Кирнасівський завод у Вінницькій області захищали до крові

Відколи зупинив роботу Кирнасівський цукровий, його робітники оберігають свого колишнього годувальника.

Відколи зупинив роботу Кирнасівський цукровий, його робітники оберігають свого колишнього годувальника. Домовилися: якщо над селом лине бамкання дзвона, треба спішити до прохідної. І так - п'ятий рік поспіль.

Зламали ребро

У той день біля заводських воріт зупинилися три авто – два “буси” й легковик. З машин вийшли дужі хлопці. Вдень зазвичай чергують жінки. Їх кордон хлопці здолали швидко. Пройшли на територію заводу, забарикадували ворота й прохідну.

А в цей час над селом уже линули звуки дзвону. Люди потягнулися до прохідної. Загалом зібралося більше 500 селян. Ні ворота, ні двері прохідної їм не відчиняли.

Тоді найбільш дужі та відважні захисники заводу перебралися на територію через паркан. Відчинили ворота і народ пішов стіною на загарбників. Почалося велике побоїще...

- У них в руках були кілки й арматура, - каже одна з потерпілих жінок, а ми йшли без нічого, голіруч.

Бійка з погрозами і лайками тривала недовго. Заводчани перемогли чисельністю. Гості навряд чи сподівалися на таку кавалерійську атаку. Вони встигли накивати п'ятами ще до приїзду міліції. Але їх усе одно затримали в дорозі. Доправили до райвідділу міліції. Тим часом з Вінниці прибула група спецпідрозділу “Беркут”. Частина потерпілих захисників заводу також добралася до міліції. Кажуть, затримані поводилися зухвало, ще й кепкували з потерпілих. Погрожували, що вони ще повернуться. Тоді, мовляв, побачимо, чия візьме. Міліція встановила їхні особи й відпустила затриманих.

Двох жінок доправили до лікарні. За словами членів комітету охорони заводу, в однієї з жінок – зламане ребро, в іншої – травма плеча. З синцями і забоями поверталися додому також багато чоловіків. Особливо ті, хто першим вступив у сутичку.

Священика налякали

- Ми будемо захищати завод доти, доки не відновлять його роботу, - каже жителька села Ганна Супрун.

Такої ж думки дотримується Василь Лисюк, який більше тридцяти років працював на цукроварні.

- Більше думаємо не про себе, а про молодих, їм би дати на заводі роботу, щоб не думали, де копійку заробити, - говорить Василь Лисюк.

До речі, з-поміж захисників підприємства можна було побачити чимало молодих облич.

Зараз пропонують освятити місце, де знаходиться завод. А перед тим провести хресний хід, щоб ще більше привернути увагу до ситуації. Місцевий священик охоче погодився організувати таку церемонію. Отримав на її проведення дозвіл у Вінницькій єпархії. Але вранці, перед самим початком хресного ходу, несподівано змінив своє рішення. Щоб люди не тримали на нього зла, святий отець щиро зізнався, що йому зателефонували на домашній телефон з погрозами. Тому не може ризикувати.
- Це ще більше згуртувало людей, - каже начальник охорони заводу Григорій Северин. – Вони все одно пройшли хресним ходом. Разом з віруючими йшли заводчани, несли в руках плакати з вимогою до влади захистити завод і дати людям роботу.

Нові господарі

- Про непросту ситуацію в Кирнасівці ми повідомили всі силові структури, обласну державну адміністрацію, - каже голова Тульчинської райдержадміністрації Анатолій Бузік. – Районна влада, так само, як і жителі села, тільки за те, щоб завод відновив роботу. Однак новий власник нічого не каже про свої наміри.

Як розповідає Анатолій Бузік, напередодні конфлікту на прийом приходив чоловік, який назвався представником власника. Він повідомив, що, можливо, перероблятимуть цукор-сирець.

- Після цього додав: якщо це не вдасться, продадуть завод іншому власнику, - говорить Анатолій Бузік. - Я одразу сказав, що в Кирнасівці люди нізащо не дозволять порізати обладнання. Після нашої розмови, через день сталася пригода, що закінчилася бійкою. Зараз маємо десятки скарг від людей у різні інстанції. Прокуратура аналізує весь ланцюжок купівель-перепродажу підприємства. А заводчани чекають нової зустрічі з представниками власника.

За словами співрозмовника, у районного нотаріуса вже зареєстроване заводське майно на одну з київських компаній, що придбала завод. Її представники отримали свідоцтво на право власності.

- Без сумніву, вони тепер діятимуть за принципом: майно моє – можу робити з ним те, що вигідно, - каже Анатолій Бузік. - Як після цього не допустити знищення заводу, маємо думати і діяти всі разом.

Ситуація, дуже схожа на кирнасівську, не так давно мала місце в райцентрі Чечельник. Там теж заводчани грудьми стояли на сторожі свого цукрозаводу. Власники підприємства, скільки не старалися, не могли нічого зробити. Аж поки не звернулися до правоохоронців. В один з днів приїхали на завод у супроводі міліції. Стражі порядку пояснили людям, що у власника є документ на володіння заводом, розчистили “господарям” підприємства дорогу... Нині у Чечельнику від цукроварні залишилася тільки труба.

А ось у селі Моївка Чернівецького району люди завод врятували. Кілька років теж тримали оборону. Але не тому підприємство вціліло. Районна влада допомогла знайти ефективного власника, який виявив бажання не різати, а реанімувати завод. Уже два роки у Моївці знову варять цукор.

Довідка
Кирнасівський цукрозавод один з найновіших на Вінниччині – перший цукор тут зварили у 1965 році. Це єдине підприємство в регіоні, де встановлено технологічні лінії з переробки і буряків, і цукру-сирцю. Тут працювали більше 500 робітників.

20 Хвилин

УНІАН в Google News