А-ha влаштували в Києві «вечір спогадів» і попрощались

Настрій в соліста псувався просто на очах… Надмірним спілкуванням глядачів А-ha не балували… «Дякуємо вам, що увесь цей час були з нами», – надто вже завчено сказав зі сцени Харкет…

«І що це всі з нами так прощаються і прощаються?» - напівжартома дивувалися в четвер меломани, очікуючи в столичному Міжнародному виставковому центрі на початок концерту норвезького гурту А-ha. І правда – київська публіка ще не встигла оговтатись від душевного прощання з німецьким рок-гуртом Scorpions, як у рамках прощального туру до нас заїхали і ліричні норвежці. У липні минулого року А-ha випустили девятий студійний альбом Foot of the Mountain і оголосили, що йдуть зі сцени. Мовляв, 25 років сценічного життя для них – забагато…

Чесно кажучи, певна втома музикантів на концерті в Києві таки була помітно. Начебто й затримали концерт усього тільки на півгодини (що для заїжджих гостей зовсім не притаманно), і оформили шоу гарно – за спинами музикантів на великому екрані демонстрували креативні картинки. Були там і… мавпи, що грають на барабанах, і норвезькі краєвиди, і просто компютерна графіка. Але щось підказувало, що таким чином А-ha намагаються відволікти увагу від того, що твориться власне на сцені. А там – уже з перших рядків стало зрозуміло, що звук у МВЦ залишає бажати кращого. Слів було не розібрати, а чудовий голос Мортена Харкета (діапазоном у пять октав!) просто губився серед гучних гітарних акордів. Було помітно, що й самому Харкету співати важко, так що настрій у соліста псувався просто на очах. Навіть привітався з публікою Мортен аж після… сьомої пісні! Варто зауважити, що надмірним спілкуванням глядачів А-ha не балували – час від часу гукали «Київ!», ну і, звісно, намагалися вичавити скупу фанатську сльозу роздумами на тему «25 років на сцені». «Дякуємо вам, що увесь цей час були з нами, - надто вже завчено сказав зі сцени Харкет. – Ми справді були частиною нашого життя…».

Тим часом київська «частина життя гурту А-ha» першу частину концерту відверто нудьгувала. «Заколисують просто!» - позіхала біля мене дівчина років 25 (до речі, середній вік аудиторії, що зібралася на концерті, переважав за 30)… І під десяток ліричних пісень поспіль, якими гурт щедро годував киян, навіть хитатися в такт музиці було важкувато. Трохи оживилась публіка на пісні Butterfly, Butterfly – це останній сингл А-ha. Однак душевності все одно забракло, попри те, що навіть відео на пісню ну таке вже ліричне – музиканти, обійнявщись, перетворюються на метеликів і летять хто куди (треба розуміти, що кожен - у сольне плавання).
Зате з середини концерту норвежці, що називається, взялися «давати драйв». На голови фанів посипалися справжні хіти - Crying In The Rain, Minor Earth Major Sky, Forever Not Yours і, звісно, Summer moved on (до речі, завдяки цій пісні Мортен Харкет потрапив навіть до книги рекордів Гіннеса – за найдовше в музичній історії вокальне соло у 20,2 секунди). Публіка розтанцювалась, та все одно якось мляво. Відігравши понад два десятки пісень, А-ha розпрощались, але так, що всім стало зрозуміло – зараз повернуться. І правда, хоч не особливо то і викликали музикантів на біс, та за дві хвилини норвежці знову зявилися на сцені. Щоб затягнути свій головний хіт «Take on Me» (торік цю пісню в Норвегії визнали найбільшим хітом усіх часів). Потому обійнялись (на екрані за спинами тим часом демонстрували старі фотографії музикантів), вклонились, та й пішли собі. Кажуть, назавжди. Проте кому як не нам (після купи «прощальних турів» а-ля Пугачової і Кобзона) знати, що в цьому музикантам не завжди варто вірити.

Яна Данилевська
 

УНІАН в Google News