Удари США по Ірану, безсумнівно, посилили параною російського диктатора і його прагнення до перемоги над Україною.
Вбивство іранського аятоли Алі Хаменеї, безсумнівно, активізувало два найглибші інстинкти російського диктатора Володимира Путіна.
Перший - це глибоко вкорінена параноя з приводу власного довголіття і прагнення до політичного виживання, яке визначає перемога над Україною за будь-яку ціну, пише видання Politico.
Видання акцентувало, що обидва були продемонстровані в короткій заяві на сайті Кремля, в якій Путін засудив вбивство Хаменеї як "вбивство... скоєне в цинічному порушенні всіх норм людської моралі та міжнародного права".
Журналісти звернули увагу, що це була більш різка реакція, ніж після захоплення іншого колишнього союзника Росії, венесуельця Ніколаса Мадуро.
"І все ж Путін, що примітно, не назвав країни, які стоять за вбивством", - написало видання.
Видання провело невеликий екскурс в минуле, щоб пояснити причини нинішньої путінської параної. Відзначається, що в Росії смерть Хаменеї викликала порівняння зі поваленням іншого диктатора - Муаммара Каддафі в Лівії.
За словами російського журналіста Михайла Зигаря, в 2011 році ліквідація Каддафі привела Путіна в лють.
У травні 2012 року, незабаром після повалення Каддафі, Путін повернувся на пост президента і, як зазначило видання, ймовірно, для того, щоб порвати із Заходом і викорінити внутрішнє інакомислення, яке він звинувачував у прагненні до співпраці з ворогами Росії для здійснення зміни режиму.
"Саме смерть Каддафі стала поворотним моментом у російській політиці - як зовнішній, так і внутрішній", - вважає Олександр Баунов, старший науковий співробітник Центру Карнегі.
Аналітик додав, що те, що США і Європа дозволили так жорстоко повалити Каддафі, було сприйнято Путіним, колишнім агентом КДБ, як "вершина зради".
"З роками Путін все більше занурювався в ізоляцію. А недавні події тільки посилили його параною", - констатувало видання.
Видання зазначило, що хоча офіційні особи Росії уникають критики на адресу Вашингтона через його операцію в Ірані, кремлівська пропаганда говорить за всіх.
"Чи розуміємо ми, що розмова про Іран - це також розмова про Росію?", - передало видання слова головного російського пропагандиста Соловйова.
Ще один рупор Кремля Олександр Дугін поширив думку про те, що Вашингтон, можливо, планує зробити те саме з Росією.
"Ясно, хто наступний, і ясно, що насправді означають переговори з таким ворогом", - висловив він свою думку, натякнувши на мирні переговори з Україною за участю США.
А одне з прокремлівських видань і зовсім вийшло зі статтею під заголовком: "Як вони збираються нас вбити".
Кремль, навпаки, зайняв набагато більш дипломатичну позицію, зазначило видання і навело як приклад слова прессекретаря Дмитра Пєскова, який висловив "глибоке розчарування" з приводу ситуації з Іраном, а також "глибоку вдячність" за зусилля США щодо України. Пєсков додав, що "перш за все, ми... захищаємо свої власні інтереси".
"Послання було чітким: Путін не дозволить своїм почуттям до Ірану завадити досягненню цілей в Україні", - констатувало видання.
Професор російської політики в Королівському коледжі Лондона Сем Грін зазначив, що головною зброєю Путіна проти України була готовність і здатність адміністрації Трампа чинити тиск на українців і європейців:
"У нього немає абсолютно ніяких причин відмовлятися від цієї зброї".
Що б не відчував особисто Путін, його дії показують, що він прагматик, висловив думку Грін:
"Він не збирається ризикувати своєю особистою безпекою, безпекою свого режиму або своїм баченням національної безпеки Росії, щоб ризикувати своїм життям, допомагаючи іранцям, північнокорейцям, китайцям або кому-небудь ще".
В цілому, як міркують журналісти, для Москви іранська криза має ряд переваг, серед яких перспектива підвищення цін на нафту, розбіжності між Європою і США з приводу того, як впоратися з наслідками, і відволікання Вашингтона від війни в Україні.
Дії Трампа також сприяють зміцненню його внутрішньополітичної та міжнародної риторики про небезпеки західної гегемонії.
"Більш того, у Путіна є стримуючий фактор, якого не було ні у Каддафі, ні у Хаменеї: найбільший у світі ядерний арсенал", - написало видання.
Однак, як вважає видання, ядерна зброя не забезпечує захисту від загроз зсередини. Якщо падіння союзних диктаторів загострить побоювання Путіна, вони, швидше за все, будуть зосереджені не стільки на ракетах НАТО, скільки на палацових інтригах.
Грін зазначив, що Путін, як ніхто інший, знає, що диктатори, які накопичили таку владу і утримують її так довго, як він сам, зазвичай йдуть з посади одним із двох способів:
"Або в тюрму, або в труну".
28 лютого в ході ударів по Ірану США ліквідували аятолу Алі Хаменеї та ряд інших великих чиновників.
Сьогодні віце-президент США Джей Ді Венс пояснив, що Трамп хоче переконатися, що Тегеран ніколи не зможе володіти ядерною зброєю, "а це вимагає докорінної зміни мислення іранського режиму".
Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні висловила думку, що ситуація на Близькому Сході і безпілотники над Кіпром - це не окремі конфлікти, а прямий наслідок руйнування міжнародного права в результаті нападу Росії на Україну.