Кремль, швидше за все, жорстоко розправиться з усіма протестами, але це не означає, що він такий же могутній, як здається.
Вперше за майже десятиліття влада Володимира Путіна в Росії зіштовхнулася зі стійким викликом. Впродовж останніх двох тижнів тисячі демонстрантів виходили на вулиці по всій країні, щоб висловити невдоволення арештом антикорупційного активіста Олексія Навального.
Про це пише New York Times, нагадуючи, що на цю вражаючу демонстрацію незгоди російська влада відповіла грубою силою. В неділю більше 5 тисяч людей були затримані. І це найбільше у новітній історії Росії. Зокрема, лише в Москві під арешт потрапили 1600 людей.
Читайте такожРосійський суд замінив Навальному умовний термін на 3,5 роки колонії
Можливо, йому це вдасться. Схоже, баланс сил не на боці демонстрантів. Попри те, що Путін вже не користується такою захмарною популярністю, як раніше, він все ще популярний серед значної частини населення. Також ніщо не вказує на появу розколу всередині російської еліти. А репресивна машина уряду все ще в розпорядженні російського президента. Кремль також зберігає міцну хватку на горлі політичної системи в країні. "Единая Россия" контролює 335 з 450 місць в Держдумі. А решта мандатів в розпорядженні лояльних до уряду партій.
Але не потрібно переоцінювати силу Путіна й монолітність політичної системи, яку він очолює. Ані російський президент, ані його система не такі сильні, як може здатися. Те, що часто описують як авторитарний моноліт, насправді має досить дивну й суперечливу природу. Попри свою фундаментальну недемократичність (з часів падіння СРСР жодна опозиційна партія в Росії ніколи не здобувала владу), режим все одно черпає свою легітимність з підтримки електорату й фальшивої демонстрації дотримання конституційних норм.
Читайте такожБили жорстоко: на акціях протесту у Росії затримали понад тисячу осіб (фото, відео)
Саме в цьому й полягає відмінність між протестами Навального сьогодні і тими, які пройшли в 2011-2012 роках. Окрім своєї антикорупційної платформи, він також розробив стратегію "розумного голосування", яка скеровує виборців на підтримку тих кандидатів, які мають найбільші шанси перемогти представників "Единой России". Таким чином, голоси проти стають цілеспрямованою відмовою від статус-кво.
Вперше ця стратегія була випробувана на місцевих виборах в 2019 році. Тож її успіхи поки важко оцінити. Але вона вже стала новим викликом для Путіна і його партії. Підтримка "Единой России" становить приблизно 30% сьогодні. І це змушує владу нервувати, тому що парламентські вибори повинні пройти у вересні.
Читайте такожGazeta Wyborcza: Кремль залякує учасників протестів тим, що відбере їхніх дітей
Для Кремля найбільш тривожним стало те, що цей меседж викликав резонанс серед молодих росіян. Покоління, яке виросло за час правління Путіна, більше, ніж старші люди, готове виходити на вулиці. Агресивна реакція влади на протести - це однозначна демонстрація сили. Але вона також викриває крихкість консенсусу, на якому збудована вся система. В інших пострадянських країнах, таких як Грузія, Україна, Киргизстан і Вірменія, справжні вибори породили рухи, які забезпечили зміну влади.
Кремль хоче викорінити навіть найменшу можливість таких наслідків. Після арешту Навального він кинув за ґрати також кількох його близьких соратників. А вчора Навального засудили до більш ніж 2 років у в'язниці. Будь-які подальші хвилі протестів, швидше за все, будуть придушені грубою силою.
Читайте такожAmnesty International вимагає звільнити учасників недільних протестів у Росії
Ще дуже не скоро Росія зможе перетворити свою "імітацію демократії" в реальну. Але вперше за дуже багато часу Путін не тримає усі карти в своїх руках.