Діти — кактуси, а не квіти?

Небажання мати дітей — заяви, здебільшого, удавані. За рідкісним винятком, ті, хто це стверджують, насправді так зовсім не вважають...

Небажання мати дітей — заяви, здебільшого, удавані. За рідкісним винятком, жінки, які стверджують, що не хочуть бути матерями, насправді так зовсім не вважають.

Близько 7% росіян взагалі не хочуть мати дітей. В порівнянні із США, у нас, правда, не все так безнадійно, — там, згідно даним одного недавно проведеного опитування, ставати батьками не хочуть... 44% (!) жителів. А ще говорять, що інстинкт продовження роду закладений в нас Природою. Так чому ж люди, що мають шанс стати батьками, відмовляються від цієї можливості добровільно, тоді як інші готові витрачати сотні тисяч доларів на штучне запліднення, усиновлення і інші можливості знайти дітей?

Психологи стверджують, що прагнення до бездітності — це головна ознака інфантилізму. Іншими словами, людина уникає відповідальності і не бажає обтяжувати себе ніякими життєвими труднощами. Проте коли жінка в 30 років говорить, що не хоче мати дітей, тому що для неї важливіше кар`єра, свобода і життя, повне розваг, а не турбот, — я не вірю!.. Чому — постараюся пояснити.

Ще не склалося

Одна з моїх колег в свої 30 років ще жодного разу не була заміжньою. І дуже переживає із цього приводу. Вона приваблива, ретельно стежить за своїм зовнішнім виглядом, кожного тижня відвідує солярій і салон краси. Але чоловіків не чарує і не привертає. Скоріше, навпаки, відлякує. Тому що відразу чекає «серйозності», та до того ж вимоглива, капризна, образлива і навіть грубувата. Про заміжніх колег говорить не інакше, як з гіркотою: «Ну, чим вони кращі за мене?» А ось на вагітних співробітниць, що збираються в декрет, дивиться з жалем, мовляв, «бідолахи, ось і кінчилося ваше щасливе життя». І обов`язково додає, що сама вона дітей ні в якому разі не хоче. Адже діти — це зіпсована фігура і груди, сидіння вдома, прання і прасування, ніякого часу на себе. І коли вона так говорить — не вірю ні єдиному слову. І більш ніж упевнена, що якщо вона зустріне свого чоловіка, то дітей їй відразу захочеться. А поки що її небажання мати дітей — просто захисна реакція.

Волелюбність

Одна знайома нашої сім`ї — 37-річна журналістка. Іронічна, волелюбна пані, яка захоплюється політикою . Вона не заміжня, дітей у неї немає. Всі чоловіки для неї — представники парнокопитного тваринного світу. А діти — взагалі марсіани. Єдиний момент тісного спілкування з "інопланетною цивілізацією" відбувся у неї, коли її не менш екстравагантна приятелька, попросила годинку поняньчитися з малюком. Наша знайома намагалася годувати його пельменями, і, загалом, досвід спілкування не вдався. Висновок був зроблений однозначний — діти це нудно. І, в цілому, материнство задумане як прийом, що дозволяє тримати слабку половину людства «на прив`язі», тоді як чоловіки «гулятимуть на стороні».

Але що хочете зі мною робіть — мені в цю її нелюбов до дітей не віриться. А такий прояв небажання їх мати — просто злість на чоловіків, вірніше, на одного, що колись сильно розчарував. І справа тут вже не в тому, що сімейне життя не склалося (є ж жінки, які в 35-37 розуміють, що вони для сімейного життя не створені і народжують дітей просто «для себе»), а в образі, яка з однієї людини, — розповзлася на весь світ. Залишилося місце тільки для іронії і сарказму, а для любові, прощення і діти місця в цьому похмурому світі вже не вистачило. Тому і говорити тут треба не про нелюбов до дітей, а про нелюбов до людей взагалі.

Чоловік не хоче

Серед моїх приятельок мало тих, які чесно говорять: «Чоловік мені говорить, що спочатку треба заробити на квартиру, роз`їхатися з батьками, а потім вже і дітей заводити можна» або «Ми вирішили ще пару років почекати, хочеться у відпустку за кордон з`їздити, а з дитиною яка ж відпустка». Ще рідше можна почути визнання, що «чоловік дітей поки не хоче, говорить, нам ще рано». Звичайно це вдягається все в ту ж форму: «Мені дітей щось не хочеться!» Зручна позиція, тому що не ущемляє самостійності. Така заява — не більше ніж спроба продемонструвати, що «у них все добре», чого, насправді, може і не бути. А коли жінці нікому і нічого не потрібно доводити, вона не стане використовувати в аргументах дітей.

Отже. Якщо ваша подруга говорить, що вже вона-то «ні за що і ніколи — придивіться до неї трохи краще. Адже за будь-яким прагненням до бездітності так чи інакше криється яка-небудь психологічна травма. І якщо людині допомогти вчасно справитися з собою, самій або за допомогою грамотного психолога, то бажання втекти від відповідальності, яку припускає виховання дітей, миттєво зникає. І кактуси — зацвітають!..

http://health.mail.ru/articles/44814?page=2

УНІАН в Google News