Піддати газу. Чи вистачить Україні "блакитного палива" на наступний опалювальний сезон

Хочеш затишної зими – купуй газ влітку. Але ціни "кусаються". Тому Україна досить кволо імпортує дорогий ресурс. Як відбувається підготовка до нового опалювального сезону, з огляду на цінові коливання, паливні кризи та посилення російських ударів, з’ясовував УНІАН.

Опалювальний сезон лише нещодавно завершився. Отже, гарний час почати підготовку до нового сезону. Але Ормузька криза, яку найпотужніший світовий "пісдилер" містер Трамп ніяк не може "розрулити" (так, щоб зберегти лице, принаймні), за короткий час задрала ціни на газ та нафту до небувалих рівнів.

Тим не менш, з березня по червень ситуація більш-менш стабілізувалася, військові дії проти Ірану поступово втихають, а розмови про угоду, наче, наближаються до позитивного фіналу.

Вже навіть є меморандум щодо угоди між США та Іраном, який хоч і майже одразу було зірвано Ізраїлем та "Хезболлою", але всі сторони несамовито перемовляються вже котрий день та синхронно заявляють про "близкість угоди". На тлі позитиву перемовників зростає й позитив у трейдерів на біржах, що проявляється зниженням нафтових та газових котирувань.

На це звертає увагу Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна. Економічний експерт зауважує, що ці процеси напряму впливають на Україну.

"Угода між Іраном та США безумовно вплине на українську підготовку до нового опалювального сезону. Але лише якщо угода протримається більше 60 днів. Шанси дуже високі, що ці домовленості рано чи пізно переростуть у постійну угоду. Але поки що умови постійно змінюються, - каже експерт у коментарі УНІАН. –  Вже зараз, попри все, ціна на нафту тримається нижче 80 доларів за барель".

На тлі пікових цін навесні, це вже є позитивом, вважає пан Гетман.

"Найближчими тижнями ми вже, певно, побачимо ефект на наших АЗС, коли нафта за новими цінами дістанеться й до нас. Очікую зниження цін на дизель та бензин десь на 3-7 гривень за літр. Це, своєю чергою, вплине на інфляцію в Україні. Можливо, знизить її на 0,5-1 відсотка за підсумками року, якщо угода протримається", - продовжує фахівець з економіки.

Схожі тенденції очікуються і на ринку "блакитного палива". Адже газові котирування завжди йдуть "другим темпом" після нафти.

"Ціни на нафту, як основне енергетичне джерело, тягне за собою й ціни на інші енергоносії – зокрема на природній та скраплений газ. Якщо нафтові котирування знизяться до 60 доларів за барель, то й всі інші енергоносії буде купувати значно дешевше. І по газу ми зараз у очікуванні найнижчої літньої ціни, готуємося його закуповувати задля підготовки до майбутньої зими", - додає Олег Гетман.

Світ і ми разом з ним поступово перестаємо бути "заручниками Ормузу", хоча до повної ліквідації наслідків американсько-ізраїльської "СВО" ще досить далеко. Бо, за оцінками Kpler, загальносвітові втрати через спецоперацію Epic Fury перевищили 1 трильйон доларів. Коли Трамп та Нетаньяху називали так свою спецоперацію, то ніхто й не здогадався, що вони мали на увазі "епічну лють" всього світу щодо тих, хто це все затіяв.

Але Україна після 2022 року покладається не так на імпорт, як на власні видобувні потужності. То скільки ми видобуваємо та який стан з цьогорічними обстрілами?

"Бойові газовидобувники"

Про український видобуток газу УНІАН розповів Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України. З його слів, український газовидобуток залишається "під прицільними ударами терористів" і є одним із основних секторів, якому росіяни намагаються завдавати максимальної шкоди.

"Цьогоріч інтенсивність атак збільшується. За офіційною інформацією "Нафтогазу", з початку 2026-го і станом на перші дні червня ворог уже понад 170 разів атакував інфраструктуру Групи, тоді як загалом у 2025 році було завдано 229 ударів, - надає представник асоціації свіжі дані по обстрілах. – Це лише цифри, які охоплюють активи Групи "Нафтогаз". А якщо до цієї статистики додати ще обстріли приватних компаній, то реальна кількість атак є масштабнішою. Фактично немає жодного підприємства, яке видобуває газ у східних областях і яке б не постраждало від росіян".

Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак додає, що українська галузь пережила у 2025 році дві критичні хвилі, коли втрата потужностей сягала близько 50%.

"У лютому 2025 року виробничі потужності одномоментно впали на 40%, а після масованих жовтневих атак по Харківській та Полтавській областях видобуток обвалився на 40-60%. Проте, попри втрату половини потужностей у пікові періоди, підсумковий річний обсяг видобутку виявився на 2,4 млрд кубометрів вищим за песимістичні урядові прогнози", - зазначає вона.

Експертка пояснює це тим, що ворожі удари були переважно спрямовані на державні підприємства. Задля оптимізації, вони почали впроваджувати спільні проєкти. Наприклад, "Укрнафта" та "Укргазвидобування" вперше спільно пробурили газову свердловину глибиною понад 5,6 км, де одна компанія забезпечила буріння, а інша – освоєння. А приватні незалежні оператори тим часом наростили загальні обсяги видобутку на 14%.

Станом на вже 2026 рік, українські компанії вже адаптувалися до ситуації - як державні, так і приватні видобувники відновлюють пошкоджені об'єкти і підтримують виробництво в умовах постійних ризиків, додає Артем Петренко.

"Завдяки успішній заповненості "підземки" [підземних сховищ] у 2025-му та протягом минулого осінньо-зимового періоду, ми вийшли з зими з запасами газу в ПСГ відчутно вищими, ніж торік. Це стало хорошим фундаментом, щоб готуватися до нового опалювального сезону", - продовжує Артем Петренко.

Завдяки теплій погоді, Україна вийшла з опалювального сезону зі значними перехідними резервами у 4,7 млрд кубометрів газу станом на кінець березня. Минулого року, для порівняння, було 1,2 млрд кубів. Плюс ще 4,6 млрд кубів технічного газу, який забезпечує функціонування інфраструктури і не полишає "трубу".

"Станом на зараз ми бачимо, що до листопада Україні вдасться перевищити мінімальний рівень заповненості "підземки", встановлений Урядом на рівні 13,2 млрд кубометрів, а за сприятливих обставин наблизитися до базового показника – 14,6 млрд кубометрів", - додає пан Петренко.

Цього обсягу має вистачити, бо загальна потреба країни в природному газі сьогодні є нижчою, ніж до лютого 2022-го, через скорочення промислового виробництва та зменшення економічної активності. Водночас, Артем Петренко звертає увагу, що війна продовжується, а тому залишаються високі ризики нових масованих обстрілів газовидобувних об'єктів. А тому нам може знадобитися імпорт.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко згоден з цією думкою. 

"Можливо, доведеться десь докупити біля 2 млрд кубічних метрів газу, якщо власний видобуток не впорається. Час на це ще є, але він починає потрошку піджимати", - каже експерт.

За словами Ксенії Оринчак, на початку 2026 року Україна активно імпортувала газ, однак була вимушена поставити закупівлі на паузу.

"У першому кварталі 2026 року закупівлі тривали активно (імпортовано 2,21 млрд кубометрів), однак у квітні імпорт обвалився у 28 разів – до 29 млн кубів. Це падіння було спричинене різким стрибком цін на європейських хабах на тлі кризи в Ормузькій протоці, а також політичним рішенням Угорщини (яка забезпечувала 45,5% імпорту у 2025 році) призупинити постачання газу до України", - каже вона.

За словами фахівчині, дефіциту вдалося уникнути за рахунок сезонного падіння споживання: у літній період добове споживання падає нижче 50 млн кубічних метрів і повністю перекривається власним видобутком.

Однак, щойно котирування на газ на світових біржах підуть вниз, варто одразу починати активну закупівлю, наголошують експерти. І для цього знадобиться додаткове фінансування.

"Для завершення накопичення необхідних обсягів на зиму державі не вистачає близько 100 млн доларів США, переговори щодо яких ведуться з DFC та EXIM. За умови збереження поточного рівня внутрішнього видобутку та успішного залучення цих коштів, газу на зиму буде достатньо", - завершує думку Ксенія Оринчак.

Поточні газові баланси

У червні "газових" новин стає дедалі більше. Причому передусім стосовно імпорту, а не власного видобутку, який стає менш публічним на тлі загроз. Так, Україна вперше самостійно забронювала потужності газового терміналу у ЄС – конкретно у литовській Клайпеді на період з 2033 до 2044 року.

Крім того, посилилися розмови про закупівлю американського та азербайджанського газу. Причому азербайджанського не для себе, а транзитом до Чехії та Словаччини трубою "Дружби", що може натякати й на спроби закуповувати російський газ під виглядом азербайджанського "блакитного палива", на тлі наростаючих обмежень ЄС проти російської сировини. Втім, це поки більше чутки, ніж готові рішення.

Тим не менш, всі фіксують зростання активності щодо імпорту газу як в Україні, так й у Європі загалом, на тлі все ще недостатньої ринкової пропозиції через блокування Ормузу.

Володимир Омельченко зауважує, що частка імпорту цього року не буде значною для України, але підготовка таких закупівель має бути – і ця робота триває. Причому не лише у "Нафтогазі" - великий бізнес закуповує газ собі окремо.

"Кожен закуповує газ там, де йому буде дешевше, а також де для нього буде дешевшою логістика. Термінал на Балтиці, наприклад, це більше додаткове джерело диверсифікації. Зараз неможливо сказати, який тим терміналом газ піде, бо все залежатиме від обставин. По обсягах – думаю, що десь буде 200-300 млн кубів. Ще якісь обсяги підуть через польський та румунський напрямок СПГ. А є ж ще європейський трубопровідний газ", - уточнює директор енергетичних програм Центру Разумкова.

А ось щодо цін експерт акцентує, що "газ не буває дешевшим або дорожчим", а є плюс-мінус одна біржова ціна у Європі з мінімальною різницею для різних джерел походження.

"Різниця тільки у логістиці доставки. Найдорожча доставка до нас з грецьких терміналів через Румунію. Далі за ціною йде СПГ з польського напрямку та з терміналу у Клайпеді. А найбільш дешевий виходить європейський природний газ, бо там найдешевша логістика, - пояснює він. – Ціни на ринку СПГ зараз високі, що пов’язано з перекриттям Ормузької протоки. Зараз ціна - більше 450 доларів за тисячу кубів. Якщо протока відкриється, то ціна може знизитись десь до 350 доларів. Якщо буде у діапазоні 350-400 дол. за 1000 кубометрів, то можна імпортувати".

Таким чином, якщо потреба України в імпорті складає близько 2 млрд кубометрів, це обійдеться нашій державі щонайменше у 800 млн доларів (або близько 36 млрд гривень за поточним курсом), за умови, якщо ціна знизиться до 400 доларів за тисячу кубів.

Пан Омельченко звертає увагу на ще один тренд саме цього сезону, про який мало хто говорить – диверсифікацію постачання в обхід стаціонарної газової інфраструктури.

"Через постійні обстріли газової інфраструктури, існують ризики, що у якісь дні взимку можуть бути перебої з газом в окремих регіонах України. Тому важливо забезпечити ще одну можливість децентралізованих поставок скрапленого газу – автотранспортом. Саме не за рахунок трубопроводів, а газовозами. Як нафтопродукти вже завозяться, так і СПГ можна завозити, - вважає експерт. – Такі закупівлі не потребують морських терміналів. Достатньо лише поставити спеціальне обладнання, щоб СПГ знов запускати у систему після транспортування".

Цим мають займатися самі підприємства, які готові страхувати свої ризики на випадок перебоїв з газом.

"Газовози – це абсолютно реальна річ, хоча про це чомусь замало говорять зараз. Коли на початку повномасштабного вторгнення росіяни розбомбили всі наші НПЗ, то ми вимушені були закуповувати бензовози. Тоді цю проблему було вирішено швидко. Так само і з газовозами зараз. Проблема закупівель газовозів вирішується, що сприятиме зменшенню залежності регіонів від трубопроводів у критичний момент. Але на це потрібно звернути більшу увагу уряду та бізнесу, яка є недостатньою", - наполягає пан Омельченко.

Газовидобувник Артем Петренко каже, що диверсифікація невеликих обсягів імпорту "блакитного палива" вже відбувається, хоча точні обсяги закупівель за межами країни поки оцінити важко.

"Точні цифри імпортного ресурсу залежатимуть від масштабів можливих пошкоджень виробничих промислів, характеру зими, темпів споживання тощо, - пояснює очільник профільної асоціації. – В умовах війни та постійних обстрілів диверсифікація джерел постачання є критично важливою. Азербайджанський газ, американський LNG чи балтійська інфраструктура не є прямими конкурентами власному видобутку ні за своєю функцією, ні за економічними показниками. Їхнє завдання – підстрахувати систему, дати додаткову гнучкість і забезпечити можливість швидко залучити ресурс у разі дефіциту чи надзвичайної ситуації".

Торік, як нагадує Артем Петренко, "Нафтогаз" імпортував 5,7 млрд кубометрів ресурсу, без урахування приватних українських трейдерів.

"На мій погляд, оптимальна модель для нашої держави – це не заміщення власного виробництва імпортом, а поєднання двох інструментів", - зауважує він.

Фахівець наголошує, що імпорт не зможе витіснити наш власний видобуток, який є "основою нашої енергетичної стійкості" під час війни. До того ж, споживання власного ресурсу скорочує валютні витрати на закупівлю газу. Тоді як власний ресурс є значно дешевшим.

"За нашими оцінками, лише доставка імпортного газу до України - це плюс 60-80 доларів за тисячу кубометрів до ціни на європейських хабах", - стверджує представник Асоціації газовидобувників.

Із цим погоджується погоджується виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.

"Імпортний газ прив'язаний до європейських біржових індексів, які у квітні 2026 року досягли 27 800 грн за 1000 кубометрів (з ПДВ). Для порівняння, згідно з механізмом спеціальних обов'язків (ПСО), державні компанії продають газ внутрішнього видобутку "Нафтогазу" за фіксованими цінами: АТ "Укргазвидобування" – по 7 420 грн, а ПАТ "Укрнафта" – по 12 000 грн за 1000 кубометрів. Тобто імпортний ресурс наразі дорожчий у 2,5–3 рази", - підсумовує вона.

Власний видобуток дійсно став основою споживання під час війни, попри всі спроби росіян цю інфраструктуру знищити. Але й імпорт важливий для балансування системи під час пікового споживання.

Поки що експерти оптимістично налаштовані щодо перспектив наповнення підземних газових сховищ до наступного опалювального сезону - якщо вдасться знайти додаткове фінансування. Проте, як воно буде насправді – побачимо ближче до холодів.

У 2024 році Україна увійшла в зиму із 12,9 млрд кубометрів газу, і очікувалось, що це буде друга зима, яку нам вдасться пройти виключно на власному "блакитному паливі", проте в умовах постійних російських обстрілів держава була вимушена екстрено докуповувати дорогий імпортний ресурс.

У 2025 році напередодні зими сховища були заповнені вже на 13,2 млрд кубів, що однак все одно не врятувало від необхідності збільшувати закупівлі у пік російських обстрілів.

До того ж, усі розрахунки спираються на те, що Ормузька криза близиться до завершення – і ціни на "блакитне паливо" в Європі підуть до низу. В разі ж затягування конфлікту, зазначені обсяги імпорту обійдуться нашій державі значно дорожче і потребуватимуть пошуку додаткових коштів на закупівлю. Що може знову збільшити тиск міжнародних партнерів на Україну щодо підвищення тарифів на газ для населення.

Сподіваємось, на цей раз державне планування враховує усі можливі ризики і оптимізм експертів буде виправданий.

УНІАН в Google News