Грузини бачать у НАТО реальну гарантію своєї безпеки

Більшість грузинів - за НАТО. Найнебезпеч-ніший для Росії варіант - якщо Грузія і Абхазія зможуть про щось домовитися. Росія веде імперіалістичну політику, але РФ - не Велика Британія. Інтерв`ю з грузинським політологом

Більшість грузинів - за НАТО. Найнебезпечніший для Росії варіант - якщо Грузія і Абхазія зможуть про щось домовитися. Через відсутність у Росії опозиції вона веде імперіалістичну політику, але РФ - не Велика Британія. Інтерв`ю з грузинським політологом, головою неурядової організації «Грузія в НАТО» Шалвою Пічхадзе.

Шалва Пічхадзе протягом кількох років працював начальником служби міжнародних відносин у державній канцелярії Грузії. Закінчив факультет міжнародних відносин ТДУ і Державний університет мови і культури. Пройшов стажування в США за програмою Держдепартаменту, у 1995 році закінчив коледж НАТО в Римі.

Як Ви вважаєте, чи будуть надалі Грузія і Україна партнерами в своєму прагненні увійти до НАТО?

Звичайно, наші країни будуть партнерами. Україна ще раніше за Грузію приєдналася до плану Інтенсивного діалогу і успішно йому слідує. Багато дій обидві країни координують між собою. І взагалі в НАТО існує думка про те, щоб прийняти єдиним блоком Україну і Грузію до Альянсу. Але, певна річ, якщо одна з країн значно відставатиме в проходженні програми, то тоді їх прийматимуть у різний час.

 

Чим Ви пояснюєте той факт, що під час плебісциту 77% населення Грузії проголосувало за входження в НАТО?

Люди бачать у цій організації реальну гарантію своєї безпеки. Вони вважають, що НАТО це саме та організація, яка зможе надати захист і допомогу в будівництві незалежної і демократичної держави. Беззахисним бути ніхто не хоче.

Якщо Грузія увійде до НАТО без Абхазії, то чи буде Північноатлантичний Альянс тією силою, яка стане гарантом територіальної цілісності Грузії?

Чесно кажучи, я не зовсім розумію, чому Грузія повинна входити в НАТО без Абхазії, якщо ми нікуди не поспішаємо. Проте, НАТО може виступити набагато сильнішим гарантом територіальної цілісності Грузії, ніж інші інститути - ОБСЄ, Рада Європи, ООН.

Скільки часу буде потрібно Грузії, щоб стати членом НАТО?

На це запитання ніхто не може відповісти. Необхідно щоб співпали дві обставини: по-перше, Грузія повинна виконати те домашнє завдання, яке від неї вимагає Альянс, а по-друге, повинна бути відповідна міжнародна кон`юнктура.

Перш за все, НАТО вимагає, щоб Грузія відбулася як демократична держава. Це означає, що повинна затвердитися багатопартійна система в парламенті, а головне, щоб здійснювалися демократичні принципи, щоб рішення ухвалювалися на плюралістичній основі. Це те, що Грузія може зробити без особливих грошових витрат, але цього поки не робиться. Від нас вимагають розділення гілок влади, але цього немає. Вимагають поваги до приватної власності, дотримання принципу верховенства закону - цього теж немає. Навіть такі легко здійсненні принципи, як свобода слова, свобода ЗМІ, теж не дотримуються. Зрозуміло, що ми не можемо підняти за короткі терміни економіку або налагодити соціальну політику, але той мінімум щодо державного устрою, який від нас вимагають, виконати можна. Для цього потрібна тільки політична воля. Потрібно зробити все, щоб Грузію просто не могли не прийняти в НАТО.

Якщо говорити про міжнародну кон`юнктуру, то слід пояснити, що в НАТО приймають, якщо існує політична доцільність такого кроку. Відносно Грузії така доцільність проглядається. Але поки що проблеми, пов`язані з прийняттям Грузії, переважують цю доцільність. За часів холодної війни, країни НАТО були більш єдині і згуртовані у своїй думці. Тому в 1952 році стало можливим прийняття у члени Альянсу Туреччини, якій було далеко до демократії. Але тоді світ був поляризований, НАТО змушене було протистояти блоку Варшавського Договору.

Сьогодні ситуація змінилася, і багато країн зважають на Росію певно більше, ніж на геополітичні інтереси США. Звичайно, певна кон`юнктура відносно Грузії існує. Наприклад, країни-учасниці НАТО готові ухвалити будь-яке рішення по Абхазії. Вони закриють очі на те, як увійде Грузія в НАТО - з Абхазією чи без неї, або вона буде включена лише де-юре у складі Грузії, а ситуація залишиться тою самою. Єдине, чого вони вимагають, - не допустити поновлення конфлікту. У жодному випадку вони не схвалять військового вирішення конфлікту.

Але наш уряд поводиться досить безтурботно. Чомусь партія влади вважає, що Грузію приймуть у НАТО, щоб насолити Росії. Але це не так. Такі держави, як Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Угорщина і навіть частково Чехія, бачать у Росії не супротивника, а ділового партнера.

На Вашу думку, в чому основна причина загострення відносин між Грузією і Росією?

Основна проблема в тому, що Грузія вибрала інший шлях розвитку, відмінний від того, що пропонувала їй Росія. А проблеми Абхазії, загострення взаємин, Північна Осетія - це вже наслідок тієї глобальної проблеми. Конфліктні регіони, економічне ембарго і обмеження в пересуванні, по суті, є тільки важелями впливу на Грузію. Але це зовсім не означає, що якщо Грузія раптом змінить свою політичну орієнтацію, то Росія поверне Абхазію, як коробку цукерок. Потрібно враховувати, що існують внутрішні розбіжності між абхазамі і грузинами. Інша справа, що Росія уміло грає на цих розбіжностях, але і сама Грузія не вжила заходів для усунення цих розбіжностей.

Які кроки може зробити Грузія для того, щоб змінити відносини з Росією?

Об`єктивну причину усунути важко. Для цього має змінитися і настрій в суспільстві, яке орієнтоване на захід, і керівництво держави повинне змінитися.

Суб`єктивна причина полягає в неврівноваженості політики нинішнього уряду. Михайло Саакашвілі і його команда - недосвідчені, часто нетерплячі. У нас досить складна політична обстановка, і при цьому ми ще штурхаємо Росію, коли робимо на її адресу агресивні заяви або заарештовуємо її громадян. Звичайно це загострює конфлікт. Проте, суб`єктивні причини не складають основну частку тих причин, які привели до загострення відносин. Та все ж потрібно хоч би намагатися підтримувати добрі відносини.

А чи може нинішнє керівництво Грузії змінити ситуацію в Абхазії?

Вагомий внесок можуть внести не грузино-російські переговори, а грузино-абхазські прямі відносини. З 2004 року Грузія узяла на озброєння тезу про те, що з Абхазією не варто вести діалог, оскільки Абхазію вважають маріонеткою Росії. Тому останнім часом ми спостерігаємо тиск з боку Грузії. У Страсбурзі, Любляні, Лондоні ухвалюються рішення, які ніяк не узгоджені з абхазького боку. Після чого грузинське керівництво пропонує абхазам ті рішення, які воно вважає корисними. Якщо ми домагаємося того, щоб представити самих себе хорошими і конструктивними, а абхазів - упертими і агресивними, то це правильний метод. Але якщо ми хочемо дійсно вирішити конфлікт, то така політика неприйнятна. Ключ до рішення конфлікту лежить не в Москві і не в Нью-Йорку, а саме в Абхазії і Грузії. Прямі контакти між нами можуть зменшити негативну роль Росії і збільшити позитивну роль Європи. Кожного разу, коли ми робимо крок проти Абхазії, ми тим самим штовхаємо її до Росії. Це логічно, тому що не до Китаю ж їм прагнути. Ізолювати Абхазію не вийде. Абхазія сама ухвалює рішення, вона може йти чи не йти на контакт з тією або іншою державою чи міжнародним інститутом. В Абхазії є політики, які не є проросійськи налаштованими. Звичайно, вони не займають прогрузинську позицію, але потрібно використовувати хоч би те, що вони дотримуються проабхазьких позицій і говорити з ними однією мовою.

Як Ви оцінюєте роль «Колективних сил» підтримки миру (російських миротворців) в Абхазії?

Я не бачу раціональної причини, для чого їх потрібно було б виводити. Що ми такого не можемо зробити, в чому вони нам заважають? Якщо ми говоримо про миротворців, то існує три постановки питання. Перше питання - потрібні взагалі миротворці на кордоні чи ні? Друге, якщо все-таки потрібні, то в якому складі? Мабуть, є причини змінити склад. Третє полягає в тому, що Грузія - лише одна сторона, яка ухвалює рішення. Друга - Абхазія. Чи готові вони змінити або зовсім прибрати російських миротворців із зони конфлікту? Можливо, це дійсно виправдано. Адже був невеликий період - приблизно півроку, коли між Грузією і Абхазією взагалі нікого не було.

Якою може бути роль Росії в здійсненні прямого діалогу між Абхазією і Грузією?

Росія заважатиме. Але якщо наші контакти матимуть відкритий характер і Москва знатиме, про що ми говоримо, то її незадоволення буде приглушеним, завуальованим. Якщо ж переговори будуть замаскованими, і ми діятимемо, не доводячи її до відома, то Москва буде активніше перешкоджати нашим контактам. Найнебезпечніший для Росії варіант - якщо Грузія і Абхазія зможуть про щось домовитися безпосередньо. Тим більше небезпечно, якщо посередником у цьому діалозі виступить Захід. Це буде моральним ударом для Росії. Тому, якщо ми зайдемо дуже далеко у своїх домовленостях, то Росія втрутиться. Проте для Грузії і для Абхазії найкращий шлях - інтеграція у європейські структури.

Що може зробити Грузія відносно абхазького конфлікту?

Найбільше зло в нашій ситуації - це образ ворога. Якщо ми зможемо викоренити його, то почнеться мирне врегулювання. Але для цього потрібен час і терпіння. Під час своєї інавгурації Президент Саакашвілі дещо відсунув у часі врегулювання конфлікту. Якщо раніше він обіцяв біженцям, що вони протягом трьох місяців повернуться до себе додому, то зараз він пообіцяв, що врегулює питання Абхазії протягом свого п`ятирічного терміну правління. Але в Абхазії це чують і сприймають однозначно: Президент Саакашвілі збирається почати війну. Справа в тому, що Абхазія стала предметом політичної спекуляції. Той, хто обіцяє повернути Абхазію протягом року, незмінно піднімає свій рейтинг. Якщо з`являється розсудливий політик, який говорить, що проблема буде вирішена протягом 5-10 років, то його ніхто не слухатиме, тому що люди не хочуть чекати.

Як ви вважаєте, суперечності між Росією і Грузією обумовлені географічним положенням або ж відіграє роль те, що в самій Росії існують проблеми з демократією?

Історичний досвід показує, що імперіалістичні держави майже завжди були авторитарними. Виключенням, можливо, була Велика Британія. У сучасному світі залишилося значно менше можливостей для таких демократичних імперій. Я вважаю, що через відсутність у Росії опозиції держава веде імперіалістичну політику.

Можливо, Грузія і Росія мають одну й ту саму проблему - слабку опозицію?

До листопада 2007 року я б із цим погодився. Але після виборів Президента міф про слабкість опозиції розвіявся: суперники Саакашвілі в цілому набрали більше 45%. Російській опозиції такий варіант навіть не снився. Я не виключаю, що опозиція дійсно була слабка, а в листопаді вона всього лише зуміла скористатися суспільним настроєм. Проте, вона зуміла набрати силу, і сьогодні ми маємо сильну і конструктивну опозицію.

Беслан Кмузов, Тбілісі