Ще раз про пам’ятник Сталіну: спорудження було незаконним
Ще раз про пам’ятник Сталіну: спорудження було незаконним

Ще раз про пам’ятник Сталіну: спорудження було незаконним

14:10, 06.05.2011
5 хв.

Органи влади Запоріжжя пасивно спостерігали, як керівники обкому КПУ за підтримки ЦК КПУ свідомо порушували діючі правові норми…

Скандальної історії із спорудженням та знищенням пам’ятника Сталіну, встановленого біля будинку обкому КПУ у Запоріжжі взагалі могло не бути, якби місцеві органи влади та прокуратура Запорізької області дотримувалися українського законодавства.

Нагадаємо, що ця історія набула розголосу ще тоді, коли Комуністична партія України оголосила про намір встановити пам’ятник Сталіну в Запоріжжі та організувала збір коштів для втілення цього задуму в життя. Як визнали згодом представники мерії Запоріжжя та керівництва області, жодних обов’язкових процедур щодо погодження таких своїх дій з місцевими органами влади, які передбачають низку експертиз та отримання офіційного дозволу, обком КПУ не здійснював. Тому, за їх висновками, встановлення цього пам’ятника було незаконним.

На жаль, поза увагою оглядачів та юристів, які розглядають цю ситуацію, лишився важливий діючий нормативний акт, який прямо забороняє комуністичну символіку в Україні. Мова йде про Указ Президента України Л. Кучми «Питання щодо використання державних символів України» від 9 лютого 2001 року № 79/2001 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1143/2001 від 26. 11. 2001 р.). Цим указом Кабінетові міністрів України, окремим міністерствам і відомствам були дані доручення щодо визначення порядку використання державних символів України на період до законодавчого його врегулювання, а також з метою «виховання у громадян поваги до цих символів, запобігання неналежному їх використанню». Поміж іншого, в указі Президента України містилася вимога до органів виконавчої влади забезпечити ліквідацію символів і гасел колишніх СРСР та КПРС під час реконструкції будівель та споруд. Наведемо цей пункт указу повністю:

Відео дня

«4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

організувати проведення роз`яснювальної роботи серед населення, спрямованої на виховання поваги до державних символів України; забезпечити під час реконструкції будівель та споруд ліквідацію зображень державних символів колишнього СРСР та радянських республік, гасел КПРС, за винятком випадків, коли зазначені зображення містяться на будівлях та спорудах, включених до переліків пам`яток історії та культури».

Очевидно, що значення цього положення указу президента виходить за рамки буквального сприйняття його змісту лише контекстом державної символіки та гасел колишніх СРСР, УРСР та КПРС-КПУ. Адже одіозна постать Сталіна є символом найбільших злочинів доби радянського тоталітаризму, що було, між іншим, визнано і самою КПРС на ХХ з’їзді партії, і колишнім радянським керівництвом. Недаремно, в лічені дні після з’їзду по усій території СРСР враз були демонтовані і зникли пам’ятники тирану. Відповідальність Сталіна за злочини проти українського народу та Голодомор-геноцид офіційно встановлена в Україні в судовому порядку.

У цій ситуації викликає запитання той факт, що органи місцевої влади Запоріжжя та області в цілому, пасивно спостерігали, як керівники обкому КПУ за підтримки ЦК КПУ свідомо порушували діючі правові норми і не лише встановили пам’ятник Сталіну в Запоріжжі в обхід українського законодавства, але й організували його публічне відкриття. Очевидно, що в ситуації порушень законодавства слід було очікувати протестів обласної прокуратури та звернення міської влади до суду з вимогою до КПУ демонтувати незаконно встановлений пам’ятник, а в разі відмови комуністів, організувати його примусове знесення.

Але цього не сталося. І суспільство було поставлене перед фактом очевидно цинічних та провокативних дій функціонерів КПУ, які спричинили до суспільної напруги та вилилися у конфлікт. Тож разом з комуністами відповідальність за це лежить на органах влади Запоріжжя та Запорізької області, обласній прокуратурі.

Щодо повноважень та можливостей органів влади у подібних випадках пригадаємо блискавичний демонтаж у м. Києві встановленого свого часу на території Бабиного Яру без необхідних погоджень оригінального пам’ятника циганам-жертвам нацистських злочинів у вигляді стилізованої циганської кибітки роботи відомого українського скульптора і архітектора Анатолія Ігнащенка, який вважав за потрібне тим самим удосконалити створений колись ним самим меморіал. Або наведемо нещодавній приклад демонтажу міською владою м. Полтави закладного каменя на місці, де Полтавською ОДА всупереч позиції міських очільників планувалося встановити пам’ятник гетьману України І. Мазепі. Чи знищення встановленого громадськістю пам’ятного знаку воякам УПА та іншим борцям за визволення України у Харкові. Чому ж у випадку незаконного встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі влада і феміда продемонстрували повну бездіяльність?!

Очевидно, це запитання є суто риторичним…

Сергій Кот, кандидат історичних наук

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся