Українці позиваються проти держави Україна і виграють

Звернутися до Страсбурзького суду українців спонукають, здебільшого, відчай і зневіра в правовій системі України.

Звернутися до Страсбурзького суду українців спонукають, здебільшого, відчай і зневіра в правовій системі України. Адже подавши позов, наші громадяни змушені спершу дочекатися, коли їхню справу розгляне суд, а з судовою тяганиною стикалися чимало тих, хто спілкувався з українською Фемідою. І навіть якщо ви виграли судовий процес, це аж ніяк не гарантує, що рішення суду одразу виконають.

Попри те, що законодавством передбачено розгляд цивільних позовів «впродовж розумного строку, але не більше двох місяців…» (ст. 157 ЦПКУ), а адміністративних — не довше місяця (ст. 152 КАС), справи тягнуться роками. Так само роками люди часто чекають на те, щоб домогтися від держави відновлення своїх прав, згідно з проголошеним судом рішення.

Попри те, що “Європейський суд з прав людини” буквально «завалений» скаргами українців, дуже часто він усе-таки розглядає їх швидше, ніж суди українські. Зокрема, у 2010 р. на розгляді “Європейського суду з прав людини” було 10450 справ проти України. Впродовж цього року суд розглянув 135 справ, із яких у 109 було встановлено відсутність одного або кількох зі стверджуваних заявниками порушень. У 17 справах досягнуто мирне врегулювання (Держава Україна вирішила питання, підняті скаржниками, до розгляду їх судом із прав людини). На виконання рішень Європейського суду виплатили з бюджету держави 29 173 653 грн 54 коп.

Історії, що їх розповіли екс-суддя та пенсіонерка, доводять, що кожен громадянин може звернутися до Страсбурзького суду з позовом проти держави Україна і виграти суд.

Юрій Савула десять років обіймав посаду судді Львівського апеляційного суду, на пенсію вийшов із посади заступника начальника Управління юстиції у Львівській області.

— Після мого виходу на пенсію видали наказ Президента України, яким мені, як судді, держава взяла на себе обов’язок проводити відповідну щомісячну доплату на довічне утримання. Сума (за декілька років невиплати) була відносно невеликою — понад чотири тисячі гривень, однак посадові особи Мін’юсту та Мінфіну відмовилися виплатити мені ці гроші через, нібито, відсутність таких коштів у бюджеті. Відтак я, суддя з загальним 26-річним стажем роботи в структурі юстиції, змушений був звернутися з відповідним позовом до Франківського районного суду м. Львова. Суд вирішив спір на мою користь, рішення набрало чинності, однак наші чиновники до найвищих, уперто не бажали його виконувати! Ще чотири роки я звертався в усі державні структури, які мали можливість вплинути на позитивне вирішення питання, але, на жаль, безрезультатно!

Переконавшись, що всі передбачені законом національні механізми захисту прав я вичерпав, і вони ні до чого не привели, я звернувся зі скаргою до “Європейського суду з прав людини”. Повірте, що мені, судді, який стільки років проголошував рішення «Іменем України» було непросто зробити такий крок. Однак, на жаль, факт залишається фактом — є високі чиновники, які, по суті, не несуть відповідальності за вчинені ними порушення прав людини, відтак тисячі наших громадян шукають законного захисту за межами нашої держави.

В фіналі Страсбурзький суд прийняв рішення, в якому визнав, що мої права задекларовані в Конвенції з Прав Людини і підписані Україною, були порушені. Але навіть після цього наші посадовці не виконали своєчасно рішення вже і міжнародного суду! Потім із бюджету держави на мою користь стягнули і моральну шкоду у розмірі 2000 євро, і пеню за несвоєчасне виконання рішення Суду з прав людини, і судові витрати, а також гроші недоплаченої пенсії. Після цього у мене постає запитання: «Чому держава платить гроші з кишені платників податків за порушення прав людини, вчинені її посадовцями?».

До “Європейського суду з прав людини” в Страсбурзі звертаються і виграють справи не тільки висококваліфіковані юристи, а й прості люди, як, наприклад, наступний гість нашої газети.

Лідія Павловська, пенсіонерка:

— Сталося так, що квартирою сестри, яка була одинокою людиною, скориставшись її хворобою, заволоділи сторонні люди. Тому я у 1999 р. звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. З цього часу почались мої митарства коридорами українського правосуддя. Справа неодноразово була предметом розгляду апеляційного суду, який повертав її знову до суду першої інстанції. Врешті-решт у 2003 році Верховний Суд України скасував попередні рішення судів, і справа знову повернулася на новий розгляд! На шостий рік моєї судової тяганини, у 2005 році, апеляційний суд знову повернув справу на новий розгляд до суду нижчого рівня. Це вже було вище моїх сил, і я звернулася до “Європейського суду з прав людини”. Паралельно з тим мій позов і надалі розглядають у Верховному Суді України, зверніть увагу — дванадцятий рік! Але Страсбурзький суд виявився спритнішим за нашу рідну судову систему, і 2008 році я отримала рішення, яким частково задоволено мою скаргу проти держави Україна, де було зазначено: «Якщо Суд вважає, що було порушення Конвенції або, крім того, протоколів, і якщо внутрішній закон Високої Сторони, що Домовляється, дозволяє тільки часткову компенсацію, то Суд надасть справедливе задоволення постраждалій стороні. Суд вважає, що заявник повинен був понести нематеріальні збитки. Керуючись справедливістю, він призначає їй 1 600 Євро згідно цієї рубрики». Ці гроші я вже отримала, вони мені дуже допомогли, оскільки пенсія в мене мінімальна. Щодо решти моїх позовних вимог, то вони будуть розглянуті в “Міжнародному суді з прав людини” після прийняття остаточного рішення національним судом.
 

ЯК ЗВЕРНУТИСЯ ДО “СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ”
Досить часто в судах чуєш: «Я до Страсбурзького суду подам на вас!». Коли починаєш цікавитись у людини, як вона збирається це зробити, які підстави для таких заяв, то, здебільшого, зрозумілої відповіді немає… Щоб допомогти тим нашим читачам, які вирішили таки подати скаргу на захист своїх прав проти нашої «неньки-України», редакція звернулась за роз’ясненням до заступника начальника управління юстиції Львова Надії Кошевої.

— Передовсім вважаю за потрібне пояснити, що фізична або юридична особа може звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад, парламенту, суду, прокуратури тощо). А також це стосується тільки держав, які підписали Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція), Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій. Тому будьте конкретними при визначенні своїх вимог, коли звертаєтеся до Суду. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантує і сама Конвенція, і протоколи до неї, тому скаржнику слід спочатку ознайомитися з ними, щоб ваша скарга була мотивованою.

Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням особа може звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. Додатково звертаю увагу, що Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо заяву надсилають електронною поштою або факсом, то обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи. Листи і документи, які надсилають до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

Зміст заяви

Згідно з положеннями правила 47 Регламенту Суду, в заяві необхідно:
а) навести стислий виклад фактів, щодо яких особа скаржиться, та суть скарг;
б) зазначити права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які, на думку особи , були порушені;
в) назвати національні засоби юридичного захисту, якими особа скористалася;
г) навести перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі, із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень (Суд не повертає надіслані йому документи, тому необхідно надсилати виключно копії, а не оригінали).
Правило №45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана заявником або його представником.

Адреса суду
Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:
The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F—67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE — ФРАНЦІЯ

Віктор Чарномський, газета «Ратуша»

УНІАН в Google News