Джамала: Чоловік, який не є моїм фанатом, – не мій чоловік

Джамала: Чоловік, який не є моїм фанатом, – не мій чоловік

Люблю ходити в рожевих окулярах… Коляденко потрапила під великий вплив “Фабрики зірок”... Я почала революцію, тепер не можу зрадити тих, хто повірив у мене... Інтерв’ю

Люблю ходити в рожевих окулярах… Коляденко потрапила під великий вплив “Фабрики зірок”... Я почала революцію і тепер не можу зрадити тих, хто повірив у мене… Інтерв’ю

Українська співачка Джамала на сцені має приголомшуючий вигляд. Вона шокує не лише своїм голосом, а й стилем поведінки, танцями на височенних підборах і креативними зачісками і взагалі цілою собою. Поза сценою вона нічим не гірша: проста, весела, щира й дуже оптимістична. Джамала відповіла на запитання УНІАН.

Джамало, ваша співпраця з Оленою Коляденко, як з продюсером закінчилась. Що відчуваєте?

Я дуже творча людина і це – моє щастя. І, мабуть, завдяки цій якості я пішла після школи до училища, звідти – у консерваторію. Мені завжди було мало… Мій успіх змушує мене завжди рухатись уперед. Тому я ніколи не шкодувала про те, що відбувалось у моєму житті.

Наприклад, мій педагог у музучилищі завжди запевняла мене, що я – меццо-сопрано і постійно давала надто низьку для мого голосу програму. Я ображалася, мені було незручно – мене називали “баском”. Але саме завдяки їй я розвила такий діапазон. Тож, усе в житті робиться на краще. Я рухаюсь уперед…

Більшість образів підказувала вам Коляденко. Тепер щось кардинально зміниться?

Джамала як співачка формується не з одягання підборів чи сукні, це – моя школа, мої батьки, мої традиції, навіть моя релігія. Це комплекс. Стиль – дуже важливо, але не первинно. Від того, як я завтра вийду, не зміниться моя музика. Раніше в мене був балет, тепер у мене є живі музиканти. Це й змінилося.

Кажуть, однією з причин вашого з Оленою Коляденко конфлікту було те, що вона, аби ви співали лише російською?

Те також... Вона дуже талановита людина, чудовий режисер, вона безперечно відчуває публіку. Завдяки Олені Коляденко у “Фабрики зірок” були великі рейтинги. Тож, вона відчувала, якщо я зараз не дам публіці більш легковажну пісню російською мовою, то почну губитися. Англійська – це моя інтерпретація музики, це мова, яка більш розкриває мене вокально.

Олена Коляденко потрапила під великий вплив “Фабрики зірок” та різдвяних зустрічей. а в мене за рік після участі в Юрмалі в ставленні до музики не змінилося нічого – я так само не рвуся до російського шоу-бізнесу з піснями, на кшталт, “Я буду вашею малышкой”. Це не мета. Ми взяли штурмом “Нову хвилю”. Вони самі не зрозуміли, як мене пустили туди – спочатку мені казали, що я “не формат” і тут не джазовий конкурс.

То ви така хитрунка?

Кожен рік на “Хвилі” були виконавці, які займали перше місце, і я не зробила абсолютно нічого особливого. Я просто дала їм нову музику, яку вони не чули. Я почала революцію і тепер не можу зрадити тих, хто повірив у мене, як свого часу повірили в Біллі Холлідей, Дженіс Джоплін та інших. Нехай це й гучні імена, але саме на них я завжди орієнтувалась.

За якою життєвою філософією ви живете?

Це не мої слова, але я в їх дотримуюся – стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

Ви нещодавно були в Америці. Які враження?

Я в захопленні, особливо від Лос-Анджелеса. Усі ті нагороди Греммі, які я дивилася ще в дитинстві по телевізору, – вони звідти. Я жила по сусідству з Sony Music – музикальним лейблом, під яким мріє записатись кожний музикант. Співала в джаз-клуб, де в залі всі чорні, на сцені – усі чорні, я навіть на якусь хвилю подумала, що, може, треба піти. Але всі посміхалися, грала чудово музика й люди швидко зрозуміли, що я “у темі”.

Мені навіть удалося з ними заспівати. Було дуже страшно – мати таку нахабність приїхати в їхню країну і співати їхню музику їм же. Усі аплодували стоячи й кожен з них потім підходили до мене. Контрабасист після виступу навіть спитав: “Ви що, з Нью-Йорка?”. Я подумала: о, мене підвищили в званні.

Чи помітна різниця між українською та закордонною публікою?

Так, закордонна публіка відкритіша, а наша – добріша. Але чомусь наша аудиторія в дозованих нормах отримує лише один вид музики, слухаючи лише його і визначаючи його, як формат, не знаючи нічого іншого.

А якщо дати іншої музики в більшій пропорції, то вона теж стане форматом.. Усе залежить від подачі радіо та телебачення. Публіку не можна ділити. Закордонний слухач відкритіший – якщо йому сподобається, він аплодуватиме стоячи. На концерті в Гамбурзі мені аплодували після кожної пісні, а наші – сидять. Кажуть, так добре, що не хочеться руйнувати атмосферу. Та емоції різні...

Часто не хочеться бути реалісткою в цьому житті?

Дуже. Часто в моєму житті траплялись несправедливості, але я просто не брала їх близько до серця. Люблю ходити в рожевих окулярах.

Що відбувається у вашому особистому житті?

Не люблю про це говорити. За Гретою Гарбо це: “Особисте життя тому і називається словом “особисте”. Я люблю надихатися творчими людьми. Хочу кохати й бути коханою, але поки цього немає.

Який чоловік – не ваш чоловік?

Який не мій фанат. Мій чоловік має вболівати за мене, жити моїми мріями, а я – його. Аби мені більше віддати, потрібно спочатку отримати.

Що вас найбільше дратує в шоу-бізнесі?

Цікаве поєднання двох слів – шоу і бізнес... У нас мало артистів, котрі перетворюють свою улюблену справу в таку, яка приносить гроші. Такі артисти як Вакарчук, Бумбокс, які самі пишуть музику й тексти, самі збирають команду, вони – особистості. Вони перетворили своє хоббі на роботу. Це найвище задоволення.

Чи може політика перетинатися з мистецтвом?

Хіба що коли вибори. Завжди артисти служили оздобленням до політичних, спортивних подій. Це нормально.

Ви виступали за Віктора Януковича на виборах. Це ваш вибір як президента чи просто збіг?

Гадаю, це була ідея менеджерів, які робили передвиборчі концерти. І мене це потішило, я сказала: “О, у них чудовий смак!”.

Чи відчуваєте ви себе українкою?

Абсолютно. Коли повертаюся з-за кордону, мене завжди питають: “То ти досі тут?”. Чому ж ви так не любите свою країну? – запитую. У нас багато чудових артистів. І зараз сприятливий період, коли український музикант може існувати і тут, і за кордоном, і взагалі стати світовим співаком.

Ми надто звикли сприймати співаків, що позиціонують себе, як світових, достойнішими за наших. Менталітет. Потрібно підіймати авторитет України в очах самих українців.

Чи важко було проміняти Крим на Київ?

Для мене єдина мета – музика. Тож, де музика, там і я. Часу сумувати не залишається.

Через що ви не могли б переступити заради кар’єри?

Не можу робити те, у що не вірю.

Як ставитесь до пластичної хірургії?

Зараз є стільки можливостей дивувати публіку не своїм ідеальним носом. До того ж, є купа сумних прикладів – мій улюблений музикант Майкл Джексон, який намагався змінити й ніс, і колір шкіри. І чим він поплатився?..

Природа набагато мудріша за нас. Чим більше позитивних емоцій, тим ти молодший.

Чи дозволяєте собі приймати дорогі подарунки від прихильників?

Якщо подарують, задумаюся. Дозволяю собі приймати дорогі подарунки в еквіваленті картин. У мене вдома висять дві величезні картини, на одній з яких зображена я, а на іншій – трубач джазового бенду. Це творчість моїх прихильників, які так висловлюють свою любов.

Над інтерв’ю працювали Катя Зінов’єва та Ксеня Лесів

Фото надані прес-службою співачки

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter