Ледачому бізнесменові СОТ заважає? або Патологічна боязнь конкуренції
Ледачому бізнесменові СОТ заважає? або Патологічна боязнь конкуренції

Ледачому бізнесменові СОТ заважає? або Патологічна боязнь конкуренції

11:34, 13.09.2011
11 хв.

Значна і дуже впливова частина українського бізнесу вже не перший рік критикує владу за вступ України до СОТ. Складно позбутися відчуття, що основною рушійною силою в даному випадку є патологічне небажання працювати в умовах реальної конкуренції...

Значна і дуже впливова частина українського бізнесу вже не перший рік критикує владу за вступ України в СОТ. Основна претензія - внутрішній виробник виявився беззахисним перед обличчям демпінгуючих імпортерів. 9 вересня 2011 року стало відомо, що Кабмін має намір ініціювати переговори про зміну умов членства України в СОТ до кінця поточного року. Про це прем`єр-міністр Микола Азаров повідомив у листі голові Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) Анатолію Кінаху, який звернувся до глави уряду з відповідною пропозицією (питання про перегляд тарифних мит відповідає принципам Світової організації торгівлі). Прохання посилити захист внутрішнього ринку від імпорту міститься і в листі Федерації роботодавців України, теж направленому на адресу Кабміну 9 вересня. У своєму зверненні члени Федерації особливу увагу приділили збереженню робочих місць на українських підприємствах. Але дуже важко позбутися відчуття, що основною рушійною силою в даному випадку є не турбота про вирівнювання зовнішньоторговельного балансу України, і тим більше не турбота про робітничий клас, а патологічне небажання українських бізнесменів працювати в умовах реальної конкуренції.

Спекулятивні ціни не можуть бути конкурентними

Під час круглого столу на тему: "Три роки в СОТ: наслідки та виклики для національного виробника", що відбувся в кінці минулого тижня, глава Федерації роботодавців України Дмитро Олійник заявив, що за три роки членства в Організації Україна більше втратила, ніж отримала.

Відео дня

На підкріплення своїх слів Д.Олійник навів статистику. За його даними, з 1 січня 2011 року Україна в рамках зобов`язань перед СОТ обнулила імпортні збори на алкогольну продукцію, в результаті чого виробництво вітчизняних виноградних вин за 6 місяців п. р. скоротилося на 41,3%.

Що стосується вин, то тут ситуація абсолютно прозора і зрозуміла, варто тільки вивчити полиці наших супермаркетів. Наприклад, у київських магазинах продукція вітчизняних виноробів представлена широко і за цілком доступними цінами. Конкурувати з нашим вином може хіба що молдавське, до того ж багато популярних кримських вин є кріпленими, тоді як серед імпортних брендів таких вкрай мало. Найближчим конкурентом українських вин можна було б назвати продукцію грузинських виноробів. Але вона мінімум на 25-30% дорожча за наші аналоги. Останнім часом деякою популярністю у покупця користуються сухі вина з Чилі та Аргентини, але вони знову ж таки не менш ніж на 15-20 гривень дорожчі за вітчизняні. Усі інші (французькі, іспанські, італійські, південноафриканські новозеландські і т. д.) вина в прямі конкуренти нашим теж не годяться через їхню високу вартість. Так що нехай наші виробники не ображаються, але споживач робить вибір, виходячи не з патріотизму, а зі своїх смакових переваг. Спробувавши одного разу пристойне вино, він готовий переплатити гривень 20-30, але вже не повертатися до рідного «кисляка».

"А якщо взяти свинарство, то після вступу до СОТ імпорт свинини зріс в 2,9 разу, а частка імпорту становить майже 40%", - продовжував Д.Олійник.

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначив, що українські магазини заполонило польське сало, що, на його думку, мало особливо образити вітчизняних свинарів. Але, будь-хто, побувавши у Польщі, дізнається, що ціни на м`ясо в тамтешніх магазинах дещо відрізняються від українських, і найнеприємніше те, що в країні, яка є членом Євросоюзу, вони нижчі.

Як пояснив Л.Козаченко, до 40% у собівартості польського м`яса становлять державні дотації. Він абсолютно резонно нагадав про те, що єдина галузь, яку Кабмін позбавив відшкодування ПДВ під час експорту - сільськогосподарський сектор. Л.Козаченко задає риторичне питання: хто ж винен у тому, що наша продукція програє в конкуренції імпортній, крім самої української влади?..

Але повернемося, так би мовити, до центральної лінії. У своєму виступі Д.Олійник особливо підкреслив, що, підписуючи зобов`язання перед СОТ, Україна могла домогтися для своїх виробників значно вигідніших умов, але не зробила цього. На його думку, причина в тому, що вступ до СОТ на той момент був більше політичним рішенням, ніж економічно виправданим кроком.

Все це ми вже неодноразово чули, але ось чого ми не знаємо, так це того, як виробники сільгосппродукції, ті ж винороби або м`ясо-молочні підприємства, борються з диктатом великих торговельних мереж. Як написав недавно в своєму блозі урядовий уповноважений з питань дерегуляції господарської діяльності Михайло Бродський, витрати на розміщення товарів на полицях магазинів складають 25-40% їх вартості (реклама, гарне місце на полиці і т.д.). «До того ж, чимало мереж нав`язують своїх постачальників-посередників, які заробляють 20-25% від ціни товаровиробника. Наприклад, у цукровій галузі тільки 20% продукції реалізовується самими виробниками. Все інше скуповують посередники. А з більшістю виробників мережі взагалі відмовляються працювати напряму. Присутність посередників дозволяє «накручувати» ціни і на соціальні продукти. Дивіться: відпускна ціна товаровиробника за 1 кг цукру, в середньому, близько 8,80 грн. А під час реалізації у торговельній мережі - 13,90 грн. Накрутка близько 40%», - зазначає чиновник.

Тобто, у Польщі держава дотує м`ясовиробників на 40%, а у нас народ спонсорує перекупників продовольчих продуктів на ті ж 40%.

Так може не варто нарікати на СОТ, а розібратися зі своїми внутрішніми проблемами, підключити Антимонопольний комітет, в кінці кінців. Але ні, галузевим асоціаціям простіше воювати з СОТ, ніж з рідними спекулянтами, які реально контролюють продовольчий ринок. СОТ далеко, а посередники поруч і люди вони зовсім непрості.

Всі знаходять, а ми втрачаємо

15 років Україна домагалася членства у Світовій організації торгівлі. Нарешті, після важких переговорів, 16 травня 2008 року наша країна стала сто п’ятдесят другою державою, яка приєдналася до СОТ. Величезний ринок відкрився перед українськими виробниками, але й на український ринок хлинув потік дешевого імпорту. Проте надіям України на значне збільшення експорту не судилося збутися – настала глобальна фінансова криза. Світові ринки обвалилися, а українська економіка зазнала чи не найглибшого падіння за всю свою історію. На фоні різкого зниження вітчизняного експорту, імпорт товарів у нашу країну падав набагато повільніше, що призвело до перекосу зовнішньоторговельного балансу і від`ємного торговельного сальдо. З тих пір не згасають суперечки навколо того, чи варто було взагалі Україні вступати в СОТ, адже це позбавило її можливості закрити свої ринки для експорту в розпал кризи.

З продовольчим ринком все більш-менш зрозуміло, але є ж і ринок непродовольчих товарів. Може, він дійсно постраждав від СОТ? На прикладі вітчизняних виробників автомобілів ми можемо переконатися лише в тому, що багаторічні податкові пільги і захисні мита закінчилися шедевром корейського автопрому кінця 1990-х - Lanos. Практично в незмінному вигляді цей «народний автомобіль» випускається Запорізьким автозаводом вже майже 13 років. Нещодавно на ЗАЗі заявили, що планують продовжувати випускати Lanos ще, як мінімум, протягом п`яти років. У липні цього року асоціація «Укравтопром» звернулася до Кабміну з проханням обкласти імпортні автомобілі 34% митом на 3-4 роки. Ініціативу «Укравтопром» мотивував витісненням вітчизняних автомобілів з українського ринку. Зрозуміло, що введення такого мита призведе до переділу ринку на користь українських автозаводів. Однак, єдиний в Україні виробник (не плутати зі збіркою) легкових автомобілів «ЗАЗ» реалізував у 2010 році на нашому ринку 14 тисяч 900 автомобілів, що на 59% перевищує результат 2009 року (9 тис. 379 штук). Частка ринку ЗАЗ в Україні збільшилася з 5,78% в 2009 році до 9,16%. Таким чином, підприємство зайняло друге місце за продажами, перше дісталося російському ВАЗу, а 3-те посіла корейська Hyundai. Про яке витіснення з ринку йде мова, не зрозуміло. Напевно, наш виробник просто хоче конкурувати на внутрішньому ринку сам із собою?..

Але повернемося до звернення голови УСПП у Кабмін щодо подачі заявки в СОТ для отримання можливості протягом трьох років у міру необхідності піднімати питання про перегляд тарифних мит. На думку А.Кінаха, актуальність питання полягає в тому, що зростає негативне сальдо зовнішньої торгівлі України (у січні-липні п. р. негативне сальдо зовнішньої торгівлі України склало 6,666 млрд. дол., що вдвічі більше проти аналогічного періоду 2010 р. - ред.).

«Ми імпортуємо значно більше, ніж експортуємо. При цьому в номенклатурі імпорту є дуже багато видів продукції, яку ми можемо виробляти самі за умов відповідної локалізації виробництва. Тому нам необхідно економічними методами в рамках можливостей СОТ посилити захист внутрішнього ринку і позиції наших товарів на зовнішніх ринках», - відзначає А.Кінах.

Серед галузей, які необхідно захистити, в першу чергу Анатолій Кінах назвав агропромисловий комплекс, переробну промисловість, хімпром, авіабудування та автомобілебудування.

Безумовно, боротися з негативним зовнішньоторговельним сальдо дуже важливо, але є кілька нюансів. Як вже неодноразово наголошували експерти, у структурі українського імпорту найбільш значною групою є газ та енергоносії. Зрозуміло, що підвищувати мита на російський газ ніхто не збирається. Напрошується питання, чи призведе обмеження імпорту за перерахованими главою УСПП групами товарів до вирівнювання зовнішньоторговельного балансу? Не виключено, але дуже малоймовірно, особливо, якщо Росія виконає свої обіцянки і різко підніме ціну 1 тисячі кубометрів газу для України до 500 доларів. Але ось що точно відбудеться після підвищення мита, то це зростання цін на внутрішньому ринку, при цьому на ті українські товари, які будуть захищені від конкуренції з імпортом. Можливо, сільгоспвиробникам дійсно потрібно повернути відшкодування ПДВ під час експорту, чим вони гірші за тих же металургів. Але не потрібно позбавляти українського споживача права вибору і надавати можливість українським виробникам покриватися мохом у тепличних умовах державного протекціонізму. Таким чином ми тільки знищимо і наш автопром, і агропром разом узяті.

Пора навчитися жити в умовах здорової конкуренції, а хто не може, що ж, значить така доля. Чому там, де всі інші знаходять, ми повинні втратити. І не треба розповідати про те, що, вступивши до СОТ, Україна залишилася в мінусі. Якщо б у переддень кризи ми не стали членами цієї організації, з початком падіння ринків члени СОТ мали би повне право задіяти щодо українського експорту всілякі квоти та заборонні мита. І що б тоді сталося з нашим торговим балансом у розпал кризи?

P.S. Про хімпром, який у найближчі роки буде отримувати російський газ за пільговою ціною, взагалі незрозуміло, навіщо згадали. Що ж до авіапрому, то вибачте, але самі авіабудівники неодноразово заявляли, що вкрай низькі обсяги виробництва в галузі зумовлені не стільки зовнішніми факторами, скільки наслідками бездарного управління галуззю протягом останніх 10 років.

Петро Черних (УНІАН)

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся