Директор заповідника «Софія Київська»: Рано чи пізно доведеться прийти до обмеження руху і парковок в історичній частині міста

Директор заповідника «Софія Київська»: Рано чи пізно доведеться прийти до обмеження руху і парковок в історичній частині міста

Рік, що минув, ознаменувався не лише виходом на екран фільму «Той хто пройшов крізь вогонь», першим бієнале та виставкою Пінзеля у Луврі, а й рядом кадрових перестановок.

Рік, що минув, ознаменувався не лише виходом на великий екран першого повністю українського фільму «Той хто пройшов крізь вогонь», першим бієнале сучасного українського мистецтва та виставкою Пінзеля у Луврі, а й рядом кадрових перестановок, а подекуди й скандалів, у найвідоміших українських музеях.

Проте, результат досягнень вітчизняної культури виявився досить парадоксальним: протягом року у вітчизняній культурній царині відбувались резонансні кадрові зміни, а наприкінці року керуюче Міністерство взагалі залишилося без очільника – досі не визначились із заміною звільненого Михайла Кулиняка.

Як і чим живе сьогодні один з найвидатніших українських музейних комплексів Національний заповідник «Софія Київська», який влітку минулого року змінив керівництво, УНІАН розповіла новий генеральний директор заповідника – Олена Сердюк.


Наприкінці минулого року Генсек ЮНЕСКО вкотре висловила ряд претензій до України та наголосила на необхідності встановлення мораторію на забудови біля Софії Київської та Лаври…

Так, і для мене головним пріоритетом роботи, як директора заповідника було вирішити ті невідпрацьовані питання, які були поставлені на всіх останніх сесіях Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Можу сказати, що за той час, що я керую заповідником, нам вдалося зробити значні кроки в цьому напрямку. Перший з них – це внесення 77-ти пам’яток Національного заповідника “Софія Київська» (з них 75 національного, а 2 – місцевого значення) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У листопаді 2012 року було затверджено підготовку всієї необхідної документації. Нам допомогло Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, яке і здійснило це подання. Це перший і важливий для нас крок.
Паралельно колектив заповідника працював над створенням плану управління «Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра», як частини історико-архітектурного об’єкту України, внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це текст обсягом понад 90 сторінок з додатками, схемами функціонального зонування, туристичного навантаження, руху транспорту і т. д. Цей документ буде представлений моніторинговій місії ЮНЕСКО, яка приїде в лютому цього року. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник зараз завершує роботу над другою частиною документу. І третій момент – надзвичайно важливий для нас - це завершення роботи над концепцією Плану організації території, яка визначить на найближчі роки шляхи розвитку території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Концепцію було розроблено фаховими міждисциплінарними колективами, що складалися зі співробітників НДІ пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України та НЗ «Софія Київська», і вона була представлена на розгляд Вченої ради заповідника. Завершення розробки Плану організації території заплановано на 2013 рік.

Чи можна говорити про те, що цей документ унеможливить претензії ЮНЕСКО до України щодо буферної зони заповідника?

Для того, щоб регулювати питання забудов чи проблем, які виникають в охоронній (буферній) зоні Національного заповідника «Софія Київська», потрібен проект регенерації, що передбачить усі заходи, що можливі на цій території – реставрація, реконструкція і т. д. Такий проект розробляється зараз для нас на добровільних засадах однією з київських архітектурних майстерень, оскільки поки немає державного замовлення, і сподіваюсь, що протягом цього року ми зможемо його показати. Він врегулює дуже багато питань.

Які ще проблеми, окрім зняття претензій від ЮНЕСКО та врегулювання контролю за територією, має сьогодні Заповідник?


Для нас зараз є дуже важливим є перегляд усієї музейної, фондової та експозиційної діяльності заповідника, а саме – підходів до її втілення. Ми повинні розуміти, що хоч рівень відвідування музеїв, на жаль, впав, за нього потрібно боротися, бути потрібними місту, громаді і тим туристам, які сьогодні відвідують столицю, як одне з найбільш стародавніх міст Європи. Для того, щоб до заповідника свідомо прийшов відвідувач, нам потрібно запропонувати різноманітні й сучасні форми подачі пам’яток, а у нас принципи виставково-експозиційної діяльності не мінялись років з 80 – 90-хх. Це серйозна проблема, над якою колектив заповідника почав працювати.

Наскільки серйозна?

Ну, наприклад, якщо говорити про відвідуваність території Собору Святої Софії та прилеглих монастирських споруд, то ми можемо взяти цифру біля 1,5 мільйона, яка була в середині 80-х років, хоча і це не зовсім добре для наших пам’яток, а сьогодні, на жаль, ми можемо говорити лише про 270 тисяч відвідувачів на рік на території ансамблю, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Для нас це дуже мало! Адже до заповідника входять унікальні пам’ятки, які повинні нести свій культурний меседж та працювати як сучасні музеї. Наш відвідувач повинен відвідувати не тільки Софійський собор, а й з кожну експозицію на території ансамблю.
Наприклад, Будинок митрополита, який є знаковою пам’яткою в історії української культури. Сьогодні ми хочемо духовно наповнити і відродити його значення, хочемо присвятити виставки історичним особистостям, пов’язаним з ним. Власне, першу таку виставку, присвячену життю та діяльності митрополита Євгенія (Болховітінова) ми вже відкрили в кінці 2012 року.

Зменшення відвідуваності це проблема тільки Собору Святої Софії чи всіх столичних музеїв?

Я б не сказала, що це проблема всього Києва, тому що у столиці є музеї надзвичайно популярні. Такі, що займаються своїми відвідувачами і борються за них, розвиваються, постійно оновлюють свою експозиційну діяльність. Наприклад, музей мистецтв Варвари та Богдана Ханенків, Музей російського мистецтва, Національний музей образотворчого мистецтва. Оскільки Національний заповідник «Софія Київська» не належав до сфери управління Міністерства культури, на жаль, питання його розвитку як музейного комплексу ніколи не стояло. Але зараз ми започаткували систему семінарів і тренінгів для музейників та науковців, ми хочемо і повинні розвиватись, трансформувати свою свідомість, бути цікавими, мислити, вчитися… Це безкінечний процес.

Чи не є причиною втрати популярності недостатнє забезпечення потреб заповідника на розвиток та охорону, про що йдеться у нещодавньому висновку Рахункової палати?

Це не зовсім так. Тільки в 2010 році Національний заповідник «Софія Київська» отримав на реставрацію 15 мільйонів гривень, у 2011 – 19,8 млн. Це значні кошти. Окрім цього, в 2012 році було здійснено фінансування розробки планів організації території НЗ «Софія Київська» та Києво-Печерської Лаври. Тому не бачу підстав говорити про недофінансування. Стосовно фондів – минулого року ми провели 31 виставку, на якій представили 398 експонатів, в тому числі 98 з колекції НЗ, а на постійно діючий експозиціях у нас представлено 1980 експонатів. В 2013 році заповідник планує відреставрувати і представити з фондової колекції близько 455 робіт. Доречі, 2013 рік ми розпочали з того, що для забезпечення діяльності відділу фондів закуповуємо оргтехніку.

Ви маєте план дій по поверненню відвідувача у заповідник?

Безумовно. Наприклад, зараз колектив заповідника почав розробляти цілий ряд нових наукових тем, лекції, екскурсії, і планує великий виставковий проект, що відкриється влітку з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі. Окрім цього, дуже важливою для нас є робота з дітьми, з підлітками. Зараз опрацьовується питання створення дитячого центру, а також лекторію для дітей та молоді, який ми відкриємо, маю надію, у цьому році. Це буде комплекс занять, уроків і майстер класів. І це далеко не всі заходи, за допомогою яких заповідник готуватиме собі майбутнього глядача, адже пам’ятки Національного заповідника «Софії Київської» - то складні об’єкти, що потребують різноманітних знань.

У колективі є розуміння ваших підходів? Адже відомо, що ваш прихід на посаду директор не був безхмарним…

У мене проблем з колективом, як таких не було, тому що ті люди, які, так скажемо, не сприйняли мене, коли я повернулася до заповідника, чомусь поштою надіслали свої заяви на звільнення. Навіть не прийшли, а просто прислали заяви. Потім одного співробітника – відносно молодого науковця – я запитала чому він так зробив, але він не зміг відповісти… Сьогодні протиріч в роботі з колективом немає і адміністрація заповідника навпаки для певних напрямків наукової та музейної діяльності залучає фахових науковців. В 2012 році до заповідника прийшло п’ять кандидатів наук. Зараз, наприклад, ми запрошуємо на роботу двох архітекторів аспірантів з Національної академії образотворчого мистецтва, з інституту Рильського, молодих музейників…

Частиною Національного заповіднику «Софія Київська» є також і проблемна сьогодні Андріївська церква. Як там складається ситуація з ремонтом?

Ви знаєте, це неймовірно болюче питання для мене, оскільки я свою трудову діяльність починала саме як науковий співробітник цього музею. І пропрацювала в тій пам’ятці достатньо довгий час. Дуже боляче бачити її в такому стані. Зараз в Андріївській церкві не завершений комплекс ремонтно-реставраційних робіт. В минулому році вони не проводилися в тому обсязі, який був необхідний. Був виконаний лише перший етап робіт, було укріплено пагорб, але потерпає сама церква, живопис, сходи, стилобат. Заповідник має намір в цьому році продовжувати реставрацію. Також зараз ми робимо кроки у напрямку врегулювання стосунків з релігійною громадою. Однією з проблем під час богослужінь в Андріївській церкві є використання свічок. Ми говорили на цю тему з очільником Української Автокефальної православної церкви, і він з розумінням поставився до цієї теми. Заповідник досяг певного компромісу, відпрацювавши, разом з очільниками релігійної громади, схему розташування підсвічників у музеї. Але цього не достатньо. Адміністрація має намір працювати в тому напрямку, щоб під час богослужінь максимально обмежити використання свічок. Окрім цього, достатньо великою проблемою є охоронна зона навколо пам’ятки. Наприклад, невпорядкована торгівельна діяльність впливає на її сприйняття … Також існує нерегульований рух транспорту і парковка, яких там не повинно бути категорично. Як не дивно, до цього часу жоден документ не був розроблений для врегулювання такої діяльності. Заповідник наразі над цим працює і, я думаю, що до кінця цього року колектив такий план розробить, наскільки можливо на нашому рівні, а далі вже кроки за містом, тому що без розуміння владними міськими структурами цієї проблеми ми далі не просунемося.

Зараз це розуміння є?

Такої сталої співпраці, як і порозуміння з містом у заповідника не було, але ми працюємо в цьому напрямку. Це окрема тема, яку я навіть зараз не хочу піднімати, так само, як проведення мистецьких заходів на площі біля Собору Святої Софії, або парковок…. Але до цих проблем доведеться повернутися. Для того, щоб це зробити заповідник має запропонувати шляхи їх вирішення, і, думаю, що поступово ми прийдемо до та врегулювання та обмеження руху приватного транспорту, парковок, тощо. Для цього потрібно розробити план організації території не тільки самого заповідника, а й всієї буферної зони і прийняти його на рівні міста, як аксіому.

Ви маєте надію на те, що коли-небудь Андріївська та Кирилівська церква увійдуть до списку ЮНЕСКО?

Наразі, за зауваженнями 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини, заповідником доопрацьовується номінаційне досьє, яке обґрунтовує розширення об’єкту Всесвітньої спадщини «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра» шляхом включення до його складу Андріївської та Кирилівської церков. Розгляд вікорегованого досьє заплановано на сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2014 році.

Які завдання ви вважаєте пріоритетними для українського музейництва на найближчий рік?

Велике коло проблемних питань в Україні пов’язано з організацією і розбудовою відділу музеїв, науково-методичним забезпеченням його діяльності. Налагодження міжнародних культурних зв’язків також є одним з пріоритетних напрямів. Наприклад, такі події, як виставка робіт Іоанна Георгія Пінзеля у Луврі повинні бути не винятком, а нормальною практикою для України. Нам є що показати світу і над цим потрібно думати не тільки міністру, а й всьому музейному середовищу країни Окрім цього, не так багато виставок приїздить до України, тому така важлива виставка робіт художників Нормандії, що відбулась нещодавно у Національному художньому музеї України. Такі речі повинні відбуватись регулярно. Ми повинні бути цікавими світу і самим собі.

Анастасія Береза

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter