"Любов до миру деяких кандидатів до Європарламенту має прямий звʼязок із любовʼю до грошей рф", – історик Ігор Тодоров

Професор Ужгородського нацуніверситету, доктор історичних наук Ігор Тодоров в інтерв'ю УНІАН розповів, наскільки реальною є загроза втручання РФ у вибори до Європарламенту, чи зміниться після них підтримка України.

Пане Ігоре, вибори до Європейського парламенту заплановані на 6-9 червня. Чому ця інституція така важлива? Яку роль вона відіграє на політичному полі об'єднаної Європи?

Європейський парламент – це представницький орган Європейського Союзу, який не виконує традиційних для нас законодавчих функцій, порівняно з національними парламентами. Він не ухвалює жодних законів, однак розробляє резолюції та рекомендації, які мають значення у співпраці з Європейською радою та Європейською комісією.

Європарламент посідає важливе політичне місце у структурі європейських інституцій, адже наділений вагомими функціями у розподілі і затвердженні бюджету ЄС, що важливо для України. Також впливає на кадрову політику: це виражається у затвердженні складу Європейської комісії, яка, по суті, виконує роль уряду ЄС. Якщо цей орган погано працює, то двома третинами голосів Європарламент може оголосити недовіру Єврокомісії.

На початку літа вибори відбудуться в усіх країнах, які входять до складу ЄС. Кожна держава, за правилами національного виборчого законодавства, обере представників до парламенту ЄС. Найбільше представництво мають Німеччина – 96 депутатів, Франція – 79, Італія – 76. Найменше – Мальта, Естонія, Кіпр та Люксембург – всього по шість депутатів.

Представницька "вартість" депутатського мандату для різних країн неоднакова. 1,4 мільйона жителів Естонії представлятимуть шість депутатів, а понад 80 мільйонів населення Федеративної Республіки Німеччина – 96. Такий порядок ніби виглядає несправедливим, однак він затверджений та узгоджений між різними країнами. Це принцип "депресивної пропорційності": коли депутат Європарламенту від більшої країни представляє більшу кількість виборців.

Чого очікувати від виборів до Європарламенту в 2024 році? Що, власне, вони можуть змінити?

У Європейському парламенті депутати об'єднуються у політичні групи, щось за зразком політичних фракцій в нашій Верховній Раді. Але прикметно, що в ЄП ніколи одна група не мала монобільшості. Є партії більш і менш впливові. У скликанні ЄП, повноваження якого зараз завершуються, найбільш відчутним був вплив Європейської народної партії, яка об'єднує християнсько-демократичні та консервативні партії. За ідеологією – це правоцентристська сила.

Зважаючи на політичні тенденції розвитку європейських країн, у тому числі вплив війни в Україні, експерти передбачають поворот у бік правих політичних партій, і навіть ультраправих. Між тим, у різних країнах є свої особливості. Наприклад, чинному депутату ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" Максиміліану Кра однопартійці заборонили публічні виступи до виборів після скандального висловлювання про СС часів Другої світової війни.

З моєї точки зору, популістичні та ультраправі партії можуть отримати більше голосів, але навряд чи їхня роль буде вирішальною в роботі Європарламенту нового скликання. Швидше за все, Україна не втратить всебічної європейської підтримки, але співвідношення сил у Європарламенті може змінитися. Сили, для яких підтримка України не є пріоритетом, можуть отримати більше голосів.

Чи позначиться поворот до ультраправої ідеології на підтримці України у війні проти Росії?

Так, для України це має значення, оскільки більшість популістичних та ультраправих партій у європейських країнах не підтримують постачання зброї Україні. Згадаймо, про вислови прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо чи переможця парламентських виборів у Нідерландах Герта Вілдерса.

Водночас чинна президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн теж проводить виборчу кампанію, оскільки має бажання і надалі очолювати Єврокомісію. У її проукраїнській позиції ми переконувалися неодноразово, тому є очікування, що фінансова та військова підтримка України у боротьбі проти російської агресії продовжуватиметься. Для України, дійсно, буде краще, якщо Єврокомісію і надалі очолюватиме Урсула фон дер Ляєн.

ЄС є одним із найбільших наших партнерів. Його фінансовий внесок, а через це і військовий, є дуже важливим у боротьбі проти Росії. За політичною вагою вплив і підтримку ЄС можна порівняти тільки з США. Непевність щодо допомоги США, яка тривала кілька місяців, спонукала Європу збільшувати свою підтримку. Сподіваюся, що вибори до Європарламенту на підтримку України глобально не вплинуть.

Однак умовний "клуб" Угорщини і Словаччини, які відверто закликають не надавати зброю Україні, може розширитися?

Загалом ці країни представляє не така й значна кількість депутатів: Угорщину – 21, а Словаччину – 14. Звісно, не всі, однак переважна більшість із них, враховуючи внутрішні обставини в цих країнах, належатимуть до когорти євроскептиків та не-друзів України.

У Словаччині на парламентських виборах перемогла партія прем’єр-міністра Роберта Фіцо, але там є й інші політичні сили. До речі, мій знайомий словацький євродепутат Іван Штефанець балотується до Європарламенту втретє. Він представляє Словаччину і займає чітку проукраїнську позицію.

В Угорщині, звісно, більшість кандидатів до Європейського парламенту представляють партію "Фідес" на чолі з прем'єром Віктором Орбаном.

Чи матиме вплив на вибори нещодавній замах на премʼєр-міністра Словаччини?

Замах на Фіцо посилює серед європейських виборців євроскептичні настрої. Існує думка, що це матиме наслідки не лише для Словаччини, а й інших країн. Але, на мій погляд, до кінця незрозуміло, як замах може бути використаний. Ситуація стане зрозумілішою, коли знатимемо результати виборів до ЄП.

Чи робить Росія спроби вплинути на результати виборів до Європейського парламенту?

Російський вплив здійснюється різними способами. Насамперед, російські спецслужби витончено маніпулюють принципами, закладеними в основі європейської демократії. Це все нібито робиться відкрито, але можна припускати, що за деякими гаслами, політиками, їхньою діяльністю "стирчать" вуха Росії. Наприклад, німецька політикиня Сара Ваґенкнехт веде передвиборчу кампанію з гаслом "Війна чи мир?" – з ідеєю необхідності припинення війни і встановлення миру. Але припинення війни – на російських умовах. Чи буде це перемогою і для європейської демократії?

Звісно, російський вплив не обмежується легальними засобами. Йдеться про підкуп, політичний тиск. До прикладу, почастішали побиття кандидатів у депутати. І ніби це хуліганські дії, але це дуже схожі методи впливу, як, свого часу, з "тітушками" в Україні. Звідки коріння неправомірних впливів – нескладно здогадатися.

До речі, у березні в Німеччині був скандал через те, що депутат Бундестагу від "Альтернативи для Німеччини" і кандидат до Європарламенту Петр Бистрон отримував готівку від проросійської мережі впливу, яку перед цим викрила розвідка європейських країн. У центрі скандалу – проросійський сайт Voice of Europe, діяльність якого повʼязують із Віктором Медведчуком. В журналістському розслідуванні фігурують суми у сотні тисяч євро, які передавалися політикам.

Звісно, ці викриття впливають на рішення виборців. Але чи у кожному випадку можна довести звʼязок між діями конкретних політиків та підкуп з боку РФ? У багатьох випадках російські спецслужби діють з урахуванням можливостей, які дає демократична система. І це загроза. Адже за миролюбивими гаслами можуть стояти російські гроші. Часом любов до миру має прямий звʼязок із любовʼю до грошей.

Під якими гаслами завершується виборча кампанія до Європарламенту? Чи відрізняються вони від кампанії 2019 року?

У кожній країні є своя специфіка. Але в цілому гасла суттєво відрізняються від попередньої кампанії пʼять років тому. Війна в Україні, безумовно, зачепила і європейців, це  відчувається.

Наприклад, коаліційне обʼєднання Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу Німеччини робить акцент на безпеці й демократії. З точки зору цієї політичної сили, відповідні загрози існують для ЄС і з ними потрібно впоратися. Також необхідно домагатися від ЄС безпеки та збереження європейських цінностей. У більшості випадків європейські правоцентристи розуміють, що головна небезпека – це Росія.

У виборчій кампанії кандидатів у євродепутати актуальними залишаються гасла соціального захисту, розвитку ринкової економіки, поступове розв’язання викликів, повʼязаних із кліматичними змінами.

Крім цього, у чверті країн ЄС внесені зміни до законодавства щодо зменшення до 16 років віку, з якого громадяни беруть участь у виборах. Тому гасла кампанії, які розраховані на аудиторію нових виборців, креативні і часом містять відвертий підтекст – на кшталт "це твій перший раз, і ти обовʼязково це запамʼятаєш".

Загальносвітова і європейська тенденція така, що молодь на вибори не ходить. Проте прагнення долучити її впливає на акценти виборчої кампанії та спонукає включити у виборчі списки молодих кандидатів у депутати.

Яка ймовірність того, що нове скликання Європейського парламенту ухвалить рішення про розширення ЄС? Які в цьому контексті перспективи Західних Балкан, які вже досить тривалий час ведуть перемовини про вступ, та України?

Розширення Європейського Союзу не є виключно прерогативою Європарламенту. Це вирішується передусім за участі Європейської ради та Європейської комісії.

Якщо говорити про Україну, то ми ще навіть не почали перемовини щодо вступу, хоча звучать оптимістичні прогнози, що цей процес стартує в червні. Водночас країни Західних Балкан ведуть перемовини вже десятиліття. З моєї точки зору, навряд чи розширення ЄС відбудеться в осяжній перспективі.

До країн-кандидатів із Західних Балкан, серед яких – Сербія, Чорногорія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, єврочиновники підходять дуже прискіпливо. Мова стосовно їхньої відповідності Копенгагенським критеріям. Серед них першочерговими є верховенство права, дотримання прав людини та економічна стабільність.

Приміром, із Сербією перемовини щодо вступу до ЄС ведуться 10 років, але її політика не сприяє приєднанню країни до унії. Якісь паралелі є з поведінкою Угорщини, що виглядає обурливо.

Стосовно України я також не є оптимістом у цьому питанні. В Україні, дійсно, сталися значні зрушення на шляху євроінтеграції, але памʼятаймо, що саме широкомасштабна війна спонукала європейців до того, щоб надати Україні статус країни-кандидата до ЄС. Це було певною мірою емоційне рішення в певній геополітичній ситуації. А тому до кінця передбачити, як розвиватимуться геополітичні обставини, та до чого це може призвести, просто неможливо.

Чи є серед кандидатів у депутати до Європарламенту вихідці з України?

На цих виборах в окремих європейських країнах дійсно балотуються вихідці з України. Наприклад, в Італії – три кандидатки-українки. Вони тривалий час живуть там і мають громадянство цієї країни. Дві кандидатки представляють ліву коаліцію "Обʼєднані держави Європи" й одна прагне потрапити до Європарламенту від ліберальної партії "Дія". Це невеликі партії і їм потрібно подолати 4% прохідний барʼєр.

Кандидатки до Європарламенту українського походження також є в Німеччині та Бельгії.

Але, вважаю, що більш вагомим український чинник буде на наступних виборах до Європарламенту в 2029 році. Можна припустити, зважаючи на значну присутність в європейських країнах українських біженців, які за цей час можуть стати громадянами ЄС, що тоді ми матимемо не тільки кандидатів українського походження, але й значну частину виборців.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News