"Довга доба" українського опору і надії. Нове слово України у світовому кінематографі

У День Гідності і свободи у Києві презентували "Довгу добу" - фільм про війну, який створили 12 тисяч українців.

Майже 200 годин відеоматеріалів, півтора роки часу та купа розбитих телефонів: так створювався документальний фільм про війну режисера Алана Бадоєва та "1+1 Україна" "Довга доба". На закритому допрем’єрному показі стрічки в Києві можна було побачити результати цієї роботи. І навряд чи вони лишили когось байдужим.

Показ проводився у символічному місці – в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Один із "символів", герб радянського союзу, після трансформації Батьківщини-матері навіть лежить там просто під ногами.

Участь у презентації взяли, зокрема військові, представники іноземних дипломатичних місій, правоохоронних органів та урядовці. Окрім самого Бадоєва присутні були, зокрема співак Макс Барських, який є автором комерційного саундтреку до фільму, виконуючий обов’язки міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв, командувач Національної гвардії України Олександр Півненко та телеведучий Антон Птушкін.

Формат фільму є унікальним для світового кінематографу – для стрічки нічого не знімалось на майданчику, у ній немає жодних сцен, знятих професійною знімальною групою – кіно повністю змонтоване з документалістичних роликів та фото, відзнятих самими героями "Довгої доби". До роботи над стрічкою таким чином долучилися понад 12 тисяч українців, які надіслали свої матеріали продюсерам.

У коментарі УНІАН Бадоєв зауважив, що спершу хронометраж фільму був аж 10 годин, а згодом його зменшили до двох. "Ми робили монтаж і збір всього фільму майже півтора роки. Це було дуже важко: ти ж обираєш не з того, яку долю показати глядачу, а яку ні... А так обираєш, щоб вся історія цього фільму давала якусь одну загальну думку про те, що ми хочемо сказати", - пояснив він.

Режисер додав, що він хотів, аби всі герої фільму могли поділитися зі світом тим, як можна бути сильними, коли втрачаєш усе. "У нас багато таких історій у фільмі – і я цим дуже пишаюся, пишаюся нашими героями, - коли проста людина, яка втрачає буквально за 10 секунд усе, що є: і коханих людей, і будинки, квартири – але ця людина дійсно є світлом. Тобто думки цих людей дуже світлі і потужні", - каже Бадоєв.

Він розповів, що увесь фільм був зроблений з матеріалів з телефонів українців. "Нам коробками приходили телефони з окупованих місць, з Бучі. Звідки, ми навіть не знали, чи жива ця людина, чи ні. І потім вже по файлах розуміли, що людина жива, шукали цю людину", - сказав він. Невелика частина цих телефонів стала експонатом – їх виклали на стенді на допрем’єрному показі.

"Не всі на окупованих територіях могли нам надсилати (відео – УНІАН). Тому що у них не було просто телебачення (тому вони не могли побачити оголошення про збір відповідних матеріалів, - УНІАН). Але вони все одно звідкись дізнавалися, передавали нам картки пам’яті. Звідкись нам волонтери везли їхні телефони", - згадує Алан.

Він наголошує, що стрічка – це подвиг цих людей. Також деякі з телефонів "народних операторів" були просто знайдені десь, без господарів – і це страшно.

"Бо коли ти береш картку, починаєш її дивися, спершу ти бачиш якісь дуже веселі класні дні до війни. А потім все далі й далі, і ти не знаєш… Інколи я вимикав, тому що ти вже полюбив цю людину, і ти не знаєш, що буде у останніх записах. І інколи ми раділи, що все клас, а інколи не раділи, тому що багато хто з наших героїв не вижив", - сказав режисер і додав, що у фільмі також використані відеозаписи і від військових, просто з фронту.

Співак Макс Барських розповів УНІАН, що пісня, яка стала саундтреком до фільму, називається "Soldier". "Створив я її ще рік тому. Відразу після пісні "Буде весна"… До мене прийшли декілька рядків англійською мовою, я записав їх до себе в телефон і вони у мене просто були. Коли Алан почав працювати над цим фільмом, він мені показував матеріал і сказав, що йому потрібна пісня, головна тема цього фільму", - сказав він.

Так, продовжив співак, він довго думав про те, що ж це могла б бути за пісня, і згадав про цей свій текст. "Я до нього повернувся, я відкрив його. У мене також був музичний начерк на цей вірш. Я йому заспівав і він сказав, що це та сама пісня, яка повинна бути. Я її допрацював, доробив і вона ідеально підійшла до цієї стрічки", - розповів Барських.

Він також зауважив, що кожен герой цього фільму вражає його, як і загалом кожен українець – своєю силою, боротьбою за незалежність та вірою у перемогу.

Герої фільму дійсно вражають. А сам фільм побудовано таким чином, що навряд чи хтось зможе залишитися байдужим. Багато людей у залі плакали. За дві години – не раз, а в певні, особливо щемливі моменти, деякі гості схиляли голови чи закривали очі, щоб не бачити… У цій стрічці ми занурюємось у життя людей до повномасштабного вторгнення росії в Україну, і разом переживаємо, як агресор калічить долі героїв фільму та їхніх близьких.

Переглядаючи "Довгу добу", ми згадуємо події останніх півтора року якимось особливим чином – на емоційному рівні, ніби знову переживаючи всі жахи перших тижнів великої війни і радість від перших перемог України. Кожна з історій по-своєму страшна. Наприклад, сцена, де дівчина отримує через кур’єрську службу квіти на річницю весілля від чоловіка, який на той момент вже загинув… Але завжди знаходиться і те, що радує, щось чи хтось, хто нагадує про те, що добро все ще існує – те, що повертає надію – як волонтер, що їздить під обстрілами у пошуках стареньких людей, аби їх евакуювати, або маленька дівчинка, яка не втрачає оптимізм під бомбардуваннями у підвалі… Фільм дає можливість згадати, знов відчути, як ми підтримували одне одного, як самовіддано працювати волонтери, а воїни – пішли на захист наших з вами життів та свободи.

Показ фільму, який відбувся за підтримки Офісу президента України та Державного агентства України з питань кіно спільно з музеєм, пройшов у символічну дату – 21 листопада, День Гідності та Свободи. Виконуючий обов’язки міністра культури Карандєєв зі сцени описав свої думки та спогади про події 10-річної давнини на Майдані, зокрема про те, як тоді прозвучали слова, які стали символом Майдану, - гідність, свобода та боротьба.

"Фільм не просто є оригінальним документальним свідченням подій перших місяців війни. Він є уособленням нашої мрії, щоб це залишилося в історії і ніколи більше не повторилося", - сказав він.

За словами Бадоєва, цей фільм – як "капсула часу" і він є свідченням тих подій, які сталися: "Ми нічого не знімали. Усе, що ви сьогодні побачите на екрані, є документом. Це просто файли, котрі нам надсилали. І ми з них зробили стрічку".

Під час прес-конференції, вже після показу стрічки, коли всі вже знали і розуміли, що і як показане у фільмі, були під враженням від нього та в буквальному сенсі витирали сльози, Бадоєв повідомив, що вже подано заявки на участь "Довгої доби" у кількох фестивалях в різних країнах. Йдеться, зокрема, про Сполучені Штати Америки та Німеччину.

Генеральний продюсер "1+1" Максим Кривицький розповів, що згодом стрічку буде продемонстровано і для широкої аудиторії – скоро його покажуть в ефірі телеканалу "1+1 Україна".

…Кожен з нас чекає на відновлення справедливості, закінчення війни, встановлення миру та покарання воєнних злочинців. Наша довга доба триває.

Тетяна Поляковська

УНІАН в Google News