Важливий гравець в регіоні: яким курсом піде Туреччина після виборів (або без Ердогана)

Вже за кілька тижнів в Туреччині відбудуться вибори голови держави. Головні кандидати – чинний президент Реджеп Тайїп Ердоган та представник від об’єднаної опозиції Кемаль Киличдароглу. Відрив одного від іншого складає всього 3-4%. УНІАН розпитав експертів, чи зміниться цей розклад через стан здоров’я Ердогана та якою буде політика Туреччини стосовно України після виборів.

Президентські вибори в Туреччині заплановані на 14 травня 2023 року. У перших числах березня шість опозиційних партій Туреччини, які утворюють Національний альянс, узгодили єдиного кандидата - лідера найбільшої в альянсі Республіканської народної партії Кемаля Киличдароглу.

Опозиційний альянс, у разі перемоги, пообіцяв відновити в Туреччині парламентську демократію, скасувавши запроваджену Ердоганом президентську систему. І, за словами політолога Олексія Голобуцького, зміна політичного режиму дійсно може відбутися. На користь цього, зокрема, свідчать опитування суспільної думки, за результатами яких відрив між кандидатами геть не великий – 3-4%.

"Багато залежить від того, якою буде активність молоді та як проголосують за кордоном. Адже молодь, в основному, не проердоганівська, вона антиердоганівська. А люди за кордоном завжди голосували не "за" чинного президента, були більш продемократичні, проопозиційні", - вважає він.

За його словами, зважаючи, що опозиція хоче демократизувати Туреччину, стати обличчям до Євросоюзу та більш ретельно виконувати свої зобов’язання в НАТО, Україні не варто переживати.

Шанс на зміну влади

За роки президентства (з 2014-го) Ердоган запровадив суперпрезидентське правління. Але чи може вплинути на розклад сил той факт, що 26 квітня Ердогану стало погано в прямому ефірі - під час інтерв’ю в рамках передвиборчої кампанії, думки експертів розділилися.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко вказує, що це може зменшити активність чинного президента у передвиборчих перегонах.

"Якщо погіршення стану здоров’я підтвердиться, по-перше, це призведе до зменшення інтенсивності його участі у фінальному етапі виборчої кампанії, а, по-друге, може вплинути на мотиви голосування частини виборців", — вважає політолог. 

Екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін зауважує, що передвиборча кампанія – сама по собі навантаження.

"Але для виборців і для всіх взагалі будь-який сигнал щодо проблем зі здоров’ям у Ердогана – це серйозний сигнал, він впливає на бізнес, впливає на політику", - зазначив Клімкін.

Своєю чергою виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос переконаний, що ані наявність якоїсь хвороби, ані погіршення стану здоров’я Ердогана не стали новиною для турецьких виборців. Ба більше, президенту Туреччини не вперше стає зле на публічних заходах. Наприклад, у 2017-му році Ердоган втратив свідомість під час молитви в мечеті під Стамбулом. 

"У мене стався різкий дисбаланс цукру в крові. Проте лікарі за короткий час привели мене до тями, і зараз мій стан хороший", - прокоментував тоді Ердоган.

"Я скептичний щодо того, що цей випадок може на щось вплинути. Його хвороба має довгу історію. Вже були періоди, коли він серйозно хворів. Не думаю, що це вплине на його рейтинги. Зараз ситуація 50 на 50. Кандидати мають різницю лише у декілька відсотків. Якщо жоден з кандидатів станом на зараз не набирає 50%, тоді буде другий тур. А там вже відбудеться мобілізація електорату з кожної сторони, тоді подивимось", - зазначає Семиволос.

При цьому експерт радить дивитись не лише на результат президентських, а й на результат парламентських виборів, які пройдуть паралельно. На них коаліція Ердогана може не отримати більшості. 

"Існує шестірка опозиційних партій. Серед них є декілька міноритарних партій, які виступають з більш проукраїнських та проєвропейських позицій. Цілком можливо, що їх голос буде чутний сильніше", - каже Семиволос.

Ставлення до Росії та України

У будь-якому разі, на думку Семиволоса, ні ймовірна нова коаліція в парламенті, ні новий президент Туреччини у разі, якщо переможе опозиційний кандидат, не будуть більш лояльними до Росії.

"Кемаль практично не змінює тональності та модальності у відносинах ані з Росією, ані з Україною. Зовнішня політика залишиться такою, якою вона була при Ердогані", — каже експерт.

З ним погоджується народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Богдан Яременко: "Навіть якщо до влади прийдуть опозиційні сили, перспектив для швидкої зміни позиції не буде. Попри те, що відверто проросійські сили в Туреччині є, вони не визначають політику країни. Це не є електоральним мейнстрімом. Ба більше, питання українсько-російської війни і питання Росії — взагалі не є мейнстрімом турецької політики. Там свій порядок денний, який суттєво відрізняється від усього, що є в Україні та в Європі".

За його словами, глобально на стосунки Туреччини та України й надалі впливатимуть Європейський союз та НАТО. Туреччина й надалі відкрито підтримуватиме суверенітет України як на рівні гасел, так і конкретними справами, зокрема, щодо продовження "зернового коридору".

"Політика Туреччини щодо України менш піддається впливам "чорних лебедів", тобто непрогнозованих подій. Тому те, що відбувається в українсько-турецьких відносинах, триватиме й надалі навіть у разі зміни лідера", - каже Яременко.

Однак, не варто очікувати більш агресивної політики й щодо Росії.

"Не думаю, що формат відносин з Росією за іншого керівництва в Туреччині фундаментально зміниться. Просто в Ердогана є певна історія відносин з Путіним, і це йому допомагає контактувати з президентом Росії, "пробивати" питання, зокрема, щодо "зернової угоди". Чи вдасться їх "пробивати" іншому турецькому президенту, чи ця роль перейде тоді повністю до Китаю, який гратиме більшу роль тоді? Це ми маємо подивитися", - зазначає екс-міністр МЗС України Павло Клімкін.

Туреччина за будь-якої влади намагатиметься не допустити повної військової домінації Росії в Чорноморському басейні, але категорично не будуть доводити відносини до якоїсь військової ескалації в регіоні. Попри те, що Ердоган намагається підтримувати стосунки з Путіним, він активно контактує й західними лідерами, оскільки Туреччина є частиною НАТО.

Але, за словами політолога Володимира Фесенка, не можна виключати, що, у разі зміни влади в Туреччині, зміну стосунків ініціює Росія. Експерт вважає, що Ердоган зараз – "ідеальний нейтральний посередник" між Росією та Україною.

"Інших таких немає. Саме ідеальних, повністю нейтральних. Адже у Ердогана були близькі й довірливі стосунки і з Путіним, і з Зеленським. Тому існує велика ймовірність, що якраз після виборів, коли завершиться дія "зернової угоди", Росія може демонстративно, в стилі свого традиційного шантажу, припинити участь у ній, - зазначає він. – Думаю, Туреччина навіть без Ердогана продовжить свої миротворчі зусилля. Але, безумовно, якщо з'явиться новий очільник країни, то у нього не буде такого потужного авторитету як у Ердогана. З іншого боку, новий президент, скажімо так, зменшить напругу в стосунках між Туреччиною й Заходом". 

Анастасія Світлевська, Тетяна Поляковська, Надія Пришляк

УНІАН в Google News