Посередній “Жах на вулиці В’язів”

Навіть сама історія Крюгера пережила трансформацію: тепер він не просто садист, а ще й педофіл… Жах глядач може відчути уже після 15 хвилин стрічки, протягом яких помирають майже всі головні герої… Рецензія

Навіть сама історія Крюгера пережила трансформацію: тепер він не просто садист, а ще й педофіл… Жах глядач може відчути уже після 15 хвилин стрічки, протягом яких помирають майже всі головні герої…Рецензія

“Жах на вулиці В’язів” був одним з найкультовіших фільмів жахів 80-90-их років. Гадаю, кожен, хоч раз, та й бачив жахливе обличчя Фредді Крюгера. Перші сім частин, зняті в період з 1981 по 1994 роки, стали не лише улюбленцями глядачів усього світу, а й кінодебютом Джонні Деппа.

Щоправда, спроба “оживити” головного персонажа фільму, маніяка Фредді Крюгера, що вбиває підлітків у снах, виявилась дещо невдалою. 13 років Фредді становився в уяві глядачів не просто безжалісним примарним маніяком, але й людиною з важкою долею. Новий “Жах на вулиці В’язів” вирішив піти популярною і давно протоптаною в Голівуді стежиною – навіщо розповідати сумні історії про Фредді? Краще замість цього додати більше крові й відверто огидних моментів.

Дійсно, навіть сама історія Крюгера пережила трансформацію: тепер він не просто садист, а ще й педофіл! До речі, американські психологи свого часу стверджували, що Фредді Крюгер уособлює дитячі страхи при переході в доросле життя, саме тому у фільмі головну роль відіграють підлітки.

Слоган рімейку “Ласкаво просимо у новий жах” повністю виправдовує себе: жах глядач може відчути уже після 15 хвилин стрічки, протягом яких помирають майже всі головні герої. У багатьох жах зможуть викликати й самі актори – режисер Семюел Байєр усе ж має не таку гарну здібність вибирати акторів, як режисер перших частин Уес Крейвен.

Усе, що залишилося нам на згадку від старого Фредді – його смугастий светр, потертий капелюх та славнозвісна рукавичка з лезами. Через смерть Роберта Інглуда, віконувавшого роль маніяка в попередніх семи частинах, режисеру довелось запросити Джекі Ерл Хейлі, відомого своєю роллю психіатра в стрічці Мартіна Скорсезе “Острів проклятих”.

Нове обличчя, новий характер героя... Фредді, маніяк відомий своєю жахаючою усмішкою та чорним гумором, помер разом з Інглудом. Автори так переймались створенням спецефектів, що про сюжет і забули.

Зникла у фільмі й атмосфера снів. Раніше тримала в напрузі саме та тонка межа між сном та дійсностью, що за півгодини вже змушує глядача вагатись, що реально, а що вже – ні, також змушує забувати, що “Жах на вулиці В’язів” – лише фільм.

Похвалити можна композитора – музикальний супровід чудово прикрашає події, що відбуваються на екрані. Мабуть, творці стрічки хотіли відігратись на нервах глядачів, адже моментів під голосну та страшну музику тут вистачає.

Не дивлячись на всі обіцянки, новий “Жах вулиці В’язів” вийшов доволі типовою картиною жахів, яка не принесла у франшизу нічого нового. Єдиний бонус – Джекі Ерл Хейл, що загалом непоганий у ролі Фредді, але його у фільмі надто мало. У всьому іншому дія і кінцівка настільки типові і передбачувані, що будь-яка людина, котра бачила хоча б кілька попередніх частин уже за 15 хвилин легко зможе відгадати весь хід подій.

Одним словом, у даного рімейку був непоганий потенціал, але, на жаль, творці стрічки надто легковажно розпорядились їм, у результаті чого вийшов надто посередній фільм.

Катерина Зінов’єва

УНІАН в Google News