Україна потерпає від фальсифікату меду

Медова пастка. Чому мед на ваших кухнях - підробка

Солодкий як мед. Цілющий як мед. Густий як мед. Люди придумали тисячі порівнянь для цього неоціненного дару природи. Важко уявити, чи є ще щось  натуральніше за цей нектар. Але, якщо ви впевнені, що між тим, що у вас у банці на столі, і живими квітами - лише невтомна бджілка,  ви дуже помиляєтесь. Насправді мед входить у світову трійку підробок – після оливи і молока.

Україна потерпає від фальсифікату меду

Україна – одна з топ-5 країн, які експортують мед. Однак, за словами одного з українських експортерів Едуарда, наша країна, як і весь світ, потерпає від фальсифікату. «Близько 20-25% меду нами бракуються. Він повертається постачальнику», - розповідає спеціаліст.

Тобто четверта частина всього українського медового експорту не проходить європейських стандартів. Кожна четверта бочка меду - брак, який не буде їсти ніхто. Втім, мова лише про іноземців. Адже все, що європейці назвали непотребом, не знищується. Цілком ймовірно, що саме цей непотріб стоїть на вашому столі. Або ж дивиться на вас із полиць супермаркетів чи базарів.

«Наша акція «Стоп фальсифікат. Мед» мусить просіяти цей мотлох, - наголошує кореспондент ТСН.Тиждень Наталія Ярмола. - Особливо зараз, коли загроза від коронавірусу має лиш одну відповідь - здорову імунну систему. А мед одвічно пов’язували зі здоров'ям».

У меді не має бути нічого, крім меду. Але як часто нам трапляється дійсно натуральний продукт? А в якому намішані цукрові сиропи впереміш з антибіотиками?

Щоб перевірити це, чотири експерти зібрали мед у чотирьох регіонах України. На медозбір ми вийшли місяць тому.

Чотири міста – 29 зразків

Дніпро. Велетенський рекламний банер так і кричить: «Їжте більше меду!». Ще й акція. Тож, саме на цей ярмарок голова організації «Контроль захисту прав споживачів» Владислава Миронова йде по перші закупи. Мед, зібраний у Мелітопольському лісництві, в пана Олександра прямо вихоплюють з рук. Причому, трилітровими банками.

«Ми хочемо здати ваш мед на експертизу», - повідомляємо продавцю.

«Будь ласка, ваше право. 159 гривень. Вага – кіло чотириста», - каже він.

Тут вибір, як в аптеці, від будь-яких недуг: і нервову систему укріплює, і судини.

Влада опломбовує зразки. Питає в Олександра: «Хвилюєтесь?». Він відповідає: «Ні. Працюю дуже довго. Мене всі знають».

Четверть меду з України не відповідає стандартам Європи, каже експерт

Наступна зупинка – Харків. Місцеві медовики вправно рекламують свій мед нашій експертці, консультантці продовольчої організації в ООН Ганні Бурці: «Акація. Лох-сріблястий. Цей мед у нас ще й освячений! А цей вже кристалізований, липа така в нас».

Цей мед - підозріло затверділий, як для липця. Тож його і беремо на експертизу. 

«Думаю, що з аналізами буде все добре у нас, - кажуть продавці меду. – Мед хазяйський».

Ми ж для чистоти експерименту купуємо ще мед органічний. Втім, що він органічний вирішила продавчиня: «Я особисто вирізала і наклеїла, щоб людина знала, що це знак органіки. Це моя імпровізація».

Нам лишається лише повірити їй на слово І, звичайно, це слово перевірити. Однак тут, чуючи про перевірку (ще й у німецькій лабораторії), починають відверто нервувати: «Ви що, не сприймаєте українські лабораторії?».

Та насправді відібрані нами зразки перевірятимуть не тільки німці, але й дві лабораторії в Україні.

Третя наша зупинка з відбору меду – Київ. Колишня в.о. міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева пасічникам на базарах на слово не вірить, більше довіряє тим, хто має сертифікати і свій продукт маркує. Принаймні тому, що такі меди проходять, бодай, елементарні перевірки. «Все, що продається на хаотичних ринках,  не проходить жодного контролю, на жаль», - каже вона.

Тож вирушаємо у супермаркети. І збираємо в них, здебільшого, акацію.

Мед цей дефіцитний, до того ж, довго зберігається в рідкому стані. А це споживачам подобається. Але мед з найвищою ціною підробляють найбільше. 

«Ось, наприклад, один з найбільших, якщо не найбільший виробник. Він має навіть позначку сертифікату «халяль». Тобто може постачати свій мед на ринки близького та центрального сходу. В ті ж Арабські емірати…», - розповідає експертка.

Увесь придбаний мед усі експерти запаковують у спеціальні сейф-пакети, аби ніхто нічого не підмінив. Кладемо туди чеки або візитівки пасічників. Вони знадобляться для перевірок Держспоживслужби. Потім.

Якість меду визначить німецька лабораторія

І вирушаємо на нашу останню локацію – до Львова. «хочемо купити мед імпортний. Він не всюди продається. Тільки в модних магазинах. І він дуже дорогий», - розповідає наша експертка, громадська активістка Ольга Котєхова.

Цей мед, насправді, золотий - 100 гривень за 100 грамів.

«Візьмемо звідси найдешевший мед, по акції - апельсиновий (230 грн), походження сировини з Бразилії» - каже Ольга.

Спойлер – цей бразильський мед дуже подивує дослідників у нашій лабораторії.

Другий етап – кодування. Меду ми назбирали аж 29 зразків. Тепер усе це треба розлити в наші баночки, і кожній надати номер. Аби не було жодної підміни, усе безперервно знімає камера.

Закодовані зразки розкладаємо в чотири коробки. Три - для лабораторій. Одна – нам, на випадок спорів.

Прискіплива перевірка

На вміст антибіотиків наш мед перевірили у Львівській лабораторії. На якість і безпечність - у Київській лабораторії інституту бджільництва.

В Україні нам не можуть сказати про фальсифікацію. У цьому допоможе німецька лабораторія. Саме там можуть надати висновок, що це саме фальсифікат.

Є лише дві лабораторії на цілу Європу, здатні справді дослідити якість того, що всі називають медом. І ми домовилися потрапити в це високотехнологічне і дуже поважне на планеті місце.

«Це місто знають усі медовики світу. У цій німецькій лабораторії, у Бремені, є унікальна технологія, яка легко розкаже нам, хто робить справжній мед, а хто фейковий», - говорить Наталія Ярмола.

Самі ж німці на перевірки меду грошей не шкодують. Бо він тут - невід’ємна частина звичайного раціону. Вранці – з тостами, увечері – до чаю. Тут навіть є національний медовий торт. Зветься Біненштих, себто «укус бджоли». Один німець за рік з’їдає 1,2 кг меду, у той час як українець трішки менше кілограма.

Апетити своїх жителів німецькі пасічники не покривають навіть близько. Власне виробництво до 30 тисяч тонн, імпортують аж утричі більше (90 тисяч тонн). Завозять з усього світу. Але Україна - одна з головних німецьких постачальниць цього нектару. Доходить до того, що мед з України дарують… українцям. У якості гостинця з інших країн. Тобто європейці тонами скуповують український мед, змішують його з іншими медами світу і продають вже під своїм брендом.

У кожній європейській банці меду, 30-40% українського золота, - так кажуть наші експортери. Але на всіх медах, що трапилися нам, написано: мед європейського і не європейського походження, що в більшості випадків означає - українського.

На Львівщині мед перевірили на антибіотики

Помічниця розробника унікальної технології з дослідження меду Хайріє везе нас у передмістя Бремена, де розташована лабораторія. Вона розповідає, що німці багато всього готують з медом, тому що в ньому менше калорій, він взагалі корисніший.

У самій лабораторії вже дослідили наш мед. Курт-Пітер знає про кожну молекулу бджолиного нектару геть усе. Досліджує їх аж 20 років. Щодня ця лабораторія приймає до 100 зразків меду з усього світу. Бо біда з фальсифікатом є всюди.

«Десь 30% усіх зразків приходить із Європи, головно з таких країн як Італія, Іспанія, Португалія, Румунія, Угорщина, Польща, Україна. Також із Північної Америки та Азії», - розповідає він.

Ці зразки тут зберігають у яскравих боксах. Усі пронумеровані, аби нічого не сплутати.

Цю лабораторію відкрили три роки тому, суто для дослідження меду. Закупили обладнання на 2 мільйони євро. І це тільки базове.

«Цей інструментарій пропонує величезну кількість інформації про різні молекули меду. У кожній ми ідентифікуємо до 15-ти тисяч різних речовин», каже науковець.

Тут легко впораються з класичним тестом на якість меду, знайдуть антибіотики чи пестициди. Але унікальність методів доктора Курта-Пітера в тому, що він навчився виявляти непомітні раніше цукрові домішки – сиропи, якими по всьому світу і розбавляють натуральний мед. З нашого зразка під №19 він бере на дослідження лише по одному граму меду у дві колбочки. Бо кожен зразок перевіряється двічі.

«Спершу ми гомогенізуємо (перемішуємо) мед. Настільки, наскільки можемо. А це так легко з цим медом, він не рідкий… Я додаю спеціальну субстанцію в наші зразки, наприкінці я повинен знайти те, що зараз додав. Інакше - щось пішло не так. Треба починати заново… Ми перемішуємо це 45 хвилин. Далі кладемо їх у центрифугу і відділяємо осад. Він просто не потрібен нам для дослідження…», - розповідає науковець.

Ну, а тепер справа за машиною яка зветься хроматограф (її вартість аж 400 тисяч євро). Система дуже чутлива до мікродоз будь-чого в медові. Йдеться про такі мікрограми, що Курт-Пітер малює мені нулики, аби пояснити, наскільки методика чутлива. 

У нього з фальсифікаторами вічна боротьба. Підробники вигадують нові сиропи для підмішування, невідомі лабораторіям, а він - нові способи їх вирахувати. Нині знає як знайти в меді аж 100 видів штучних сиропів.

«Як ми вирішуємо це сироп чи мед? Це легко пояснити. Мед зроблений із квіткових рослин, а сироп, наприклад, у Європі типовий сироп буряковий, це не квітка. Тож, це інше ботанічне походження… Ми визначаємо країни з різним рівнем ризику. Я би сказав, що Україна має не найнижчий рівень ризику», - говорить він.

Невтішні результати

На жаль, дослідження зібраних нами зразків продемонструвало, наскільки цей рівень високий. З 29 зразків – у 12-ти Курт-Пітер знайшов чужорідні цукри. І каже: причин є кілька.

« Ці результати можуть бути причиною загодовування бджіл цукром. Пасічник мусить знати це. І знати, як уникати цих домішок у меді. Інша причина – це навмисне домішування сиропів, щоб отримати більше меду, щоб збільшити прибуток», - розповідає експерт.

Але й це далеко не все. В українській лабораторії результати експертизи засвідчили: у більшості зразків перевищений уміст оксиметилфурфуролу. Це – небезпечний канцероген, який може викликати рак. Його рівень зростає, якщо мед розігрівати вище 40-ка градусів. А нагрівають його, щоб не кристалізувався. Тоді дешевший мед - соняшник чи ріпак - стає схожим на дорожчий, текучий, приміром, липовий.

«В одному зі зразків оксиметилфурфурол був 130 мг на кілограм, хоча норма – не більше 25 мг на кілограм», - розповідають в лабораторії.

Крім того, спеціалісти зауважують, що в деяких зразках під час дослідження на ботанічне походження, в меді, який був заявлений як акацієвий, були виявлені пилкові зерна соняшника (а ці рослини квітнуть набагато пізніше акації). Та в деяких зразках, як-от в імпортному - бразильського походження - взагалі не знайдено пилку.

Перевіряють самі себе и медовики, розповів фахівець

Антибіотики, заборонені як у Європі, так і в нас, львівська лабораторія виявила лише в медах пасічників. У промисловців - ні. «Аналіз на виявлення антибіотиків - достатньо дороге задоволення. І його собі дозволяють тільки українські експортери меду, яких без цього не пустять експортувати мед в інші країни», - розповідають спеціалісти.

Загалом, ситуація з медом в Україні катастрофічна: із двадцяти дев’яти зразків у тринадцяти мед не відповідає нормам якості й безпечності, у п’яти є антибіотики, у дванадцяти знайшли цукрові сиропи. У деяких зразках знайшли все одночасно. Виходить, лиш сім баночок виявилися натурпродуктом. «Але… Так ми вважали, доки не придивилися до маркування. На етикетках написано, що це – акацієвий мед. Ми заплатили за нього як за акацію. Але результати експертизи показали, що це – різнотрав’я. Удвічі дешевший сорт меду. Тобто, у підсумку, лише ОДИН пасічник з харківського ринку не обманює споживачів», - розповідає Наталія Ярмола.

Доктор Курт-Пітер згадує, що один з відборів суто німецького меду був у нього у 2018 році: «Не було жодного меду з домішками. Зразки були відібрані в супермаркетах. Влада бере зразки у будь-який період часу: впродовж року, під час виробництва, збору врожаю. Також самі себе перевіряють і медовики. В результаті, ми купуємо тут справжній мед. Ваша влада повинна контролювати пасічників. Усе залежить від внутрішнього контролю».

На цукрових домішках попались однаково як великі промисловці, так і пасічники, які приторговують на ринках.  Держава ніяк не контролює ні тих, ні інших. І доки багатотисячна армія бджолярів не зареєструється, доки схожі акції не почне робити Держспоживслужба, ми їстимемо лише те, що медом тільки називається. Тому і розповсюджена приказка: «Те, що не з’їв німець, їсть українець». Може, експортерам вже годі з нас кепкувати?..

Наталія Ярмола, Андрій Поставець, Роман Крюков, Марічка Кужик, Наталка Волосацька, Антон Мачула, Юлія Семененко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter