Олександр Фельдман: для розвитку бізнесу у владу треба закласти конфлікт

Не заздрю будь-якому першому Кабмінові при будь-якому новому президентові...Все як завжди - починали зі зміни підходів до бізнесу, закінчуємо прокурором. Інтерв`ю

Олександр Фельдман: для розвитку бізнесу у владу треба закласти конфлікт

Політики, кандидати в Президенти, чиновники невтомно говорять про те, що бізнес може «витягнути» країну з кризи. Проте, сьогодні бізнес звинувачують у тому, що він зрісся з політикою, зробив її продажною, підім`яв під себе владу і диктує їй згубні для суспільства рішення. Як реально подолати ці суперечності? Що потрібно для цивілізованого впливу бізнесу на владу і країну? Кому під силу перебудувати їх відносини? Про це - інтерв`ю УНІАН відомого підприємця, народного депутата України Олександра Фельдмана.

Сьогодні багато кандидатів на пост Президента України включили в свої програми окремі блоки обіцянок підприємцям. Розмаїття ідей - від 5-річних податкових канікул - до пільгових банківських кредитів. На Вашу думку, що з цих обіцянок може бути реально втілене в життя?

Якщо якийсь кандидат обіцяє зробити підприємцям легке і безкоштовне життя і не пропонує варіантів наповнення бюджету, які покриють «випадання» податків, то такі ініціативи марно навіть коментувати. Наприклад, податкові канікули на 5 років для всього малого бізнесу, як сьогодні пропонують окремі кандидати - це свідомо нереальна обіцянка. Така ж нереальна, як і обіцянка за 5 років увійти в 20-ку світових економічних лідерів. Кого це Україна зібралася звідти витіснити - США, Японію, Китай, ОАЕ?... Це просто смішно. Бідніші за нас у Європі тільки Косово, Молдова і Албанія.

Які обіцянки підприємцям можна вважати реальними?

Заборонити необгрунтовані перевірки, тобто без санкції суду або порушення справи. Спростити до мінімуму бюрократичні бар`єри. Розширити поле застосування спрощеної системи оподаткування. Накласти «залізний» п`ятирічний мораторій на підвищення податкового навантаження на малий і середній бізнес. Дати держбанкам кошти на пільгове кредитування підприємців, особливо тих, які працюють або збираються працювати у сфері послуг. Все це може зробити тільки той лідер, який ставить своєю метою боротьбу з корупцією. Якщо 50% ВВП, які знаходяться сьогодні в тіні вийдуть на світло - тоді реально вистачить ресурсів на податкові послаблення і стимули для малого і середнього бізнесу. Про це говорить поки тільки Юлія Тимошенко.

Крім того, потрібно дати сигнал, що держава має намір переглянути свою позицію відносно підприємництва в цілому. Мені здається, що для початку потрібно перетворити сам Держкомітет з підприємництва і регуляторної політики в окреме міністерство, змінивши його керівництво і принципи роботи.

Наскільки такий крок доцільний?

За важливістю виконуваної роботи і за соціальним охопленням, центральний орган виконавчої влади у сфері підприємництва не поступається багатьом іншим уже існуючим міністерствам. У цій сфері працює кілька мільйонів осіб. Підприємництво проводить колосальний об`єм ВВП. Для багатьох міст підприємництво - єдине стабільне джерело бюджетних надходжень. Якщо ми хочемо, щоб підприємництво в Україні розвивалося - потрібно підвищувати його статус, у тому числі й на рівні органів влади.

Без повноцінного міністерства, всі нововведення в системі підприємництва є «побічними продуктами» діяльності ДПАУ, Мінфіну, Мінекономіки, парламентського комітету з податків і зборів, законотворчості депутатів з різних фракцій. У таких умовах складно говорити про створення якісного законодавства і прозорого підприємницького середовища. Сьогодні неможливо знайти ні головного, ні «крайнього», за те, що відбувається.

Міністерства з підприємництва сьогодні є в Індії, Румунії, Ірландії, Швеції, Шотландії, Швейцарії, в багатьох азіатських станах. Одним словом, там де вони є - там високий рівень конкурентоспроможності економіки і високі темпи розвитку. 

Чому, на Вашу думку, досі не відбулося такого перетворення?

Тому що досі наша економіка будувалася на основі принципу перерозподілу, а не виробництва. Судіть самі, сьогодні 99% міністерств, зі своїми функціями дісталися уряду ще з часів перших урядів. Переважна більшість центральних органів влади орієнтована сьогодні на перерозподіл ресурсів і на обслуговування процесів, а не на досягнення результатів. До кризи економіку рухали ДПАУ, Нафтогаз і Фонд держмайна. Хто рухав – ті й отримали.

На виході з кризи українську економіку повинні витягати абсолютно інші «робочі конячки». Це Мінфін - через фінансові стимули. Міністерство регіонального розвитку і будівництва - через інфраструктурні проекти. І умовне Мінпідприємництва - через підтримку приватної ініціативи. Якщо подивитися на ці органи сьогодні, то перше - знаходиться без керівника і має безліч конфліктів з іншими інститутами, друге, - не є впливовим, оскільки у держави немає коштів на капітальні проекти, а третє - є якийсь «круглий стіл без порядку денного».

Ваше ставлення до заяви прем`єра Юлії Тимошенко про те, що вона більше не піде на квотно-партійний принцип формування уряду через його неефективність?

Вона просто озвучила те, про що вже давно говорять люди, яких «дістало» те, що відбувається. Скажу вам більше - не тільки партійний принцип не ефективний, але й призначення міністрів з числа народних депутатів теж. Я давно вже почав помічати таку закономірність - дивишся на людину в парламенті, багато законів пише, виступає, міністра, прем`єра і президента критикує, інтерв`ю дає наліво й направо, ну просто геній. Потрапляє в міністерське крісло і як підмінили: ні розумних законопроектів, ні красномовства, ні реформ про які говорив під куполом. Одиниці колишніх депутатів можуть бути хорошими міністрами - я в цьому переконаний. Вважаю, що працювати в Кабмін повинні йти професіонали з відповідною освітою, досвідом практичної роботи, суто професійними, не політичними амбіціями, а не депутати.

Якщо міністр вибирається з –поміж депутатів, тим більше якщо за нього голосують індивідуально, а не в пакеті, то це завжди буде результат компромісу. Керівники фракцій перед голосуванням говоритимуть своїм депутатам, що Іван Іванович прекрасна людина і вирішить усі питання. А Іван Іванович отримає «переляк» на все життя і думатиме про те, як не порушити зобов`язання, а не про те, як гнути свою лінію.

Можливо, це дивно прозвучить, але, для того, щоб розвивалося підприємництво, в систему влади потрібно закласти творчий конфлікт, а не складну систему домовленостей, яку у нас називають «консенсус». Пригадайте історію будь-яких реформ і модернізаційних проектів - це завжди був конфлікт. Тільки «розвал» чогось може бути результатом консенсусу. Керівник повинен відстоювати інтереси підвідомчого сектора і забезпечувати ефективність цього бізнесу. Він повинен за своїм статусом битися з такими ж представниками інших корпорацій - з ПДА, Мінфіном і ін. А депутати повинні відстоювати інтереси ширших шарів суспільства. Сьогодні виходить навпаки. Держкомпідприємництва лобіює інтереси Пенсійного Фонду і ДПА, а депутати лобіюють інтереси підприємців.

Хто, на Вашу думку, повинен очолити гіпотетичне Мінпідприємництва, якщо таке буде створене?

Однозначно це має бути хтось новий, молодий, активний. Хтось із лідерів підприємницьких організацій. Хтось, кого вони заздалегідь підтримають самі. Люди, які починають міркувати на тему підприємництва зі слів, - «Пам`ятаю, як Кучма в 95 році мені щось там говорив.» - неадекватні ні часу, ні завданням.

Яким, на Вашу думку, буде наступний склад Кабміну і які у нього будуть першочергові завдання?

Чесно кажучи - не заздрю будь-якому першому Кабмінові при будь-якому новому президентові. Очікування знову будуть завищені, і один невірний крок або буксування з антикризовими заходами потягнуть за собою колосальний негатив з усіх боків. Наступний прем`єр з наступним Президентом повинні працювати «тандемом». Не уявляю, як вони домовлятимуться між собою, але це повинен бути міцний політичний союз, прикладів якому в Україні поки не було. 

Перше, що повинен зробити такий «тандем» - віддати максимум повноважень на місця. Це потрібно для того, щоб не дати один одному узурпувати владу і скинути з себе надповноваження і надвідповідальність. Підготовка до ЄВРО-2012 показала, що поки будівництво стадіонів розглядатиметься на рівні РНБО - толку не буде.

Друге - потрібно поміняти структуру Кабміну і систему статистики. Потрібно вибрати декілька державних пріоритетів, виділити по них профільні міністерства і призначити сильних керівників. Статистику потрібно переглянути для того, щоб, з одного боку, почати роботу з чистого аркуша, а з іншого - налаштувати її на нові пріоритети.

Третє - новому главі держави потрібно буде після виборів рівновіддалитися на безпечну відстань від усіх, окрім іноземних консультантів, учених і лідерів професійних об`єднань.

Четверте - підібрати енергійного Генпрокурора, який стежитиме за місцевою владою, яка отримала гроші й повноваження, і який особисто відповідатиме за успіхи в боротьбі з корупцією.

Ну ось, усе як завжди - починали зі зміни підходів до бізнесу, закінчуємо прокурором.

Проблема в тому, що ми займалися або першим, або другим. А це зовсім не взаємовиключні речі. Дамо можливість розвиватися цивілізованому бізнесу, а з тих, хто працюватиме «по поняттях», спитаємо. І все у нас вийде.

Інтерв`ю узяв Сергій Прокопенко

УНІАН в Google News