Катастрофа, що сталася в Чорнобилі в 1986 році, залишила слід в історії України на десятиліття вперед – наприклад, генеральний директор ДУ "Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України", доктор медичних наук, професор, академік НАМН України Юрій Антипкін каже, що у вагітних жінок у плаценті досі лікарі виявляють радіонукліди, присутність яких негативно позначається і на самій вагітності, і на здоров'ї новонароджених. Більше того – діти, що народжуються у ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, мають успадковану мутацію.
Розуміючи масштаб трагедії та збитки від того, що сталося, ще в Радянському Союзі були введені певні пільги чорнобильцям на комунальні послуги та інші види соціальної підтримки від держави, ця тенденція збереглася і після здобуття Україною незалежності.
Хто має право на чорнобильське посвідчення – що воно дає, хто може його отримати
Відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", українці, які претендують на статус "чорнобильця", повинні підпадати під одну з категорій – про це йдеться в розділі II, де детально описано кожну з них. Загалом їх дві – ліквідатори та постраждалі.
Ліквідатори - ті, хто усував наслідки аварії на ЧАЕС у 1986-1987 та 1988-1990 роках, а також виконував будь-які роботи, зокрема евакуацію населення, вивезення майна тощо.
До списку тих, кого держава вважає постраждалими від аварії на ЧАЕС, потрапила більша кількість людей, а саме:
- всі ті, хто був евакуйований із зони відчуження, у тому числі ті, хто на момент евакуації перебував у лоні матері;
- люди, які на момент аварії постійно проживали в зонах обов'язкового та добровільного відселення;
- люди, які на момент аварії прожили в зоні обов'язкового та добровільного відселення щонайменше два роки станом на 1 січня 1993 року, а в зоні добровільного відселення – щонайменше три роки, і потім були відселені або виїхали самостійно;
- українці, які постійно проживають або навчаються в зонах обов'язкового та добровільного відселення щонайменше два роки станом на 1 січня 1993 року, а в зоні добровільного відселення – щонайменше три роки
- українці, які постійно проживають, працюють або навчаються в зоні посиленого радіоекологічного контролю, якщо вони станом на 1 січня 1993 року вже проживали, працювали або навчалися в цій зоні щонайменше чотири роки;
- особи, професійна діяльність яких була пов’язана з виконанням особливо шкідливих робіт, пов’язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за завданням уряду щонайменше три місяці у 1986–1987 роках або з самого моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів;
- особи, які досягли повноліття, яким у дитинстві була встановлена інвалідність через аварію на ЧАЕС.
Перелік неповнолітніх дітей, які вважаються постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, наведено у статті 27 Закону:
- діти, які були евакуйовані із зони відчуження, у тому числі ті, що на момент аварії перебували в утробі матері;
- діти, які щонайменше рік проживали або навчалися в зоні обов'язкового відселення;
- діти, які щонайменше два роки проживали або навчалися в зоні добровільного відселення;
- діти, які щонайменше три роки проживали або навчалися в зоні посиленого радіоекологічного контролю;
- діти, які народилися після 26 квітня 1986 року від батька, який на момент вагітності матері дитини мав підстави належати до 1, 2 або 3 категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС;
- діти, які народилися після 26 квітня 1986 року від матері, яка під час вагітності мала підстави належати до 1, 2 або 3 категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС;
- діти з онкологією щитоподібної залози або хворі на променеву хворобу;
- діти, які отримали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок аварії на ЧАЕС.
Крім перерахованих вище категорій існують і інші, їх чотири (вони описані в статті 14 Закону) – залежно від них держава розподіляє пільги.
1 категорія
Особа, яка є ліквідатором на ЧАЕС або постраждалою внаслідок аварії, яка отримала інвалідність через катастрофу на ЧАЕС, а також хворі на променеву хворобу з тієї ж причини.
2 категорія
Ліквідатори на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року будь-яку кількість днів, з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року мінімум 5 календарних днів або мінімум 14 календарних днів у 1987 році.
До цієї ж категорії належать потерпілі від аварії на ЧАЕС та евакуйовані у 1986 році із зони відчуження, навіть якщо на момент евакуації перебували в утробі матері. Також другу категорію отримують особи, які постійно проживали в зоні обов’язкового відселення з моменту аварії до виходу постанови про виселення.
3 категорія
Ліквідатори на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році – від 1 до 14 календарних днів, у 1988–1990 роках – мінімум 30 календарних днів.
Третю категорію призначають і тим, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення та дезактивації техніки або будівництві мінімум 14 календарних днів у 1986 році.
Крім того, до третьої категорії належать особи, які не потрапили до другої, з числа тих, хто постійно проживав на територіях обов'язкового та добровільного відселення на момент аварії, які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні обов'язкового відселення мінімум два роки, добровільного – три, а потім були відселені або виїхали самостійно.
Також третю категорію призначають людям, які постійно проживають, працюють або навчаються в зоні обов'язкового та добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року жили, навчалися або працювали в зоні обов'язкового відселення щонайменше два роки, добровільного – три.
4 категорія
До неї належать особи, які постійно проживають, працюють або навчаються в зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року жили, навчалися або працювали в цій зоні щонайменше 4 роки.
Які є пільги для чорнобильців в Україні - список
Як уже було сказано вище, від категорії залежить, які пільги отримуватиме людина з посвідченням "чорнобильця". Про умови для 1 категорії написано в статті 20 розділу IV Закону, і ми наводимо перелік деяких таких пільг:
- безкоштовні ліки за рецептом;
- безкоштовні зубні протези, крім тих, що виготовлені з дорогоцінних металів;
- пріоритет на обслуговування в лікарнях та аптеках;
- безкоштовні путівки до санаторію;
- право користуватися поліклініками за місцем роботи навіть після виходу на пенсію;
- щорічне медичне обслуговування та лікування в стаціонарі;
- пріоритет на збереження робочого місця при ліквідації підприємства або скороченнях;
- виплата допомоги у розмірі 100% від середньої зарплати у разі втрати працездатності;
- забезпечення житлом у рамках програми поліпшення житлових умов;
- пільги чорнобильцям щодо оплати комунальних послуг в Україні – знижка 50%;
- відшкодування половини вартості палива для мешканців приватних будинків без централізованого опалення;
- передача квартири або будинку, де мешкає чорнобилець або його сім'я, у приватну власність;
- забезпечення особистим автомобілем осіб з інвалідністю 1, 2, 3 групи на пільгових умовах;
- забезпечення продуктами харчування, компенсація 50% вартості продуктів;
- безкоштовне користування громадським транспортом;
- позачергове право на місце в дитячому садку для дитини;
- звільнення від сплати податків, зборів, митних зборів та інших платежів до бюджету;
- безкоштовний проїзд по Україні 1 раз на рік водним, автомобільним, залізничним або повітряним транспортом;
- забезпечення земельною ділянкою для поліпшення житлових умов, садівництва або будівництва;
- відпустка на роботі у зручний час, а також додаткова на 14 календарних днів;
- першочергове право на вступ до кооперативів та садових товариств;
- пріоритетне обслуговування в будь-яких установах;
- пріоритетне право на вступ до ВНЗ, технікуму або ПТУ, а також місце в гуртожитку та соціальна стипендія.
Пільги чорнобильцям 2 категорії регламентує стаття 21, а пільги чорнобильцям 3 категорії описані у статті 22 Закону. Вибірково найголовніші варіанти допомоги від держави позначені на Порталі державних послуг Igov, нижче наведено порівняльну таблицю за всіма категоріями.
