Завдяки самовідданості робітників телеком-галузі українська мережа зв’язку продовжує демонструвати стійкість

Землю – операторам. Війна і зв’язок

16:11, 04.08.2022
13 хв. 4457

Українські мобільні оператори продемонстрували першокласне реагування на виклики та забезпечили країну зв’язком навіть у надскладних умовах війни. Однак, задля підтримки якісного покриття, вони вимушені щодня стикатися з загрозами – не лише зовнішніми, але й внутрішніми. Що це за загрози, та як їх усунути – розбирався УНІАН.

Із початком жорстокої та кровопролитної повномасштабної війни такі колись прості та звичні для усіх нас речі, як можливість зателефонувати або надіслати повідомлення рідним людям, зв’язатися з екстреними службами, прочитати новини з перевірених джерел – стали на вагу золота. А інженери операторів зв’язку, які, незважаючи на небезпеку, виїжджають у найгарячіші точки країни для ремонту пошкодженого обладнання, заслуговують на звання справжніх героїв.

Завдяки самовідданості робітників телеком-галузі українська мережа зв’язку продовжує демонструвати стійкість, однак умови, в яких операторам доводиться її підтримувати – далекі від ідеальних. Через постійні руйнування інфраструктури (а нерідко траплялися випадки, коли орки пошкоджували щойно відремонтовані станції повторно!), міграцію абонентів та недоліки української бюрократичної машини, яка досі втикає палиці в колеса бізнесу, оператори прогнозують на кінець року багатомільярдні збитки та втрату абонентської бази на рівні близько 20 відсотків. При цьому, незважаючи на наявні виклики, представники галузі телекомунікацій залишаються одними з найбільших платників податків – за півроку ці компанії перерахували у бюджет близько 10 мільярдів гривень, та знаходять у собі сили виконувати надважливу соціальну функцію.

Компанії пропонують безкоштовні послуги для своїх абонентів, підключають до інтернету бомбосховища та модульні містечка для переселенців, надсилають кошти у гуманітарні фонди, а висококваліфіковані співробітники операторів нерідко стають надважливими та незамінними спеціалістами на фронті, які крок за кроком наближають довгоочікуваний день нашої спільної Перемоги.

УНІАН розібрався, з якими проблемами сьогодні доводиться стикатися українській телеком-галузі, та чого їй не вистачає для того, аби й надалі ефективно підтримувати стабільний зв’язок у найнебезпечніших куточках нашої країни та постійно вдосконалювати покриття.

"Мобільні" виклики сьогодення

Усюди, де б не ступав окупант, мережі комунікацій знищувалися у першу чергу – російські загарбники підривали базові станції, обрізали кабелі, розстрілювали обладнання впритул та навіть переїжджали його на танку – просто зі злості, тому що "друга армія світу" могла собі це дозволити. Усе задля того, аби відрізати наших співгромадян від зовнішнього світу та посіяти паніку.

Точно оцінити кількість пошкоджених базових станцій наразі неможливо за відсутності доступу до окупованих територій, однак оператори говорять не про сотні, а про тисячі зруйнованих майданчиків.

"Десять відсотків мережі зараз недоступно. Важко сказати, скільки постраждало, тому що в нас немає доступу до усіх базових станцій. Але за прикладом Київської, Сумської та Чернігівської областей можу сказати, що тут п'ятнадцять відсотків базових станцій – взагалі знищено. Знищено – це значить повністю зруйновано, там нічого немає. Фактично треба будувати з нуля. Ще 30-35 відсотків - це дуже пошкоджені майданчики, коли потрібні заміна обладнання або антенно-щоглових споруд, істотні інвестиції у відновлення", - повідомляв технічний директор оператора "Київстар" Володимир Лутченко в інтерв’ю УНІАН

Інший великий оператор - "Vodafone-Україна" повідомляє про близько 1600 базових станцій, що не працюють внаслідок пошкодження мережі, тоді як lifecell володіє даними про понад 800 повністю зруйнованих або пошкоджених майданчиків.

Відновлювати пошкоджене обладнання та повертати зв’язок вдається після звільнення українськими військовими постраждалих територій від загарбників. Так, у звільнених Київській, Чернігівській та Сумській областях усі представники "Великої трійки" українських мобільних операторів звітують про відновлення зв’язку на 98 відсотків.

При цьому, вони не лише ремонтують та відновлюють пошкоджені майданчики, але й встановлюють нові. Викликано це іншою важливою проблемою, що лягла на плечі компаній зв’язку – міграцією абонентів. Через активні бойові дії значна частина українців виїхала за кордон. Також спостерігалася активна внутрішня міграція.

Усюди, де б не ступав окупант, мережі комунікацій знищувалися у першу чергу

Так, за даними "Київстару", близько 4 мільйонів абонентів компанії переїхали до Західної України. Ще близько 5 мільйонів – мігрували з великих міст до невеличких містечок та сіл, подалі від важливих інфраструктурних і промислових об’єктів.

Як уточнили у компанії lifecell, згідно з їхньою внутрішньою статистикою, за час війни найбільше абонентів компанії виїхали з Київської, Харківської, Чернігівської, Донецької і Миколаївської областей. Робити висновки по Луганській області у компанії не можуть, оскільки зв’язок там повністю втрачено.

"Найбільше переміщених абонентів lifecell тимчасово осіло у Чернівецькій, Закарпатській, Кіровоградській і Полтавській областях, де база абонентів збільшилась на 35, 22, 17 та 16 відсотків відповідно. Також абоненти lifecell переїжджали у Тернопільську, Івано-Франківську й Хмельницьку області, де кількість абонентів зросла на 14, 13 та 12 процентів відповідно", - повідомили у прес-службі оператора.

У зв’язку з такими різкими змінами у географії перебування українців, зросло навантаження на мережі у західних регіонах нашої держави. При цьому, важливо розуміти, що зв'язок та інтернет потрібні не лише приватним абонентам, але й бізнесу, значна частина якого також перенесла свої потужності подалі від військових арен. Тож для стабільної підтримки мереж оператори вимушені будувати нові майданчики.

Так, оператор "Vodafone-Україна" з березня по липень побудував більше 50 нових майданчиків для розміщення обладнання базових станцій. Компанія lifecell – від початку війни встановила 114 нових станцій, переважно у західних та центральних областях. А "Київстар" - звів 230 нових об’єктів. Втім, як стверджують представники української телеком-галузі, потреба операторів у нових вежах зв’язку – значно вища.

"Для того, щоб задовольнити потреби абонентів у якісному зв'язку та інтернеті, за нашими оцінками, необхідно будівництво ще близько 400 нових базових станцій. Проте нове будівництво значно ускладнене. Ті 230 базових станцій, які нам вдалося збудувати від початку війни - це ще довоєнні договори", - зазначає провідний радник з питань взаємодії з регуляторними органами компанії "Київстар" Вадим Лиманський.

І, що найпарадоксальніше – оператори готові інвестувати кошти у нове будівництво, але не можуть через хронічний біль української держави – надлишкову бюрократію, що подекуди доходить до абсурду.

"Що здобувати МАФ чи кіоск, що базову станцію – пріоритет однаковий"

Великим викликом для українських мобільних операторів усередині держави на сьогодні стало питання землевідведення для будівництва нових базових станцій. Через війну на певний час був призупинений процес легалізації земельних ділянок – державні кадастри не працювали зовсім і наразі працюють з обмеженнями.

"Для багатьох майданчиків у нас існує проблема отримати оренду земельної ділянки. Компанія проходить по 2-3 сесії об’єднаної територіальної громади, що займає від 2 місяців до 1 року. Першопричиною цього є відсутність визначення мобільного зв’язку у законах як критичної інфраструктури держави. Відповідно, у нас немає будь-якого пріоритету в порівнянні з іншими орендарями. Тобто, що збудувати МАФ чи кіоск, що базову станцію – пріоритет однаковий", - пояснюють у компанії "Vodafone-Україна".

До прикладу, як зазначають у lifecell, Вишківська громада у Закарпатській області ніяк не збереться вже третій місяць після того, як отримала відповідний запит. І коли це нарешті станеться – не може передбачити ніхто.

При цьому причини, через які ОТГ не можуть або не хочуть збиратися, інколи до смішного сумні.

"Секретарка виїхала за кордон з печаткою, тому сільська рада не може затвердити жоден протокол, неможливо знайти землевпорядника, люди роз`їхались і неможливо зібрати кворум, немає доступу до земельних кадастрів", - згадує найбільш абсурдні випадки провідний радник з регуляторних питань "Київстару" Лиманський.

Великим викликом для українських мобільних операторів усередині держави на сьогодні стало питання землевідведення для будівництва нових базових станцій / фото Київстар

Не менш важливою проблемою, що спричинює затримки та відмови у відведенні землі, є радіофобія населення, яка, незважаючи на те, що усі громадяни хочуть лишатися на зв’язку, все ще сягає вражаючих масштабів. Так, частина людей вірить у те, що базові станції можуть випромінювати радіацію та наносити величезну шкоду здоров’ю населення, що проживає поблизу цих багатостраждальних об’єктів. І це у двадцять першому сторіччі… А відтак, побоюючись супротиву населення, органи місцевого самоврядування подекуди блокують відведення землі для будівництва базових станцій.

Більше того, як додають представники телеком-галузі, іноді навіть вже ухвалене рішення про землевідведення не гарантує успіх подальшого встановлення станції, оскільки будівельники періодично стикаються навіть з псуванням техніки і нападами місцевого населення. А мобільні оператори, тим часом, не мають жодних важелів впливу.

Були приклади, коли оператори були вимушені звертатися за допомогою безпосередньо до Міністерства цифрової трансформації України, та, в окремих випадках, чиновники сприяли вирішенню ситуації. Але шлях через дев’ять кіл пекла задля отримання дозволу на покращення мобільного покриття не має бути нормою у сучасній цифровій державі.

Як усунути бюрократичні гальма

У профільному міністерстві, тим часом, погоджуються з існуванням проблеми землевідведення під будівництво веж зв’язку та обіцяють посприяти з її вирішенням.

"Сьогодні бачимо три ключові болі: повільне виділення землі для будівництва, довгі погодження з держорганами та зайву бюрократію з боку державних та комунальних установ. Кожну з проблем взяли в роботу", - зазначає директор Департаменту з розвитку мобільного зв'язку Мінцифри Станіслав Прибитько.

І дійсно, питання не застрягло на мертвій точці. У липні президент підписав довгоочікуваний для усієї галузі закон про спрощення процедури землевідведення для будівництва нових веж зв’язку. Зміни передбачають звільнення від необхідності розробляти детальний план територій для ділянок до 5 соток (окрім особливо цінних земель або ділянок рекреаційного чи лісогосподарського призначення) і діятимуть до 2026 року як пілотний проєкт. За оцінками ринку, це дозволить скоротити процедуру землевідведення для галузі телекомунікацій з 1 року до, орієнтовно, 6 місяців.

І це позитивний крок. Але його недостатньо для покращення життя телеком-компаній та їхніх клієнтів, оскільки пропускається лише перший етап – розробки детального плану, однак залежність компаній від примх територіальних громад зберігається. А власне процес отримання дозволів оптимально було б скоротити до трьох місяців замість запропонованих шести, і не у якості пілотного проєкту – а на постійній основі.

Для системного вирішення проблеми телекомунікаційні компанії закликають владу закріпити на законодавчому рівні обов’язок місцевих громад сприяти розвитку мереж, а також запровадити прозорий моніторинг його виконання відповідними регуляторними органами з можливістю залучення в конкретні кейси посадових осіб вищого рівня управління. І, що найважливіше - визнати мережі мобільного зв’язку критичною інфраструктурою, так само як лінійні об’єкти енергетичної та транспортної інфраструктури, що у наш час, погодьтеся, має сенс.

Крім того, варто згадати й про інший біль операторів - неможливість будувати нові базові станції на землях лісового фонду, на які накладено мораторій зі сторони держави, через що компанії не мають змоги отримати землі вздовж українських доріг та у селах. Як зазначають у профільному міністерстві, ця проблема також взята до уваги.

"Ми знаємо, що зараз про будівництво на приватних ділянках домовитися в рази простіше. Інша річ — отримати землю вздовж українських доріг та в селах. Тут вже починаються бюрократичні труднощі. Щоб прибрати їх, взяли участь у розробці законопроєкту 7487, який Верховна Рада підтримала в першому читанні. Дуже очікуємо на друге. Адже це спростить коло погоджень протягом воєнного часу й пів року після нього. Унаслідок чого мобільні оператори зможуть швидше розгортати відбудову базових станцій, а українці матимуть якісний зв'язок", - підкреслює директор Департаменту з розвитку мобільного зв'язку Мінцифри Прибитько.

Наскільки швидко чиновники та депутати зможуть домовитися про усунення існуючих бюрократичних перепон на шляху підтримки існуючих телеком-мереж та покращення якості зв’язку – покаже час. Втім, чим швидше це відбудеться – тим краще для користувачів мобільного зв’язку, адже доступність мережі в умовах війни – є не менш важливою потребою населення, ніж наявність продуктів харчування, питної води та медикаментів. І було б добре, якби стабільна якість зв’язку в Україні забезпечувалась завдяки діям можновладців, а не всупереч ним.

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся