Ілюстрація REUTERS

Попит на роботу. Куди працевлаштовуватись українцям, які втратили роботу через коронавірус і карантин

19:35, 17.05.2020
8 хв.

Пандемія коронавірусу вже спровокувала в Україні зарплатний голод. Тисячі людей, які до карантину мали роботу, зараз її втратили. Урядовці пообіцяли дати заробити на хліб кожному. Але що насправді означають їх слова про створення півмільйона робочих місць? Та чи здатні вчорашні менеджери, маркетологи, бариста і перукарі підмітати вулиці та будувати дороги?

Робота Галини Лещенко – шукати роботу іншим. Але у період карантину виявилось, що шукати доведеться самій собі. "Я - HR-спеціаліст. І коли почався карантин, зі мною не подовжили контракт якраз через те, що фірмам-замовникам вже не потрібно було стільки персоналу. Вони самі почали скорочувати людей. От і я залишилась без роботи й почала шукати", - розповідає жінка.

Ці пошуки ледь не завершились нервовим зривом навіть для HR-спеціаліста. Жінка розповідає, що, навіть маючи базу і прямий доступ до роботодавців, обдзвонювати вакансії було непросто.

Епідемія фактично зупинила попит на робочі руки й залишила буквально без копійки півмільйона сімей. І це лиш офіційні цифри від центру зайнятості, де щодня реєструється до семи тисяч людей. Це п’ятеро безробітних за одну хвилину.

Відео дня

"Переважна більшість – у великих обласних центрах. Це майже вдвічі більше, ніж в аналогічний період 2019 року", - розповідає заступник директора Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк.

Та біда в тому, що офіційна статистика враховує лиш тих, хто працював офіційно і мав білу зарплату. Галя і ще близько трьох мільйонів таких, як вона, в цю статистику не потрапляють. Але роботу втратили та шукають. Які в них шанси та чому уряду варто звернути увагу саме на ці індикатори, взялись підраховувати у VoxUkraine.

"Кількість резюме на одну вакансію зросло. Десь три з половиною резюме на одну вакансію. Це досить таки великий показник, значно більше, ніж було до карантину", - зауважує аналітик VoxUkraine Дмитро Яблоновський.

Чи стане легше після послаблення карантину, нині гадають усі аналітики. Та на сьогодні маємо приблизно такий портрет пошукача роботи: це жінка з вищою освітою і старша за 40 років. Раніше працювала у торгівлі. Тепер ладна на будь-яку роботу.

Утім, кількість вакансій на ринку скоротилась на третину. Тепер на одне місце претендує шестеро кандидатів.

І це вже не просто проблема окремої родини чи підприємства, а всієї держави. Щоб утримувати армію безробітних необхідні кошти. А взяти їх можна лише з тих, хто працює. Тому в будь-якій країні у світі безробіття - вкрай невигідна штука.

Прем'єр планує розв'язати проблему безробіття за рахунок будівництва доріг / фото УНІАН

Те, що уряд дасть роботу людям, прем’єр-міністр Денис Шмигаль анонсував ще у квітні: "Щоб Україна не опинилася на порозі ще глибшої економічної кризи, ми створимо 500 тисяч робочих місць. Ми розуміємо, як це робити й що для цього потрібно. Є план, він щодня оновляється і ми все нові й нові дані до цього плану включаємо".

На цьому тижні до цього питання нарешті підійшли впритул.

"Ключове питання, щоб ви нам якісно представили матеріали та суть цієї урядової програми", - заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні Уряду.

Та пояснити суть розрекламованих півмільйона робочих місць у міністра економіки Ігоря Петрашка вийшло не одразу. Річ у тім, що йдеться не про самі робочі місця, а лиш про створення умов для їхньої появи. Тож міністр презентував слайди з планами - де, скільки й для кого буде робота.

Механізм простий: уряд вливає державні гроші в певні галузі, а там вже проблема роботодавця, як набрати персонал. Найбільше вакансій - у сфері будівництва доріг,  благоустрою та в сільському господарстві.

"500 тисяч – гарна цифра. Ми розуміємо, що будуть відрізнятись певні сектори, але це робота, яка вже ведеться не один тиждень, і ми досягли вже певного прогресу та успіхів", - заявив Петрашко.

Для того, щоб зрозуміти, як цей прогрес виглядає на практиці, а не в презентації, ТСН.Тиждень поспішив на трасу національного значення на Черкащині. Тут повним ходом триває ремонт. Його проводить не облавтодор, а приватна компанія, яка виграла тендер. Пошарпаний асфальт зривають, дорогу розширюють та наносять нове покриття. Кількість важкої техніки - не перелічити. І на все це потрібні робочі роки.

"На цей сезон нам знадобилося дуже багато людей. Зарплати в людей гідні. Скажу чесно, у мене багато людей, які приїхали з-за кордону. І через нормальні зарплати за кордон вони вже їхати не хочуть", - розповів ТСН.Тиждень начальник дільниці Денис Іванович.

Поки не чує високе начальство, це підтверджує звичайний дорожній робітник Микола. Кілька років він працював у Польщі, а цього року не поїхав. Завадив карантин і нова робота.

"Не хочу вже туди повертатися. Ця робота влаштовує. Тут гідна зарплата – в районі 20 тисяч гривень. Тож поки не маю планів повертатися до Польщі", - розповів він.

Ілюстрація REUTERS

Кількість персоналу лише в цій компанії збільшилась утричі, розповідає її власник Максим Шкіль. Цьому справді сприяла програма "Велике будівництво" і велетенські інвестування держави в інфраструктуру. Тож бізнесмен сподівається зберегти штат.

"Ми створюємо одне дорожнє місце в дорожньому будівництві, паралельно утримується або створюється ще три нових робочих місця всередині. Можливо, в цілому це проблеми країни з безробіття не вирішить, але те, що є перезапуск економіки, що це є дійсно створення робочих місць і правильне інвестування, ну, це факт історичний. Тому що дуже багато країн виходили з кризи, вкладаючи в розвиток інфраструктури", - вважає Максим Шкіль.

І тут важливо, аби плани уряду по створенню робочих місць не мали яскравого, але одноразового ефекту.

"З одного боку, я погоджуюся з тим, що державі треба брати більш активну роль під час кризи. Але треба розуміти - п’ятсот тисяч робочих місць можна створити, можна навіть зарплати поставити, але питання: хто на них буде працювати?", - зауважує аналітик VoxUkraine Дмитро Яблоновський.

Біда в тому, що на дорожні роботи, як і в сільське господарство, потрібні вузькі спеціалісти, або хоча б люди з досвідом роботи. На крайній випадок - охочі працювати. Куди дивитись офісним працівникам, працівникам театрів та кіно, ресторанів, готелів та розважальної сфери, для яких послаблення карантину ще не настало і які (не сьогодні-завтра) підуть на біржу праці?

Галині Лещенко пощастило. Після звільнення з одного місця роботи вона доволі швидко знайшла інше. І тепер набирає персонал для свого підприємства. Каже, нині люди кидаються навіть на ті вакансії, на які раніше й уваги не звертали.

"От зараз у мене на посаду комірника претендує людина. Я дивлюсь досвід роботи, а вона 15 років в театрі пропрацювала. Шукають будь-який заробіток", - каже вона.

То де шукати себе мешканцям великих міст?

Найперше, поки транспорт не відновив роботу, не рватися за вакансією на інший бік міста. Варто звернути увагу на вакансії продавців, охоронців, робітників благоустрою та кур’єрів.

Иллюстрация REUTERS

Крім того, з поступовим виходом з карантину працівники креативної індустрії зіштовхнуться з необхідністю швидкого старту з нуля. І тут знадобляться менеджери з маркетингу, продажів та бізнесу, спеціалісти з антикризових комунікацій.

Звичка працювати дистанційно – теж знадобиться. Однак на високі зарплати сподіватись не варто.

Втім, найбільший попит залишається на робітничі професії. Якщо готові ризикувати - звертайтесь в центр зайнятості. "Навіть під час карантину ми змогли працевлаштувати 90 тисяч людей. Якщо у людини вища освіта, вона була економістом або юристом, працевлаштовувати її в дорожніх роботах досить складно. Це якщо людина захоче перенавчатись", - розповідає заступник директора Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк.

Основне, до чого всі мають звикнути, втрата роботи - це боляче, неприємно і дуже страшно, але не кінець світу. Радше, початок нового життя.

Втім, цей карантин викрив одразу кілька перекосів, які владі необхідно усвідомити. Чи потрібна країні аж така кількість людей з вищою освітою, коли попит на робітничі спеціальності? Чи так вже необхідно зводити офісні будівлі, де працюють тисячі людей, і не розвивати при цьому громадський транспорт? Чому в містах, де набудували висоток, немає локальної роботи? І найголовніше: скільки часу знадобиться, аби все це виправити?

Ірина Прокоф’єва, Андрій Вєтошкін, Тетяна Воронова, Андрій Марченко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся