Сергій Савчук розповів, наскільки вигідно встановлювати негазові котли у звичайних домогосподарствах / фото УНІАН

Голова Держенергоефективності Сергій Савчук: При використанні відходів лише сільського господарства ми можемо заміщати 9 мільярдів кубометрів газу на рік

16:25, 19.03.2018
21 хв. Інтерв'ю

Голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергій Савчук в інтерв’ю УНІАН розповів про необхідність переходу від дорогого природного газу до біопалива вітчизняного виробництва, наскільки вигідно встановлювати негазові котли у звичайних домогосподарствах, як добувається газ на сміттєзвалищах та скільки спирту має містити автомобільний бензин.

Досягнення енергетичної незалежності – одна зі стратегічних цілей України. Для цього держава нарощує власний видобуток природного газу та розвиває альтернативний напрям – виробництво та використання біопалива, сировини для отримання якого достатньо в нашій країні. Крім того, в Україні зростають обсяги виробництва та експорту пелет. Це ж паливо використовується в котельнях та ТЕЦ, які будуються на заміну старих газових котлів. Багато компаній інвестують свої кошти у виробництво біогазу, який отримують із побічних продуктів сільського господарства і навіть добувають на полігонах твердих побутових відходів. Справа у тому, що тепло, яке виробляється з біопалива, дешевше від того, яке отримують шляхом спалювання природного газу, а десятивідсоткова знижка на теплову енергію «не з газу» закріплена у нас на рівні закону.

Про перспективи розвитку біоенергетики в Україні, екологічні зобов’язання нашої держави збільшити вміст біоетанолу в бензині, експортний потенціал вітчизняного біопалива і проблеми в галузі УНІАН поспілкувався з керівником Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергієм Савчуком.

Сергію Дмитровичу, яким ви бачите потенціал розвитку біоенергетики в Україні?

Відео дня

Потенціал біоенергетики в Україні важко переоцінити. Ми можемо використовувати ресурси, які нам дає сільське господарство (солома, рештки від переробки соняшникового насіння, з яких отримують паливні брикети), а також те, що нам дає лісове господарство та вирощування енергетичних культур (верби, тополі, міскантусу). Все це можна спалювати та виробляти як електричну, так і теплову енергію, оскільки біопаливо калорійне, тобто, високоенергетичне, а найголовніше – це джерело відновлювальне. Його не можна порівняти із вугіллям, яке потрібно добувати в шахтах на глибині сотень метрів. Тому використовувати той потенціал, який нам дає біомаса, – це наша мета і наш прямий обов’язок.

Наприклад, якщо брати відходи лише сільського господарства, то при їх ефективному використанні, ми можемо заміщати дев’ять мільярдів кубометрів природного газу на рік. Це - чимало, у минулому році сектор теплокомуненерго спожив 6 мільярдів кубометрів газу.

І паралельно з виробництвом одного мегавата електрики можна додатково виробляти три мегавати тепла, якщо використовувати когенерацію (технологічний процес виробництва двох видів енергії одночасно, - УНІАН).

Тобто, краще виробляти з біомаси не окремо теплову або електричну енергію, а дві одночасно?

Так, краще ставити когенераційні установки. До речі, відповідно до європейських директив, ми розробили законопроект, щоб стимулювати встановлення когенераційних установок, оскільки використовувати обладнання, яке виробляє лише електрику або лише тепло, – це фактично і фінансовий, і технологічний моветон.

Також зазначу, що ми маємо дотримуватися взятих Україною зобов’язань щодо зниження викидів вуглекислого газу, а біомаса – нейтральна по його викидам. Наприклад, цей напрям активно розвиває Японія, яка для виробництва енергії імпортує пелети з Канади та США. І ми можемо скористатися досвідом всього світу, в тому числі японським. При цьому нам не потрібно імпортувати біосировину, адже всі регіони України можуть виробляти біомасу.

Чи є у нас лідери у цій сфері?

Дніпропетровська область займає перше місце по потужності у цій сфері. Дніпропетровський олійно-екстракційний завод виробляє олію, яка йде на експорт, залишається лушпиння, з якого виробляються пелети. Сьогодні багато компаній, в тому числі іноземні, будують в Україні твердопаливні котельні різної потужності, які використовують саме пелети з лушпиння соняшника.

Савчук наголосив, що Україна вже понад п’ять років збільшує експорт пелет / фото УНІАН

А як щодо експорту такої продукції?

Україна вже понад п’ять років збільшує експорт пелет. В Україну приїздили представники країн ЄС, провели аналіз і сертифікували нашу продукцію для експорту в Європу. В Європі дуже сильно розвивається цей ринок, наприклад, в Німеччині, Данії, Австрії…

На сьогодні у західній Україні - на Волині і в Львівській області - працює компанія «Салікс Енерджі», яка володіє двома тисячами гектар землі. Це - малопродуктивні землі, які не використовуються для вирощування ні цукрових буряків, ні пшениці, не цікаві для сільськогосподарського виробника, оскільки мають дуже низьку урожайність. Так от, ця компанія вирощує на цих землях енергетичні культури, саджанці яких були привезені із Швеції, Данії, у тому числі вербу. Вони прижилися і дають добрий приріст – до 60 тонн з гектара за три роки. 80% виробленої із верби тріски компанія продає у Польщу (до речі, там виробники електроенергії, що використовують біосировину, отримують відповідну доплату). Виходить, що польські станції використовують нашу енергетичну вербу, а ми вагонами постачаємо польське вугілля для своїх ТЕС.

Тому ми маємо все зробити для розвитку власної біоенергетики, і ми це робимо. У нас хороша статистика, будуємо станції, які виробляють тепло з біомаси, впроваджуються проекти з когенерації. Наприклад, у цьому році ТЕЦ на біомасі можуть запрацювати у Кам'янці-Подільському та Житомирі. Ще у 2014 році в цей сегмент заходив малий та середній бізнес, який ставив станції потужністю 0,3-1 МВт, а зараз вже по 5-15 МВт. Минулого року Славутич запустив твердопаливну котельню потужністю 10 МВт, а в наступному році вони планують встановити когенераційні установки на 12 МВт електричної і 36 МВт теплової потужності. Для забезпечення станцій паливом будуть вирощувати енергетичні культури…

Доволі часто в Україні можна почути, що розвиток біоенергетики пов’язаний із незаконною вирубкою лісів…

У всьому світі біоенергетика спонукає бізнес вирощувати ліси. Один з найбільших у світі нафтогазових гігантів - Chevron - створив компанію, яка вирощує енергетичні культури для виробництва біопалива. Щодо незаконної вирубки [в Україні], хоча такі випадки і мають місце, це не пов’язано з розвитком біоенергетики. Навпаки, біоенергетика використовує лише відходи лісового господарства.

Яким чином відбувається стимулювання використання біопалива на внутрішнього ринку?

Наприклад, введенням стимулюючого тарифу (тариф на відпуск тепла, яке було вироблене з біомаси, на рівні не менше 90% від ставки тарифу, за яким відпускається тепло, вироблене шляхом спалювання природного газу, – УНІАН). Введення цього тарифу підтримали уряд, парламент та президент. Ми прийняли відповідний закон для потенційного інвестора, який раніше, щоб установити станцію на 5-10 МВт, мав піти в банк, а кредитний комітет банку у нього наперед питав, які будуть рентабельність та період повернення інвестицій. Звісно, інвестор не міг чітко відповісти на такі запитання. Говорив: «Ви дайте гроші, ми побудуємо, Нацкомісія, що відповідає за регулювання сфер енергетики та комунальних послуг, або орган місцевого самоврядування нам дасть тариф, а після того, будемо повертати кошти». Банк, у свою чергу, говорив щось на кшталт: «Ти йди, шукай гроші де хочеш, у родичів бери, під подушкою стягни, отримуй тариф у регулятора»…

Іншими словами, як правило, інвестору викручували руки і давали в два рази нижчий тариф, ніж вартість гігакалорії, виробленої з газу. Тому у нас цей ринок не розвивався. А коли ми в 2014 році прирівняли тариф на виробництво тепла з біомаси до газового тарифу, ці питання відпали. Тепер, маючи на законодавчому рівні гарантований тариф, інвестор, який хоче встановити твердопаливну котельню чи біоТЕЦ, може заздалегідь прорахувати прибутковість проекту та залучити кредитні кошти.

Але ж на сьогодні вартість гігакалорії з біомаси не дорівнює вартості тепла, отриманого з газу, вона становить 90% від газового показника?

Саме так. Ми провели ряд переговорів з усіма зацікавленими сторонами. В результаті дійшли згоди, що має бути 10%-й дисконт. Тобто, тепло «не з газу» стало на 10% дешевшим для кінцевих споживачів, таким чином, суспільство і бізнес будуть зацікавлені у використанні енергії з біомаси.

Чи дав новий тариф, який був затверджений тільки наприкінці минулого року, поштовх для розвитку галузі?

Дав серйозний поштовх. Новий тариф збільшив інтерес інвесторів вкладати кошти в будівництво великих котелень, а не маленьких, де ризики невисокі. Щоб проінвестувати великі котельні, потрібно ризикнути значно більшими коштами. Станція у Славутичі, про яку я згадував, має потужність 10 МВт і заміщує три мільйони кубічних метрів газу на рік. Вона забезпечує теплом 40% мешканців міста. Оскільки теплокомуненерго має борги за газ, місто протрималось цей зимовий період винятково на біомасі. Мер мені говорив, що інвестор погодився на будівництво тільки під гарантії закону про 90%-ий тариф на тепло «не з газу». Крім цього випадку, я знаю багато інших інвесторів, які, завдяки цьому закону, планують побудувати великі генеруючі об’єкти, включаючи когенерацію, вже у поточному році.

У випадку когенерації станція одночасно виробляє електричну та теплову енергію. Її прибутковість рахують наступним чином: на відпуск електричної енергії передбачений «зелений» тариф, який для біомаси становить 12,4 євроцента за одну кіловат-годину, а тепло, вартість якого становить 10% від середньозваженого по регіонах газового тарифу, продається в місто.

Як я вже говорив, раніше інвестор мав йти в НКРЕКП та органи місцевого самоврядування, стояти там в чергах, потрапити до якогось поважного чиновника, той міг йому сказати, що в нього не вистачає якогось папірця та інше. На сьогодні все робиться дуже просто: закон передбачає, що Держенергоефективності збирає з усіх регіонів України показники тарифів для кожної станції, яка використовує газ, автоматично, щоквартально, вираховуємо середньозважений тариф для кожної області. Всі ці дані опубліковані на нашому сайті. Якщо ви інвестор і хочете встановити котельню, то вам навіть не потрібно до нас йти, ви просто встановлюєте станцію, наприклад, в Краматорську, заходити на сайт Держенергоефективності та визначаєте свій тариф.

Тобто, інвестор бере ваш тариф, віднімає від нього 10% і отримує свою відпускну ціну на тепло?

Так. Ми зробили абсолютно прозору систему.

Прозоре встановлення тарифу – це інвестиції в галузь, заявляє Савчук / фото УНІАН

Але ж потім цей тариф має ще затвердити міська влада?

Це все робиться автоматично. Ми полегшили життя міській владі. Прозоре встановлення тарифу – це інвестиції в галузь, адже тепер кожен мер зацікавлений в тому, щоб такі котельні на альтернативному паливі будувалися. Хтось буде будувати, хтось - возитиме біомасу, хтось - вирощуватиме енергетичні культури. Раніше малородючі землі, наприклад, у Львівській і Волинській областях, стояли пусті і людям нічого не виплачували за їх паї. Зараз ці земельні ділянки обробляються (на них вирощуються енергетичні культури) і люди отримують кошти за використання паїв. Запрацювала ціла галузь.

Які переваги біоенергетика несе для споживача? Наприклад, чи існує економічна доцільність для домогосподарства, яке не є субсидіантом і платить взимку по дві тисячі гривень за газ, встановити твердопаливний котел і перейти на біомасу?

Я вважаю, що є пряма доцільність для такого переходу, це підтверджують наші розрахунки. На сьогодні за програмою «теплих» кредитів держава відшкодовує 20% від вартості тіла кредиту, взятого для купівлі твердопаливного котла. З жовтня 2014 року понад 23 тисяч українських родин скористались програмою «теплих» кредитів саме на встановлення негазових котлів на загальну суму 420 мільйонів гривень. І це - неповна сума, адже люди докладають свої кошти, загальна цифра інвестицій оцінюється в 600 мільйонів гривень. До речі, на сьогодні немає жодної області, де б не було якогось цеху, де виробляють такі котли.

Наскільки вигідно для домогосподарства використовувати біомасу замість газу?

За нашими розрахунками, при використанні негазового котла на житловій площі 100 квадратних метрів економія на паливі сягає 10 тисяч гривень на рік. Тобто, кожен з вас може взяти власну житлову площу і порахувати річну економію.

Це якщо домогосподарство не є субсидіантом. Але якщо взяти сім’ю, яка отримує субсидію на використання газу (а таких – більшість), то що в такому випадку?

Зараз Мінфін та Мінсоцполітики працюють над тим, щоб судсидіанти отримували на руки готівку, щоб не було взаємозаліків. Коли субсидіант буде отримувати «живі» кошти, то він зможе їх використовувати на енергоефективні заходи, у тому числі на перехід на альтернативне паливо, тобто зможе встановити «негазові» котли.

Якщо я в себе вдома поставлю негазовий котел, чи будуть відповідні компанії постачати мені паливо? Взагалі, чи розвинутий в Україні ринок та інфраструктура для постачання біопалива?

Ринок формується від попиту. Чим більше таких котлів буде встановлено, тим більше буде розвинутий сервіс щодо постачання пелет до вашого будинку. Наприклад, в Данії чи Австрії вантажівка приїжджає в котеджне містечко і вивантажує домовласникам паливо раз на тиждень.

Тобто, не потрібно мати у себе в дома велике підсобне приміщення, щоб закупити на всю зиму декілька тонн пелет, можна щотижня приймати невелику порцію палива?

Саме так. Це - вигідний бізнес. Я б сам зайнявся, але коли полишу посаду державного службовця.

Поговорімо про інших споживачів, про комунальну теплоенергетику. Що ви можете сказати про теплокомуненерго, які на сьогодні, в переважній більшості, використовують газ?

Для таких підприємств використання біопалива є також більш вигідним варіантом у порівнянні з газом. Наприклад, вінницьке теплокомуненерго ще у 2016 році установило твердопаливну котельню на 5,2 МВт. На сьогодні 52 будинки, а також два дитсадки та школа опалюються цією котельнею. Теплова енергія від неї на 10% дешевша від використання газу.

Суттєвою проблемою для переходу теплокомуненерго на біопаливо є їх значна заборгованість перед «Нафтогазом». Що робити з цим?

Так, на сьогодні, згідно з постановами уряду, з рахунків теплокомуненерго, в першу чергу, списуються борги за газ. Відповідно, ці підприємства не можуть нормально розраховуватись із постачальниками пелетів. Саме тому ми пропонуємо наступне: якщо у структурі відпуску теплокомуенерго є частина теплової енергії, яка була вироблена шляхом спалювання пелет, то і частина виручки теплової компанії, яка відповідає за генерацію з біомаси, має йти на оплату вартості пелет. Наприклад, якщо підприємство виробляє 30% тепла із пелет, то 30% його виручки має направлятися постачальнику біопалива.

Що можете сказати про ще один вид біопалива – біогаз?

На сьогодні в Україні вже діє 26 установок, які виробляють енергію з біогазу та працюють за «зеленим» тарифом. Загальна потужність установок - 55 МВт. З них 16 установок встановлено на полігонах твердих побутових відходів і мають загальну потужність 14,5 МВт, інші 10 біогазових установок працюють на відходах сільського господарства. Протягом минулого року всі ці установки виробили 36 млн кВт-год електроенергії.

в Україні щорічно утворюється близько 10 млн тонн побутових відходів, то виробництво біогазу саме таким шляхом – один із дуже перспективних напрямів / фото УНІАН

Розкажіть докладніше про роботу станцій, які використовують саме звалищний газ? Як вони працюють?

Принцип роботи станцій, які встановлюються на полігонах твердих побутових відходів, наступний: біогаз виходить методом збору із перфорованих свердловин, які пробурені у товщі сміттєвого відвалу і з’єднані трубопроводами. Після того, він подається в когенераційну установку, яка виробляє електричну і теплову енергію. Зазначу, що із однієї тони побутових відходів утворюється 150 кубічних метрів звалищного газу, що містить 50% чистого метану (вміст метану в традиційному природному газі сягає 95%, – УНІАН). Щороку, шляхом використання згаданого біогазу, ми можемо замістити один мільярд кубів природного газу.

Оскільки в Україні щорічно утворюється близько 10 млн тонн побутових відходів, то виробництво біогазу саме таким шляхом – один із дуже перспективних напрямів.

Якщо говорити про підприємства аграрно-промислового комплексу, то вони використовують для отримання біогазу курячий послід і силос сорго. Нещодавно в Хмельницькій області введено в експлуатацію біогазовий комплекс, в який було інвестовано 34 мільйони гривень. Саме Хмельницька та Вінницька області мають значний потенціал використання відходів від галузі. Україна розвиває цей напрям, але не так швидко, як хотілось би.

Коли мені говорять, що ми займаємось не тим, чим треба, що маємо використовувати чистий газ, а вся ця біоенергетика, всі ці дрова, всі ці кізяки - це дорога назад, то я приводжу приклад Німеччини: країна, яка виробляє такі марки автомобілів як Audi та BMW, має 13 тисяч біогазових установок. В Україні має бути таких ще більше, адже у нас швидкими темпами розвивається сільське господарство.

Крім того, у нас є значні перспективи для виробництва рідких видів біопалива, таких як біоетанол та біодизель, адже ми у значній кількості експортуємо кукурудзу, з якої за кордоном отримують біоетанол. Наприклад, Бразилія в 70-х роках починала із обов’язкового вмісту біоетанолу в бензинах на рівні 20%, зараз вже частка біокомпоненту сягає 70%.

Говорячи про Україну, не забувайте, що у нас не лише проблеми із залежністю від імпортного газу, ми також імпортуємо понад 80% нафтопродуктів. Цей імпорт вимиває кошти з нашої країни. Тому розвивати виробництво та використання рідких боіпалив вкрай необхідно.

Говорячи про Україну, не забувайте, що у нас не лише проблеми із залежністю від імпортного газу, ми також імпортуємо понад 80% нафтопродуктів / фото УНІАН

Який вміст спирту в бензині, на вашу думку, не буде шкодити автомобілю? І як бути з тим, що в Україні доволі старий автопарк?

Коли мені говорять, що, якщо ми будемо додавати в бензин біоетанол, посипляться наші двигуни, то це - міф. Подивіться, наприклад, в таких штатах США як Мінесота та Огайо на кожному кроці стоять заводи з виробництва біоетанолу потужністю 100-150 тисяч тонн. І законом визначено, що ти маєш на АЗС продавати бензин із вмістом спирту 10-15%. В Україні вже є багато заправок, наприклад, «БРСМ-Нафта», WOG або KLO, де продають бензин, в якому більше ніж 30% біоетанолу. Відповідно до європейських директив, які ми маємо виконувати, у нас на транспорті до 2020 року споживання біоетанолу та біодизелю має становити 530 тисяч тонн на рік.

Ми підготували законопроект, який буде стимулювати перехід транспортного сектору на біоетанол. Нас підтримали і аграрний, і транспортний комітети парламенту. Коли інвестор побачить, що в Україні встановлені законодавством і виконуються вимоги щодо вмісту біоетанолу, що є прозорий контроль його обігу, то він сміливо заведе в Україну 100-150 мільйонів доларів для будівництва заводу з виробництва біоетанолу. І таких заводів має бути кілька.

Ще питання щодо запропонованого вами законопроекту. В Україні була норма щодо обов’язкового вмісту 5% біоетанолу в бензині, але її ніхто не виконував. То що зміниться зараз?

Раніше ніхто не контролював. А зараз ми будемо перевіряти і штрафувати.

Кого саме?

Виробників та імпортерів палива. Усі будуть зобов’язані додавати до бензину біоетанол.

Який має бути обов’язковий вміст біоетанолу?

З 1 січня 2019 року частка біоетанолу в загальному обсязі проданого бензину буде складати 3,4%, а частка біодизелю в дизпаливі буде становити 2,7%. З 1 січня 2020 року частка біоетанолу буде сягати 4,8%. НПЗ будуть виробляти як чисто нафтові бензини, так і паливо із часткою біоетанолу, але обсяги палива (як виробленого, так і імпортованого) із вмістом біокомпоненту будуть зростати.

А чи не виникнуть технологічні проблеми у компаній-нафтотрейдерів, які купили у іноземних НПЗ сертифікований бензин, і мають долити в нього біоетанол? Чи не нашкодить таке додавання якості палива?

Все технологічно відпрацьовується. Це все міфи про погіршення якості палива. Весь світ їздить на біоетанолі, а ми не їздимо. Як таке може бути? Я не розумію. Давайте тоді у нас мобільні телефони Apple не будуть в обігу…

Мета використання біоетанолу: по-перше, зменшити кількість шкідливих викидів в атмосферу, а, по-друге, досягти енергонезалежності. Оскільки ми імпортуємо більшість нафтопродуктів, то ми маємо думати, як зменшити таку залежність. Щодо технології, то також зазначу, що всі автовиробники, які хочуть потрапити на ринок Бразилії, роблять свої мотори таким чином, щоб вони могли використовувати біоетанол.

В Україні потрібно будувати нові заводи з виробництва біоетанолу, наголошує Савчук / фото УНІАН

На сьогодні основним виробником біоетанолу в Україні є держкомпанія «Укрспирт», з діяльністю якої пов’язано багато корупційних скандалів. Вас не лякає такий виробник?

Ми боремось за енергетичну безпеку. Важливо, щоб і «Укрспирт» виробляв біоетанол, і нові виробники прийшли, які збудують більш якісні заводи, де буде значно вищий вихід біоетанолу. Вони будуть конкурувати між собою. Хтось зможе вижити в цій конкурентній боротьбі, хтось - ні.

Тобто, ви підтримуєте прихід в Україну приватних виробників біоетанолу?

Та ми на них лише і розраховуємо. В Україні потрібно будувати нові заводи.

Дмитро Сидоров

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся