Flёur у Москві: відверта загадковість
Flёur у Москві: відверта загадковість

Flёur у Москві: відверта загадковість

13:22, 11.07.2007
6 хв.

Комусь концерт здався чудовим, комусь – “швидше мертвим, ніж живим”... Жіноча лірика Flёur – річ особиста, відверта, тонка, суб’єктивна й досить складна... Репортаж з концерту в Москві

Репортаж з концерту групи Flёur у Москві

6 та 7 липня “хвиля, що йде від серця” ("cardio wave") досягла Москви – одеський гурт Flёur у повному складі відіграв два концерти поспіль і влаштував у клубі “Ікра” виставку фотографій, надісланих прихильниками команди в рамках конкурсу Fleurografiya.

Найвідоміші серед непопулярних і найсуперечливіші серед безперечних, музиканти (здебільшого чарівні й талановиті представниці прекрасної половини людства) і цього разу зуміли здивувати слухачів і викликати в кожного з них свої власні, неповторні враження від виступу. Комусь концерт здався чудовим, комусь – “швидше мертвим, ніж живим”. І не дивно, адже творчість Flёur – це перш за все поезія, “хвиля, що йде від серця”, – недарма саме так музиканти визначили жанр, у якому працюють. А жіноча лірика Flёur – річ особиста, відверта, тонка, суб’єктивна й досить складна.

Відео дня
Повноцінно сприйняти її у пісенній формі та після першого ж прослуховування дуже важко. Саме тому люди, незнайомі з творчістю гурту, відчували себе на концертах дещо зайвими, марно намагаючись підігнати почуте під якісь загальноприйняті стандарти. “Чому усі стоять стовпом? Що це таке, – рок, чи фольк? Чому ніхто не танцює?” – ввічливо запитував хлопець, який явно почув пісні Flёur вперше.

Концерт 6 липня розпочався з півгодинним запізненням. Вийшовши на сцену, музиканти стримано привітали нетерплячих фанатів і відразу ж, мовчки, перейшли до виконання першої композиції – “Синие тени” з неофіційного альбому 2000 року “Почти живой”. Не встигли вщухнути аплодисменти, як залунали перші акорди “Уколу”, потім, без жодних коментарів, одна за одною, неначе записані на пластинку – “Почти реально”, “Кокон”, “Зафиксировать вечность”, “На мягких лапах”, “Сияние”, – і так 26 пісень поспіль. За весь вечір чарівні солістки (та автори усіх текстів) Ольга Пулатова та Олена Войнаровська промовили до глядачів лише пару слів – це була ніби якась мовчазна змова, – єдиною формою спілкування з залою для них стали пісні, емоції, вкладені у виконання, музика й ледь помітні посмішки. Іноді виникало враження, що це не живий концерт, а запис, відтворюваний на екрані, причому те, що виробляли молодші музиканти групи буквально за спинами солісток, викликало асоціації з дуже життєвою картиною: “Бешкетливі школярі в супроводі суворих вчительок”.

“Група- супер, тільки я очікувала більш тісного спілкування з публікою. Потішила Алла (Лужицька, флейта) і Настя (Кузьміна, скрипка), котрі протягом усього концерту обмінювалися посмішками, фразочками... Одним словом, розважалися як могли... Поза конкуренцією була Олександра (Дідик, віолончель). Вона постійно посміхалася до зали”, – ділиться враженнями одна з фанаток групи.

7 липня Flёur вийшли на сцену вчасно – о 21.04. Тим не менше виконати усі зазначені в трек-листі пісні їм не вдалося, бо рівно о 21.45 адміністрація клубу попросила музикантів “згортатися”. Глядачів у залі було менше, ніж першого дня – це дещо засмутило артистів, – але справа, на мою думку, була в тому, що з фінансових міркувань люди мали обирати між двома концертами. Більшість обрала перший виступ, 6-го липня, проте ті, хто прийшов таки 7-го, влаштовували Flёur настільки бурні овації, наче залу було забито під зав’язку.

Другий концертний вечір розпочався з сюрпризу – дуже рідко виконуваної пісні “Волна”, і мало хто з глядачів впізнав композицію з перших акордів. Потім слідувало “Отречение” і суперечливе через свою “форматність” “Искупление”. Закінчився вечір піснями “Тайна” й “Русская рулетка”. Прикро вразило те, що до трек-листів концертів не увійшли такі культові композиції , як "Горизонт", "Когда ты грустишь", "Мост над туманным заливом", а деякі з пісень, що до програми увійшли, музиканти просто не встигли виконати. Відсутність визнаних хітів було компенсовано достатньою кількістю нових і рідко виконуваних речей, таких як "Кома", "Мир потерянных вещей", “Коралловые небеса”, “Ресница”, а також новими аранжуваннями старих композицій. Усі твори виконувалися емоційно та “як в останній раз”, але після композицій "На мягких лапах", “Сияние”, “Новое матное слово”, “Шелкопряд”, “Формалин”, “Коралловые сны” та деяких інших від шквалу шалених оплесків боліли вуха.

Публіку складали переважно люди молоді та інтелігентні. Навіть одягнені в чорне “готи”, які вважають Flёur своєю групою, поводилися гідно й стримано. Flёur прийшли послухати і завзяті фанати з букетом рожевих троянд і фотоапаратурою, дівчатка 13-15 років у супроводі мами і навіть представники нетрадиційної сексуальної орієнтації, що обіймалися перед сценою.

Приємно вразила кількість “мерчандайза” та ціни на нього – у клубі можна було придбати листівки, футболки, плакати, диски з усіма альбомами гурту (окрім неофіційних) тощо. Фотовиставка, присвячена творчості Flёur, де можна було побачити також раритетні афіші й квитки, привітність усіх учасників після концерту, їхня готовність фотографуватися разом з глядачами, спілкуватися і роздавати автографи також порадували.

Недоліки, звичайно, були: духота у залі, поведінка деяких слухачів – вони курили прямо перед сценою, пускаючи дим у бік музикантів, голосно розмовляли, – незначні проблемі зі світлом і звуком, забуті та переплутані солістками слова, нервування глядачів наприкінці концерту через побоювання запізнитися на метро, – але “дьогтю” було в міру.

Дорогою додому я обережно прислухалася до себе та намагалася розібратися у власних враженнях від концерту. Враження були дивними, не такими, як після інших концертів, не такими, як “прийнято” і як завжди, невловимими, –недарма назву Flёur можна перекласти як “заволока таємничості”. Але можна сказати напевне: перед тим, як ходити на живі виступи Flёur, потрібно ознайомитися з творчістю гурту заздалегідь.

Катя Пушкарюк

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся