Керівник департаменту з управління персоналом групи компаній «Укрлендфармінг» Наталія Романенко: Трактористи мають змогу заробити більше, ніж керівники деяких підрозділів

Керівник департаменту з управління персоналом одного з найбільших агрохолдингів України – групи компаній «Укрлендфармінг» - Наталія Романенко розповіла УНІАН, як аграрний бізнес руйнує стереотипи щодо роботи у сільському господарстві, які аграрні професії є найбільш оплачуваними, про переваги роботи у цій галузі та труднощі у пошуках нових співробітників.

Як, на вашу думку, можна зламати стереотип молоді щодо роботи в сільському господарстві і показати, що агропромисловий комплекс – це високотехнологічна і перспективна галузь?

Потрібно зустрічатися з молоддю, спілкуватися з нею, використовуючи для цього різні засоби – роздаткові матеріали, усе, що може популяризувати галузь. Показувати, що агробізнес – дійсно високотехнологічний і конкурує в цьому плані з будь-яким іншим напрямком.

Наприклад, ми в «Укрлендфармінг» починаємо таку профорієнтаційну роботу з дітьми з дошкільного віку. Для них ми підготували розмальовки з профорієнтаційним матеріалом, завдяки чому починаємо відкривати для них світ аграрних професій. Для школярів молодших класів ми влаштовуємо «День маленького фермера» - запрошуємо їх на наші підприємства, знайомимо з працівниками, показуємо ферми, безпілотну високотехнологічну техніку. Все це супроводжується грою з аніматорами, розвагами і квестами - діти в ігровій формі отримують уявлення про роботу в агробізнесі. Для школярів старших класів ми випускаємо щоденники з інформацією про аграрні професії і переліком освітніх закладів, де можна здобути аграрну професію.

Провідну роль у створенні позитивного іміджу і перспективності аграрної галузі має відігравати держава. Необхідно підтримувати молодь на селі – розвивати інфраструктуру, сільську медицину, освіту, створювати елементарні побутові умови, які наразі відсутні у більшості сіл. Але, у першу чергу, держава має створити інформаційне поле у вигляді соціальної реклами. Тому що зараз ми з усіх сторін чуємо про те, як добре навчатись та працювати за кордоном, які можливості для цього існують. При цьому дослідження показують, що з молоді, яка поїхала вчитися за кордон, лише 6% готові повернутися назад, а 20% ще вагається. І, на мою думку, якщо правильно побудувати інформаційне поле щодо професійних можливостей в Україні, ця молодь ще може повернутися.

Які тенденції відслідковуються на ринку праці в АПК? Чи стала ця галузь за останні п’ять років більш привабливою?

Я не скажу, що тенденції щодо пошуку працівників у цій сфері за останні п’ять років значно покращилися. Мені було прикро чути від студентів одного із навчальних закладів із підготовки фахівців для роботи на елеваторах, що вони не збираються працевлаштуватись за фахом. Ця ситуація погіршується ще й тим, що молодь їде за кордон у пошуках кращих умов. На жаль, український агросектор не може конкурувати за рівнем заробітних плат з іншими країнами.

Або ж, якщо студенти поїдуть на навчання з села в обласний центр, або у столицю, більшість з них по закінченню навчання не захоче повертатися назад у село. І питання тут не в заробітних платах, а у комфорті та якості життя.

Наскільки великі масштаби відтоку кадрів з українського агропромислового комплексу за кордон?

Кадровий голод, пов’язаний із відтоком кадрів, в Україні досить серйозний. Порівняємо статистику за січень минулого року з січнем цього року. Я спеціально беру січень, тому що це місяць затишшя на ринку праці, коли і сезонних працівників ще не беруть на роботу, і пошукачі ще не звільняються, бо святкують. Ми бачимо, що на десять вакансій минулого року був 91 претендент, а цього - лише п’ять. Це - шалений розрив і показник шаленого кадрового голоду. В той же час, у нас 17% безробітних саме серед молоді на селі – парадокс.

Яких спеціалістів в агросекторі на даний час не вистачає найбільше?

Найбільш дефіцитні у нас трактористи. Середній вік тракториста – більше п’ятдесяти років. Молодих трактористів приходить дуже мало.

Наступна когорта – це водії вантажних автомобілів. Їх середній вік також досить високий – сорок плюс. Ми розуміємо, що ці посади могла б займати та велика кількість переважно чоловічого населення, яка зараз без роботи стоїть у центрах зайнятості.

Також є недостача працівників напрямку тваринництва. Вимоги до них зросли - раніше оператором машинного доїння міг працювати будь-хто, але зараз технології стали такими досконалими, що вже треба знати основи зоотехніки і ветеринарії. Не вистачає лікарів ветеринарної медицини і зоотехніків.

Ще в Україні існує дефіцит компетентних управлінців. Більшість керівників в аграрній галузі - це люди віком сорок плюс і, зазвичай, працівники, які починали свій професійний шлях з найнижчих ланок. Вони гарно виконували роботу на місцях, тому отримували підвищення, але саме навичок управління їм часто не вистачає.

 Романенко: ми співпрацюємо з 23-ма вишами і коледжами по всій Україні / фото прес-служба

У яких вишах зараз молодь може отримати необхідну кваліфікацію для роботи в АПК? Які ви бачите недоліки або пробіли української системи освіти у цій галузі?

Майже в кожній області України є аграрні коледжі та університети. Назвати точну їх кількість буде достатньо складно.

Аграрна освіта в Україні не встигає за технологіями, які зараз застосовує середній і великий аграрний бізнес. Причина перша - багато коледжів та вузів не мають сучасної матеріальної бази, тут навчання може проходити на техніці, яка вже не застосовується бізнесом. Великі агрохолдинги використовують сучасну техніку, тому випускників, які приходять на роботу ми перенавчаємо. Причина друга - більшість технологій агровиробництва, яким навчають студентів, є застарілими, вже є багато нових технологій, добрив, засобів захисту рослин тощо.

Які проекти і програми ви реалізуєте спільно з вишами для залучення молоді на роботу в українському агропромисловому комплексі?

Ми співпрацюємо з 23-ма вишами і коледжами по всій Україні. Наприклад, в рамках нашого проекту «Світ аграрних професій» ми супроводжуємо абітурієнта при вступі, допомагаємо йому, якщо бачимо, що він зможе стати у майбутньому працівником нашої компанії. Також ми допомагаємо тим, хто вже у нас працює та не має вищої освіти, але хоче займати керівні позиції.

Навчальним закладам у регіонах нашої присутності ми надаємо власну техніку під відповідальне зберігання, відтак студенти на ній вчаться. Беремо студентів на практику з подальшим працевлаштуванням.

На які зарплати можуть розраховувати співробітники в аграрній сфері? Які спеціальності найбільш оплачувані?

Рівень заробітних плат в агросекторі залежить від об’ємів роботи, зони відповідальності. Найбільш дохідні професії – це агроном, зоотехнік, лікар ветеринарної медицини, тракторист, оператор машинного доїння.

Для прикладу, тракторист, в залежності від виконання добової норми, за сезон може заробити від сорока до семидесяти тисяч гривень. Буває, що трактористи мають змогу заробити більше, ніж керівники в деяких кластерах. Це досить високий рівень зарплат для людей, що живуть у сільській місцевості, але все ж рівень заробітку в аграрній сфері в середньому по Україні значно нижче, ніж за кордоном. Так, середня заробітна плата вітчизняних сільськогосподарських працівників за останній місяць склала 11-17 тисяч гривень. У той же час, за кордоном – у перерахунку близько 30-40 тисяч гривень, тобто вдвічі більше.

Які переваги роботи в українському агропромисловому комплексі, окрім непоганих заробітних плат, ви можете назвати? Чим ви праваблюєте нових співробітників?

Є нематеріальна і матеріальна мотивація, надаємо цільову допомогу співробітникам. В нашому агрохолдингу є гарна можливість навчатися. Наприклад, уже сім років існує внутрішній корпоративний університет, де кожен працівник може підвищити кваліфікацію. Є неформальні методи навчання, є внутрішній портал, де ми зараз розвиваємо дистанційне навчання.

Тобто, головні переваги – це можливість збільшити свою вартість на ринку праці, можливість відчувати свою компетентність і нарощувати її, можливість вибору, адже працівник завжди може обрати, у якому регіоні України він хоче працювати, він може реалізувати себе у будь якому куточку України. Також важливими факторами є можливість кар’єрного зростання і розвинена корпоративна культура.

Які саме заходи по підвищенню кваліфікації персоналу ви проводите?

Ми широко використовуємо неформальні методи навчання персоналу. Наш улюблений формат - «Антикафе». Під час таких зустрічей можна відвідати кіноклуб - ми переглядаємо фільми, а потім аналізуємо їх, робимо висновки, які допомагають у бізнесі. Чому це ефективно? Наприклад, можна провести восьмигодинний тренінг про лідерство, а можна просто переглянути фільм і зробити усі необхідні висновки, при цьому у людей залишаться яскраві враження. До того ж, це збігається із нашим, наразі основним, трендом у навчанні – ми економимо час.

Друга форма роботи – це різні бізнес-ігри та симуляції. Проводимо дискусії на теми, що стосуються бізнесу та розвивають особистість.

Тобто за дві-три години роботи під час таких неформальних зустрічей працівники отримують усі необхідні знання і підвищують власну компетенцію.

Які заходи, на вашу думку, може використовувати аграрний бізнес щоб утримати персонал у компанії, які можливості для цього існують?

«Укрлендфармінг» створює до 27 тисяч робочих місць в залежності від сезону. Ми винайшли два шляхи, які, на нашу думку, можуть сприяти зменшенню плинності кадрів. В першу чергу, ми оцінюємо потреби самих працівників через опитування, анкетування, вимірювання індексу лояльності. Другий спосіб утримати персонал – це заробітна плата. У нас плинність кадрів у межах норми і навіть досить низька – лише 8-12% по компанії.

Єлизавета Доронцева

УНІАН в Google News