Претендент на звання найкращої гри про зомбі в світі. Огляд Dying Light 2 Stay Human

Dying Light 2 Stay Human – це продовження серії зомбі-бойовиків від польської студії Techalnd. Перша частина франшизи була чудовою грою у своєму жанрі, проте сиквел обіцяв перевершити її за всіма параметрами. Розробники обіцяли покращити кожен аспект — від сюжету та відкритого світу до паркуру та битв. Що вийшло на практиці, УНІАН розповів у новому матеріалі.

Ігри про зомбі досі популярні серед широкої аудиторії. Щороку з'являється як мінімум один проект про ходячих мерців, який стає хітом. В 2020-му мільйонними продажами відзначилася World War Z, а в 2021-му ажіотаж викликала Back 4 Blood. Навіть маленькі ігри про боротьбу із зараженими здатні привабити десятки тисяч людей. Наприклад, в Project Zomboid, яка знаходиться в ранньому доступі Steam з 2013 року, нещодавно різко підскочив онлайн. Розробники випустили велике оновлення, завдяки чому проект досяг позначки 65 тисяч одночасних користувачів.

І раз середньостатистичні ігри про ходячих мерців викликають такий інтерес, то у підвищеній увазі до Dying Light 2 Stay Human можна було не сумніватися. Перша частина серії вважається одним із найкращих зомбі-екшенів в історії. А сиквел обіцяв перевершити попередника у всіх напрямках — від сюжету та кількості активностей до якості геймплейних систем. Щоправда, за час розробки Dying Light 2 встигла втратити одного з провідних сценаристів та побувати у виробничому пеклі, що підтверджує розслідування порталу The Gamer.

Ці проблеми змусили багатьох фанатів турбуватися за гру, проте ми поспішаємо з добрими новинами. Проект вийшов гідним, хоч і не обійшовся без вад. Інші подробиці УНІАН ретельно виклав у свіжому огляді Dying Light 2 Stay Human.

Люди і без зомбі себе знищать

Після епідемії у Харрані, яку показали у першій частині, минуло двадцять років. За цей час вчені винайшли новий вид вірусу THV для військових цілей. Як і наказують канони жанру, біологічна зброя потрапила в маси. Зараження почало швидко поширювати серед населення та зруйнувало цивілізацію, незважаючи на всі старання гравців у першій Dying Light.

Посиденьки в компанії Пайка / скріншот

Знищення колишнього способу життя назвали Падінням. Після нього вцілілі люди згуртувалися в невеликих поселеннях — анклавах. Електрика майже повністю зникла, а зв'язок перервався. Та оскільки решткам населення потрібно було обмінюватися інформацією і торгувати між собою, з'явилися відьмаки, тобто пілігрими. Аналогія може здатися дивною, але судіть самі: ті й інші виконують брудну роботу, беруть за неї гроші і зневажаються в суспільстві. У світі Dying Light 2 вважається, що між анклавами подорожують лише божевільні та вбивці. Як на мене, Techland явно надихалася книгами Сапковського та іграми CD Projekt RED.

До числа пілігримів входить і головний герой Ейден Колдуелл. Мета протагоніста — знайти сестру Мію, з якою його розлучили у ранньому дитинстві. Заради цього він роками бігав між поселеннями та шукав хоч якісь зачіпки. Пролог гри демонструє, як Ейден зустрічається з Пайком з першої частини та завдяки йому отримує важливі дані. Головний герой дізнається, що слід Мії веде в єдине вціліле місто Вілледор. Протагоністу вдається проникнути за стіни, і з цього моменту починається повноцінна пригода. Щоб знайти сестру, Ейдену доведеться взяти участь у фракційній боротьбі, знайти надійних союзників і зустрітися з ненависним ворогом.

Про дитинство Ейдена та Мії розповідають у флешбеках / скріншот

Однією з найважливіших особливостей сюжету Dying Light 2 стала варіативність. Рішення, які приймає користувач у конкретні моменти оповіді, справді впливають на подальші події та розвиток історії. Наприклад, у першій половині проходження гравцеві знадобиться неодноразово вибирати бік між двома фракціями. Це частково визначає, які завдання відкриваються в сюжеті. У конкретні моменти розвилки з'єднуються в одній точці, і Dying Light 2 починає котитися рейками. Але навіть така варіативність із можливістю отримати одну з кількох кінцівок виглядає приємним доповненням до історії. Тим більше що оповідь загалом вийшла шикарною.

Сиквел вправно підтримує інтригу і малює перед користувачем відразу кілька приводів рухатися далі. Dying Light 2 постійно підкидає цікаві конфлікти та події, в яких хочеться брати участь. В історії завжди присутня сіра мораль, коли немає єдино правих чи винних. Навіть у місцевих негідників знайдеться обґрунтування своїх вчинків. Завдяки цьому при проходженні зомбі-екшену часто змінюєш ставлення до персонажів і починаєш інакше дивитись на їхні вчинки. Dying Light 2 вправно керує думкою гравця, за що обов'язково варто похвалити сценаристів.

Хакон — один із центральних сюжетних персонажів / скріншот

Ще одна перевага сиквелу — чудові герої. Вони добре прописані з урахуванням антуражу постапокаліпсису і здатні прив'язати до себе. Деякі персонажі викликають негативні емоції, наприклад, гнів та роздратування. Але головне, що ніхто із центральних дійових осіб не залишає гравця байдужим. Герої спілкуються у природній манері та вчиняють відповідно до свого характеру. А окремі моменти особистої драми за участю персонажів, напевно, надовго відкладуться в пам'яті користувачів.

Історія Dying Light 2 справді підкуповує. У цьому плані сиквел значно перевершив першу частину, але я все ж таки повинен відзначити декілька мінусів. Подекуди сюжет розтягнутий і включає місії, які можна сміливо викинути із загального хронометражу. В грі також не вистачає постановочних епізодів. Розробники додали кілька видовищних гонитв, але хотілося б побачити більше нестандартних ситуацій за участю головного героя. А остання претензія — це логічні прогалини. Найпростіший приклад: персонаж говорить з Ейденом по рації та обіцяє відвернути увагу охоронців, а за кілька секунд рапортує про виконану роботу. При цьому співрозмовник головного героя мав перебувати в іншій локації. Такі ось нестиковки руйнують атмосферу і псують загальні враження.

Персонаж Розаріо Доусон вийшов чудовим / скріншот

Гарний приклад відкритого світу

Структура світу у Dying Light 2 відсилає до першої частини. Є два регіони, кожен із яких включає до десяти районів. Спочатку доступний перший із них, а після проходження половини сюжету відкривається другий. Карта традиційно усипана різними активностями. Серед них є багато звичних для фанатів Dying Light занять: створення безпечних притулків, дослідження темних зон, обшук армійських конвоїв, битви з особливими інфікованими і так далі.

Частина другорядних розваг зводиться до банального грінду — корисного, але все ж таки банального. Наприклад, гравець може відвідувати лабораторії, щоб видобувати інгібітори. Вони потрібні для прокачування здоров'я та витривалості. Скрині з цими компонентами зустрічаються і при дослідженні світу, але вони не відображаються на карті. Гравець отримає попередження, що неподалік захований контейнер. Однак далі знадобиться обшукати добротну частину локації, а це нудно і довго.

Це лише один регіон, та й той не повністю відкритий / скріншот

У лабораторії гарантовано будуть інгібітори, але доведеться здійснити нічну вилазку, битися з безліччю заражених та постійно стежити за датчиком імунітету. Він визначає, скільки часу Ейден може знаходитися у темряві. Спочатку показник досягає п'яти хвилин, але далі таймер збільшується разом із зростанням здоров'я та витривалості.

На старті Dying Light 2 механіка додає напруги та змушує акуратно планувати маршрути. Але потім гравець отримає багато підсилювачів імунітету, які відновлюють відлік часу на екрані, та відкриє безпечні зони з джерелами ультрафіолету. Біля них таймер також збільшується до максимуму. Через три години проходження нічні вилазки перестануть лякати і гравець почне сміливо вибиратися в місто під покровом темряви. Навіть якщо зомбі піднімуть тривогу і почнеться погоня з поступово наростаючим рівнем інтенсивності, втекти від неї буде легко. Майже з будь-якої точки світу до найближчої безпечної зони треба пробігти всього 200 метрів.

Біля армійських конвоїв завжди знаходиться купа зомбі / скріншот

Активності, які зводяться до грінду, краще виконувати, лише коли виникає потреба. А випадкові події, які постійно з'являються на карті, варто взагалі ігнорувати. Вони нудні та пропонують мінімальні нагороди. Якщо гравець раптом зациклиться на грінді, то ризикує втратити інтерес до Dying Light 2, а у свіжому зомбі-екшені є і більш гідний контент. До числа якісних активностей відносяться бойові випробування, пробіжки на час і платформінгові завдання. Наприклад, мені завжди подобалося залазити на верхівки вітряків, щоб відновлювати електрику та створювати притулки.

Проте всі побічні заняття тьмяніють перед другорядними квестами. Ось де точно була проведена масштабна робота. Techland постаралася наділити невеликою історією кожне завдання. Додаткові місії мають драматичні сюжети, піднімають серйозні теми і показують людські вади, які нікуди не поділися навіть після зомбі-апокаліпсису.

Підсвітити ворогів та здобич допомагає чуття вцілілого / скріншот

Не менше тішить і різноманітність побічних квестів. Гравець розслідуватиме крадіжку борошна, візьме участь у місцевому аналогу крикету і отримає профіль в агентстві знайомств Чпокера. Є навіть розмовні завдання, які показують проблеми персонажів у напівзруйнованому світі. Я ось брався майже за кожне доручення та завжди залишався задоволений. Жаль тільки, що другорядні місії не складаються в ланцюжки з масштабними сюжетами, як у "Відьмаку 3". Але сценаристи і так зробили серйозний крок уперед, порівняно з першою Dying Light.

Сокира і лук вирішують усі проблеми

Битви — одна з основних складових гри Techland. Польська студія значно підтягнула бойову частину, зробивши її приємнішою та більш видовищною. На базовому рівні сутички у Dying Light 2 не відрізняються від попередника. Герой вміє завдавати легкі і важкі удари, робити ривок убік, блокувати і відбивати ворожі атаки. Парирування в таймінг приголомшує супротивника на кілька секунд.

Якщо зомбі відрубати ноги, він почне повзати за допомогою рук / скріншот

Інші прийоми здобуваються при прокачуванні. Воно поділено на дві гілки — паркур та битви. Очки досвіду заробляються за участь в активностях, виконання завдань та різні дії. Наприклад, якщо вбити натовп зомбі, то прокачається бойова частина, а при пересуванні містом покращується паркур. Кожна гілка включає 24 пасивні та активні вміння. Ці здібності значно розширюють кількість геймплейних можливостей.

Завдяки прокачуванню користувач поліпшить навички володіння далекобійною зброєю та навчиться вбивати ворогів після стрибка з висоти. Ейден також освоїть бойовий паркур, який дозволить відштовхуватися від приголомшених ворогів та з двох ніг бити інших супротивників. Прокачування в цілому реалізовано добре, але воно не дозволяє створити унікального персонажа. Гравцю просто знадобиться по черзі купувати найкорисніші для себе навички. А ось екіпірування якраз наділяє Ейдена однією з чотирьох умовних спеціалізацій — боєць ближньої чи дальньої дистанції, медик та "танк". Для кооперативу краще збирати групу із персонажів різних класів.

Дві гілки прокачування / скріншот

Під одяг у Dying Light 2 відведено шість комірок, а під зброю — чотири. Остання ділиться на дві категорії: для контактних та дистанційних битв. Загальний список включає мечі, сокири, молоти, біти, луки, арбалети та інше. Холодна зброя також застосовується однією або двома руками. Від цього залежить, наскільки швидкими та потужними будуть удари. На показники пошкоджень впливають і модифікації, які можуть підпалити, отруїти або вдарити струмом ворога. Комірки поліпшень найчастіше є у рідкісного та легендарного спорядження. Гнізда рекомендується завжди заповнювати модами, оскільки це підвищує ефективність кожної атаки.

Окремо важливо відзначити, що зброю не можна лагодити. Вона просто викидається, коли запас міцності щезне. Однак ця особливість Dying Light 2 урівноважується легкими пошуками спорядження. Якщо виконувати побічні завдання та досліджувати місцевість, яка буквально всипана здобиччю, то в інвентарі завжди буде оберемок легендарної зброї. І якщо вже торкнулися крафту, то згадаємо, що в проекті можна створювати всілякі корисні предмети. Серед них є інгалятори для відновлення імунітету, коктейлі Молотова, приманки, аптечки та інше. Для кожної речі потрібне креслення, яке купується і покращується у майстрів.

Результат роботи вогняної модифікації / скріншот

Загалом бої залишають приємні враження. Розробники реалізували відсікання кінцівок, багато крові, атаки з уповільненням часу та коректну реакцію супротивників на влучення. Сукупність перелічених елементів разом з різноманітністю прийомів і ворогів роблять битви динамічними, видовищними та крутими. Єдина претензія до бійок — це низька складність. Як з'ясувалося на практиці, якщо активно брати участь у побічних заняттях, то персонаж швидко прокачається і легко справлятиметься з будь-якою сутичкою.

І щоб завершити тему битв, згадаємо стелс. Він вийшов вкрай простим: крадешся навпочіпки, підходиш ззаду і усуваєш противника. Є також предмети для відволікання уваги та деякі навички скритності у бойовій гілці прокачування. Найчастіше стелс застосовується у тунелях чи приміщеннях, де вдень сплять юрби зомбі. Для загальної геймплейної варіативності механіка згодиться, але багато вона запропонувати не може.

Спорт в умовах зомбі-апокаліпсису

Другий важливий шматок геймплею Dying Light 2, який стоїть поруч із битвами — це система переміщення. Паркур був хорошим і в першій частині, але в сиквелі його допрацювали по всіх напрямках. Дизайн світу тепер більше сприяє безперервному пересуванню. З вулиць легко піднятися на дахи будівель, а всілякі трампліни, містки, стовпи і канати допомагають переміщатися навіть між спорудами, які стоять далеко одна від одної.

Політ на параплані / скріншот

Прокачування паркуру вийшло ще більш вдалим, ніж у випадку з бойовою системою. Ейден зможе освоїти біг по стінах і вертикальних поверхнях, перекиди після падінь, стрибки через ворогів та багато іншого. Завдяки величезному арсеналу акробатичних навичок переміщення містом перетворюється на єдиний безперервний потік. Оптимальні маршрути завжди інтуїтивно зрозумілі, щоправда, іноді Ейден збивається через технічні недоліки. То на команду не так відреагує, то за уступ відмовиться чіплятись. Techland все ж таки варто відполірувати паркур, але навіть зараз він дарує багато задоволення.

У другій половині гри з'являється більше способів переміщення. Ейден отримує параплан, який дозволяє злітати на низхідних потоках повітря. Цей, скажімо так, гаджет легко управляється і дарує неймовірне відчуття свободи. А ще він рятує, коли потрібно швидко досягти конкретної точки. Другий регіон світу включає безліч висоток, тому без параплана дістатися до окремих дахів буде нереально.

У безпечних зонах NPC не дуже активно імітують життя / скріншот

Гак-кішка теж доповнює систему пересування, але тепер він працює за фізичними законами: треба чіплятися та розгойдуватися, а не просто стріляти та притягуватися до об'єктів. Особисто мені бігати і літати Вілледором дуже сподобалося. Я навіть швидкі переміщення використовував тільки для мандрівок між регіонами. Останній раз звичайне пересування дарувало стільки насолоди у Marvel's Spider-Man.

Як звучить і виглядає

Залишилося лише оцінити візуальну, технічну та музичну частини. На PlayStation 5 графіка в Dying Light 2 виглядає дуже пристойно. Гра пропонує кілька режимів з різними поєднаннями кадрової частоти та роздільної здатності. Деталізація та освітлення зроблені на пристойному рівні, а вицвілі тони стилістики додають шарму зовнішньому вигляду. З недоліків можна виділити місцями слабке опрацювання оточення і окремі "дерев'яні" анімації.

З музикою у грі теж порядок. Саундтрек різних спектрів доповнює настрій, який переважає у певному моменті. А ось особливості DualSense реалізовані не дуже добре. Через опір на тригерах пальці швидко втомлюються, а тактильна вібрація майже не відчувається. Зате геймпад добре повідомляє, коли у персонажа закінчилася витривалість, і він не може бігти чи боротися.

З висоти можна побачити багато графічних вад / скріншот

Технічну перевірку Dying Light 2 витримала найгірше. У грі достатньо багів — ламаються діалоги, штучний інтелект та анімації. Іноді збоїть колізія, а ще гра здатна вилітати. Ми мали лише одне зависання, але колеги з інших видань скаржилися на серйозніші проблеми. Тож користувачам потрібно обов'язково подивитися, як працюватиме гра після патчу першого дня.

Короткі висновки

Називати Dying Light 2 "акуратним сиквелом" не хочеться. Продовження серії зробило крок далеко вперед у порівнянні з першою частиною. Це стосується як сюжету, так і більшості геймплейних механік. Недоліки досі є, а непотрібні хвости попередника все ще стирчать тут і там. Проте загалом від Dying Light 2 залишаються приємні враження. Гра затьмарила оригінал і стала одним із головних претендентів на звання найкращого зомбі-екшена у світі.

Оцінка: 8 з 10.

Назар Степорук

УНІАН в Google News