Кільчицька виторгувала за картини Черновецького півтора мільйона гривень

З базарним акцентом заступниця Черновецького горлала в мікрофон, оголошуючи лоти... Гості вдивлялися у фотомистецтво, у деяких в очах читалося: невже він усе це сам знімав?..

У п’ятницю в галереї мистецтв «Лавра» мер Києва Леонід Черновецький представив на суд громадськості виставку своїх фоторобіт під філософською назвою «Рівновага». Мер постав перед киянами в новій іпостасі – як художник, митець, одне слово – творча особистість, а не якийсь там роздавач дармової гречки.

На виставці представлено понад 60 пейзажних фоторобіт, на яких зображено різні пори року. Є і сірі, позбавлені барв життя зимові пейзажі, і яскраві осінні – та всі вони мають поетичні назви, як-от «Метмарфози», «Те deum», «Гармонія», «Відбиток щастя», «Око часу», «Засніжений спокій», «Між завжди і ніколи»…

Гості зачаровано вдивлялися у фотомистецтво, у деяких в очах читалося питання: невже пан Черновецький усе це сам знімав? Були й такі, хто висловлював цілковитий скепсис щодо творчої участі мера в його «Рівновазі». Скажімо, опозиціонер Черновецького із Київради, бютівець Олександр Бригінець виявився “в опозиції” і до фотографічної творчості мера. Свою аргументацію він розбив на аспекти.

– Аспект перший, – сказав Бригінець, – хоча на виставці видатних робіт немає, але всі вони досить потужні й гарно оформлені. Видно, що їх робила людина зі смаком, з хорошим баченням, певною мірою добра і найголовніше – світла, тобто не Черновецький. Другий аспект: у Київської спілки фотохудожників немає приміщення… Мені сказали деякі люди, що цілком можливо наш мер незабаром може стати членом цієї спілки. І як тільки він стане членом, у неї з’явиться своє приміщення. Третій аспект: оскільки я можу помилятися і ці роботи справді робив Черновецький, я абсолютно готовий вибачитися і сказати: Леоніде Михайловичу, кидайте цю Київраду й політику і займіться мистецтвом. Тоді ви залишитеся у пам’яті киян хоч із якимось позитивом. І останній аспект: якщо Черновецький – митець, то нищення пам’яток культури, яке ми спостерігаємо в Києві, – це помста одного художника іншим, скажімо через заздрощі...

Від себе додамо ще один аспект. Якась дивна логіка в опозиціонера: Черновецький не може бути автором фотографій, бо дуже гарно знято; але якщо автор усе-таки Черновецький, то дуже негарно виходить...

Представниця шоу-бізнесу Анжеліка Рудницька, яка теж вважається митцем (вишиває картини), у творах мера бачить заслуги лише Бога, а не його власні.

– Емоції красиві, фотки класні, про автора – не знаю, що сказати… У цих фотографій найбільша заслуга Бога, бо він створив таку прекрасну природу. Безперечно, Черновецькому допомагали – як скомпонувати роботи й назви придумати...

І справді, як зізнався Черновецький, назви для картин придумував не він, а “технологи” (мер ужив саме це слово, очевидно, думаючи про вибори). Він був щиро здивований, що його фотографії мають якісь назви – про них він довідався прямо на виставці, коли хтось із журналістів запитав: що надихнуло вас на такі поетичні назви?

Звісно, у голови Київської міськадміністрації є не лише опоненти в питаннях творчості, а й щирі шанувальники, наприклад, його заступниця Ірена Кільчицька. Вона була просто в екстазі, розповідаючи про таланти шефа:

– Я хочу сказати, що Леонід – взагалі талановита людина, – просторікувато, з сильним базарним акцентом, зізнавалася вона мені. – Цей талант видно і в душі, і в творчості, і в бізнесі, і в політиці, і у виконавчій владі...

На цих словах мадам Кільчицька поспішила до трибуни з молотком – вона вела аукціон з продажу шедеврів начальника, організований прямо в виставковому залі. З таким само базарним акцентом вона горлала в мікрофон, оголошуючи лоти...

Придбати твори неземної, інакше кажучи – космічної – краси прийшли переважно колеги та друзі Черновецького – голови правлінь різних банків, керівники різних комерційних структур... Поширювати номерки серед гостей допомагав радник Черновецького Казбек Бектурсунов, який бігав по залу, визираючи, кому б це ще їх усучити…

Один лот придбала дворазова чемпіонка світу з гімнастики Ірина Дерюгіна. Робота називається «Між завжди і ніколи». Щоправда, за яку саме ціну вона купила твір, пані Дерюгіна так і не змогла згадати:

– Я не пам’ятаю, щось багато... – зніяковіла вона, відповідаючи на моє запитання.

Початкова ціна кожного лоту становила... п’ять тисяч гривень. Найдешевший пішов за 40 тисяч, найдорожчий – за 80. Кільчицька роботу знала, торгувала вправно й нашкребла врешті-решт півтора мільйона гривень. Гроші, як було оголошено, підуть на соціальні програми.

Покупцям одразу ж після придбання виписували сертифікат на власність. Кожен сертифікат автор підписував особисто, а потім вкладав його в рамку.

Хоча розпродаж тривав недовго, Леонід Михайлович нервово поглядав на годинник, мовляв, коли ж це воно закінчиться.

Нам пощастило поспілкуватися з митцем.

– Як почуваєтеся в ролі митця – приємніше, ніж у ролі політика?

– У ролі митця не почуваюся ніяк абсолютно, – довго думаючи і, як завжди, посміхаючись, відповідав мер на моє запитання. – Я дуже добре відчуваю природу своєї країни і при нагоді придбав дуже якісний фотоапарат, – розповів Черновецький. – Пізніше помітив, що природа мене настільки хвилює, що я повинен її обов’язково зафіксувати... Я знімаю декілька днів на рік, у різні пори року, тобто тоді, коли природа себе розкриває настільки блискуче, що мені завжди хочеться показати це людям, які мене оточують.

– У який саме час дня ви найчастіше фіксуєте природу: на світанку чи на заході сонця, – поставив хтось професійне запитання. На це досвідчений фотохудожник відповів так:

– День повинен бути такий, щоб його вхопив фотооб’єктив.

Я поставила ще складніше запитання:

– Якої марки у Вас фотоапарат?

– Це дорогий фотоапарат, марки… не пам’ятаю… Я б не хотів рекламувати ту чи іншу марку, але це широкоформатний фотоапарат, який дає змогу витягувати фотознімок на картину.

Куди й коли востаннє їздив фотографувати пан Черновецький, він, за його словами, теж не пам’ятає...

– Пам’ятаю лише одне, – зізнався він, – надихає мене українська природа.

Щоб надихнути потенційних шанувальників київського голови, додам, що виставка триватиме до 20 грудня.

Оксана Климончук

УНІАН в Google News