"Права рука у МАГАТЕ - співорганізатор окупації ЗАЕС! Не може бути мови про її роботу під контролем РФ", - ядерний експерт Ванде Путте

Провідний експерт з ядерної безпеки Ян Ванде Путте розповів УНІАН про найголовніші ризики на ЗАЕС, яку приховану небезпеку створили окупанти на ЧАЕС, що насправді стоїть за лицемірством МАГАТЕ, та що ще мають робити західні партнери, щоб захистити світ від Росії.

Українські атомні електростанції перебувають під постійною загрозою через необдумані та безвідповідальні дії росіян. І мова не лише про Запорізьку АЕС, яка з 23 вересня втратила живлення з мережі та перейшла на дизель-генератори, оскільки окупанти бажають перепідключити її до своєї енергосистеми, та навіть Чорнобильску АЕС, де росіяни продовжують створювати небезпечні ситуації, що загрожують радіаційним витоком. А й про усі діючі атомні електростанції в Україні, які агресор час від часу погрожує атакувати. Водночас в’яла реакція міжнародних партнерів, які продовжують співпрацю з російським "Росатомом", та, особливо, бездіяльність МАГАТЕ, яке майже прямо підтримує Кремль, легалізуючи його дезінформацію – розв’язує руки окупанту.

Ян Ванде Путте, провідний експерт з радіаційної безпеки, експерт з ядерної енергетики "Greenpeace Україна", який детально досліджує ситуацію в Україні, у великому ексклюзивному інтерв’ю УНІАН розклав по поличках усі ризики та небезпеки, які створюють окупанти на вітчизняних АЕС. Бельгійський дослідник розповів нам про те, у якому стані опинилася Запорізька АЕС, та у якій перспективі та за яких умов там може виникнути серйозна ядерна катастрофа, як окупанти пошкодили новий конфайнмент на Чорнобильській АЕС, та чому ця проблема набагато серйозніша, ніж може здатися на перший погляд, що трапиться, якщо Росія наважиться атакувати ключові підстанції українських АЕС, а також як світова спільнота продовжує підтримувати Кремль. Крім того, фахівець поділився баченням, у якому напрямку необхідно відбудовувати українську енергетику, щоб наша держава стала потужним енергетичним хабом усієї Європи.

Його досвід та експертиза особливо цінні, адже Ян Ванде Путте працює у Greenpeace вже майже 30 років та очолює групу радіаційного захисту в різних куточках світу. Він працював на Фукусімі в перші дні після катастрофи в 2011 році, здійснював радіаційний моніторинг в Індії. Експерт відвідав Чорнобиль у липні 2022 року, особисто побачив наслідки російської окупації і вивчає їх дотепер та досліджує російську окупацію на Запорізькій АЕС. А ще наш спікер – просто приємна та розумна людина, яка з захопленням розповідає про справу свого життя та дійсно розуміється на тому, про що говорить.

В Україні ви, зокрема, досліджуєте ситуацію на Запорізькій атомній електростанції. Як би ви описали її стан сьогодні? Особливо, зважаючи на те, що з 23 вересня станція втратила живлення з мережі...

Росія атакувала і окупувала Запорізьку атомну електростанцію 3-4 березня 2022 року. І з того часу ця станція, в основному, перебуває в стані безладу. Багато кваліфікованих співробітників пішли. Не вистачає персоналу. Вони найняли нових співробітників, які не мають відповідної кваліфікації. Тому на Запорізькій АЕС спостерігається загальна криза технічного обслуговування та некомпетентність персоналу. Ситуація не стабільна. Це дуже важливо.

З вересня 2022 року всі реактори зупинені - паливо в активній зоні реактора почало розпадатися, виробляється менше тепла. Це важлива частина історії, тому що один реактор, який працює, виробляє величезну кількість енергії - близько 3000 Мегават теплової потужності. Це як 3 мільйони електрочайників!

Якщо в цей момент ви втратите все охолодження, то за лічені години вся вода випарується, паливо буде оголене і почне плавитися. І тоді може статися масштабна ядерна аварія. Ось чому на атомній електростанції є багато резервних систем.

Якщо немає електроенергії з мережі, що ми називаємо втратою зовнішнього живлення (саме це зараз відбувається в Запоріжжі), то дизельні генератори вмикаються, щоб підтримувати роботу охолоджувальних насосів та всього іншого. Але у випадку ЗАЕС - в набагато стабільнішій ситуації, після трьох років охолодження палива. Тож якщо у разі діючої атомної електростанції ми говоримо про години до розплавлення палива, то у сьогоднішній ситуації це від двох тижнів до значно більше ніж місяця.

Я вказую такий широкий діапазон, тому що на ЗАЕС є шість реакторів, і в кожній будівлі реактора є два великі джерела радіоактивності – активна зона і басейн зі старим відпрацьованим паливом, яке вже вивантажене з реактора. І тому кожне з них має трохи різні характеристики. Немає жодної конкретної цифри. Але щонайменше два тижні.

В цьому сенсі ми все ще можемо класифікувати таку ситуацію як серйозну. Але вона не нагальна.

І, звичайно, технічна проблема є в певному сенсі пасткою. Найголовніше те, що це, по суті, політичне питання.

Чи є щось, що міжнародні організації, зокрема MAГATE, можуть зробити в цій ситуації, щоб вплинути на агресора? Тому що ми розуміємо, що росіяни використовують Запорізьку атомну електростанцію як інструмент ядерного шантажу всього світу.

Саме так. Це і є весь політичний контекст. Якщо дивитися на ситуацію лише з технічної точки зору, то можна повністю пропустити суть. Втрата живлення відбулася не через обстріл з боку України, як стверджує Росія. Ми можемо довести, що це все дезінформація і саботаж.

Ймовірно, є деякі пошкодження (лінії електропередачі, якою живилась станція, - УНІАН), але вони обмежені. Це означає, що Росія може відремонтувати цю лінію за лічені години, можливо за день, можливо, максимум, за два дні. Це майже так, ніби вони мають у руках вимикач. Якщо вони захочуть перезапустити систему, якщо буде справжня криза, якщо всі ці дизельні генератори більше не працюватимуть, тоді вони все одно можуть дуже швидко усе відремонтувати. Навіть це не є проблемою.

Вони кажуть, що ми не можемо туди поїхати, бо Україна обстрілює цю територію. І ми також можемо довести, що це неправда. Але все ж MAГATE поводять себе настільки сюрреалістично, що здається, ніби реальність більше не має значення. Ми доводимо усе на супутникових знімках - вони не підроблені, їх можна перевірити. А MAГATE все одно говорить про проблему з обох боків.

Отже, проблема MAГATE полягає не тільки в тому, що вони підтримують російську дезінформацію, але й у тому, що тим самим вони ставлять під загрозу ситуацію, оскільки підтримують Росію, яка утримує цю атомну електростанцію в стані втрати зовнішнього живлення. Чому МАГАТЕ не скаже росіянам відремонтувати лінію?

І справді – чому? На вашу думку, які справжні мотиви криються за їхньою позицією?

Тому що вони упереджені. Перше, що ми зробили як "Грінпіс" після повномасштабного вторгнення, це написали листа пану Гроссі, в якому сказали: "Вашим заступником, правою рукою у МАГАТЕ є пан Чудаков. Він колишній співробітник "Росатома" і співорганізатор окупації Запорізької атомної електростанції. Отже, на чолі вашої організації стоїть російський агент. Будь ласка, відстороніть його від роботи". З цього почалася наша дискусія з МАГАТЕ...

Наша оцінка полягає в двох речах. По-перше, Росія є найважливішою країною в світі, що експортує ядерні технології. А формально функція МАГАТЕ полягає в просуванні ядерної енергетики в світі. Тож зв'язок очевидний.

Але що більш фундаментально: пан Гроссі має амбіції стати наступним Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй. І для цього йому потрібна підтримка Росії. А Путін його підтримав, що є певним конфліктом інтересів.

Як ви вже сказали, у цьому питанні замішано багато політики…

Саме так. Але що важливо для України, і що має значення для нас, як для екологічної організації "Грінпіс", через цю політику MAГATE по суті підтримує Росію, підтримує цей ризик. Це на 100% суперечить їхньому мандату. І це потрібно зупинити.

Говорячи про поточний "блекаут" на ЗАЕС деякі українські експерти порівнювали ситуацію з тим, що трапилось на Фукусімі. Як людина, яка особисто досліджувала ядерну катастрофу у Японії, як ви ставитесь до таких порівнянь?

Я вже пояснив різницю між діючим ядерним реактором, який виробляє величезну кількість тепла, та реактором, який не працює вже три роки. Звичайно, це величезна різниця, і це викликало багато дискусій, які ми бачили.

Те, що реактори та паливо охолонули протягом тривалого періоду часу, не означає, що сьогодні технічно неможливо, щоб сталася серйозна ядерна аварія. Однак це схоже на процес, що відбувається в уповільненому темпі. Звичайно, є багато речей, які оператор атомної електростанції в нормальних умовах міг би зробити, щоб цьому запобігти, але там немає нормального оператора. Це злочинний оператор. І ми не знаємо, які наміри має Росія.

Це все одно може бути серйозною відмінністю від Фукусіми, тому що там були короткоживучі ізотопи, такі як йод-131, який створює проблеми для щитовидної залози. Це добре відомо в Україні після Чорнобиля у 1986 році. Так от йоду там (за Запорізькій АЕС, - УНІАН) практично більше немає. Це є фундаментальною відмінністю.

У найгіршому випадку, якщо росіяни щось зроблять зі станцією, все одно може бути випущено багато радіації в іншому вигляді забруднення. Але, знову ж таки, ми все одно знаходимося за тижні, місяці від цього.

Ми розуміємо, що доки ЗАЕС не повернеться під контроль України, вона все одно не буде у безпеці. Тим паче, зважаючи на бажання окупантів перезаживити та запустити станцію від їхньої електромережі, тоді як російські інженери не знають, як поводитися з таким типом реакторів та обладнанням. Якими, на вашу думку, можуть бути сценарії повернення електростанції до України?

Це, безумовно, довгострокова дискусія. Насправді "Грінпіс" опублікував звіт ще 2 березня 2022 року, лише за 1-2 дні до нападу на окуповану територію, де передбачав цей сценарій. А після цього ми заявили, щоб без жодних варіантів Росія покинула атомну електростанцію, законний орган з ядерної безпеки в Україні, Державна інспекція з ядерного регулювання, повернула контроль над ЗАЕС, і українські працівники, які знайомі з установкою, повернулися на місця.

Цього недостатньо. Це може звучати радикально, але тільки перемога України є єдиним фактором, який може знову зробити цей реактор таким, що може експлуатуватися Україною.

Не те, щоб ми були прихильниками атомної енергетики. "Грінпіс" критично ставиться до неї. Але зараз ми перебуваємо в ситуації, коли мусимо сказати: ніякого поновлення роботи ядерного реактора під контролем Росії! Це пріоритет номер один. Росія має залишити Україну.

Електромережа України в цілому має знову стати стабільною. І це також важливо для інших діючих атомних електростанцій в Україні: у Рівному, Хмельницькому та Южноукраїнську.

Переходячи до діючих українських атомних електростанцій, які загрози для них існують?

Незважаючи на те, що "Грінпіс" критично ставиться до атомної енергетики, сьогодні Україна сильно від них залежить, особливо зважаючи на те, що було знищено багато інших енергетичних об'єктів: гідроелектростанцій, вугільних електростанцій, газових електростанцій. Тому Україна стала більш залежною від цих трьох атомних електростанцій. Але це саме по собі є величезною проблемою, тому що потрібно розглядати енергетику як єдину систему.

Якщо одна з цих атомних електростанцій буде відключена від живлення, через мережу пройде своєрідна ударна хвиля, яка може дестабілізувати електромережу настільки, що виникне справжній блекаут. Те, що ми називаємо технічним блекаутом - це не те саме, що було в Україні. Справжній блекаут це те, що ми бачили нещодавно в Іспанії.

Це неконтрольована ситуація, яка зупиняє все виробництво електроенергії, а також ускладнює відновлення роботи мережі - воно може зайняти дуже багато часу. Тому через таку високу залежність від цих трьох атомних електростанцій вони також стають дуже вразливими.

Якщо одна з них буде відключена через військовий напад на одну з ключових підстанцій електромережі, це може, скажімо, призвести до ланцюгової реакції і спричинити масштабне відключення електроенергії в Україні. І тоді виникне ситуація, коли діючі атомні електростанції стануть залежними від дизельних генераторів, але з надзвичайно гарячими реакторними ядрами. Тоді ми опинимося в дійсно небезпечній ситуації, яка дуже відрізняється від того, що ми маємо сьогодні на Запорізькій АЕС. Тож це дійсно реальна проблема.

І які можуть бути наслідки в цьому випадку?

Звичайно, на інших атомних електростанціях також є дизельні генератори з резервним живленням і сховищами палива. Ми знаємо, що "Укренерго" — це герої, вони роблять неймовірні речі, які ми ніколи не вважали можливими. Але якщо відключення електроенергії триватиме довго (сподіваємося, що цього не станеться), головним буде якнайшвидше відновлення. Проблема полягає в тому, що ви не можете відновити мережу, щоб перезапустити її.

Щоб перезапустити мережу, потрібна енергія. Якщо атомна електростанція цього зробити не може, для цього потрібна гідроелектростанція, вугільна електростанція або газова електростанція. А оскільки багато з них було знищено, це також стає проблемою.

Ось де полягає ризик системного відключення електроенергії в Україні. І цього ми маємо всіляко уникати. Ось чому ми, як "Грінпіс", так наполегливо тиснемо на міжнародну спільноту, щоб вона змусила Росію припинити атаки на критичну інфраструктуру, на сім критичних підстанцій в Україні.

Що, як "Грінпіс", ви робите, щоб запобігти таким сценаріям та чинити тиск на Росію? Чого очікуєте від міжнародної спільноти, які акції організовуєте, і що ще можна робити, для того, щоб було дедалі більше важелів впливу на агресора?

Безпосередньо, не має значення, що ми говоримо. Але є й інші способи тиску.

Розумієте, Росія є головним експортером ядерних технологій у світі. Їхній імідж у світі, особливо в країнах Глобального півдня, дуже великий. Якщо вони тут налажають, і це буде сприйматися як їхня відповідальність, це обернеться катастрофою для бізнесу "Росатома" у світі.

Тут справа навіть не в грошах. Справа в політичному впливі. Вони прив'язують уряди і роблять їх залежними, навіть якщо це коштує їм грошей. Вони купують їх політично. Для Росії це стратегічно важливо. І вони дуже чутливі до того, що їх можуть сприймати як відповідальних за створення ядерної катастрофи. Ось де ми маємо важелі впливу.

Мова про кожну операцію Росії під чужим прапором, як, наприклад, останній напад на лінію електропередачі напругою 750 кіловольт поблизу Запоріжжя (внаслідок якого ЗАЕС відімкнулася від електропостачання, - УНІАН). Необхідно викривати це. Викриття дезінформації є надзвичайно важливим, тому що ми повинні переконатися, що Росія не уникне відповідальності за брехню. Це один із способів, як ми працюємо над цим.

Наступне – це тиск на пана Гроссі та МАГАТЕ через їхні спільні інтереси. МАГАТЕ також не хоче створювати надто небезпечну ситуацію. Вони вже давно співпрацюють з Росією. Надто довго. Але МАГАТЕ все одно не хоче ядерної катастрофи в Україні. Ось чому, ймовірно, МАГАТЕ почало чинити тиск на Росію, коли в жовтні-листопаді минулого року ситуація з електромережею стала дійсно небезпечною для ядерної безпеки в Україні.

Отже, ми можемо дотримуватися принаймні двох стратегій. Ми маємо запросити інших партнерів, інші уряди, щоб викрити російську брехню. Важливо, щоб ця інформація була широко поширена і визнана.

Є ще одна українська атомна станція, сумнозвісна на увесь світ, територія якої нерідко обстрілюється росіянами, і наразі навіть відомо про деякі пошкодження. І яка також нещодавно була короткочасно відімкнена від електропостачання. Мова, звісно, про Чорнобильську АЕС. Як би ви оцінили безпеку цієї станції на сьогодні?

14 лютого цього року сталася не випадковість, а навмисний напад на новий безпечний конфайнмент – спеціальну захисну споруду "Укриття" на старому четвертому реакторі, де у 1986 році сталася ядерна катастрофа. І, ось, у лютому Росія здійснила навмисний, дуже точний напад на новий конфайнмент. Можливо, ніхто не планував наслідків цього, а вони далекосяжні. І насправді на даний момент, навіть сьогодні, немає реального вирішення цієї проблеми.

Від дрону, який ніс, можливо, 50-90 кілограмів вибухівки, відбувся не величезний вибух, але цього виявилось достатньо, щоб утворилася п’ятидесятиметрова діра. А це вже досить погано, бо вона почала тліти в усій цій конструкції. Головним чином у північній частині. І тому вся функція нового конфайменту була порушена.

То як це можна відновити? Це надзвичайно складно, тому що вся ця блискуча захисна споруда, цей новий безпечний конфайнмент був побудований не зверху об'єкта-укриття, а подалі від нього. А потім на величезних рейках його перемістили на місце. Через високий рівень радіації працівники не могли працювати там дуже довго. Тож це серйозна проблема.

Як же її вирішити? Перша ідея, яка спала на думку, була така: ми повинні спробувати повернути всю конструкцію на її початкове місце, відремонтувати її, а потім знову встановити зверху. Зараз здається, що це буде дуже складно, а може, й неможливо.

Тож зараз ми не маємо рішення цієї проблеми, якщо тільки не зможемо, наприклад, пришвидшити демонтаж захисного об'єкта всередині нового безпечного конфайнменту (старого так званого Саркофагу, - УНІАН). Цей демонтаж є надзвичайно важливим. Це високорадіоактивна конструкція - старий "Саркофаг", який потрібно демонтувати. Він не може залишатися там назавжди - це нестабільна конструкція.

Це можна зробити тільки за умови, що навколо є герметична оболонка, яка не дозволяє радіоактивному пилу, що утворюється під час роботи, поширюватися надто далеко. А зараз все це під загрозою. І це серйозна проблема.

Якщо герметичність конфайнменту порушена, чи означає це, що ця ситуація може створювати небезпеку для людей, які живуть відносно неподалік від цих місць?

Напевно, ні, тому що саме для цього і існує Зона відчуження. Ведуться дискусії щодо того, чи потрібно зберігати таку велику Зону відчуження, оскільки деякі її частини не є сильно забрудненими. Але функція Зони відчуження полягає також у тому, щоб у разі виникнення радіації в результаті цих робіт, радіоактивний пил, що виділяється, не становив реальної небезпеки для населення. Тому, найімовірніше, це не є реальним ризиком для населення.

Це може становити певний ризик для працівників, якщо нова безпечна ізоляція не буде функціонувати. Звичайно, в цьому районі вже є фонове забруднення. Це не так, що ви працюєте на чистому аркуші. Це забруднена територія. Але, очевидно, функція цієї нової безпечної ізоляції полягає в тому, щоб утримувати всю цю територію в стабільному стані, щоб працівники, які щодня туди приходять, мали безпечний простір для роботи. Це дуже важливо.

Новий безпечний конфайнмент був масштабним, тривалим та дуже дороговартісним проєктом. Чи є хоча б приблизні оцінки того, скільки його відновлення може коштувати Україні, нашим партнерам та донорам?

На даний момент це лише спекуляції. Можливо, наприклад, ЄБРР проводить дослідження і вже має більш точне уявлення. Кінцева ціна залежатиме від обраного сценарію. Але потенційно ми говоримо про величезний рахунок. Це лише припущення, але, ймовірно, сотні мільйонів євро лише за один дешевий дрон "Шахед".

Ми надішлемо цей рахунок Росії. Я з Бельгії. І в Euroclear, в Брюсселі, є близько 190 мільярдів євро російських активів. Я проходжу там у Брюсселі майже щодня. Тож так, давайте отримаємо гроші. [сміється]

Також ви безпосередньо на місці вивчали наслідки російської окупації Чорнобильської атомної електростанції. Що ви побачили там, коли приїхали після окупації? Що вони зробили з навколишнім середовищем і самою станцією?

Українська влада запросила нас, щоб ми задокументували ті військові злочини, злочини проти навколишнього середовища, які були скоєні в лютому-березні 2022 року під час російської окупації в абсолютно безвідповідальний спосіб. І, звичайно, в той період багато уваги приділялося тим кільком окопам, які вирили росіяни: "О ні, бідні росіяни, вони повернуться і захворіють" [сміється]. Але справа була не в цьому.

Звичайно, ми поїхали туди, ми задокументували, що насправді навіть ці окопи не були сильно забруднені.

Тобто у Рудому лісі вони не окопувалися?

Так. Але головною проблемою, яку ми тоді помітили, було широке поширення протипіхотних мін. І це величезна проблема. Вона досі не вирішена.

Ось лише один приклад. Час від часу трапляються лісові пожежі, деякі з них – у сильно забруднених районах. І вони можуть вивільняти радіацію. Надзвичайно важливо, щоб пожежна бригада виїжджала туди і гасила пожежі. Не можна дозволяти їм поширюватися і виходити з-під контролю. Але, звичайно, для пожежників це сьогодні надзвичайно небезпечно. Кожен крок, який ви робите, фактично ставить під загрозу ваше життя, і ви не можете належним чином розмінувати цю величезну територію. Тому саме цей факт має величезні наслідки в довгостроковій перспективі для управління всією Зоною відчуження.

Також були розкрадання - наприклад, лабораторного обладнання екоцентру, джерел для калібрування машин... Чому вони крали дрібні деталі, які не мали реальної економічної цінності, але в певній мірі впливали на роботу лабораторії екоцентру? Не зрозуміло.

Є в Україні ще одне потенційно небезпечне місце. У Харкові досі зберігається збагачений уран у фізико-технічному інституті. І це місто постійно обстрілюється росіянами. Які ризики створює ця ситуація?

Рівень радіації там набагато нижчий, ніж у ядерному реакторі електростанції. Тож це не можна порівняти. Але все одно це може, принаймні на місцевому рівні, призвести до певного забруднення.

Місцезнаходження, GPS-координати цього ядерного центру дуже добре відомі. Тому будь-який вибух у цій місцевості є абсолютно безвідповідальним. На мою думку, це свідчить про недбалість і безвідповідальність Росії у поводженні з будь-чим, що стосується ядерної енергетики.

Головним лейтмотивом усього нашого інтерв’ю проходить питання, як зупинити Росію…

Моя коротка відповідь на це – способи є. Ми не безпорадні. Україна не безпорадна. Світ не безпорадний.

Я думаю, головна проблема полягає в тому, що міжнародна спільнота не підтримує Україну достатньо чітко. З початку повномасштабного вторгнення Україні бракує матеріальної підтримки. Також бракує політичної підтримки, особливо в ядерному питанні.

Ми маємо гарні загальні заяви від усіх великих політичних лідерів Європи. Але їм бракує мужності, щоб засудити Росію за операції під фальшивим прапором, а також бракує тиску на МАГАТЕ, щоб воно припинило підтримувати Росію.

І ми, звичайно, знаємо, чому це відбувається. Наприклад, Франція має багато спільних бізнес-проєктів з "Росатомом", і це глибоко сумно, що немає чіткої, 100% чіткої підтримки України. І саме тут ми маємо чинити більший тиск.

"Грінпіс" також проводить кампанію проти імпорту СПГ в Бельгії, проводимо ненасильницькі акції. Наприклад, минулого тижня ми були в Брюгге, звідки імпортують російський скраплений природний газ з Ямалу в Європу. Ми заблокували порт на кілька днів, щоб російський газ не потрапив до газової мережі ЄС. Ми дійсно повинні це зупинити. Не в 2027 році, це потрібно зупинити зараз.

А щодо ядерної енергетики, то тут ще гірше. Ця тривала співпраця країн ЄС, Франції і навіть Німеччини з "Росатомом" є дуже цинічною.

Багато країн дійсно залежать від російського ядерного палива і технологій. Чи бачите ви якісь перспективи, щоб наші партнери нарешті позбулися залежності та знайшли альтернативи?

Я думаю, що щось дійсно глибоко змінилося. Сумно це казати, але для того, щоб відбулася зміна мислення, потрібно, щоб деякі дрони залетіли в Польщу та літали навколо аеропортів в ЄС. Політичні лідери зараз думають про це по-іншому. Це важливо. Тож я впевнений, що зараз є імпульс для того, щоб також натиснути на ядерні санкції, як і на газові санкції, щоб рухатися набагато швидше. Це перше.

Але, звичайно, Європа також не повинна ще більше інвестувати в залежність, як, наприклад, Угорщина, яка сьогодні запрошує російських робітників будувати атомну електростанцію "Пакш-2". І Європейська комісія це схвалює. А Німеччина, ймовірно, надасть ліцензію Siemens на участь у цьому проєкті. Якщо зараз є політичний імпульс, ми повинні розірвати ці зв'язки і переконатися, що Угорщина не буде ще більше, ніж сьогодні, пов'язана з політичною орбітою Кремля.

Українська енергетика наразі стикається з безпрецедентними викликами. І мова не лише про "мирний атом", а про усю енергосистему загалом. Як ви бачите її подальший розвиток, відновлення і відбудову?

Абсолютно очевидно, що "Грінпіс" виступає проти атомної енергетики в цілому з різних екологічних причин. Зрозуміло, що сьогодні Україні потрібні ці три діючі атомні електростанції. Це не підлягає обговоренню, і ми це розуміємо.

Але ми повинні якомога швидше скоротити нашу залежність від цих високоцентралізованих і вразливих атомних електростанцій - не тільки в ЄС, але й в Україні. Ми бачили, як це відбувалося з вугільними електростанціями. Високоцентралізовані електростанції вразливі, але атомні електростанції є найбільш вразливими.

Тому потрібно якомога швидше зменшити залежність і прискорити розвиток сонячної та вітрової енергетики в поєднанні з акумуляторами, які за дуже короткий час стали дійсно дуже дешевими. У сфері акумуляторів відбувається справжня революція.

Сонячна енергія зараз є найдешевшою електроенергією у світі. А атомна енергія є дуже дорогим джерелом енергії. Тож, звичайно, зрозуміло, куди ми хочемо спрямувати майбутні інвестиції. Безумовно, не в розвиток атомної енергетики в Україні. Це дійсно контрпродуктивно і небезпечно, а будівництво займе багато часу і коштуватиме величезних грошей. Нам потрібні рішення, які можуть запрацювати за дуже короткий час, які не є вразливими і які дійсно працюють.

І ми вже довели разом із "Грінпіс" у 2022, 2023 роках, реконструюючи лікарні, що можна дуже швидко встановити на даху сонячні панелі, систему акумуляторів, і ця лікарня завжди зможе працювати.

Неможливо знищити всі ці сонячні панелі, розкидані по всій Україні. Тож це, безумовно, майбутнє.

І це має підтримувати Європа, бо це в її інтересах. Україна має величезний потенціал для сонячної та вітрової енергетики. У найближчому майбутньому Україна могла б заробляти багато грошей на чистому експорті електроенергії, а не імпорті, як зараз, і стати енергетичним хабом для Європи.

Це означає, що ви не підтримуєте наміри українських чиновники добудувати Хмельницьку АЕС?

Це просто шлях витратити величезні кошти на проєкт, який, можливо, ніколи не запрацює, або, у кращому випадку, вироблятиме електроенергію через 10–15 років.

Я думаю, що всі в Україні розуміють, що нам не потрібні рішення через 15 років, які коштуватимуть у кілька разів дорожче, ніж установка сонячних і вітрових електростанцій сьогодні, у поєднанні з акумуляторами, щоб електроенергія була завжди, навіть вночі.

Ось таким є шлях уперед. І це відбувається, тільки надто повільно.

Потрібна демократична дискусія в Україні, щоб зрозуміти, який шлях є найкращим, найефективнішим, найекономічнішим і найбезпечнішим. І це не нові атомні електростанції. Це очевидно.

Ви маєте величезний досвід у галузі ядерної енергетики та безпеки. Тому цікаво також дізнатися більше про вас особисто. Як почалася ваша кар'єра в цій галузі? І чому ви обрали саме цю сферу?

Це довга історія, але ще в старшій школі я почав вивчати ядерну енергетику, тому що мене дуже захоплювала ця технологія. Наука, що лежить в її основі, є захоплюючою. Є й інші цікаві сфери її застосування - наприклад, у медичній галузі та в наукових дослідженнях.

А потім я отримав можливість відвідати атомну електростанцію, яка була майже повністю завершена, і можна було зайти всередину, подивитися на реактор, відкрите ядро (активну зону, - УНІАН), і все було готово. Мене це вразило. Вже з того моменту я був зачарований цією технологією. Але потім я почав вивчати всі проблеми, пов'язані з ядерною енергетикою, а також її зв'язок з ядерною зброєю.

Якщо подивитися на глобальний масштаб, ризик розповсюдження ядерної зброї, як, наприклад, ми бачимо в Ірані, то очевидно, що існує зв'язок між їхнім інтересом до ядерної енергії та їхнім інтересом до ядерної зброї, і, ймовірно, інтерес до зброї більший, ніж до енергії. [посміхається]

Існує так багато проблем, пов'язаних з технікою, безпекою та навколишнім середовищем, а також політичних проблем, що дестабілізують світ, як ми бачимо на Близькому Сході, що я дуже занепокоївся цим і саме так зацікавився темою.

Потім я вивчав радіаційний захист в Університеті Делфта в Нідерландах. Я все більше зацікавився сферою радіаційного моніторингу і в 2011 році був відповідальним у "Грінпіс" за дослідження ситуації навколо Фукусіми. Я багато ходив по префектурі Фукусіма в Японії та багато іншого.

Ви очолювали радіаційний моніторинг у різних країнах - від Японії до Індії. Чи є спільні риси між усіма цими історіями, попри різний контекст катастроф?

Можна розглядати це з технічної та, знову ж таки, з політичної точки зору. Я вважаю, що розвиток ядерної енергетики завжди був дуже політичним питанням. І це досі є основним рушієм розвитку ядерної енергетики в нових країнах.

Якщо поглянути на Близький Схід, то інтерес Ірану, а також Саудівської Аравії, Єгипту, Туреччини, ймовірно, полягає в тому, щоб мати цю технологію. Вона не дає можливості відразу ж виготовляти ядерну зброю. Але вона наближає до ядерної опції. Це свого роду політичний важіль, який сигналізує світові або іншим сусідам: "Якщо ми захочемо, то за певний час зможемо це зробити".

Якщо подивитися на глобальну динаміку, то це політичне питання, яке насправді не має нічого спільного з енергетикою. Якщо сьогодні йдеться про енергетику, то ви обираєте відновлювані джерела енергії, бо вони найдешевші, і це справжня революція.

Коли я тільки почав працювати у Greenpeace 30 років тому, ми навіть не сподівалися, що це можливо. Сьогодні ми маємо те, що маємо. Тож давайте визнаємо факти і скажемо: добре, це найдешевший, найбезпечніший і найстабільніший спосіб виробництва електроенергії.

Тож давайте забудемо про нові атомні електростанції. Занадто багато проблем.

Надія Бурбела

УНІАН в Google News