Операції у спортивній хірургії стають менш травмівними

Спортивна травматологія і хірургія — напрям досить недешевий. Висока точність досягається не лише віртуозністю хірургів, а й завдяки дорогій техніці...

Дуля хірургові

Чи гадала жінка, що спроба допомогти сусідові коштуватиме їй перелому ліктьового відростка зі зміщенням? А рука ж права, і вік уже далеко за пенсійний.

Обізнані люди відразу порадили: шукайте спортивного травматолога. Ті своїх пацієнтів швидко повертають у стрій — спортсменам не можна довго залежуватися, їм швидше б до тренувань та рекорди нові ставити...

Операція виявилася непростою (перелом супроводжувався цілим букетом супутніх травм — розривом зв’язок, значним ушкодженням суглоба), не обійшлася без застосування металоконструкцій, і закінчилася надвечір. А вже під час ранкового обходу завідувач клініки попросив: «Ану ж бо хутенько скрутіть мені дулю!» Доки ошелешена пацієнтка намагалася скласти комбінацію з пальців, ніяково бурмочучи: «Лікарю, тільки не вам», — професор задоволено відзначив: «Пальці рухаються, нерви не зачеплено».

 «Рухливість суглоба на 100 відсотків, на жаль, повернути вже не вдасться — занадто масштабні кісткові ушкодження. Але зачесатися, закинувши руку за голову, жінка зможе. Звісно, рухи з більшим зусиллям, наприклад цвях забити молотком, уже не вийдуть, — пояснив після операції хірург Володимир Заєць. — І ще — попереду копітка праця з розробки та відновлення функції суглоба, видалення металевої пластинки...»

Перед травмою будь-який організм може спасувати. Спортсмени ж ризикують завжди: спорт — тяжка праця, пов’язана зі значними перевантаженнями м’язів, суглобів, сухожиль. Навантаження залежать від виду спорту, відповідно — уразливі ділянки різні. Знання цих особливостей і дає хірургам можливість інколи виявити незвичну причину болю, усунути її (до речі, не обов’язково з допомогою операції) і якнайшвидше повернути пацієнта в стрій.

У кабінеті завідувача клініки спортивної та балетної травми Інституту травматології та ортопедії АМН України професора Олександра Коструба — фотографії й автографи відомих людей: спортсменів, артистів, ветеранів спорту. Соліст Королівського театру Ковент-Гарден Іван Путров навіть запрошував на свій виступ до Лондона. Щоправда, імен своїх пацієнтів, зберігаючи лікарську таємницю, лікарі переважно не називають.

У куточку примостився скелет, на стінах — плакати з анатомією м’язів, сухожиль, суглобів. Клініка — школа для лікарів, які займаються спортивною травмою або артроскопією, база для слухачів військово-медичної академії. Та й пацієнтові інколи треба показати, що в нього за травма і як її лікуватимуть.

Рости, мій хрящу...

У динамічних видах спорту насамперед страждають колінний суглоб, потім — гомілковостопний, плечовий суглоби й ахіллове сухожилля. Дві третини травм у спортсменів — ушкодження хряща. Дослідження задля ефективного лікування людей із деформаціями хряща у світі проводяться давно. Адже хрящова тканина — одна з небагатьох практично невідновних через низький мітотичний потенціал (здатність до поділу) клітин-хондроцитів, що її утворюють.

Працювали над цією проблемою і в Інституті травматології та ортопедії. Одного разу Олександр Коструб розмовляв із академіком Валентином Грищенком, директором Інституту проблем кріобіології та кріомедицини у Харкові. Валентин Іванович розповідав про стовбурові клітини, а Олександр Олексійович, у свою чергу, запитав, чи можна спробувати виростити хрящ або клітини, які заміщують хрящові. Академік відповів, що це важко, але спробувати можна. Експериментальні дослідження проводили на кроликах: в ушкоджений суглоб пересаджували стовбурові клітини й... отримали ідентичний хрящ. Гістологія, зрізи, патоморфологія підтвердили практично повне його відновлення. Професор Коструб робив про це доповіді в італійському місті Сан-Сальмаджоре та в Москві, зацікавив і колег зі Швеції, Швейцарії, Австрії.

А далі треба було розпочинати клінічні дослідження. У клініку звернувся молодий футболіст Валерій. Після трьох операцій йому прогнозували інвалідність...

— Я показав рентгенівські знімки провідним фахівцям на Заході, і вони винесли вердикт: потрібно ставити штучний колінний суглоб, — розповідає Олександр Коструб. — І це спортсменові у 24 роки? Вирішили ризикнути. Розповіли про наші експериментальні дослідження, про те, що шанс є...

Відтоді минуло два роки, вже зроблено 12 таких операцій. Результати добрі, всіх пацієнтів ми регулярно обстежуємо. Недавно приходив на чергову консультацію і Валерій. Працює, тренується. У великий спорт йому повернутися буде важко, адже, крім ушкодження хряща, були ушкодження зв’язок, та й після тих трьох операцій минуло багато часу.

Під час операції з крила клубової кістки пацієнта голкою беруть трохи кісткового мозку, вміщують у спеціальний термос і відправляють до Харкова, в Інститут проблем кріобіології та кріомедицини. За три тижні до Києва передають ампулу з одержаними стовбуровими аутоклітинами, які і вживлюються в суглоб. Технологія непроста й недешева — від 10 до 15 тис. гривень. Хоча в Америці, наприклад, трансплантація деяких клітин коштує вже десятки тисяч доларів.

— Я, наприклад, бачу медицину майбутнього в тому, щоб таким чином замінювати ушкоджені частини хряща, синовіальної оболонки, сухожилля, — зазначає Олександр Олексійович. — Щоправда, тут велику роль відіграє чинник часу: чим раніше людина до нас звертається, чим раніше помічено дефекти, тим більше перспектив на видужання.

— Проте багато вчених у світі, і ми також, вважаємо, що потенціал стовбурових клітин достатній, аби використовуватися не лише при свіжих ушкодженнях хряща, а й при дегенеративних. Тобто з’являється перспектива в подоланні артрозу, який сьогодні є невиліковним (лише на ранніх етапах розвиток хвороби можна призупинити), — розповідає лікар-ортопед Іван Засаднюк. — На різні форми захворювання суглобів страждає близько 4% населення Землі, 30% випадків тимчасової втрати працездатності та 10% інвалідності пов’язані з ураженням великих суглобів. Власне, тому ми й почали займатися стовбуровими клітинами. Сьогодні переважно практикується технологія вирощування хондроцитів (це роблять багато провідних клінік Європи). Однак і до неї вдаються, тільки коли дефекти свіжі.

Звісно, ми лише на початку шляху застосування стовбурових клітин для відновлення хряща, гадаю — для широкого впровадження знадобиться багато часу, але перші результати вселяють надію, метод запатентований, співпрацюємо в цьому питанні з польськими колегами...

«Хвороба Протасова» і фактори росту

Спортсмени, котрі займаються футболом, регбі, американським футболом, хокеєм, після травм колінного суглоба найбільше страждають від травм і перевантажень сухожиль пахової ділянки. Часто здорові молоді хлопці не можуть нормально бігати, виконувати передачу м’яча, виконати сильний удар. Звертання до лікаря нерідко закінчується видаленням грижі. Після одужання починають тренуватися, і... біль повертається.

 У Радянському Союзі цей симптомокомплекс називали «хворобою Протасова». Адже через нього колишньому тренерові «Дніпра» довелося залишити спорт, — розповідає лікар-ортопед Роман Блонський. — І тепер у світі немає чіткої системи діагностики цієї проблеми. У повсякденному житті спортсмена нічого не турбує. Та щойно починаються однотипні навантаження на тренуваннях, біль повертається. Це ARS-синдром, тобто ентезопатія в місцях прикріплення привідних м’язів стегна і прямого м’яза живота до кісток тазу. Спортсмени грішать на пахові кільця, насправді ж потрібно видалити нежиттєздатну тканину сухожиль і підшити їх до місця анатомічного кріплення.

— Ми побачили, що від 60 до 75% таких хворих можна лікувати консервативно, операція ж потрібна лише 25—30%, — відзначає Олександр Коструб.

— Спробували в лікуванні нові методики, — продовжує Роман Блонський. — Серед них — фактори росту — власні стимулятори репаративного процесу пацієнта. Перед операцією береться 40 мл крові з вени, певним способом (ми придбали необхідне обладнання) виділяється фракція, відповідальна за прискорення процесів регенерації — один-півтора кубика. І під час операції після всіх необхідних маніпуляцій спеціальним шприцом фактори росту вводяться в ушкоджене місце. Процес регенерації починається за п’ять хвилин після введення. У середньому фактори росту прискорюють процеси відновлення вдесятеро. Спортсмена на п’ятий день виписують, а за шість тижнів він розпочинає повноцінні тренування. Використовуються фактори росту для відновлення сухожиль, сполучної тканини. За два з половиною місяці з введенням факторів росту прооперовано вже близько десяти спортсменів, які грають у професійних футбольних клубах.

 Хірургам допомогає артроскоп

Уперше цю технологію застосували іспанські лікарі. Вони повністю провели експериментальні дослідження, і методика почала поширюватися по Європі. В Україні нею користуються у клініці нашого інституту і в медичному центрі ФК «Шахтар». У клініці, скажімо, Варшави, така операція коштує 20 тисяч євро. А в нашій клініці ціни майже у сто разів нижчі.

— Кому показана операція з доповненням факторів росту?

— У принципі, всім. Адже навіть якщо тканина сухожильних волокон, окістя змінені мінімально, десятиразове прискорення репаративних, регенеративних процесів дуже важливе. Бо ж для футболіста час — це гроші.

Олександр Коструб:

— Сучасні операції стають дедалі менш травматичними. Як, наприклад, закритий шов при свіжих ушкодженнях ахіллового сухожилля, яким займається кандидат медичних наук Володимир Заєць, артроскопічне (з невеликого проколу) видалення ушкодженої частини меніска колінного суглоба або його зшивання, на чому спеціалізується Вадим Манжалій.

«М’яко, але наполегливо вели нас до перемоги над болем...»

Так дякували персоналові клініки колишні гастарбайтери, яким на її базі було зроблено близько двохсот операцій із заміни суглобів.

Віра Михайлівна Зеленська із Запоріжжя прожила нелегке життя. Спочатку репресували батька, робітника заводу «Комунар», мати залишилася вагітною із чотирма дітьми. Розпочалася війна, і п’ятнадцятирічну дівчинку влаштували вивантажувати вапно з вапняних печей. Робота ця була каторжною навіть для дорослого. Коли почали гнати молодь у Німеччину, ховалася в плавнях, але проколола очеретом ногу, не могла ходити й навідалася додому. Тут її і взяли.

…Попервах працювати Віра не могла — нога почала загнивати. Потім ноги пухли вже від голоду й від 12-годинного стояння на ногах за верстатом. Зиму дівчина проходила в дерев’яних колодках-черевиках без панчіх. Уже потім, далеко по війні, отримуючи документи на компенсацію, довідалася Віра Михайлівна, що працювала вона на заводі концерну «Фольксваген» у місті Вальсбурзі.

З віком пережите і давні травми далися взнаки. Вірі Михайлівні потрібна була операція із заміни двох колінних суглобів. За програмою протезування, організованою Українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» при Кабміні, вона потрапила до ТОВ «Остеон О» при клініці спортивної і балетної травми, яке виграло тендер на проведення цих операцій. «Низько кланяюся, цілую золоті руки тим, хто врятував мені життя. Виходили нас, як дітей», — виписуючись, написала В. М. Зеленська, нині член Запорізького обласного комітету Українського союзу в’язнів, у книзі відгуків. І подарувала Олександрові Кострубу видану в Запоріжжі книжку спогадів гастарбайтерів та колишніх в’язнів «По той бік війни», де є розповідь і про її долю. Недавно Віра Михайлівна навідалася в клініку й нового пацієнта привела.

«Дорогу золотом устелила б професорові, лікарям, масажистам, медперсоналові, нянечкам, тим, хто їжу роздавав...» — щиро вдячна Олена Охрімівна Громова. «Блонський Роман Іванович, наш лікар, кожного дня тижня (навіть у вихідні) був із нами, м’яко, але наполегливо вів нас до перемоги над хворобою», — наголошують Марія Марківна Бойко, Марія Мойсеївна Петренко, Ганна Михайлівна Стрижкова. Власне, з таких відгуків можна було б теж укласти книгу.

Ми хочемо... всім рекордів

Рекорди можна ставити не лише у спорті. До рекордів у відновленні здоров’я йдуть довго, копітко, скрупульозно й не завжди опиняються на п’єдесталі, — адже хтось може прийти до відкриття нового методу раніше чи особливості організму не підкріплять зроблене лікарями...

— Спортивна травматологія і хірургія — напрям досить недешевий. Висока точність досягається не лише віртуозністю хірургів, а й завдяки дорогій техніці — ви ж узяли курс на малоінвазивні, малотравматичні технології. Чи розраховуєте на якусь допомогу держави?

— Ну навіщо марнувати час і оббивати пороги… Директор Інституту травматології та ортопедії АМН України Георгій Васильович Гайко й адміністрація нас усіляко підтримують. У науковому плані в нас позитивна динаміка. А клініку свою, якій виповнюється п’ять років, ми обладнали самі, — відзначає Олександр Коструб. — Найсучасніша апаратура, операційні столи, система «Потік» для знезаражування повітря в операційній, спеціальні ліжка куплені з допомогою спонсорів і друзів. Погляньте (Олександр Олексійович відсуває шухляду столу), ось спеціальні викусувачі, ось затискачі (по півтори тисячі доларів кожен. — Авт.) — таких у нас не роблять, а під час операції їх потрібно до 20 штук… Це я був на конференції за кордоном, купив і привіз. Так швидше й простіше.

У Відні, наприклад, із населенням 800 тисяч, спортивних клінік понад чотирнадцять. У Києві, крім нас, ще дві: клініка спортивної травми при Інституті фізкультури та приватна клініка доктора Лінька в 7-й лікарні у Святошині. Клініки такого напряму є ще у великих обласних центрах: Рівному, Запоріжжі, Львові, Донецьку, Харкові — близько 14 містах. Пацієнтів зі складними випадками направляють до нас в Інститут травматології та ортопедії. Раз на рік лікарі нашого напряму (мене цього року обрали президентом Асоціації спортивної травматології, хірургії колінного суглоба та артроскопії) збираються на конференції, запрошуємо на них і провідних фахівців світу.

На місяць у середньому в клініці робиться 50—60 операцій (не враховуючи консервативного лікування). За п’ять років існування солідна цифра вийшла...

***

Використання ж спеціальних методик відкриває можливості для якнайшвидшої реабілітації та повернення до нормальної життєдіяльності і для людей, далеких від спорту. І в спортивно-хрящовий роман можна вписувати нові глави під девізом, що скидається на олімпійський: «швидше, точніше, якісніше»...

Ірина Деркач

www.dt.ua

УНІАН в Google News