Трамп "вбиває" ракету для польотів на Місяць. І він має рацію

Американська надважка ракета-носій Space Launch System повинна була стати американською гордістю номер один, однак замість цього вона перетворилася на бездонний колодязь, де зникають десятки мільярдів доларів платників податків.

У своєму бюджетному запиті на 2026 фінансовий рік, оприлюдненому адміністрацією президента США Дональда Трампа,  Білий дім запропонував суттєві зміни для NASA. Бюджет агенції повинен скоротитися приблизно на 24% у річному обчисленні. Як зазначають у неурядовій американській організації науковців Planetary Society, це найбільше в історії США скорочення фінансування Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору за один фінансовий рік.

На діяльність NASA у наступному році тепер передбачено "‎лише"‎ 18,8 мільярда доларів, тоді у 2025-му має бути $24,8 мільярда. Таким чином, йдеться про різницю у шість мільярдів доларів.

Не дивно, що скорочення так чи інакше торкнуться майже всіх напрямів роботи управління. Під урізання потраплять, зокрема, витрати на МКС, а також наукові проєкти, не пов'язані із пілотованою космонавтикою.

Особливе занепокоєння у оглядачів викликає надважка ракета-носій Space Launch System (SLS) та космічний корабель Orion, які повинні доставити американських астронавтів до Місяця. І які, згідно із новою політикою, повинні згодом стати частиною історії.

Втім, насправді, турбуватися немає сенсу, адже вони повинні були відправитись "на звалище" ще багато років тому.

"Артеміда", або як американці на Місяць верталися

Щоб не казали прихильники теорії змови, але люди висаджувались на Місяці. І не один раз. Під час холодної війни за програмою "Аполлон" США здійснили шість успішних висадок астронавтів на Місяць. Останній раз це сталося у 1972 році.

На жаль, ці польоти стали єдиними за всю історію випадками, коли люди висаджувалися на іншому астрономічному об'єкті. Тому не дивно, що американці хочуть виправити ситуацію.

Ще у 2017-му вони започаткували програму "Артеміда", яка фактично стала головною космічною програмою США. Саме вона має на меті повернути американців на Місяць. Причому зробити це хочуть до того, як туди прибудуть китайські астронавти (очікується, що це відбудеться десь у 2030-му).

Мова йде не про один політ – та це і неможливо з урахуванням складності задуманого. Тобто, спочатку американцям треба підготуватися до висадки і лише потім відправлятися на "підкорення" природного супутника Землі.

Перші етапи програми виглядають таким чином:

• Artemis 1 – безпілотний політ космічного корабля до Місяця (реалізовано у 2022 році);

• Artemis 2 – перша пілотована місія до Місяця для обльоту супутника Землі (запланована на 2026 рік);

• Artemis 3 – перша висадка людей на Місяць після програми "Аполлон" (не раніше 2027 року);

• Artemis 4 – доставка астронавтів на місячну орбітальну станцію, а також нова висадка екіпажу на поверхню Місяця (не раніше 2028 року);

• Artemis 5 – третя посадка з екіпажем на Місяць в рамках програми та доставка нових елементів на місячну орбітальну станцію (не раніше 2030 року).

Після 2030-го планують й інші польоти в рамках програми, а довгострокова її мета полягає у створенні постійної бази на Місяці. Допомагати Сполученим Штатам будуть європейці, канадці і японці.

Отже, ми приблизно оцінили масштаб програми. Він вражає.

Однок варто також додати, що з урахуванням складності і дорожнечі програми, всі наступні етапи можуть перенести на більш пізні терміни. Як це добре видно на прикладі місії Artemis 2, яка спершу була запланована на 2023-й, потім на 2024-й і, нарешті, на 2026 рік. І далеко не факт, що ми побачимо її старт у наступному році.

Як саме американці хочуть все це реалізувати?

"Артеміда" має чотири головні інструменти:

• Надважка ракета-носій Space Launch System;

• Пілотований космічний корабель Orion (саме його запускає SLS);

• Посадковий модуль Human Landing System, виконаний на базі Starship;

• Пілотована космічна станція на орбіті Місяця Lunar Gateway.

Це не міфічні проєкти – і ракета Space Launch System, і корабель Orion вже літають. Саме їх використали для реалізації Artemis 1. І саме вони полетять у принаймні двох наступних місіях програми "Артеміда".

На сьогодні SLS є найбільшою за розмірами та потужністю діючою ракетою у світі. Вона має довжину майже 100 метрів і здатна вивести на низьку опорну орбіту вантаж масою 95 000 кілограмів у базовій конфігурації.

Перший ступінь ракети має чотири двигуни RS-25, які раніше застосовувалися на шатлах. За своєю структурою та зовнішнім виглядом перший ступінь схожий на зовнішній паливний бак Space Shuttle. Рідкий водень використовують як паливо, а рідкий кисень - як окислювач.

Також ракета має модифіковані твердопаливні ракетні прискорювачі. У них на 25% більша тяга порівняно з прискорювачами шатла, але вони, на відміну від останніх, одноразові.

Щодо Orion’у, то це частково багаторазовий корабель, призначений для транспортування чотирьох астронавтів. На його рахунку два запуски.

В рамках Artemis 3 корабель Orion доставить екіпаж з чотирьох астронавтів на місячну орбіту, а потім зістикується із посадковим модулем Human Landing System, який доставить двох людей на поверхню супутника. Також саме Orion поверне астронавтів додому.

Трохи складніше все зі станцією Lunar Gateway, яка з’явиться не раніше 2027 року. І те, за умови, що Маск не переконає Трампа залишити Місяць і переорієнтуватись на польоти на Марс.

В одному зі своїх повідомлень підприємець заявив, що місячна програма NASA "вкрай неефективна, оскільки спрямована на максимізацію робочих місць, а не результатів".

Можливо, в цьому є доля істини, однак, з іншого боку, США вже зайшли з "Артемідою" доволі далеко. І було б дещо дивно відмовлятись від неї.

Відмова від Space Launch System: все не так просто

Отже, під загрозою опинились одразу дві основні складові програми "Артеміда" – ракета-носій SLS і космічний корабель Orion.

Відмова від них не відбудеться негайно. І ракета, і корабель виконають принаймні кілька місій, перш ніж відійдуть у небуття.  

"В бюджетному документі йдеться одночасно про поступове припинення використання і SLS, і Orion після трьох польотів. Це означає, що Artemis I–III все ж таки відбудуться з Orion та SLS, а після цього вони ймовірно будуть усунуті", – говорить УНІАН експерт з ракетно-космічної індустрії та аналітик консалтингової агенції SaturdayTeam Ольга Ожогіна.

Фахівчиня нагадує, що Білий дім опублікував свій бюджет зі скороченими видатками на початку травня. Вже після цього в NASA повідомили про завершення підготовки до кінцевого тестування всіх елементів SLS та Orion.

"Orion, розроблений NASA для місій на Місяць в рамках програми Artemis, був спеціально спроєктований для запуску на цій ракеті. І хоча інші ракети поступово досягають необхідної вантажопідйомності, наразі жодна з них не сертифікована для запуску Orion на місячну орбіту", – додає Ольга Ожогіна.

Головне питання можна сформулювати таким чином – що не так зі Space Launch System? Тобто, чому відмовитись від неї запропонували невдовзі після першого польоту ракети-носія?

Якщо коротко, SLS з’явилася не в той час і не в тому місці. Тобто, для Китаю, Індії або РФ створення Space Launch System було би видатним науково-технічним досягненням. Однак мова йде про Америку, де багаторазові ракети давно витиснули "звичайні" одноразові носії (до яких належить і Space Launch System).

Проблема полягає в тому, що в широкому сенсі SLS – це реінкарнація гігантської Saturn V, яка запускала американців на Місяць у 60-ті та 70-ті. Вона не пропонує нічого нового, являючи собою показовий зразок технологій минулого століття.

При цьому програма SLS вже обійшлася американцям в астрономічну суму. Фактично – у понад 30 мільярдів доларів. Вартість пуску ракети становить 2,5 мільярда. Для порівняння, ціна запуску старенької Delta IV Heavy становила 350 мільйонів доларів, тоді як пуск нової Falcon 9 коштує лише близько 70 мільйонів доларів.

"‎SLS є глухим кутом розвитку світової пілотованої космонавтики за межами навколоземних орбіт, – говорить УНІАН екс-радник голови Державної космічної агенції України Андрій Колесник. – Побудована на технологіях, які були розроблені ще за часів ‎Space Shuttle, ця ракета-носій є символом епохи шалено дорогих космічних систем з десятилітніми витратами часу на розробку та роками на виготовлення одного екземпляра вартістю понад мільярд доларів за кожний"‎.

Фахівець вважає, що причиною появи SLS стало лобіювання зі сторони компаній-учасників програми Space Shuttle‎ та впливових конгресменів у навколокосмічних колах зі штатів, де вони розташовані‎.

Варто сказати, що сам шаттл також важко вважати вдалим. Незважаючи на формальну багаторазовість, він виявився занадто складним, дорогим і небезпечним у використанні.

На сьогодні всім зрозуміло, що майбутнє – за новими багаторазовими носіями. В першу чергу, через економію коштів, яке досягається за рахунок повторного пуску ступенів, які вже здійснювали старти.

Найбільш показовий приклад – вищезгадана Falcon 9 від SpaceX. Нещодавно компанія Маска встановила новий рекорд – перший ступінь Falcon 9 вдало здійснив свій 28-й запуск. За найскромнішими підрахунками, економія склала десятки мільйонів доларів (якщо порівнювати із одноразовими носіями).

Втім, порівнювати Falcon 9 і SLS напряму не варто, адже це ракети різних класів. Простіше кажучи, ані "‎дев’ятка"‎ ані навіть більш важка Falcon Heavy не може в повній мірі вирішувати завдань SLS, адже мають набагато слабші показники корисного навантаження.

Нова ракета Маска, або єдина альтернатива SLS

Альтернативою Space Launch System можуть стати перспективні ракети від приватних компаній.

"‎Джерелом для заміни невдалої та занадто затратної ідеї використовувати технології минулого століття можуть бути лише розробки ракетно-космічних систем надважкого класу від компаній, які є наразі обличчями "‎Нового космосу"‎ – SpaceX та Blue Origin, – говорить УНІАН Андрій Колесник. – А чи вдасться надолужити згаяний час та все ж таки задовільнити амбіції американських політиків першими повернути людство на Місяць – найближчі декілька років стануть критичними"‎.

Таким чином, без перевірки моделі державно-приватного партнерства наразі вже точно не обійтися.

Нагадаємо, як SpaceX, так і Blue Origin розробляють повністю багаторазові ракети-носії – Starship і New Glenn, відповідно. На відміну від частково-багаторазової Falcon 9, обидві їхні ступені зможуть вертатись на Землю. А отже, економія виявиться ще більшою.

Однак New Glenn виконала лише один старт – в січні цього року. Blue Origin не змогла посадити перший ступінь і втратила його. Варто також додати, що New Glenn набагато менш потужна, ніж SLS. А отже, вона не стане повноцінною заміною.

SpaceX зі своїм Starship зайшла набагато далі. На сьогодні компанія Маска виконала вже вісім тестових запусків ракети-носія, з яких принаймні чотири виявилися вдалими. Тобто, поки що це лише прототип, але компанія Маска наближається до своєї мети великими кроками.

"‎Starship від SpaceX потенційно здатна запустити більше ніж SLS (200 тонн), але наразі не сертифікована, не завершила тестування, і не інтегрована з Orion, – говорить УНІАН Ольга Ожогіна. – При цьому Starship може замінити одночасно і SLS, і Orion та має значні переваги над SLS – багаторазовість, велика вантажопідйомність, значно нижча ціна (близько 100 мільйонів доларів проти 2-4 мільярдів)".

‎Тож, як вірно зазначив Андрій Колесник, американська пілотована космонавтика втратила десятки мільярдів доларів та, як мінімум, два десятка років на заздалегідь неконкурентоспроможний проєкт.

Чим раніше Сполучені Штати відмовляться від Space Launch System, тим швидше вони зможуть впоратися з китайською загрозою у нових місячних перегонах.

Найкращою (та по суті – єдиною) альтернативою SLS виступає Starship Ілона Маска. Яка зможе виконувати всі завдання Space Launch System і при цьому буде робити це в рази дешевше.

Саме вона згодом буде носити ім’я найбільшої та найпотужнішої діючої ракети. Зрозуміло, якщо SpaceX пощастить, хоча удачі, як показує досвід, їй ніколи не бракувало.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News