"В Україні популярно наводити паралелі зустрічі на Алясці з Мюнхенською змовою. Але ніякої перемоги РФ немає і не буде", - політолог Ігор Рейтерович

Керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, кандидат політичних наук Ігор Рейтерович розповів УНІАН, чому треба знизити градус очікувань від зустрічі Трампа і Путіна на Алясці, та за якими сценаріями вона може пройти.

Пане Ігоре, якщо аналізувати інформаційне поле напередодні зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним, складається враження, що в українському суспільстві трохи завищені очікування від неї. Чи після їхньої розмови варто розраховувати на якийсь притомний результат?

Зараз справді дуже багато очікувань, але треба розуміти, що ця зустріч може піти за різними сценаріями. Якісь рішення, скоріше за все, будуть прийняті (з огляду на те, що з боку Росії на Аляску їде достатньо представницька делегація), тобто, буде не тільки розмова тет-а-тет між Путіним і Трампом. Але, на мою думку, в песимізм нам точно не варто впадати.

Річ у тім, що, по-перше, вже відбулася непогана, як на мене, телефонна розмова Трампа з європейськими лідерами та з президентом України. Вони вже обговорили багато важливих питань, які безпосередньо стосуватимуться майбутньої розмови з Путіним. І начебто по тим заявам, які ми маємо (причому як від Трампа, так і від Зеленського та європейських лідерів), можемо зробити висновок, що позиції збігаються. я співпадає. Тобто, Трамп не буде щось вирішувати без України, вони не будуть з Путіним, як то кажуть, ділити світ. Все повинно пройти в трошки, скажімо так, іншому форматі.

По-друге (хоча це дещо парадоксальна ситуація), Трамп, на відміну від Путіна, більше ризикує, ініціювавши цю зустріч.

Путін у виграші вже через те, що йому це дає змогу вийти з ізоляції?

Як би ця зустріч не закінчилась, для нього це вже плюс. Він не просто вийшов з ізоляції, а вийшов одразу на рівень Сполучених Штатів (а він вже схиблений на тому, що йому треба спілкуватися напряму з американцями, президентом Сполучених Штатів). Тобто, він вже не президент-вигнанець, який обирає країни, куди йому взагалі можна поїхати, а він летить у США. І робить це в такий собі критичний для себе час, коли, здавалося б, перспектив у нього ніяких немає.

Натомість для Трампа тут є серйозний ризик, адже, ініціювавши цю зустріч, він дуже багато поставив "на стіл". Якщо це буде тотальний провал, його свої ж республіканці, свої ж медіа просто змішають з багном. До речі, як це вже було у 2018 році, коли він також зустрічався з Путіним і це була дуже слабка зустріч з його боку, його тоді розбили в пух і прах.

Проте з іншого боку, Трамп, якщо зможе про щось домовитися (як мінімум, про припинення вогню – що може бути ключовою темою, яку він підійматиме), реально зможе розраховувати на Нобелівську премію миру. Принаймні, він має на це сподівання.

І це, до речі, грає нам на руку. Адже ці його сподівання означають, що Трамп заради них повинен постаратися переконати Путіна в тому, що треба закінчувати війну.

Але росіяни теж не дурні і це розуміють. Розуміють, на якому полі і з ким саме вони будуть "грати". І вони вже заздалегідь готують підґрунтя для того, щоб зірвати домовленості, але звинуватити у всьому, як завжди, Україну. Ви теж це помічаєте?

Це дуже слушне спостереження. Росіяни, як би ми до них не ставилися, мають певне стратегічне бачення. Очевидно, коли вони починали повномасштабну війну проти України, то дійсно думали, що за 2-3 тижні все зроблять. Все пішло інакше, і згодом вони свої плани перебудували.

Оскільки зараз тема перемир'я, тема припинення вогню виходить на перший план, думаю, в Росії зрозуміли, що їм не вдасться переконати Трампа зробити по їхньому сценарію: спочатку домовляємося про якусь там мирну угоду, поки домовляємося – воюємо, і тільки коли підписуємо мирну угоду, тоді припиняємо воювати. Ні. Доведеться все ж таки приймати якийсь варіант перемир’я, а потім вже якихось переговорів. І вони, про всяк випадок, дійсно готують собі можливості для того, щоб дуже швидко це перемир'я зірвати, звинувативши, звісно, Україну.

Приміром, ми знаємо, наскільки зараз критична ситуація в тимчасово окупованому Донецьку з водою. І росіяни говорять, що ці проблеми вони зможуть вирішити лише тоді, коли "звільнять" Слов’янськ. Після гіпотетичного перемир'я вони можуть надати цій історії зовсім інше звучання, подаючи цю ситуацію як якийсь "геноцид" з боку України.

Вони, до речі, вже вживають такі терміни, але поки що – лише для внутрішнього користувача. І згодом можуть вивести це на інший, міжнародний план. Нам до цього теж треба готуватись.

Навколо зустрічі на Алясці російські пропагандисти створили таку картинку, що, мовляв, Росія, у сенсі впливу, чи не друга країна світу (після США). Натомість від України начебто вже нічого не залежить, Україна ні на що не впливає… Які у нас зараз є "карти", яких не було раніше?

Явідразу відкидаю тезу, що від України нічого не залежить. Я знаю, що в нас, обговорюючи зустріч на Алясці, популярно наводити паралелі з Мюнхенською змовою, але є один нюанс. На момент Мюнхенської змови Чехословаччина фактично сама відмовилася від своєї суб'єктності. З Україною зовсім інша історія. Ніякої перемоги Росії немає і не буде.

Хоча, звісно, ця теза буде жити своїм життям. І нам ще доведеться з цим, так би мовити, боротися. Ну, мені здається, ми це достатньо ефективно і ефектно робимо...

За допомогою безпілотників, які регулярно навідуються на російські НПЗ?

На сьогодні ці дрони - важлива перевага України. Виходить навіть так, що для Росії перемир'я в повітрі, про яке вони люблять говорити, виглядає ледь не більш бажаним, ніж для України. Адже тільки за останні, буквально, 4-5 днів шість російських НПЗ попали під удари, російський уряд організовує закриту зустріч, де вони констатують абсолютно критичну ситуацію з пальним всередині країни…

Ще одна наша "карта", як би це дивно не звучало, це наша Конституція. Коли почалися розмови про "обмін територіями", виявилось, що все ж таки добре, що в нашому Основному законі все чітко прописано, і ми можемо на нього спиратися. Це, до речі, вже має певний ефект на Заході. Можливо, там хтось і хотів би закрити очі на те, що є Конституція, але не виходить. Вони змушені на це зважати.

Росія дуже добре опанувала ведення інформаційної війни. Можна припустити, що Путін може якимись розмовами справити враження на Трампа. Але чи справлять враження схожі маніпуляції інших російських високопосадовців, які теж летять на Аляску у складі делегації РФ, на представників США?

Якщо в делегації зі сторони США, яка буде спілкуватися з росіянами, не буде Віткоффа (а його, судячи з усього, не буде), нам немає сенсу сильно хвилюватися. За великим рахунком, росіянам не буде з ким поспілкуватися, хто б дуже позитивно був налаштований по відношенню до Російської Федерації. Крім того, в мене щось є сумніви, що у цих делегацій насправді буде багато часу про щось там говорити і якось спілкуватись. Солістами там будуть Трамп і Путін. Інші – більше для "картинки".

Якщо ми розуміємо, що після цієї зустрічі глобально нічого не зміниться – росіяни гнутимуть свою лінію, Трамп може знову до нас охолонути, але це вже було – як мусимо діяти? І як довго може тривати цей період до "нового розвороту" Трампа?

Нам не варто сильно нервувати з приводу зустрічі на Алясці, в нас – країни та українців – і без цього вистачає приводив для хвилювань. Я дуже сумніваюся, що ця зустріч буде якоюсь проривною, що там прямо буде якась серйозна заява, до якої нам доведеться ставитися вже з усією серйозністю. І, знову ж таки, існує ймовірність, що ця зустріч може стати провалом. Тож Трампу після неї доведеться робити речі, які він, можливо, і не хоче робити, але… Я маю на увазі санкції, тиск і так далі.

Тому, в цьому контексті, ми маємо спокійно спостерігати. Все, що Україна могла і повинна була зробити напередодні зустрічі на Алясці, вона зробила.

УНІАН в Google News