Янукович бере газові переговори в свої руки ... Що з цього вийде?

Янукович заявив, що має намір до кінця липня особисто розрулити газові переговори. Навіть "спустившись" для цього на одну сходинку в ієрархії і вирішивши "підмінити" прем'єра Азарова на зустрічі з Путіним. Але час настільки упущено, що реалізація цього завдання може виявитися не під силу навіть йому ...

Середина літа - в політичному і економічному житті країни традиційне затишшя, тільки на «газовому фронті» тиск з обох боків наростає. Зараз найбільш зручний для України час хоча б спробувати вирішити з «Газпромом» частину накопичених питань. Із закінченням опалювального сезону російський монополіст з вуглеводневого монстра перетворюється для нас у звичайну, хоч і дуже велику компанію, з якою до середини осені можна дискутувати, не ризикуючи нарватися на газову блокаду. Але до того моменту, коли «Газпром» перетвориться подібно перевертню в місячну ніч, залишилося всього нічого. А Україна поки так і не наблизилася до вирішення своєї найбільш системної і послідовно розв'язуваної різними урядами економічної проблеми - зниження невиправдано високої ціни на російський газ. При цьому четвертий квартал, який розпочнеться через два з половиною місяці, обіцяє нам черговий рекорд вартості «блакитного палива». З початку року Кабмін постійно розповідав про те, що ще трохи і на черговій зустрічі з російськими колегами буде досягнутий компроміс. «Газпром» же у відповідь висував ультиматуми: знижка на газ в обмін на ГТС або, як мінімум, у разі вступу нашої країни до Митного союзу.

Мабуть, все це і підштовхнуло українського Президента заявити про свою особисту участь в переговорах. Однак надії на те, що Віктор Янукович особистим авторитетом «задавить» російських переговірників, дуже мало - надто багато часу згаяно його підлеглими ... Навіть "спустившись" на одну сходинку в ієрархії і погодившись "підмінити" прем'єр-міністра Миколу Азарова на зустрічі з його російським колегою Володимиром Путіним, Янукович навряд чи досягне більшого, ніж на те буде згодна російська сторона.

Крім того, дискусійною залишається доцільність постійно говорити про якісь "знижки" (тобто просити про послугу найсильнішого найслабшому), в той час, як давно вже пора перевести проблему в площину переговорів рівних сторін. Та й чи повинні ставати метою уривчасті одномоментні знижки, враховуючи, що в українсько-російських газових взаєминах, як у старому радянському анекдоті, давно вже "всю систему міняти потрібно" (в сенсі - договірну базу).

А може, помріяти про те, що залучення до тривіальних переговорів про постачання і ціну палива таких високопоставлених чиновників може означати ні багато, ні мало, саме перегляд базових документів українсько-російських відносин у газовій сфері? Інакше досить було б просто перенести зустріч двох прем'єрів до одужання Миколи Яновича, тим більше, що плануються зустрічі двох прем'єрів - з розряду пересічних робочих зустрічей... Хоча й випереджає засідання Міждержавної комісії зі співробітництва під головуванням Президентів двох країн. Або щось десь про щось вже домовлено і прем'єр Росії в чомусь точно не зможе відмовити президентові братської України? А то дивно було б читати заголовки про черговий "провал в українсько-російських взаємовідносинах", тим більше за підсумками такої "форматної" зустрічі ...

Краще пізно, ніж ніколи. Але хотілося б раніше

Кілька заяв Віктора Януковича, зроблених під час щорічної (2-ої за рахунком) прес-конференції, яку глава держави традиційно проводить напередодні свого дня народження, явно виділялися на тлі звичної «нафтогазової» риторики. По-перше, він планує до кінця липня зустрітися зі своїм російським колегою для вирішення горезвісних газових питань. Природно, Президент висловив надію на успішний для України результат цієї зустрічі.

Більше того, В. Янукович не виключив, що може підмінити захворівшого Миколу Азарова на запланованих переговорах з Володимиром Путіним. Президент припустив, що саме на цій зустрічі можна буде отримати відповідь з приводу газових угод. Ну і, нарешті, Віктор Федорович заявив, що ніяких злиттів «Нафтогазу» і «Газпрому» не буде, а також висловився за реструктуризацію НАК і проведення IPO новостворених підприємств нафтогазової галузі. Чіткість викладу пріоритетів у виконанні глави держави явно виграє на тлі розпливчастих формулювань уряду. Але реалізація цих завдань може виявитися не під силу навіть Президенту.

На думку незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, в оцінці ходу українсько-російських газових переговорів Президент України, в першу чергу, орієнтується на ту інформацію, яку надає йому Кабмін. «Той факт, що Президент сам вирішив вести переговори по газу з прем'єр-міністром Росії, дозволяє сподіватися, що у Віктора Федоровича з'явиться можливість особисто оцінити ступінь готовності російської сторони до діалогу. Зіткнувшись з позицією В. Путіна, Президент стане великим реалістом у цій сфері і це, безумовно, дає нам проблиск надії, що Україна займе більш жорстку і принципову позицію », - вважає експерт.

Між тим, він переконаний, що Україна безнадійно втратила час у газових переговорах. «Навіть якщо найближчим місяцем Президент ухвалить рішення про зміну стратегії в переговорному процесі й зміну команди переговірників з української сторони, то робити це буде вже пізно. Якщо, приміром, Україна, нарешті, вирішить відстоювати свої інтереси в Стокгольмському арбітражному суді, то з процедурної точки зору підготовка до слухань займе не менше 3-х місяців, а сам розгляд українського позову - мінімум півроку. У результаті, можна говорити про те, що в поточному році перегляд газового контракту з Росією малоймовірний», - зазначив експерт і додав: «Правда, до початку опалювального сезону - 2011 в українських сховищах будуть досить великі запаси газу, що дозволить нам в разі необхідності витримати тривалу блокаду з боку Росії і продовжити дискусію. Але досягти реальних результатів все одно буде проблематично».

Акцентуючи небажання російської сторони в принципі вести газові переговори, А. Нарбут зазначив, що Україна все ж має формальний привід підняти це питання. «Згідно з українсько-російською міжурядовою угодою, сторони в кінці кожного року повинні проводити переговори щодо вартості поставок газу і транзитного тарифу на наступний рік. Таким чином, ініціювати переговори Україна може, але не факт, що російська сторона підтримає діалог, вона може просто ухилитися від перегляду угод - якщо такий чудовий контракт, то до чого всі ці балачки», - підкреслює експерт.

А. Нарбут з жалем констатував, що на сьогоднішній день наша країна має значно більше прогалин в аргументації, ніж Росія. «Єдине, що ми повинні зробити - всерйоз потурбуватися реформуванням «Нафтогазу», і роздуми Президента на цю тему дозволяють на це сподіватися. Інша справа, що реформування НАК, а точніше його ліквідацію, можуть доручити тим же фахівцям, які сьогодні стоять біля керма нафтогазової галузі України. З цього, я боюся, нічого доброго не вийде. Замість IPO профільних компаній, що  виділилися з «Нафтогазу», може відбутися приватизація за традиційною для України схемою. Є така інвестиційна техніка під назвою «прайвіт плейсмент», тобто, приватне розміщення акцій, яка може бути застосована щодо структур «Нафтогазу». У такому випадку в приватизації будуть фігурувати кіпрські компанії, підконтрольні відомим в Україну особам», - припустив А. Нарбут.

Він також зазначив, що в заявах Президента існують два, безумовно, позитивних аспекти. «Перший - Президент змушений більш детально розібратися в газових відносинах з Росією, другий - озвучена ним думка про необхідність ліквідації НАК як структури, яка щорічно з'їдає з держбюджету 2-3 мільярди доларів. Але, на жаль, схоже, що вже восени ми знову будемо міркувати, чому ж у нас у газовій сфері все так погано. У сьогоднішніх умовах чекати від переговорів з Росією по газу позитивного для України результату - по суті, те ж саме, що сподіватися на перемогу першорозрядника у шаховій партії з гросмейстером. Ну, хіба що останній допустить грубу помилку, а першорозрядник нею скористається», - вважає О. Нарбут.

Варто нагадати, що відразу після свого дня народження Президент пішов у тритижневу робочу відпустку. І якою б робочою вона не була, але все ж знизить інтенсивність роботи глави держави, у тому числі й у газовому питанні. Таким чином, активізації державної політики в енергетичній сфері варто очікувати не раніше серпня.

І ще один нюанс в перипетіях навколо кабальних домовленостей по газу, укладених у січні 2009 року. Експерти в один голос говорять про те, що суд над Юлією Тимошенко, незалежно від його результату, не буде мати ні найменшого впливу на хід переговорів. Тобто, навіть якщо суддя винесе вирок, в якому дії екс-прем'єра будуть визнані незаконними, для росіян це не означатиме абсолютно нічого. Єдине, до чого може прислухатися «Газпром», - рішення Стокгольмського арбітражного суду, в юрисдикції якого і перебувають міждержавні угоди. Але для того, щоб перенести тяжбу з Москвою до Стокгольму, український уряд поки так нічого і не зробив.

Кінець шляху компромісів - початок дороги до нової угоди

Може ми недооцінюємо ту вагу, яку додасть українським аргументів на переговорах з «Газпромом» тембр голосу Президента країни?

Як вважає керівник енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, заяви В. Януковича свідчать про те, що українська сторона, нарешті, зайняла чітку позицію, яка і може стати основою для перелому ситуації. «Розмита і нечітка позиція Україна в минулому, коли часто декларувалася готовність йти на поступки, тільки розпалювала апетити «Газпрому». В результаті російський монополіст перейшов до відверто ультимативної форми переговорів, відкинувши всі варіанти крім тих, в яких він зацікавлений. Вимагаючи згоди Україні на фактичне поглинання «Нафтогазу» «Газпромом», російська сторона переступила певну межу. Таким чином, слова Президента про те, що повномасштабне СП з «Газпромом» Україна створювати не буде, можна розцінювати як бажання поставити партнера, що зарвався, на місце», - вважає М. Гончар.

Що ж стосується успішності переговорів, то М. Гончар також не схильний до оптимістичних оцінок. «Звичайно, Росія може для українського Президента розіграти варіант «злого» Путіна і «доброго» Медведєва. Останній цілком може зробити вигляд, що почув аргументацію української сторони, і дати «Газпрому» завдання щодо пом'якшення умов для нас. Але, як відомо, прямим начальником «Газпрому» є російський прем'єр, а його позиція щодо України залишається непримиренною. Таким чином, заява російського президента аж ніяк не гарантує нам позитивного результату переговорів», - вважає експерт.

Повертаючись до заяв Президента, М. Гончар відзначив перехід України від позиції «жертовності» до вибудовування рівноправних відносин з «Газпромом». «Ми занадто часто йшли на поступки, забуваючи про те, що російський газ стає товаром на європейському ринку тільки завдяки українській послузі з його транспортування. Бажання швидко все владнати (поки холодно не стало) постійно відволікає нашу владу від прийняття довгострокових стратегічних рішень. Можливо, нарешті, прийшло розуміння того, що приймати їх все-таки доведеться», - вважає М. Гончар.

Він переконаний, що, займи Україна жорстку позицію ще рік тому, коли Путін як би експромтом озвучив ідею про створення СП між «Газпромом» і «Нафтогазом», і сьогодні переговори йшли б значно легше. «Але український уряд проявило слабкість, пообіцявши розглянути таку можливість, що дозволило росіянам вважати, що поглинання цілком можливе. Тепер доводиться розставляти все на свої місця і починати довгий процес переконання російських партнерів у тому, що вони помилялися на рахунок України», - підкреслив експерт.

Так що, побажаємо Віктору Федоровичу терпіння та наполегливості у нелегкій газовій справі. Якщо ж переконувати росіян буде особливо важко, глава держави, безумовно, згадає незлим, тихим словом всіх своїх консультантів і членів уряду, які доклали руку до того, щоб ситуація зайшла настільки далеко. Можливо, тоді вина Тимошенко за підписання катастрофічних для України домовленостей навіть дещо зблякне в очах Президента на тлі фактичної бездіяльності нинішнього Кабміну в питанні їх перегляду.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News