"Росія перед зустріччю на Алясці буде намагатись показати свою військову міць", - політолог Ігор Чаленко

Голова Центру аналізу та стратегій, політолог Ігор Чаленко розповів УНІАН, що від зустрічі на Алясці отримує Росія і що втрачає Вашингтон, чи муситиме Україна підписати невигідну їй "угоду", та з якими "картами" ми підходимо до цих "переговорів".

Переглянути відео-версію інтерв'ю можна за посиланням.

Пане Ігоре, за попередньої президентської каденції Дональда Трампа він вже зустрічався із Путіним. І вже тоді здавалося, що російський диктатор має сильнішу позицію. Зараз, схоже, тенденція та сама. На вашу думку, які плюси отримує Москва від переговорів на Алясці і які ризики цих переговорів для Вашингтону?

Для Російської Федерації це злам, як мінімум, її напівізоляції, а також відбілення конкретно путінського режиму. Зараз ми бачимо, як через "ворота" на Алясці відкриваються "вікна" світу загалом, як знімається цей геополітичний зашморг, який створювався довкола Путіна та його оточення після початку широкомасштабного вторгнення.

Тому тут очевидно, що Путін дійсно використовує це "вікно" максимально. До речі, зверніть увагу, як він телефонує зараз своїм партнерам, союзникам, і фактично кічиться тим, що здійснить візит безпосередньо до Сполучених Штатів. Такого не було, якщо не помиляюся, десь 18 років... Тому все це – дуже серйозний ризик для подальшої дипломатичної протидії російській агресії.

Своєю чергою Трамп, очевидно, зараз максимально форсує події. І робитиме це, як мінімум, до 10 жовтня, коли мають визначатися переможці по Нобелівській премії миру. Водночас, маємо теж розуміти, що тема російсько-української війни не є простою для вирішення (і Трамп про це сам говорив). Тож зараз у мене складається враження, що перед зустріччю на Алясці Трамп нарочисто створює таку привітність для Путіна, навіть десь озвучує окремі меседжі, які генеруються саме Москвою.

Приміром, про "обмін територіями"?

Так, і це доволі резонансний момент. Як Трамп подав це на своєму брифінгу? Сказав, що про обмін територіями він почув з боку Москви. Але тоді у мене виникає зустрічне питання: хто в такому разі генерує такі ніби миротворчі ініціативи – Вашингтон, чи все ж першочергово це йде з Кремля?.. І це лише один з таких нюансів.

Насправді, коли ми чуємо такі заяви, то є відчуття дежавю – приблизно те саме ми чули навесні 2025 року. Тоді так само йшлося про "примус до миру", але чомусь в контексті примусу жертви, а не агресора. Тобто, коли йдеться про поступки, чомусь на ці поступки має йти саме Україна – віддавати території під якісь міфічні гарантії безпеки?

Ми бачимо, що, де-факто, відбулося спрощення ситуації і зведення всього до двох тем. Перша тема - режим припинення вогню. Друга тема - територіальне питання, яке постійно форсується саме американською стороною – від Гегсета до Венса і Трампа. І тут варто звертати увагу, про які території йдеться. Які території пропонують міняти? Українські на українські? Дуже "цікавий" підхід.

Якби ця "ідея", умовно, полягала в тому, що росіяни повністю виходять з усієї території Херсонської та Запорізької областей, і також хочуть, щоб українці вийшли із Донецької області – це один варіант. Так, формула не win-win, я б її називав lose-lose. Тобто, жодна зі сторін не отримує саме стратегічної переваги. Приміром, у росіян тоді не буде сухопутного коридору до Криму. Водночас Україна могла б повернути контроль, наприклад, над Запорізькою АЕС…

Але ж росіяни не хочуть цього робити! Росіяни кажуть: "Українці, вимітайтеся з території Донецької області, тільки тоді ми будемо говорити про режим припинення вогню". Проте офіційна українсько-європейська позиція першим пунктом має загалом режим припинення вогню. Тобто, мова про одразу повноцінний, системний, а не якийсь там "напівшишечки" режим. Мова про те, щоб спочатку зупинити бійню, а після цього вже буде йти дипломатична розмова. Зокрема і щодо територіального питання.

Також варто пам’ятати, що Україна за жодних обставин не піде на відмову від своїх територій. У нас, приміром, є свій Нью-Йорк, зараз окупований Російською Федерацією. Якщо Трамп так хоче обміняти території, він може американську Аляску обміняти на український Нью-Йорк… Це, звісно, жарт. Але ми ж чудово розуміємо, що у росіян немає бажання зупинятись. Тобто, якщо ми вийдемо з Донбасу, то ми просто настіж відкриємо для РФ вікно для подальшого просування.

Лідери ЄС планують переговори з Трампом до його зустрічі з Путіним на Алясці. Чи це якось може вплинути на результат, щось змінити?

Це має шанс щось змінити, але стверджувати точно не буду. Трамп така особистість, що один день він має, умовно, проукраїнський погляд, завдяки, наприклад, активній роботі Стубба, президента Фінляндії, або прем'єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні, а потім з ним хтось інший поговорив, і точка зору миттєво змінилась. Можливо, якби лідери ЄС поспілкувались з ним ледь не 15 числа, щоб комунікація відбулася прямо перед його зустріччю з Путіним, це, скажімо так, могло б створити певний бріф, в яких межах все-таки варто далі працювати в цьому дипломатичному треці. А так, за дві дні все може ще не один раз змінитись.

Разом з тим, я вважаю, що Аляскою все не завершиться, тому зараз контакт зі Сполученими Штатами має бути максимально системним, ритмічним та активним. Ми маємо працювати і з елітами, і більш широко говорити з американським суспільством.

Я дуже радий, що найулюбленіше видання Трампа - New York Post - опублікувало редакційний матеріал із конкретним закликом доєднати до перемовин президента України Зеленського. Але, як ми бачимо, Трамп його не почув і сказав, що Зеленський за три з половиною роки вже був "на багатьох нарадах". На жаль, ця двостороння конструкція майбутньої зустрічі означає, що виконується черговий пункт забаганок Путіна. І далі він буде намагатися насаджувати Трампу своє бачення ходу справ.

Ми можемо припустити, що Трамп пропонуватиме Зеленському просто "підмахнути" якусь "угоду", яку президент США укладе з Путіним про Україну. Навіть якщо не брати до уваги стару обіцянку "нічого про Україну без України", навряд будь-хто з української влади буде готовий підписати щось "на колінці", всупереч думці українського суспільства. І що тоді? Які важелі американці можуть застосувати проти нас?

Ну, тут можемо згадати останні заяви того ж Венса, що американці не будуть фінансувати війну і так далі, що вони будуть виходити з цього треку, але, якщо що, будуть продавати американську зброю для європейських покупців. Тобто, в принципі, Трамп, очевидно, відійде від активного перемовного процесу. Але, як я вже казав, до жовтня він намагатиметься досягти успіху, аби отримати бажану Нобелівську премію миру.

Також маємо говорити про інші ризики. За останні місяці зроблено все можливе, щоб відв'язати нашу критичну прив'язку до позиції Сполучених Штатів. Однак, окрім закупівлі американської зброї, є питання інтернету, Starlink (де Сполучені Штати займають ключову нішу). Коли відбувся певний глобальний збій і Starlink лежав 3,5 години, це стало серйозним викликом для наших зв'язківців, дронерів, багатьох-багатьох інших представників української армії. Так, знайшли альтернативи, але це показало, як воно може бути, якщо майже весь зв'язок одразу ляже.

Або ще один напрям, який стосується розвідданих. Ми маємо доступ до мережі американських супутників, і якщо нас позбавлять цих даних, це теж буде серйозний удар для нас…

А у нас, якщо порівняти ситуацію навесні і зараз, вже з’явились якісь "карти", яких тоді не було?

В якійсь мірі ми можемо говорити з певної позиції сили, яку нам забезпечують шалені Deep Strike по чилених російських НПЗ (зокрема зупинка Саратівського НПЗ, атака на НПЗ в республіці Комі за 2 тисячі кілометрів від України), чергові "коври" в російських аеропортах тощо. Тобто, загалом ми вже показуємо, що певна сила у нас є.

Проте проблеми у нас теж присутні. Зокрема на Покровському напрямку. І маємо розуміти, що Росія перед Аляскою буде намагатись показати свою військову міць…

В будь-якому разі немає ситуації, де щось постійно втрачає Україна. Втрачає також і Російська Федерація. Це є передумовою для адекватного, реального перемовного процесу, на який варто було б піти. Та, очевидно, в цьому треба переконати Путіна. І при цьому, якщо ми говоримо про зупинку воєнних дій, то має йти мова не про обмін територіями, має йти мова про фіксацію лінії зіткнення.

УНІАН в Google News