регіоні ми мали б у стратегічній перспективі відігравати свою законну роль. Наша мета – намагатися підвищити ефективність ринків, особливо газового ринку, оскільки ми впевнені, що національні інтереси США дотримуються найкращим чином, коли ринки функціонують ефективно”, – цитує представника Держдепу світова преса.

Зокрема, катарська „Галф Таймс”, підкреслює, що йдеться насамперед про трубопровід Баку – Тбілісі – Джейхан, у будівництві якого Штати беруть активну участь.

Будівництво Баку – Джейхан та інших нафто- і газогонів несе в собі дуже серйозні загрози монополії Росії на транзит середньоазійських та каспійських енергоносіїв до країн Європи та Азії. Це є життєво важливо для матеріального добробуту російських еліт (у тому числі, еліти кремлівської), який традиційно ґрунтувався на газових надприбутках. Метью Бриза у своєму виступі підкреслив: „Іноді нас звинувачують у тому, що ми намагаємося вести велику гру на витіснення Росії з Каспійського регіону. Але наше бажання – уникнути монополії на енергію, монопольних тенденцій. Наша мета не в тому, щоб бути антиросійськими або ізолювати Росію”.

Але чомусь ці слова представника Держдепу в самій Росії сприймаються з точністю до навпаки. Тим паче що до Баку – Джейхан додається Баку – Тбілісі – Ерзрум, який пов’яже азербайджанське родовище Шах-Деніз із Туреччиною вже наступного року, а також газогін завдовжки 3300 км, який транспортуватиме іранський газ до Австрії. Ще один перспективний проект – газогін Іран – Пакистан – Індія. Цього тижня заплановано візит міністра енергетики Ірану до Туреччини, під час якого вирішуватиметься питання про постачання іранського газу, оскільки, як пише турецька преса, російсько-український газовий конфлікт змушує Туреччину шукати альтернативу російському газові.

Як пояснила директор консалтингової фірми Petroleum Finance Company (PFC) Джулія Неней, газова суперечка, яка вибухнула між Росією та Україною минулого січня, взагалі активізувала інтерес до природного газу. „Країни Середньої Азії почали усвідомлювати, що вони самі можуть виручати більше за свій газ”, – пояснила вона.

Як зазначив Метью Бриза, „природний газ саме зараз є найбільш стратегічно терміновою проблемою, з якою ми стикаємося в Євразії”. На думку представника Держдепу, європейський газовий ринок функціонує неефективно. „Газ купують переважно в Середній Азії за відносно низькими цінами порівняно з тими цінами, за які він продається у Європі. Ми маємо запровадити ринкові процедури, щоб зняти цей диспаритет у цінах на газ між Середньою Азією та Європою”, – вважає Держдеп.

За цих умов надзвичайної ваги для Росії набуває українська енерготранзитна інфраструктура, контроль над нею, який на майбутнє дав би можливість контролювати й цінову політику.

І часу в Росії та Газпрому лишається не так багато, особливо в стратегічному вимірі. Навіть новий енергоміністр України Юрій Бойко, якого вважають людиною Фірташа – Могилевича і який за часів Кучми був найпалкішим прихильником реверсного використання нафтогону Одеса – Броди, зробив учора цікаву заяву. На думку Бойка, уже через два роки стане можливим аверсне використання нафтогону. З урахуванням динаміки зростання видобутку нафти в Казахстані (10–12 млн. тонн на рік) та обсягу перекачування нафтопроводу Баку – Тбілісі – Джейхан (50 млн. тонн на рік), вільні ресурси для заповнення нафтопроводу Одеса – Броди для його роботи в прямому режимі з`являться якраз через два роки, вважає міністр ПЕК.

А що заявляє начебто цілком проросійський прем’єр-міністр Віктор Янукович перед переговорами з найвищим російським керівництвом? Янукович наголосив, що газотранспортна система України за весь час його керівництва урядом належатиме Україні.

“Скільки я буду працювати – ви це запишіть, я відповідаю за це – газотранспортна система буде власністю України. Ми ніколи не будемо робити це (передавати контроль ГТС іншим державам. – Автор), оскільки це йде врозріз із національними інтересами України”, – зазначив він.

Крім того, одним з основних завдань свого уряду Янукович назвав диверсифікацію енергопостачань. “Мова йде не лише про розробки родовищ узбецьких. Мова йде про розроблення родовищ казахських, російських. Це буде завдання уряду щодо диверсифікації постачань енергоносіїв, - сказав він. – Мається на увазі розробка родовищ в Лівані, у Лівії, у Перській затоці та в інших державах. Там, де вже напрацьовані ці питання”.

Солі на російські енергорани додали вчорашні заяви посла Азербайджану в Україні Талята Алієва про готовність його країни збільшити постачання азербайджанської нафти на український ринок. „Якщо розуміється під’єднання до трубопроводу Одеса – Броди, то тут необхідно зазначити, що Азербайджан виступає за багатоваріантність доставки нашої нафти на світовий ринок”, – багатозначно сказав пан Алієв.

Тому й не дивина, що з’являється інформація про підготовку експансії Газпрому на український ринок, про скупку структурами „РосУкрЕнерго” українських облгазів, про підготовку виливу добре розрахованого інформаційного бруду. Адже український напрямок для Росії в геоекономічному сенсі – це напрямок прориву з тих кліщів, у які вона ризикує потрапити найближчим часом.

І коли міністр промисловості та енергетики Росії Віктор Христенко заявляє, що в Росії спокійно ставляться до дискусії про диверсифікацію джерел енергії, яка розгорнулася в Європі через газовий конфлікт Росії та України, то цей декларативний спокій виглядає для України зловісним. Насправді слід очікувати на щільний вогонь у напрямі прориву.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News