"Замість НАТО в Європі може з’явитися ядерний альянс. Найімовіршіне – на базі французької ядерної програми", - аналітик Олексій Їжак

Завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак в інтерв’ю УНІАН розповів, чи зможе Європа захистити себе без американської ядерної парасольки та яке місце України в новій системі європейської безпеки.

Дії команди президента США Дональда Трампа не лише щодо ворогів, а й щодо союзників, змушують останніх замислитись, чи у разі реальної загрози для них США, які раніше гарантували безпеку, виконають свої союзницькі зобов’язання. Ба більше, взявши курс на підрив системи альянсів, які склалися після Другої світової війни, США підривають і режим нерозповсюдження ядерної зброї.

Про те, чи запустять дії Білого дому нову гонку ядерних озброєнь, що робити Європі без американської ядерної парасольки і яким має бути місце України в цьому новому світі, УНІАН поспілкувався із завідувачем відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексієм Їжаком.

Заяви та дії команди президента США Дональда Трампа бувають доволі суперечливі. Однак коли у березні Трамп виступив із закликом відмовитися від ядерної зброї, це доволі сильно напружило союзників США. Чому це викликало таку реакцію?

З часів підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, США (в тому числі за згоди Радянського Союзу) надавали гарантії, що захищатимуть деякі неядерні країни в обмін на те, що ті не будуть розробляти ядерну зброю. Сьогодні тенденція зрозуміла – США суттєво зменшують свою міжнародну присутність. І, разом з тим, зменшують те, що можна називати антиядерним щепленням. Якщо це неядерне щеплення зникає, то виникає загальне бажання країн мати ядерну зброю.

У заяві Трампа, про яку я згадала, йшлося, що він, мовляв, досяг прогресу щодо скорочення ядерних арсеналів із Росією, а також говорив про це із лідером КНР. Проте з відкритих джерел відомо, що Китай якраз планує збільшувати свої ядерні запаси. А Росія продовжує шантажувати світ застосуванням тактичної ядерної зброї проти України.

На сьогодні у світі є п’ять офіційних ядерних держав - США, РФ, Велика Британія, Франція й Китай. Ще чотири держави – Ізраїль, КНДР, Індія і Пакистан – не приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І зараз у світі почались розмови про збільшення кількості країн із ядерним потенціалом, адже Росія у війні з Україною продемонструвала корисність ядерної зброї. Її наявність дає можливість шантажувати увесь світ, ставити нереальні умови, і це працює. Ніхто не готовий не тільки знищувати таку країну, навіть якщо вона божевільна, а й іде їй на поступки.

Чи можемо говорити, що ці російські "успіхи" та хаотична поведінка Білого дому штовхають до отримання "червоної кнопки" не лише країни-ізгої на кшталт Ірану, а й країни так званого першого світу?

Бажання провідних країн мати ядерний захист не обов’язково призведе до негайної появи ядерної зброї. Але тенденція саме така.

Приміром, в Європі зараз є дві ядерні країни, а могло бути п’ять, або й більше. Зокрема, до ядерного клубу могли б приєднатися Німеччина та Швеція. Річ у тім, що якщо США дійсно захочуть прибрати ядерну зброю з Європи і не давати гарантій безпеки, то це стане сильним імпульсом. Так само, якщо США будуть домовлятись з Китаєм або з РФ за рахунок Японії та Південної Кореї. Вочевидь, ці країни шукатимуть варіанти для захисту.

Загалом, якщо говорити гіпотетично та з огляду на оцінки технологічного стану, в перспективі 10-20 років у світі може бути до двадцяти п’яти країн, які володітимуть ядерною зброєю. Так, є політичні, економічні, й багато інших чинників. Але основні - це питання грошей і раціональності.

Якщо говорити про Європу, то зараз в рамках НАТО ядерна парасолька забезпечується США, Францією та Великою Британією. Але за останні два місяці складається враження, що Північноатлантичний альянс американців більше не цікавить. Чого варто очікувати у разі, якщо США залишать НАТО та Європу?

Європейські країни будуть шукати інші опції захисту. Замість НАТО в Європі може з’явитися ядерний альянс. Але, на мою думку, він не обов’язково включатиме розробку ядерних програм, приміром Німеччиною. Такий альянс – це може бути спільне фінансування ФРН та іншими провідними країнами Європи додаткового виробництва французької ядерної зброї, спільні наукові проекти і, звичайно, розподіл відповідальності. Адже ядерна зброя – це не тільки, власне, боєголовка. Це і ракети, і система логістики, супроводження, тощо.

На початку березня президент Франції Еммануель Макрон анонсував обговорення французької ядерної парасольки з європейськими лідерами. Ви вважаєте, що Європі краще посилювати французську ядерну зброю, а не британську?

Зараз так звана французька ядерна парасолька не закриває Європу, Франція володіє зброєю, яка не була інтегрована в НАТО. Натомість британська ядерна зброя інтегрована. Однак британський ядерний захист технічно сильно залежить від американців. І заледве британці зможуть використати свою ядерну зброю без згоди США.

Тому, найімовірніше, в Європі буде створена система ядерного стримування на базі саме французької зброї, і в цю систему вкладуються всі європейські країни. Саме про це заявив президент Франції, мовляв, ми готові розглядати можливість розширення і створення її як зброї колективного використання. Розглядається варіант, щоб американську зброю в Європі замінити французькою. І технічно це реально, бо і там, і там - літаки.

На мій погляд, спільне нарощування французького ядерного арсеналу може відбуватись доволі швидко – ця історія може відбутись за рік, або не більше, ніж два роки.

А що ви думаєте про заклик президента Польщі Анджея Дуди до США перемістити американські ядерні боєголовки із Західної Європи або США до Польщі?

В Польщі завжди говорили, що хотіли би перебазування американської ядерної зброї з Німеччини до них. Але це - все ще намагання утримати США в Європі. У разі, якщо США залишать Європу, у Польщі, як і у інших європейських країн, буде перспектива взяти участь у розширенні французького ядерного арсеналу.

А яке місце України в цій історії?

Основна опція для України – приєднатися до європейської системи безпеки. Йдеться про приєднання України до ряду місій з використання європейського ядерного озброєння в широкому сенсі, в які зараз вона не включена. Адже під час ядерної місії неядерного озброєння може бути навіть більше. Також мова може йти про тимчасове базування (оскільки в Європі ядерна зброя перекидається з бази на базу), супроводження (різними літаками та/чи військовими підрозділами) тощо. Раніше ми не брали в цьому участь, адже не є членами НАТО. А в новій європейській системі безпеки ми цілком можемо це робити. При цьому, варто зауважити, що це може бути тихим, непублічним процесом.

Друга опція – разом з Польщею шукати інші варіанти стримування (зовсім не обов’язково мова має йти про створення ядерної зброї). Але це – дуже тривалий і малоймовірний процес. Це виглядає нереалістичним.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну часто можна почути про Третю світову війну. Останнім часом про неї згадують і в команді президента США Дональда Трампа. Третя світова буде ядерною?

Ми бачимо, що старий режим руйнується, а новий… Невідомо, яким він буде.

Це може бути таке собі "вільне падіння" - у світі збільшиться кількість ядерних країн, але всі один одного будуть стримувати, тож обійдеться без ядерної війни. А може бути, що хтось божевільний використає ядерну зброю, і тоді почнеться новий тренд на роззброєння… Зараз спрогнозувати щось – нереально.

Надя Пришляк

УНІАН в Google News