Вальс бестселерів Катрін Панколь

Книжкові персонажі Панколь – це продовження історій людей із життя. Але це зовсім не копіювання, а перевтілення, переформулювання героїв, витвір фантазії та уособлення образів, про що свідчать…

Щира й невимушена, дотепна й чудернацька, усміхнена, безпосередня, привітна, дитяча та трішки кумедна, справжня француженка, така ж, як і дивні назви її книг. Саме такою постала перед очима прихильників Катрін Панколь – французька письменниця, авторка бестселерів нинішнього літа, одна з найбільш читаних авторів Франції.

Марокканка, яка в 5-річному віці потрапила у Францію, а через п`ятнадцять років у Нью-Йорк, протягом своєї тридцятилітньої творчості здобула читацький успіх у багатьох країнах світу.

У Катрін Панколь було тяжке дитинство. Вони часто переїжджали з сім’єю, маленькій Катрін нелегко було переживати постійні зміни. Через це батьки не віддали її до початкових класів, а писати й читати навчили вдома. Тоді їй до рук потрапила книжка Гектора Мало «Без сім’ї». Це історія про хлопчика, який залишився сиротою і жив самостійно. Після цього Катрін Панколь пообіцяла собі, що ніколи не залишиться сама. Відтоді книжка «Без сім’ї» стала її вірним супутником, та й книжка, взагалі, адже, як говорить сама письменниця: «Я почала писати, бо любила читати». Український громадський діяч Павло Мовчан сказав: «Щоб стати справжнім письменником, треба бути по-дитячому наївним».

Катрін Панколь любить повторювати цитату Хемінґуея: «Щоб стати справжнім письменником, треба пережити нещасливе дитинство». Книжка для Катрін стала справжнім другом та порадником у складних ситуаціях. Вона перечитала майже всі книжки в місцевій муніципальній бібліотеці.

Десь у 10 років Катрін почала писати власні театральні п’єски. А у 12 років створила шкільну газету.

Після закінчення університету працювала журналістом у журналі Cosmopolitan. Проте стиль написання був настільки схожим до стилю літніх жінок, що редактор постійно відправляв статті на доопрацювання. Катрін ніяк не могла зрозуміти, що ж не так. Але в один момент її осяйнуло, тоді вона зрозуміла, що знайшла свій стиль. У той час редактор Робер Лафон зацікавився нею й попросив написати літературний твір із більшим обсягом. Так з’явилася перша книжка Катрін Панколь «Спочатку я». Сталося це 1979 року. З того часу вона видала ще 12 книжок, кожна з яких здобула читацький успіх та перекладена багатьма мовами світу.

Книжкові персонажі Катрін Панколь – це продовження історій людей із життя. Але це зовсім не копіювання, а перевтілення, переформулювання героїв, витвір фантазії та уособлення образів, про що свідчать назви двох останніх її книг: «Повільний вальс черепах» та «Жовті очі крокодилів».

У першому романі авторка уособлює із черепахою дівчину, тому що в певний період свого життя та стала надто повільною. А жовті очі крокодилів символізують зраду близьких друзів. А взагалі в другому романі розповідається про Париж, крокодилів, про те що було, сталось і могло бути.

Величезний вплив на стиль написання письменниці мали письменники Бальзак, Чехов, Колет. Цитата останньої є девізом Катрін: «Треба писати загальновживаними словами так, як ніхто інший».

А пише письменниця легко, невимушено та з інтригою.

– Я ніколи не маю ідей, написання – каже вона, – це мистецтво деталей. Треба цікавитись усім та придивлятись до всього.

Коли Катрін стала відомою, то якось у магазині випадково зустріла жінку, яка знала її в дитинстві. Знайома й не сумнівалася, що Катрін стане письменницею, бо в дитинстві вона мало говорила, зате багато спостерігала.

Нині Катрін – щаслива жінка, яка часто подорожує, полюбляє ходити пішки, слухати музику, читати, знайомитись із цікавими людьми, які потім стають частинкою історії на сторінках її романів.

Лідія Акришора

УНІАН в Google News