Смертну кару в Україні вважають недоцільною навіть її прихильники

Трагедія Оксани Макар здійняла в Україні нову хвилю обговорення доцільності смертної кари.

Трагедія Оксани Макар здійняла в Україні нову хвилю обговорення доцільності смертної кари. Радикальні ліві (комуністи) та радикальні праві (ВО «Свобода») навіть встигли нагадати, що страти як такі наявні в їхніх політичних програмах. Втім, далі «кривавої» риторики справа не рушить.

Нині дві третини країн світу законодавчо або на практиці відмовились від застосування смертної кари. Смертну кару цілком скасували 96 країн; за всі злочини, окрім особливих обставин – 9; вищу міру покарання на практиці скасували 34 країни. Натомість у 58 державах вирішили зберегти. Однак, за даними правозахисної організації Amnesty International, у 2011 році лише у 10% країн світу, у 20 зі 198, виконувались смертні вироки. Торік у Ірані людей страчували за гомосексуалізм; за богохульство у Пакистані; за чаклунство в Саудівській Аравії; за торгівлю людськими кістками – у Республіці Конго… У кількох країнах продовжують страчувати наркоторгівців. Загалом торік у всьому світі було страчено 676 людей.

Білорусь – остання держава Європи, де продовжують страчувати людей. «Вища міра покарання в Білорусі оповита завісою секретності, – зазначають у Amnesty International. – Страту виконують пострілом у потилицю, і деколи на виконання вироку потрібно більше однієї кулі. Тіло не передають родичам, яким часто повідомляють постфактум, при цьому місце поховання зберігають у таємниці». Зовсім недавно тут стратили двох молодих людей – Дмитра Коновалова і Владислава Ковальова, звинувачених в організації терактів у мінській підземці.

Про страту Дмитра Коновалова повідомили білоруські державні ЗМІ. Матері Владислава Ковальова лист про страту сина згідно із вироком Верховного Суду надіслали поштою. Страта Владислава Ковальова відбулася, попри офіційне прохання Комітету ООН з прав людини не страчувати його, доки Комітетом не буде розглянуто його заяву, зазначають правозахисники.

В Україні мораторій на смертну кару діє з 1995 року, і риторичне запитання: «Чому люди вбивають інших, щоб показати, що вбивати – погано?» можна було б вважати закритим. Однак про повернення смертної кари ведуть розмови і праві, і ліві, і пересічні громадяни.

Особливої актуальності це питання набуло після жорстокого вбивства Оксани Макар. Її катам зараз інкримінують «вбивство з особливою жорстокістю групою осіб». Це – від 10 років до довічного ув’язнення. Але обурені люди вимагають страти. І тому, що «монстрів, які зробили таке з дівчиною, навіть вбити мало». І тому, що навіть у випадку довічного ув’язнення, утримуватись вбивці дівчини будуть на гроші платників податків. Зокрема, рідних та близьких вбитої…

Хіба що переворот

На думку керівника правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександра Букалова, розмови про скасування смертної кари та запропонований комуністами законопроект – це суто політична гра.

«Це гра на настроях громадян, обурених злочинами, – впевнений Олександр Букалов. – Повернення смертної кари неможливе. По-перше, її відсутність – одна з умов нашої присутності у Раді Європи. По-друге, є рішення Конституційного Суду України про невідповідність закону смертної кари нашому Основному Закону. Щоб відновити вищу міру покарання, треба скасувати це рішення, вийти з Ради Європи… Неможливо!»

«Але якщо це і сталося б, то відновлення смертної кари ні на що не вплинуло б. Бандити скоюють злочини, не заглядаючи до Кримінального кодексу», – переконаний правозахисник.

«Повернення смертної кари можливо, хіба якщо буде державний переворот й інша влада, яка повністю відмовиться від євроінтеграційної риторики, згодна буде піти з Ради Європи, – розмірковуєголова правлінняУкраїнської Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров. – Якщо буде нова Конституція, чи якщо ніхто не зважатиме на чинне законодавство…»

Сам правозахисник – проти. «Наявність смертної кари не має впливу на злочинців, кількість убивств не змінюється. Це доведено, – пояснює він. – До того ж можна вбити людину безневинну. За нашого правосуддя, коли від органів вимагають розкрити злочини терміново, вбивства і ґвалтування вішають на тих, хто їх не скоював. Цей тезис яскраво ілюструє історія з Чикатило. Чи нещодавно звільнився Максим Дмитренко, який відсидів вісім років замість пологівського маніяка за злочин, якого не скоював. І таких людей в Україні чимало. А якби була смертна кара, цю помилку було б неможливо виправити».

Не забувають правозахисники і про християнську мораль. «Кожна людина має право на життя, – коментує голова Центру громадської адвокатури Леонід Тарасенко. – Ніхто не може бути позбавлений життя».

Не в цьому житті

В українського політикумі за скасування мораторію на смертну кару виступає, зокрема, ВО «Свобода».

«Ми за те, щоб запроваджувати смертну кару для особливо тяжких злочинів, – розповідає Андрій Іллєнко, голова Київської міської організації ВО «Свобода». – Але в нинішніх умовах, за цієї влади, у цій корумпованій системі – це передчасно. Вищу міру покарання можна повернути, коли в Україні буде змінена система судочинства, і коли можна буде використовувати такі механізми, як суд присяжних».

Через Раду Європи пан Іллєнко не переймається. «Щобільше ми плазуватимемо перед різними закордонними центрами – то менше нас поважатимуть. Ми вже віддавали ядерну зброю!»

«Ці країни не хочуть сприймати Україну як рівного партнера. А ми маємо спиратися на те, що нам потрібно».

Питання, чи потрібна нам смертна кара, на думку свободівця, можна було б винести на загальнонародний референдум. «Якщо народ скаже, що це доцільно, то яка там Рада Європи? Ми маємо більше дослухатися до свого народу, і менше – до бюрократів».

31 тисяча вбивств

Дослухаються до народу і комуністи. «Ми буваємо на зустрічах від Донецька до Львова. Люди постійно вимагають повернути смертну кару для виродків», – каже народний депутат України Євген Царьков. Він є членом фракції КПУ, яка нещодавно порушувала це питання у парламенті.

«Ця ініціатива з’явилась не через випадок у Миколаєві. Наша фракція подає цей проект системно, – пояснює Царьков. – Смерть Оксани Макар дістала величезний резонанс, але такі випадки трапляються у країні щодня – від 4 до 6 на день».

За даними народного обранця, за 20 років незалежності в Україні було вбито 31 тисячу людей. «Візьмемо, наприклад, 1986-й рік – тоді мораторій на смертну кару ще не ввели. Цього року було скоєно 1610 убивств, а 2004-го – 5800», – порівнює комуніст.

Судові помилки, за словами Царькова, будуть майже виключені. «Ми наполягаємо на персональній відповідальності слідчого. Якщо сфальсифікує справу, сам відповідатиме перед законом. До того ж справу будуть розглядати три судді, ще дев’ять суддів у Верховному Суді. І обов’язково – інститут присяжних, зріз суспільства. Помилитись у вироку 30 людям складно. Крім того, є ще президент. Ми хочемо ввести норму – мораторій на виконання вироку, що становитиме півроку, навіть після рішення президента. За цей час справу можна буде оскаржити у європейських судах».

«З 31 тисячі вбивств за роки незалежності було три випадки, коли людей незаконно засудили. Але коли на кону стоїть 31 тисяча життів – ви розумієте», – зауважує Царьков.

Депутат наголошує, що люди, які скоїли злочини зі зґвалтуванням, у 40% випадків повторюють злочини. «Це світова практика. Був нещодавно випадок у Бердянську – покидьок відсидів за зґвалтування, вийшов та зґвалтував 10-річну дівчинку».

Брейвіку світить 13 років

«Європа й сама переглядає ставлення до смертної кари, – каже політик і як приклад наводить Норвегію. – Адже Брейвіку за нинішніми ліберальними законами світить 13 років. А у Монако жінки вимагають запровадити смертну кару за зґвалтування».

На думку Царькова, введення смертної кари дасть змогу зменшити кількість тяжких злочинів удвічі чи навіть утричі.

Хоча, чи стане страх перед смертною карою стримувальним чинником, – це питання відкрите.

«Неправильно було би припустити, що люди, які скоюють такі тяжкі злочини, як убивство, роблять це, раціонально зваживши всі наслідки, – зауважують у Amnesty International. – Зазвичай вбивства скоюють в момент, коли емоції переважають над здоровим глуздом, або людина перебуває під впливом наркотичних препаратів чи алкоголю. Деякі люди, що скоюють жорстокі злочини, є неврівноваженими або психічно хворими. Amnesty International виявила, що принаймні один із десяти засуджених до смерті в США з 1977 року страждали на серйозні психічні розлади, що унеможливлювало для них раціонально збагнути свої смертні вироки, їхні причини або ускладнення. В жодному з цих випадків страх перед смертною карою не може бути стримувальним чинником. Понад те, ті, хто умисно скоїв серйозні злочини, можуть вирішити продовжувати це чинити, вірячи, що вони не будуть упіймані. Ключем до стримування в таких випадках є зростання ймовірності арешту та засудження…»

У різних системах

«Суперечка про смертну кару – дуже давня, – резюмує правозахисник Євген Захаров. – Я дійшов висновку, що люди, які підтримують смертну кару, й ті, хто проти неї, просто мислять у різних системах координат. І тому не можуть одне одному нічого довести».

«До смертної кари я ставлюсь вкрай позитивно, – каже 25-річна вчителька Яна. – Я взагалі вважаю, що закони у нас писані лівою ногою. Там, де педофілія, вживання алкоголю за кермом – та за це ж узагалі розстрілювати потрібно! Людям ламають долі – і мають за це умовні терміни. Як таке можливо? Тринадцятирічні дівчата стоять на Окружній. Їх бачать всі. І стоять вони не з власної волі. А сутенери виплачують штрафи і виводять нових дівчат. Смертна кара потрібна. Щоб не кортіло».

Судові помилки дівчину не лякають. «Є людський чинник, є помилки, були і будуть. І корупція була і буде. Але смертна кара все одно потрібна, – запевняє вона. – Впевнена, тоді люди думатимуть, перш ніж щось робити».

«Я проти і як юрист за освітою, і просто по-людськи, – коментує 30-річний Михайло. – Смертна кара – покарання необоротне. Тому жоден невинний навіть гіпотетично не має постраждати».

«Цей принцип має бути сильнішим, ніж бажання справедливої відплати для злочинця, сильнішим за банальну кровожерливість, – упевнений чоловік. – А з функцію огородження суспільства від злочинців, які скоїли тяжкі правопорушення, виконує й довічне ув'язнення. Отже, якщо на одній чаші терезів – справедлива відплата для виродків, а на іншій – найменша можливість, що невинний може бути засуджений на смерть – то я проти смертної кари. Категорично».

«Дуже багато відсотків «розкритих» справ – це, насправді, справи навішані на абикого, щоб зберегти «розкриваємість», – впевнена 24-річна студентка Ольга. – Або щоб швидше закрити резонансні справи. Ймовірність того, що смертною карою покарають людину, яка не коїла злочин, вельми висока. І виправити це вже не можна буде у жодний спосіб…У нас суди рідко визнають помилку засуджень, – додає дівчина. – Годі й казати, коли треба буде визнати, що когось невинного стратили. Цього жоден суд не визнає, а справжні злочинці ходитимуть на волі. Бо щоб їх шукати, треба визнавати, що страчені були безвинними».

«Можна наводити приклад убивць Оксани Макар і давити цим, – додає дівчина. – Але смертна кара означає, що будь-кого зі знайомих чи родичів можуть стратити. Просто «пришивши» якийсь злочин. Цим можна буде тероризувати людей: «Підпиши показання на свого брата, інакше підеш під розстріл». Якщо закон ухвалять – його ухвалять для всіх».

Валерія Бурлакова, Тиждень

УНІАН в Google News