Пінчук розповів, як "шпигунські пристрасті" можуть вплинути на співпрацю України з Німеччиною / колаж УНІАН

""Таурусгейт" показує, що на Заході досі недооцінюють шпигунських можливостей Росії", - експерт-міжнародник Анатолій Пінчук

16:00, 05.03.2024
8 хв. Інтерв'ю

Голова правління Інституту безпеки Східної Європи Анатолій Пінчук розповів УНІАН, як шпигунський скандал в Німеччині відіб’ється на процесі надання військової допомоги Україні та чому Росія викотила "таурусгейт" саме зараз.

Вже кілька днів в інформполі обговорюється шпигунський скандал в Німеччині. Розмова офіцерів повітряних сил цієї країни про можливість ударів по Кримському  мосту німецько-шведськими ракетами "Таурус" із залученням німецьких фахівців, була підслухана і оприлюднено. Запис продемонструвала російська пропагандистка Маргарита Симоньян.

Офіційних заперечень, що така розмова відбулася, досі немає, а є лише застереження, що могли бути внесені якісь зміни, які викривлюють її суть. При цьому, канцлер Німеччини Олаф Шольц вже давно тягне з рішенням про передачу українській армії Taurus, наводячи як аргумент загрозу ескалації конфлікту.

Як ці "шпигунські пристрасті" можуть вплинути на співпрацю України з Німеччиною, УНІАН поговорив з головою правління в Інституті безпеки Східної Європи Анатолієм Пінчуком.

Відео дня

Пане Анатолію, чи варто вважати, що шпигунський скандал ставить остаточну крапку на можливості передачі Німеччиною Україні крилатих ракет Taurus?  

Ця історія не матиме великого впливу на позиції суб’єктів ухвалення рішення в Німеччині про постачання, чи не постачання цих ракет в Україну. Тобто, рішення заледве чи буде пов’язане з фактом запису цієї розмови.

Вже були озвучені коментарі міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, який чітко заявив, що це - частина інформаційної війни Росії проти Німеччини. І ця атака з метою дезінформації спрямована вона на підрив єдності Європи.

Крім того, наскільки я знаю, міністр є прихильником того, щоб надати цю зброю Україні. Натомість канцлер Німеччини Олаф Шольц противиться цьому рішенню. Тобто, у складі владної коаліції немає єдності щодо цього питання. Але, можливо, під впливом західних  країн, зокрема східноєвропейських, таке рішення буде ухвалене. Або буде підтримана пропозиція Великої Британії про те, що вона готова поставити більше ракет Storm Shadow до України, якщо Німеччина трохи поділиться з нею Taurus. Це, можливо, і є оптимальним варіантом, оскільки в ракетах Taurus потрібно робити певні технічні доробки для використання їх в Україні, а Storm Shadow давно адаптовані і їх простіше використовувати українській стороні.

Якщо не брати в розрахунок саме ці ракети, чи може "таурусгейт" загалом вплинути на обсяги допомоги України Німеччиною?

На обсяги допомоги цей скандал не матиме жодного впливу.

Бачила думки, що скандал виник через те, що позиція Шольца почала "хитатися". Тобто, він вже готовий був ухвалити рішення про передачу ракет Україні, а Росія цим скандалом хотіла перешкодити цьому.

Те, що Росія має таку мету, безперечно. Але, на мою думку, вся ця ситуація показує, що, на жаль, в західних країнах досі недооцінюють можливостей Росії щодо розвідки, шпигунства.

Ми знаємо ситуації з витоками інформації  навіть з Пентагону. А в даному випадку йдеться про пряме перехоплення розмови на нараді, яка відбувалася за допомогою певної програми, яку росіяни можуть зламувати, бо вона не має достатнього рівня захисту. Це є найбільшою проблемою цього скандалу. 

З нього треба зробити висновок: необхідне підвищення ступеня захисту розмов, і взагалі підвищення безпеки інформації в урядових мережах та в мережах сектору безпеки і оборони країн НАТО. До речі, Україні також варто більше заходів вжити в цьому напрямку.

Але ж не секрет, що розвідки різних країн, скажімо так, займаються шпигунством. Але якось на загал цього так відкрито не демонструють. Що так "припекло" Росії, щоб цей витік інформації показувати саме таким чином?

Мова про можливий додатковий вплив, щоб не допустити рішення Німеччини щодо тих чи інших  варіантів передачі ракет Україні. Це, так би мовити, гра на випередження.

А друга мета Росії – пропагандистська. Тобто подальше розкручування в своїх інформаційних джерелах ситуації із нібито залученням західних військових до війни в Україні (на тлі заяви президента Франції Еммануеля Макрона щодо можливості відправки їх в Україну). Росіяни намагаються вибудувати певну інформаційну картинку щодо безпосередньої участі військових країн НАТО у військових діях в Україні. І це елемент інформаційної війни, яку веде Росія.

Росія постійно намагається довести, що війна йде не з Україною, а з НАТО / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com

Це Росії потрібно більше для внутрішнього  користувача, чи спрямовано і на світове співтовариство?

І те, і інше, звісно. Росія постійно намагається довести, що війна йде не з Україною, а з НАТО на території України. Цим скандалом вони намагаються посилити цей наратив.

Для російського суспільства пропагандисти демонструють, що нібито Росія в Україні веде війну з усім НАТО. А західному суспільству вони намагаються продемонструвати, що, мовляв, дивіться ваші співгромадяни вже можуть гинути в Україні.

Загалом з цієї ситуації росіяни матимуть якийсь зиск у впливі на настрої певної невеликої частини населення  Німеччини та інших європейських країн. Але це дуже незначний відсоток. Можливо, це зможе трохи затягнути рішення щодо передачі ракет Україні. Це з негативів.

А з позитивів - ця історія, повторюсь, має призвести до вжиття відповідних заходів безпеки на майбутнє з тим,  щоб уникнути витоків інформації, перехоплення розмов за допомогою технічних засобів.

А як ви прокоментуєте погрози з боку представниці російського МЗС Марії Захарової, мовляв, росіяни збираються денацифікувати вже й Німеччину? Це просто словесна полова чи реальне залякування заходу?

Це елемент залякування. Треба віддати їм належне, росіяни дуже вміло маніпулюють і вміють залякувати. Згадаймо їх постійні маніпуляції із загрозою ядерної війни. Росіяни щодо Заходу  намагаються поводитися як гопота в підворітті. Вислів "взять лоха на понт" - це  сутність російської пропагандистської політики щодо Заходу. На жаль, дехто в Європі на це  ведеться.

Чи могли схожі витоки інформації відбуватись в минулому? Маю на увазі, коли могло йтися про бойові плани в Україні, про військові операції… Наскільки це для нас критично?

Сто відсотків вони були. І, на жаль, ще будуть. Питання технічної розвідки, павутини агентів-росіян – достатньо потужне. В ході повномасштабної війни Росії проти України в Європі почалося прозріння щодо цього і почалися реальні дії щодо виявлення російських агентів. Тільки в Німеччині за оці два роки виявлено декілька десятків шпигунів.

Теперішня ситуація має призвести до підвищення пильності західних спецслужб щодо цього, і далі безпекова ситуація буде покращуватися.

І ще один момент, який не стосується безпосередньо цього шпигунського скандалу: якщо говорити про безпеку інформації, про попередження можливих витоків інформації, то проблем багато як на Заході, так і в Україні. Також існує комплексна проблема безпеки інформації (як в Україні, так і в західних країнах).

Якщо казати про Україну, то перевірка Держаудитслужби, податкові перевірки підприємств військово-промислового комплексу, призводили до витоків інформації про місце знаходження тих чи інших виробництв, по яких потім були ворожі ракетні удари…

Франція  буквально днями оприлюднила майже повний  список всіх озброєнь, що вона надавала Україні. Не думаю, що це правильне рішення, бо це дає більше інформації росіянам про те, що є в Україні. Таке саме оприлюднення про пакети військової допомоги, які вони передають Україні, раніше було від американського та інших урядів західних країн. Не думаю, що це позитивно відбивається на нашій боєздатності. Якби вони просто обмежувались даними щодо фінансових показників цієї допомоги, без деталізації змісту, то було б краще.

Надя Пришляк

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся