Полковник Олександр Зеленько / Фото Юрія Ігната

Одні – воюють, а інші – сачкують…

19:51, 07.11.2014
10 хв.

Керівництво Збройних Сил України, а відтак – і командування Повітряних Сил занепокоєно окремими фактами, що, на жаль, сьогодні мають місце у військах.

У той час, коли одні військовослужбовці проявляють справжній героїзм на полі бою та приклади службової взірцевості у гарнізонах постійної дислокації військових частин та з'єднань, знаходяться й такі, хто грубо порушує військову дисципліну. Втім, про порушення дисципліни мову можна вести у мирний час, сьогодні ж, коли наша країна, її державність, недоторканість та суверенітет знаходяться у смертельній небезпеці, коли кращі сини України кладуть свої голови на вівтар перемоги над сепаратизмом, російською агресією та найманством, треба діяти за законами воєнного часу, і жаліти когось за провину не доводиться. Про те, які у нас сьогодні справи із дисципліною і злочинністю, розповів тимчасово виконуючий обов'язки начальника управління з виховної та соціально-психологічної роботи Командування Повітряних Сил Збройних Сил України полковник Олександр Зеленько.

– Поняття військової дисципліни надто об'ємне й всеохоплююче. Які порушення дисципліни є головними нашими ворогами

– Так, звичайно, порушень військової дисципліни буває, та й є, чого гріха таїти, чимало. Втім, на сьогодні найбільш розповсюдженими з них є ті, що водночас нас найбільше й турбують. Це – самовільне залишення військових частин або ж, як це є у нинішніх умовах, дезертирство, а також вживання спиртних напоїв та злочини, скоєні військовослужбовцями після цього. Іншими словами – пияцтво та «п'яні» злочини...

Відео дня

– І наскільки серйозними ворогами для нас є ці злочини?

– Скажу так: достатньо серйозними. Судіть самі. За останніми відомостями, на сьогоднішній день у Повітряних Силах обліковано близько 200 випадків самовільного залишення військових частин та скоєно півтора десятки злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Щодо останнього, то це, зрозуміло, йдеться лише про злочини, що ж стосується випадків зловживання алкоголем, то їх, звичайно, набагато більше, що у нинішніх умовах, коли у країні ллється кров та гинуть люди, є ганьбою.

– Олександре Петровичу, скажіть, будь ласка, а з чим пов'язані випадки самовільного залишення військових частин? Хто стає дезертирами?

– Ну, причин, які називають самі дезертири, чимало. Напевно, є сенс почати зі статистики серед осіб, які самовільно залишили частини, за категоріями. Більше половини дезертирів – це солдати строкової служби та мобілізовані військовослужбовці, решта – офіцери, курсанти та військовослужбовці військової служби за контрактом. Відразу зазначу, що більшість із них – це вихідці з тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, Луганської та Донецької областей, хоча є й уродженці інших регіонів України.

Мотивація вчинків цих військовослужбовців також різниться в залежності від категорії. Так, наприклад, серед офіцерів, курсантів, сержантів та солдатів як строкової служби, так і військової служби за контрактом домінує такий мотив: вони родом з тимчасово окупованих територій, на яких залишилися їхні батьки, рідні та близькі. Одні з таких дезертирів кажуть, що встали на шлях скоєння злочину через те, що вирішили поїхати на малу батьківщину, аби вивезти звідти сім'ї, що залишилися без продуктів харчування та засобів для існування. Інші не приховують того, що не бажають воювати з незаконними бандформуваннями та підрозділами російських військ через те, що мають серед них родичів чи знайомих. На жаль, у мережі Інтернет уже є інформація про тих із числа дезертирів, хто сьогодні воює проти нас у складі терористичних бандформувань.

Нерідко строковики біжать із частин частіше інших через те, що термін їхньої служби вже давно завершився, а звільнення у запас через особливий стан у країні немає.

З числа мобілізованих військовослужбовців запасу крім того є випадки, коли вони залишають частини, мотивуючи це тим, що були призвані на 45-денні збори, і цей час вже давно минув. Також є прецеденти, коли мобілізовані до військових частин Повітряних Сил резервісти були переведені до частин Сухопутних військ і дехто з них, злякавшись перспективи воювати в піхоті, бути на вістрі бойових подій, дезертирував.

На жаль, є факти дезертирства й серед молодих офіцерів, які лише трохи більше місяця тому отримали лейтенантські погони. І це дуже дивно, адже навесні, коли почалася агресія Росії проти України, усім курсантам-кримчанам було запропоновано визначитися на рахунок подальшого проходження служби у Збройних Силах України – ніхто їх не тримав!

– А чи не могли б Ви навести конкретні приклади дезертирства?

– Без проблем! Повчальним є приклад, що стався в одній з авіаційних частин, що дислокується неподалік від столиці. Оскільки суд над злочинцем ще не відбувся, наводити його прізвище не стану. Скажімо так: солдат військової служби за контрактом Н. 24 жовтня він ніс службу чатовим на одному з постів внутрішньої варти частини, коли зі зброєю в руках залишив пост та самовільно залишив частину. Підняті на його пошуки військовослужбовці чергового підрозділу невдовзі знайшли автомат дезертира. А самого втікача затримали правоохоронці через чотири дні у Конотопі. Там злочинець скоїв озброєний напад на таксиста та наніс йому декілька ножових ран з метою заволодіння транспортним засобом та подальшої втечі за кордон, на територію Російської Федерації. Проти військовослужбовця відкрито кримінальне впровадження за статтями 408 (дезертирство) та 122 (умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої важкості).

Інший випадок стався на Волині. Він – не такий кривавий та зухвалий, втім також, на жаль, має всі ознаки злочину. В одному з підрозділів радіотехнічних військ проходив службу контрактник, який дізнався, що його дівчину начебто бачили з іншим на дискотеці. Герой-любовник не знайшов нічого кращого, ніж взяти свій автомат (він перебував у складі чергового підрозділу), піти до оселі коханої та, випивши оковитої, потрощити меблі й стіни майже півсотнею набоїв з автомату. Проти цього військовослужбовця наразі також відкрито кримінальне впровадження.

– До речі, про оковиту. З Ваших слів виходить, що насправді чимало злочинів пов'язані саме із зловживанням алкоголем. Прокоментуйте це, будь ласка, а також – скажіть, яка категорія військовослужбовців зганьбила себе у цьому плані найбільше.

– Так, хоча злочинів, пов'язаних із вживанням спиртних напоїв ми маємо на порядок менше, аніж самовільних залишень частини, такі випадки все ж мають місце. І можу сказати, що більше всього подібне ганебне явище стосується мобілізованих військовослужбовців, які за роки цивільного життя відвикли від армійської дисципліни. Серед кадрових військовослужбовців та військовослужбовців служби за контрактом подібні випадки трапляються рідше. До речі, проаналізувавши усі злочини та події за участю мобілізованих військовослужбовців, яких у мирний час у народі називали не інакше, як «партизани», ми побачили цікаву картину. Виявляється, що серед тих мобілізованих, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, і самовільних залишень частини, і злочинів взагалі відбувається набагато менше, ніж серед тих мобілізованих, які проходять службу у пунктах постійної дислокації частин у мирних регіонах.

Так само, до речі, і серед військовослужбовців інших категорій. Так, приміром, є чимало прикладів не лише добросовісного несення служби, а й героїзму та самопожертви серед тих, хто родом з того ж Криму чи Донбасу! Зараз, наприклад, у Вінниці, у Військово-медичному центрі Центрального регіону проходить реабілітацію після двох контузій заступник однієї з зенітних ракетних частин підполковник Б. Родом з Донеччини, він тим не менш є взірцем виконання військового обов'язку, мужності та героїзму, за що, до речі, був нещодавно нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Ось так і виходить, що одні воюють, а інші – сачкують, якщо не сказати більше...

– І все ж, яка, на Вашу думку, є головна причина правопорушень, пов'язаних із самовільним залишенням частин? Іншими словами, що робить із начебто нормальних військовослужбовців дезертирів?

– Головна причина, звісно, ж – війна... У мирний час таких ганебних випадків траплялося набагато менше. Втім, як відомо, війна, як і будь-яка інша біда, одразу ж, немов лакмусовий папірець, показує, хто є хто. Ну і, крім того, звичайно, є й чимало інших обставин, названих вище. Також дуже зашкодив нам територіальний принцип комплектування Збройних Сил – маємо безліч випадків, коли саме місцеві мешканці, здебільшого, контрактники й строковики переходили на бік росіян у Криму й залишали частини на Донбасі. Від цього принципу комплектування, безумовно, потрібно відмовлятися.

В цілому ж скажу, що, звичайно, самовільне залишення військових частин у такий скрутний для країни час – явище більш ніж ганебне. Коли їхні бойові товариші проливають кров, боронячи територіальну цілісність нашої країни у зоні проведення АТО, залишати частину – це пряма зрада. Крім того, це – злочин, і злочин за таких обставин важкий. Тому немає нічого дивного в тому, що за злочином іде покарання. Як відомо, вже декілька дезертирів отримали різні терміни ув'язнення – двоє у Чернігові – по два роки, двоє у Дніпропетровську – по сім, триває слідство у відношенні до десятків інших військовослужбовців, які самовільно залишили частини. Гадаю, це буде гарним уроком для інших, і відтепер ті, хто боїться війни чи шукає різноманітні причини для свого виправдання, десять разів поміркують, перш ніж стати на шлях злочину.

– Дякую Вам за розмову! Приєднуюсь до Вашого сподівання й переконаний у тому, що у подальшому такі ганебні випадки у військовому середовищі стануть поодинокими й з часом зникнуть взагалі!

Спілкувався Олексій Тригуб, 8 корпус

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся