Голова Ради Незалежної асоціації банків Роман Шпек: Не раджу інвестувати у те, чого ви зовсім не розумієте. Фінансові піраміди завжди будувалися на "хайпі"

Про наслідки коронакризи для банківської системи, перспективи розвитку кредитування, прогнози рівня інфляції та курсу долара в цьому році та інструменти, які дозволять заощадити статки, в інтерв’ю УНІАН розповів екс-міністр економіки, екс-віце-прем’єр з економічних питань, колишній очільник постійного представництва України в ЄС, голова Ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

Як корона кризисний 2020 рік пережила банківська система України?

Якщо одним словом - гідно. Звісно, карантин та світова рецесія далися взнаки – прибутковість банків знизилася порівняно з 2019 роком. Чимало клієнтів банків, у тому числі позичальників, тимчасово залишались без частини або і всього доходу. Банки, у свою чергу, здійснювали масові реструктуризації кредитів і формували більше резервів, що прямо відбилося на фінансовому результаті. Проте, всі діючі банки дотримуються нормативів достатності капіталу і ліквідності, більшість з них, станом на 1 грудня 2020 року, залишаються прибутковими.

Я би не перебільшував вплив коронакризи на обсяги простроченої заборгованості. Навпаки, частка непрацюючих кредитів у банківській системі за 11 місяців 2020 року скоротилася з 48 відсотків до 42 відсотків. Навіть з урахуванням того, що скорочення частки було пов’язано з врегулюванням старої проблемної заборгованості, у тому числі в державних банках. Тотального погіршення рівня обслуговування кредитів позичальниками не відбулося.

Як оцінюєте роботу регулятора щодо стабілізації банківської системи під час коронакризи?

Банківська система під час коронакризи ні на мить не втрачала стабільність. Це і є об’єктивною оцінкою величезної роботи, проведеної безпосередньо Національним банком, іншими органами влади, а також акціонерами та менеджментом банків з 2014-2015 років. Роль регулятора, який формував політику, запроваджував нові підходи у нагляді, готував та лобіював необхідні законодавчі ініціативи, важко переоцінити.

НБУ з самого початку коронакризи не гаяв часу, а швидко запроваджував заходи для полегшення навантаження на банки та клієнтів, а також стимулювання роботи банків з позичальниками для пом’якшення впливу кризи на якість кредитних портфелів. До того ж, було запроваджено важливі механізми, що підтримують кредитування. Наприклад, механізм довгострокового рефінансування та свопу кредитної ставки.

Важливим чинником успіху в цій «грі на випередження» стала й оперативна комунікація з банками, зокрема, через НАБУ (Незалежна асоціація банків України, — УНІАН). Ще перед весняним локдауном ми створили Раду невідкладного реагування за участі топ-менеджерів банків, яка у щоденному режимі аналізувала ризики і напрацьовувала пропозиції щодо їх попередження. І завдяки постійному контакту з НБУ чимало з цих пропозицій були реалізовані з нечуваною раніше швидкістю.

Які дії НБУ мав би зробити у кризовому 2020 році, але цього не сталося?

Попри масштаб кризи, фінансову стабільність було збережено, катастрофи у банківському секторі і близько не сталося. За таких обставин важко тицяти у якісь недоробки, які очевидно не мали критичного впливу на роботу системи.

Хоча зони для покращення все ж є. Як приклад, можу навести ситуацію з використанням електронних підписів. Якщо не занурюватись у деталі, то банки хотіли б мати більше свободи у використанні простих електронних підписів у відносинах з клієнтами-фізичними особами. Чинне регулювання хоч і передбачає можливість віддаленої ідентифікації та верифікації клієнта, але вимагає на певному етапі підписання документів власноручним підписом, тобто на папері, або кваліфікованим електронним. Пом’якшення вимог щодо підписів могло б істотно спростити для банків організацію дистанційної роботи з клієнтами з урахуванням коронавірусної загрози.

НБУ загалом розуміє проблему і не заперечує щодо необхідності її вирішення, але пошук рішення дещо затягнувся і банки мають вихід у наявному правовому полі.

Економіст назвав головні проблеми у співпраці між Україною і МВФ / фото REUTERS

Як на ваш погляд розвиваються відносини з МВФ?

В Україні повільно йдуть реформи. Черговий перегляд програми співпраці з МВФ, який був запланований на другу половину липня минулого року, розпочався в грудні і ще не завершився. Кошти, які мали надійти в Україну в серпні-вересні, надійдуть, якщо все буде добре, не раніше квітня. Звичайно, головне - не кошти, а реформи та результати, які будуть отримані як наслідок їх впровадження.

Очевидно, що в державі є проблема з лідерством в ініціюванні та впровадженні реформ. Національний банк інституційно та кадрово в цьому плані є сильнішим за уряд. Тому очікую більшого лідерства в ініціюванні та проведенні реформ в країні саме з боку НБУ. Треба розуміти, що це - не просте питання, бо незалежність Нацбанку також не може бути порушена через втручання в справи, які не є в рамках його мандату.

Ви говорите про те, що для отримання грошей від МВФ необхідно проводити реформи, а оскільки вони впроваджуються повільно, то і стабільного фінансування від цієї організації немає. Незважаючи на це, минулого року уряду майже вдалося виконати план фінансування державного бюджету. Як ви це можете прокоментувати?

Дійсно, наприкінці минулого року Міністерство фінансів активно запозичувало кошти на зовнішніх ринках, аби надолужити план фінансування державного бюджету на 2020 рік. Ми отримали транш макрофінансової допомоги від ЄС на 600 млн євро, який ще у 2 кварталі мали б отримати як екстрене фінансування під заходи протидії коронавірусу.

Ще є кредит на 350 млн доларів від «Deutsche Bank»» під 6 відсотків на півроку. До розміщення єврооблігацій на 600 млн доларів під 6,2 відсотка річних. Ставки історично дуже низькі.

Проте я не розумію, чому у нас це подається як перемога. Ми би замість цього мільярду під 6 відсотків могли би взяти на фінансування бюджету два транші МВФ під 1 відсоток на суму 1,4 млрд доларів. Заощадили б платникам податків по 5 відсотків річних на багато років вперед, а це - 50 мільйонів доларів на рік на мільярді доларів боргу.

Тобто можна сказати, що Мінфін здійснив подвиг з фінансування дуже великого дефіциту бюджету в 2020 році. І на початок цього року у нас 2 млрд доларів, які є доброю фінансовою подушкою. Але фінансовим ринкам потрібен не подвиг, а ефективність, розуміння спокійної перспективи. Коли подвиги стають регулярними прес-релізами, такого розуміння аж ніяк не більшає.

Наскільки банківська система 2021 року відрізняється від банківської системи 2008-го, 2015-го кризових років?

Сьогодні в Україні діють вдвічі менше банків, проте за рівнем прозорості, контрольованості ризиків та фінансової стійкості нинішня система незрівнянно вища.

Добрим індикатором якісної відмінності сьогоднішнього банківського сектору є поведінка вкладників. На початку весняного карантину був натяк на деякий відплив коштів з банківської системи, але вже у квітні-травні вкладники почали повертати гроші до банків. Ніщо так не заспокоює, як негайний і безперешкодний доступ до своїх грошей за першою ж вимогою. Банки забезпечили його у березні, і за підсумками року залишки коштів на рахунках істотно зросли: вони у гривні на рахунках клієнтів і фізичних, і юридичних осіб збільшилися на 31 відсоток.

Якщо коротко, банківська система сильніша, сучасніша, відповідальніша.

Чи продовжить регулятор виводити банки з ринку? Зберігається наразі загроза дефолтів фінустанов?

Етап активного виведення банків з ринку вже пройдено у 2014-2016 роках. Складнощі у окремих банків можливі, як це видно на прикладі «Аркади» та «Місто Банку». Але системних дефолтів очікувати не варто: банки загалом непогано капіталізовані та мають запас ліквідності.

Звуження можливостей для заробітку та зростання вимог до операційної ефективності – виклик для всіх учасників ринку. Без виваженої бізнес-моделі та розуміння перспектив розвитку займатись банківським бізнесом ставатиме дедалі складніше. Тому для деяких банків добровільний вихід з ринку може стати найкращим рішенням, поки існує можливість «здати» ліцензію і продовжити діяльність вже у статусі небанківської фінустанови.

Частка держсектору в банківській системі складає понад 50 відсотків. Які  ризики і переваги це створює? Чи варто знижувати даний показник?

У довгостроковій перспективі домінування держави на ринку стримує його розвиток. Ризики такого становища полягають у двох площинах.

По-перше, в сфері державного власника завжди є конфлікт інтересів між розвитком банку як комерційної установи для отримання прибутку та фінансуванням політично вмотивованих проектів для покращення рейтингу, або простого вирішення чи відкладення на майбутнє якої-небудь проблеми. Крім того, свої інтереси щодо банку можуть мати певні політики або чиновники. Як свідчить досвід, подібна практика призводить до накопичення на балансі банку непрацюючих активів, а згодом і до збитків, які покриваються за рахунок платників податків. Зменшити цей ризик можна за допомогою ефективного корпоративного управління, яке дає менеджменту банку реальну незалежність від настроїв власника або його зацікавлених представників. Проте найкращий запобіжник – взагалі такого конфлікту не мати, тобто, державі не бути власником.

По-друге, якщо політику і стратегію банків формує та контролює один власник, є ризик узгоджених дій чи ринкової поведінки таких гравців. І якщо банки одного власника домінують на ринку (чи в певному сегменті ринку), це може призводити до істотних викривлень у ціноутворенні та значно ускладнювати конкуренцію для решти учасників ринку.

Навіть сама можливість таких викривлень через домінування на ринку держави дуже дискомфортна для власників приватних банків. Єдиний спосіб зняти цей конкурентний дискомфорт – зменшити присутність держави на ринку до рівня, який не дає можливості диктувати умови.

Питання в тому, чи дійсно держава готова до приватизації. На словах – так, ми бачимо багато заяв, документів щодо цього. На ділі – фінансування понад половини бюджетного дефіциту у 2020 році державними банками (через ОВДП), і це навряд чи відповідає заявленій меті.

Я брав участь в процесі підписання довгоочікуваної та трохи запізнілої угоди про продаж 20 відсотків акцій одного з державних банків. Це майже перший приклад приватизації на цьому ринку. Але, якщо прочитати уважно умови того, що підписали, стає зрозуміло, що підписали опціон, тобто кредит, який наданий, може бути конвертований в капітал банку. Це означає, що покупець залишає за собою право не купувати або продати назад увесь пакет акцій (або його частину), який придбав. Такі запобіжні заходи іноземних інвесторів - зайва оцінка інвестиційної привабливості нашої країни.

Роман Шпек розповів про конкуренцію між банками / фото прес-служба

Зараз українські банки конкурентні на міжнародній арені, у тому числі, з точки зору IT-рішень?

Конкуренція між банками - це не тільки про мобільні додатки. Багато в чому це про капітал, корпоративне управління, спеціалізацію, або її відсутність, та напрацьовану експертизу.

Що стосується роботи з роздрібними клієнтами, то чимало з українських банків істотно випереджають більшість іноземних колег за зручністю і функціональністю мобільних додатків та інших задіяних у цих процесах систем. В цьому нам допоміг цікавий збіг обставин – український банківський ринок ставав на ноги в період бурхливого технологічного розвитку, і ми не мали інерції багаторічних звичок, яка уповільнювала б проникнення нових моделей та інструментів. Посприяв також достатньо високий рівень освіти та інтелектуальний потенціал населення. Розвиток фінтеху відкриває  можливість виходу на зарубіжні ринки із спеціалізованими проектами і без непомірних інвестицій.

Але в сегментах ринку, які в Україні не розвивались (через інституційну неготовність ринку чи законодавчі перепони), або де значення має масштаб та потрібні великі капіталовкладення, про можливість конкуренції з іноземними банками «на їх території» говорити не доводиться.

Чи цікаві українські банки міжнародним інвесторам?

Етап масового виходу іноземних банків на український ринок вже у минулому. Якщо всередині двохтисячних років багато банківських груп на очікуваннях росту поспішали «застовбити» місце в Україні, то сьогодні обставини інші. Банківська система пройшла через велике очищення, кількість гравців продовжує повільно скорочуватись. Різниця між депозитними та кредитними ставками також знижується. А ризики при цьому істотні.

Сьогодні наш ринок цікавий лише тим інвесторам, які добре розуміють місцеві особливості ведення бізнесу та пов’язані з цим ризики. Таких не багато, і здебільшого вони вже так чи інакше присутні в Україні.

Що заважає розвитку кредитування в Україні та як можна виправити ситуацію?

Тема розвитку кредитування та перешкод для нього дуже комплексна. Сегменти кредитного ринку чутливі до різних комбінацій чинників і мають відмінну динаміку. Наприклад, споживче кредитування на короткі та середні строки останніми роками розвивається доволі жваво. Тим часом у корпоративному кредитуванні затяжна стагнація, а житлова іпотека взагалі ледь не зникла як явище і тільки у другій половині минулого року почала потроху оживати.

Спільним для всіх сегментів українського кредитного ринку бар’єром є слабкий захист прав кредиторів. І чим більший строк кредитування, тим більша ймовірність того, що на якомусь етапі позичальник почне ухилятись від виконання зобов’язань.

У корпоративному кредитуванні потужною перепоною є відсутність притоку якісних позичальників. Можна сказати, що це наслідок слабкої генерації нового бізнесу або росту вже існуючого, а також розповсюдженості тіньових методів ведення справ. Але це, скоріше, симптом, сама хвороба ховається глибше. І тут ми повертаємось до правової системи – справедливості судів, неупередженості і незаангажованості податківців і правоохоронців,  невідворотності відповідальності за порушення взятих на себе зобов’язань.

Минулий рік чітко показав, що для стимулювання кредитування в Україні недостатньо просто знизити відсоткову ставку. Проблема набагато більш комплексна, і її вирішення виходить далеко за можливості рішень окремих банків. Потрібно змінювати правову та економічну систему, робити країну привабливою для розвитку бізнесу та інвестицій – не на словах, а на ділі.

Яке ваше ставлення до державної програми «Доступні кредити 5-7-9 відсотків»? Вона ефективна?

Програма «Доступні кредити 5-7-9 відсотків» – трохи хаотична, але позитивна історія. Спочатку вона проектувалася, щоб дати доступ до кредитів тим підприємцям, які без підтримки з боку держави не могли претендувати на банківські кредити через відсутність історії, маленький масштаб або непрозорі методи ведення бізнесу.

Коронакриза змінила обставини і змусила уряд від самого старту програми кілька разів вносити зміни до її умов. Зараз вона розглядається як база для підготовки і запуску нових програм держпідтримки.

Але дещо у дизайні «5-7-9 відсотків» можна удосконалити. Зокрема, підхід щодо обмеження відсоткової ставки і компенсації частини відсотків. Це ускладнює участь у програмі для банків з більш дорогою ресурсною базою (переважно невеликих банків) і обмежує потенціал програми в цілому.

Роман Шпек пояснив, чому люди намагаються тримати гроші під рукою / фото прес-служба

На вашу думку, яким чином мотивувати українців нести гроші в банки, якщо відсоткові ставки за депозитами стрімко падають?

Стрімке падіння ставок прийшлося на перше півріччя 2020 року, коли середні ставки за строковими вкладами знизилися майже вдвічі. У серпні зниження припинилося, і з тих пір індекс гривневих депозитних ставок перебуває у діапазоні 8-9 відсотків річних.

Зниження доходності депозитів не завадило збільшенню залишків клієнтських коштів у банках, у тому числі коштів фізичних осіб. Єдина неприємна тенденція – у структурі вкладів населення збільшилася частка коштів до запитання з 41,7 відсотка на початок 2020 року до 49,9 відсотка на 1 грудня 2020 року. Але це наслідок не тільки зниження ставок, а ще й зростання невизначеності через пандемію коронавірусу, яка спонукає до збільшення накопичень і збереження максимального доступу до них. Люди намагаються тримати гроші під рукою, адже невідомо, що буде завтра.

Звикнути до нижчих ставок мають допомогти тривала фінансова стабільність і низька інфляція. Це з часом дозволить понизити очікування клієнтів щодо доходності депозитів. Крім того, стабільність необхідна і для розвитку систем пенсійного та медичного накопичення, які принесуть альтернативні традиційним депозитам інструменти для інвестування та формування довгострокових заощаджень. Але не варто вважати, що тривала фінансова стабільність і низька інфляція – це даність. Так, ми досягнули добрих результатів у 2020 році, але виклики залишаються.

Чи не створює тиску на банківську систему той факт, що держава, залучає гроші в бюджет за допомогою ОВДП під вищий відсоток, ніж банки залучають депозити, та ще й не оподатковує їх?

Висока доходність ОВДП не призводить до відтоку грошей з банків, отже тиску тут немає. Але це істотний чинник вартості грошей, який стримує зниження відсоткових ставок в цілому. От скажіть, навіщо потрібно робити кредитний аналіз, тримати багато фахівців у банку, брати на себе ризик, коли завжди під рукою є можливість позичити уряду під більш простий і зрозумілий рівень ризику? А уряд готовий брати багато та під ставку 12 відсотків на 5 років, коли поточна облікова ставка 6 відсотків. Це і є ефект витіснення – великий бюджетний дефіцит працює проти кредитування бізнесу. І так помиляються ті, хто вважає що можна відповідним фіскальним чином стимулювати економіку. Так  стимулюється роль держави в економіці, яка неефективна, на жаль, а решта тверджень – під великим знаком питання.

Чи не настав час боротися із подвійними стандартами: прибрати оподаткування депозитів? Загалом відрізняється заробіток на депозиті від ОВДП?

Для інвестора це подібні інструменти, вони передбачають інвестування коштів на певний строк із фіксованою дохідністю. Відмінності також є, але головний принцип той самий. Тому вирівнювання умов оподаткування доходів від таких інвестицій було б доречним.

Які дії мають бути реалізовані владою, щоб банківська система продовжила розвиватися?

Список бажань довгий, але якщо обирати топ-3, то найбільш пріоритетними цілями у найближчій перспективі вважаю: по-перше, активізація реформ, які мають призвести до відновлення повноцінної співпраці з МВФ та рештою міжнародних фінансових партнерів, бо це необхідна умова для забезпечення тривалої фінансової стабільності.

По-друге, реформування судової системи та посилення захисту прав кредиторів. Це дуже складний шлях, така собі «місія нездійсненна» по-українськи. Ефект від цих реформ не буде миттєвим, але йти цим шляхом необхідно.

По-третє, удосконалення регулювання та запровадження технологій електронної взаємодії банків з клієнтами та державними органами, у тому числі можливість отримувати дані щодо клієнта (з його згоди) безпосередньо з держреєстрів, а також вирішення проблеми з підписанням фізичними особами електронних документів.

Експерт спрогнозував курс долара у 2021 році / фото REUTERS

Усіх українців завжди цікавить дві речі - курс долара та рівень інфляції, тобто чи будуть зростати ціни на товари та послуги. Що можете сказати з цього приводу - чи варто чекати сюрпризів у 2021 році?

На щастя, у таких питаннях маю можливість спиратись не на особисті відчуття та припущення, а на консенсусну думку банківських експертів. Нещодавно НАБУ провела опитування банків і склала пілотний консенсус-прогноз основних макропоказників на 2021 рік. За його підсумками: зростання реального ВВП - на 3,9 відсотка, інфляція на кінець року (грудень до грудня) - 6,8 відсотка, середньорічний курс - 28,44 гривень за долар.

Тобто банки очікують відновлення економіки, стабільність на валютному ринку, певне прискорення інфляції, яке вже очевидне сьогодні – тарифи, ефект підвищення мінімальної заробітної плати, високі ціни на сировинні товари...

У які фінансові інструменти ви би радили вкладати кошти українцям у 2021 році?

Я б порадив не конкретні інструменти, а визначитись із стратегію заощаджень. Головні принципи успішного інвестування та заощадження – постійність та диверсифікація. Перший означає, що варто регулярно відкладати частину доходу на ці цілі. Це може здатись дещо нудним, але насправді дуже ефективним. Другий принцип всім добре відомий за висловом «не складати всі яйця в один кошик».

Якщо ви визначилися із стратегією, далі залишається дотримуватись її, періодично коригувати інвестиційний портфель відповідно до визначених пропорцій між різними інструментами, або й коригувати пропорції, якщо обставини або ваші цілі будуть змінюватись.

Куди українцям краще не вкладати кошти?

Не раджу інвестувати у те, чого ви зовсім не розумієте. Зараз на фінансових ринках дуже багато «хайпу», але світова історія фінансів свідчить, що у таких інвестиціях пересічний інвестор завжди стає крайнім. Наприклад, фінансові піраміди - вони завжди будувалися на «хайпі», тільки такого слова тоді не знали.

А де ви особисто зберігаєте власні заощадження?

Я усі свої кошти зберігаю в одному банку. Довіряю йому, а він довіряє мені. Тим паче, що банк, у якому я тримаю свої кошти, належить до міжнародної групи, має гарну репутацію, високий рівень управління ризиками. Це банк, який ніколи не допускав невиконання клієнтських доручень.

Богдан Слуцький

УНІАН в Google News