Чорнобильська зона: без контролю, без грошей, але з браконьєрами і самоселами

Погіршення здоров`я самосели не відчувають... Вирощену городину возять на гостинець онукам у Київ... Жоден продукт не проходить ніякого контролю якості...

Кожного разу, коли в’їжджаю до Зони відчуження Чорнобильської атомної, відчуваю одне й те саме: життя залишилось позаду, за колючим дротом огорожі, а попереду - пустка, де зупинився час, де все живе зникло, втікаючи від смертельної радіації. Тут ніби фізично відчуваєш страх, що поселився в мальовничому краї понад двадцять років тому.

Дорогами страшно їздити одному, не те що пройтись вулицями містечок-примар, суцільно порослими чагарниками.

Але, виявляється, все не зовсім так і подібні враження виникають лише у тих, хто дуже рідко потрапляє сюди. Для втаємничених життя в середині заборонних територій вирує за своїми, неписаними законами. Полювання, рибалки, крадіжки металобрухту, лісозаготівлі та пісок – неповний перелік того, що магічно притягує любителів гострих відчуттів та легких грошей.

То що ж сьогодні являє собою Зона відчуження Чорнобильської АЕС? Надійний бар`єр, що захищає увесь світ від смертельних наслідків підкорення людиною природи, чи рай для браконьєрів, "чорних" шукачів металу та дешевого будівельного матеріалу?

Прокуратура Київської області взялась за пошук відповіді на це далеко не буденне питання. Адже все, що вивозиться і витягується за межі, не проходить ніякого контролю і вільно мандрує Україною разом із зарядом радіації, несучи смертельну небезпеку. А можливо й ні – хто його знає...

Аби стримати розповзання захисного буферу, в Чорнобилі відбулося розширене засідання колегії прокуратури Київщини з питань нагляду за дотриманням законодавства на цій території.

Одразу скажу, осад після наради залишився нехороший. Напрошується невтішний висновок: зона відчуження ЧАЕС досить умовно виконує свою функцію захисного бар`єру між "забрудненим” світом і "чистим". Контроль за тим, що тут відбувається, практично не ведеться.

Найбільше запитань - до санепідемслужби, представленої солідним колективом у майже 30 осіб. Як показала перевірка облСЕС і прокуратури, на всіх об’єктах відповідальності місцевої санстанції санітарно-епідеміологічні норми грубо порушуються.

Кухарі та продавці не проходять повного медичного огляду, є випадки реалізації продуктів харчування із вичерпаними термінами придатності, не всі вони мають документи з якості та безпечності. Контроль радіаційного стану питної води не проводиться з 2008 року, як і дезинфекція та профілактичне чищення артезіанських свердловин і криниць.

Розташовані поблизу водоохоронної зони річки Прип’ять полігон твердих побутових відходів «Лельов» та пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів «Нафтобаза» і «Піщане плато» не відповідають вимогам безпечної експлуатації. А лабораторний контроль за наявністю шкідливих речовин у повітрі, воді та ґрунті санітарною службою давно не проводився. І що там літає та плаває – достеменно не відомо.

Тепер врахуйте, що в зоні відчуження – близько десяти спеціалізованих держпідприємств, постійно працюють понад 2,6 тис. осіб. Ще майже 3 тисячі – щодня трудяться на атомній станції. Тож загроза спалаху інфекції цілком реальна. Питання тільки в часі – коли прорве.

Однак, як з’ясувалося згодом, дивуватись особливо нема чому. Керівник Чорнобильської СЕС Петро Безвербний два місяці відсутній на робочому місці – відпустка, лікування, потім знову відпустка і так далі по колу. Навіть прокурор області не зміг його впіймати. І засідання пройшло без головного "героя"-санітара. Тож питати, чому місцева СЕС не виконує свої функції та ще й ігнорує всі приписи прокуратури, не було з кого. Чоловік, що вийшов “відмазуватись” за всіх, намагався щось пояснити, але нічого з того не вийшло. Так запитання прокурора і розчинилися в повітрі.

Наступною “під роздачу“ потрапила екологічна інспекція. Ця служба відзначається постійно. Тільки не подумайте, що сенсаційними затриманнями браконьєрів. За визначенням прокурора області Олександра Гардецького, займаються вони “не тим, чим потрібно, а тим, чим вигідно” – такі собі “комерсанти”. Тільки за останній рік, поінформував він, вісім осіб з екологічного нагляду були затримані за незаконне полювання в зоні відчуження. Це ті, що попалися.

“А головний еколог області”, - далі розповідав прокурор, - “перевіряє своїх підлеглих шляхом періодичних заїздів на полювання”. Зі сторони подумалось: досить серйозні закиди, можливо Гардецький перебирає? Але коли слово дійшло до Анатолія Артемчука, головного екологічного інспектора Київської області, сумніви поділися.

"Всього за вісім місяців перебування на посаді я просто не мав можливості корінним чином змінити стан справ у зоні відчуження ЧАЕС", - почав свій виступ чиновник. Потрібно було бачити, як округлились очі присутніх прокурорів. Не такої відповіді вони чекали. Про розширену колегію було відомо ще в травні. То ж за три з гаком місяці пан Артемчук спромігся придумати лише таке виправдання. Або він вважав присутніх, вибачте, повними дурнями, або сам досі не виріс зі шкільних штанців, коли пояснював учителю, чому не розв’язав задачу.

Виникло справедливе запитання: "А чим же Ви, шановний, ці вісім місяців були так зайняті?” В області проблема Чорнобиля є чи не першочерговою для будь-якого держпосадовця. Звісно, якщо він переймається державними справами, а не особистими. Рухаючись за логікою цього чиновника і порівнявши масштаби, президента України потрібно обирати за два роки до інавгурації, щоб він мав достатньо часу для того, аби увійти в курс справ...

А після прокурорського прочухана керівник інспекції вийшов на подвір’я, вдихнув свіжого повітря і непоспіхом підійшов до своєї автівки. Новенький джип “Тойота RAV 4” весело блимнув фарами і заховав за тонованим склом свого власника від зайвих очей.

Тож доки головний еколог-захисник “в`їжджає” в посаду, в забороненій зоні полюють на дичину, якої тут розвелась сила-силенна, ловлять рибу, збирають ягоди, заготовляють дерево і вивозять пісок, в основному прямісінько через пункти пропуску. Одну з таких вантажівок з 15 т металобрухту, який вивозили з зони через КПП, прокуратура затримала. Четверо винних уже засуджені.

Не меншу небезпеку несе й річка Прип`ять - одна з основних артерій Дніпра. В ній досі ржавіють 27 радіоактивно забруднених барж, якими в перші дні аварії до ЧАЕС везли щебінь, пісок та інше. Не закінчено укріплення від розмиву дамби, не ліквідовані свердловини та колодязі. Якщо все так і залишити, то небезпечні речовини можуть потрапити до підземних вод і Дніпра, звідки пряма дорога до наших з вами домівок. І це не якась абстрактна загроза, а цілком імовірний, хоча й песимістичний, сценарій.

Але ж як теоретично непрохідна зона перетворюється у місце прогулянок? Правоохоронці кажуть, що не останню роль відіграють самосели – люди, які з різних причин повернулися туди, звідки їх виселили у 86-му. Всі 259 осіб (хоча цифра може й відрізнятися - залежно від того, хто її озвучує), мають прописку в Іванківському районі Київської області. Ось так просто, без вказання населеного пункту, вулиці і номера будинку. І примусити їх залишити небезпечні місця неможливо, закон не дозволяє.

Так от, під приводом ніби-то провідання родичів, що, виявляється, не заборонено, в зону заїзжає будь-хто. А коли вже потрапив за колючий дріт – вільно можеш іти на всі чотири сторони. Як розповідалось вище, контролювати ніхто не буде. Це побачив на власні очі і прокурор.

Напередодні колегії, розповів Гардецький, він вирішив особисто пересвідчитися, що коїться на території його відповідальності. Прокурор завітав до жінки, яка вже багато років незаконно проживає в зоні примусового відселення на березі Прип`яті.

Вона запевнила, що погіршення здоров`я не відчуває, за весь час більше хворіти не стала, обробляє город і має невелике господарство. А вирощене возить на гостинець онуці в Київ. І до біса та радіація! Вона ж очі не пече. А от сусід, розговорилась жінка, відгодовує свиней і продає м`ясо, за межами, в "чистому" світі. На тому, що жоден продукт не проходить ніякого контролю якості, зупинятися вже не будемо.

Крім курей, на подвір`ї жінки прокурор побачив ще й пристойний джип, господаря якого ніде не було видно. Коли ж поцікавився, почув, що це родич приїхав допомогти з картоплею – стара, мовляв, сама не впораюсь. А за кілька хвилин з`явився й сам "родич", але не на городі – пристав до берега човном, повним щойно впійманої риби. Отак би він і поїхав з карасями прямісінько на один з базарів, можливо і київських, аби не цікавість Гардецького. Вже повертаючись, прокурор десь надибав патруль міліції і направив їх до порушника складати протокол. А самі місцеві міліціянти нічого не бачать? Рибу ж ловлять постійно. Чи вже звикли до подібного і не вважають правопорушенням?

Версій може бути багато. Висновок напрошується один: контролюючі органи, міліція, охорона периметру зони відчуження своїх функцій повною мірою не виконують. Вони уже сплелися у круговій поруці, закривають очі на порушення, не вступають у конфлікти. Як одна сім’я, сміття  з якої “на люди” не виноситься.

Для виправдання можна вказати лише на одне – відсутність належної уваги з боку держави. Минулого року фінансування всього комплексу зони відчуження здійснено на 72% від плану. Станом на кінець весни 2009 р. заборгованість по зарплатах становила близько 5 млн. грн., а з урахуванням додаткових надбавок та коефіцієнтів – майже втричі більше (при цьому виявлено низку випадків хабарництва та корупції з боку посадових осіб).

Після 1991 року держава не дала жодної копійки на зміцнення берегів Прип`яті, хронічний дефіцит коштів гальмує введення в експлуатацію комплексу "Вектор" для збирання і вивезення особливо небезпечних предметів. І перелік можна продовжувати. Тож і йдуть люди свідомо на порушення, аби якось вижити. Хоча це їх не виправдовує – занадто дорога ціна.

Після такого залишається лише дивуватись тому, що резервація на самому краї української землі ще й досі якось тримається на плаву, тріщить, але не розповзається по швах. Однак, де гарантія, що ми з вами, купуючи рибу, ягоди чи м`ясо, не купуємо кілька сотень смертельно небезпечних мікрорентген родом із Чорнобиля? Після почутого і побаченого особисто у мене впевненості стало набагато менше...

Володимир Сидоренко

УНІАН в Google News