Безсоння і світловий режим впливають на розвиток ракових пухлин

Ризик раку зростає з почастішанням нічного безсоння, збільшенням рівня нічного освітлення і при роботі в нічну зміну. Ризик також зростав із збільшенням стажу роботи... Епідеміологічні дослідження 

Епідеміологічні дослідження. Вахтова робота і ризик розвитку раку

Згідно даним Міжнародного агентства по вивченню раку, в 2000 р. рак молочної залози склав велику частину захворювань в розвинених країнах. Найбільш поширеним злоякісним новоутворенням серед жінок – раком молочної залози (РМЗ), хворює щорічно 999000 жінок (22% від всіх злоякісних новоутворень у жінок), помирає 375000. Більше половини всіх нових випадків зареєстровано в економічно розвинених країнах: близько 335000 в Європі і 195000 в Північній Америці. РМЗ ще не є найпоширенішим серед жінок в країнах, що розвиваються, проте і в них спостерігається неухильне зростання захворюваності. Зростаючий ризик розвитку РМз обумовлений високим соціально-економічним статусом (річний дохід, освіта, житло і т.д.), оскільки він пов`язаний з такими показниками здоров`я, як початок менструальної функції і менопаузи, ожиріння, високий зріст, споживання алкоголю, пізній вік перших пологів, мала кількість пологів, особливості харчування і т.д. Слід зазначити ще два чинники, характерних для розвинених країн, які можуть мати важливе значення, – дія нічного освітлення і низькочастотні електромагнітні поля (50–60 Гц).

В даний час в деяких галузях промисловості число працюючих позмінно людей доволі значна. Загальна кількість робочих, що мають нічну роботу або роботу по змінах, сягає 20% в США і 15–20% від загальної кількості працюючих в більшості країн Європейського Економічного Співтовариства. Очевидні проблеми із здоров`ям серед змінних робочих включають порушення сну, шлунково-кишкові захворювання, збільшення випадків серцево-судинних захворювань, порушення метаболізму і толерантності до ліпідів і, можливо, збільшення випадків розвитку діабету. Ожиріння, високий рівень тригліцеридів і холестерину, низька концентрація ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) виявляються в цій групі частіше, ніж у робочих денних змін. З іншого боку, є докази, що метаболічний синдром, який представлений ожирінням, високим рівнем тригліцеридів і холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, гіпертонією, зниженою фібринолітичною активністю крові, зниженою толерантністю до глюкози, є не тільки чинником ризику серцево-судинних захворювань, але і чинником ризику виникнення злоякісних пухлин.

Повідомляють про набагато більшу кількість смертей від злоякісних новоутворень у позмінних робочих, які працювали на виробництві не менше 10 років, в порівнянні з робочими, зайнятими тільки в денні зміни. У Данії у великому контрольованому рандомізованому дослідженні (близько 7000 обстежуваних в кожній групі) було показано, що вечірня робота збільшує ризик розвитку раку молочної залози у жінок у віці від 30 до 54 років. Серед тих, що працюють вночі найбільш достовірні результати були виявлені у офіціантів ресторанів, що працюють в нічні зміни (300 випадків). Подібні спостереження були зроблені при обстеженні стюардес у великому дослідженні щодо ризику РМЗ у Фінляндії.

Цікаві результати були отримані в проведеному С. Девісом в 2001 р. в США епідеміологічному рандомізованому дослідженні. У 813 хворих раком молочної залози жінок вивчали особливості способу життя за останні 10 років в порівнянні із здоровими жінками. При цьому, враховували експозицію до світла в нічний час, грунтуючись на наступних показниках: нічне безсоння, рівень освітлення в спальні вночі і робота в нічні зміни (не менше 3–х ночей в місяць). Виявилось, що ризик раку зростає з почастішанням нічного безсоння, збільшенням рівня нічного освітлення і при роботі в нічну зміну. У останньому випадку ризик також зростав із збільшенням стажу роботи.

За даними Е. Шернхаммер (2001), заснованих на дослідженні стану здоров`я медичних сестер, що включало питання про стаж, змінну роботу, денні, нічні і вечірні зміни, серед медсестер, що мають стаж більше 30 років і змінної роботи, відносний ризик РМЗ складав 1,36 в порівнянні з медичними сестрами, які не працювали позмінно. У медсестер, що довгий час працюють в нічну зміну, виявлено знижений рівень мелатоніну і підвищений рівень естрогену в крові. Проведений мета–аналіз 13 досліджень, що включають сім досліджень працівників авіаліній і шість досліджень представників інших професій, що працюють в нічні зміни, показав, що загальна оцінка ризику дорівнювала 1,48. Істотний ризик розвитку РМЗ жінки, що працюють в нічні зміни.

У дослідженні, об`єктом якого були дані про здоров`я майже 45 тисяч медичних сестер в Норвегії, було встановлено, що показник додаткового ризику РМЗ у тих, що працювали ночами протягом 30 і більше років склав 2,21. Збільшений ризик РМЗ і раку товстої кишки був виявлений у працюючих вночі мешканців Сіетла (США).

Були одержані дані про збільшений ризик раку товстої кишки і раку прямої кишки у жінок, що працюють на радіо і телеграфі. У 2003 р. Е. Шернхаммер і її колеги, розглянувши Гарвардські дані по вивченню стану здоров`я 79 тисяч медсестер, виявили, що медсестри, що працюють в нічні зміни, мають вищий ризик РМЗ. Автори також знайшли, що рак товстої і прямої кишки зустрічаються частіше у робочих, що мають не менше 3 нічних змін в місяць протягом 15 і більше років. У 2007 р. ця ж група повідомила про істотно збільшений ризик раку ендометрія серед жінок, що більше 20 років мали змінний характер роботи. Підвищений ризик злоякісних лімфом був виявлений серед ісландських стюардес. Повідомляють про збільшення ризику виникнення раку простати у скандінавських пілотів авіаліній залежно від кількості тривалих рейсів. Механізми, що лежать в основі збільшеного ризику раку серед нічних робочих і льотних екіпажів, можливо, схожі. Ймовірно, порушення циркадних ритмів і вимушена дія світла в нічний час приводять до зменшення вироблення мелатонина, що є відомим біологічним блокатором розвитку злоякісних новоутворень.

Темнота і рак

Якщо світло, що пригнічує продукцію мелатоніну епіфізом, стимулює передчасне старіння і розвиток раку, то природне питання – а як діє на ці процеси темнота? Доктор К. Кураласов з Алма-Ати в 70–80 роках минулого століття вивчав вплив темноти на ріст і розвиток пухлин молочних залоз у щурів. Тварини містилися в темному приміщенні (0–0,5 люкс/см2) або при стандартному світловому режимі (12 год світ/12 год темнота). Виявилось, що розвиток раку молочної залози, в темноті істотно сповільнювалося. Введення канцерогену щурам, яких містили в темноті, індукувало значно менше пухлин молочної залози, чим у тих, що містилися при стандартному освітленні. Тривалість життя щурів з пухлинами молочної залози в групі, що містилася в темноті, була в 2 рази більшою, ніж у тварин в контрольній групі, що знаходилася в умовах стандартного світлового режиму. А.К. Кураласов встановив також, що вміст тварин в темноті підсилював протипухлинний ефект таких препаратів, як синестрол, тамоксифен, андрогени, тио–TEФA, циклофосфамид, ЦМФ, тиo–TEФA +синестрол.

Вражаючі результати експериментальних досліджень дозволили авторові використовувати цей підхід для терапії хворих РМЗ. Під спостереженням знаходилося 138 пацієнтів. Деякі з них (54 випадки) одержували поліхіміотерапію (модифікована схема Купера + гормонотерапія). Радіотерапія проводилася 46 хворим, радіотерапія з хіміотерапією – 38 хворим. У хворих з РМЗ в пременопаузі спостерігався знижений рівень 17b–естрадіолу (у 7 разів) і ФСГ в сироватці крові, тоді як рівень тестостерона і прогестерону був підвищений, в порівнянні з параметрами цих гормонів у цих же хворих до дії режимом постійної темноти. У жінок в менопаузі ці зміни були менш виражені, ніж у жінок в пременопаузі. Дексаметазоновий тест був негативним у 62,5% хворих раком молочної залози, що знаходилися при стандартному світловому режимі, і лише у 9,5% хворих, що знаходилися в темноті. Повна або часткова (>50%) регресія карциноми молочної залози спостерігалася у 32,4 % хворих контрольної групи і у 78,6% хворих «темнової» групи. Індекс операбельності в цих групах склав 36 % і 88 %, відповідно.

Вплив мелатоніну на розвиток пухлин у тварин і людини

У дослідах на різних моделях індукованого хімічного канцерогенезу було виявлено, що застосування мелатоніну пригнічує виникнення і розвиток пухлин молочної залози, шийки матки, шкіри, легенів, ендометрія, печінки, товстої кишки у тварин, що свідчить про значну широту спектру антиканцерогенного ефекту мелатоніну. Протипухлинній дії мелатоніну in vitro і in vivo також присвячена велика кількість робіт. Дані досліджень на тваринах добре узгоджуються з результатами клінічних спостережень. Так, в роботі канадських дослідників Э. Мілса  (2005) представлені результати мета–аналізу 10 рандомізованих контрольованих досліджень ефективності застосування мелатоніну для лікування онкологічних хворих з солідними формами пухлин. В цілому лікування одержали 643 пацієнти.

Застосування мелатоніну знизило відносний ризик смерті протягом 1 року до 0,66, причому, не було зареєстровано серйозних побічних ефектів препарату.

Мелатонін надає ефект як на системному, так і на тканинному, клітинному і субклітинному рівнях. При цьому дія мелатоніну перешкоджає процесам, що спричинює старіння і рак. Зокрема, на системному рівні мелатонін знижує продукцію гормонів, сприяє цим процесам і стимулює систему імунного нагляду. Одночасно пригнічується продукція вільних радикалів кисню і стимулюється система антиоксидантного захисту. Мелатонін гальмує проліферативну активність клітин і підвищує рівень апоптозу, перешкоджаючи виникненню і розвитку пухлинного процесу.

Представлені дані свідчать про важливу роль шишковидної залози в розвитку раку. Пригноблення функції епіфізу при використанні постійного режиму освітлення стимулює канцерогенез. Епідеміологічні спостереження щодо збільшення ризику РМЗ у робочих нічних змін відповідають результатам експериментів на гризунах. Застосування епіфізарного гормону мелатоніну пригноблює канцерогенез у тварин, що знаходяться в умовах як звичайного режиму освітлення, так і при постійній освітленні.

Таким чином, застосування мелатоніну з метою профілактики раку може виявитися вельми ефективним, особливо в північних регіонах, де літом мають місце «білі ночі», а протягом довгої полярної ночі усюди горить електричне світло.

Підсумовуючи все вищесказане, можна укласти, що спектр ефектів мелатоніну дуже широкий. На відміну від багатьох гормонів його дія на клітинні структури залежить не тільки від його концентрації в крові і міжклітинному середовищі, але і від початкового стану клітини. Це дозволяє вважати мелатонін універсальним ендогенним адаптогеном, що підтримує баланс організму на певному рівні і дозволяє адаптувати всі процеси, що відбуваються, до безперервно змінних умов навколишнього середовища і локальних дій на організм.

Євген Сивокінь

УНІАН в Google News