Акторка Наталка Денисенко / instagram.com/natalka_denisenko

Акторка Наталка Денисенко: Я свідомо перейшла на українську. Не хочу бути людиною, яку прийшли "звільняти" окупанти

17:30, 29.01.2023
10 хв. Інтерв'ю

Українська акторка, зірка серіалу "Кріпосна" Наталка Денисенко в інтерв'ю УНІАН розповіла, як її чоловік актор пішов на війну, чому вирішила залишитися в Україні, чим займається в умовах, коли кіновиробництво здебільшого на паузі, та про що мріє після нашої перемоги.

Наталко, велика війна змінила життя кожного українця. А як вона вплинула саме на вас?

У мене дуже змінили цінності. Я дійсно зрозуміла, що насправді є важливим. Тобто я знала, що треба жити в моменті, тут і зараз, що немає нічого ціннішого, ніж життя й близькі, але я ніколи не задумувалася, наскільки це важливо для мене. З лютого я пережила весь спектр емоцій, все матеріальне відійшло на другий план. 

Ви - відома акторка, яка зіграла у багатьох українських серіалах. Однак зараз кіновиробництво здебільшого на паузі. Як ви виживаєте в таких умовах?

Відео дня

Звісно, зараз менше зйомок, але, наприклад, восени я знімалася в серіалі "Скажені сусіди", потім озвучила персонажа в мультфільмі "Мавка". 

На щастя, до повномасштабного вторгнення ми з чоловіком (актором Андрієм Фединчиком, - УНІАН) багато працювали, у нас є накопичення. Також у мене є Instagram-блог - я співпрацюю як з відомими брендами, так і з маленьким  українським бізнесом. Намагаюся їх підтримувати, можу навіть зробити безкоштовну рекламу.

Ще на початку війни ви пропонували людям разом з вами вчити українську мову. Чому вважаєте мовне питання таким важливим?

Раніше я була з тих людей, які казали "Какая разница?", але після 24 лютого я свідомо перейшла на українську, адже не хочу бути тією людиною, яку прийшли "звільняти" окупанти. Я розумію, що раніше була жертвою російської пропаганди. Зараз пазл у моїй голові зійшовся, і я стала спілкуватися виключно українською.

Чи важко вам дався такий перехід?

Я й раніше володіла українською, але все ж іноді лізуть русизми. Проте я успішно перейшла на нашу мову за короткий термін, привчила свого синочка. Зараз йому п'ять, і він розмовляє українською. 

Багато виявилося охочих разом з вами вивчати мову?

Так, охочих було багато. Я проводила безкоштовні майстер-класи, адже у мене достатній багаж знань. З підписниками я постійно підтримувала зв'язок, давала завдання. 

Думаю, що найголовніше в цій справі - усвідомлення, що ти дійсно цього хочеш. У мене є знайомі, які взагалі не розмовляли українською, проте за декілька місяців вивчили її. Я розумію, що комусь важко це зробити, але якщо нашим бійцям не важко нас захищати, то чому нам має бути легко говорити російською? Хай краще буде важко зробити якесь зусилля й заговорити рідною мовою. До речі, якщо хтось не розуміє, чому важливо перейти у спілкуванні з російської на українську, я раджу подивитися документальний фільм "Соловей співає", він розставить всі крапки над "і".

Знаю, що у вас є власний проект "Наталка-читалка": ви проводите творчі вечори, читаєте українські вірші. Чи не планували поїхати до воїнів ЗСУ в рамках цього проекту?

Я питала у людей, які організовують концерти в зоні бойових дій, але вони більше спрямовані на те, аби привозити туди співаків. Вони хочуть створити більш розважальну атмосферу, аби воїни могли трохи відволіктися. А мій проект "Наталка-читалка" успішніший тут, серед мирних людей. Мені здається, що це більш такі психологічні вечори, адже люди, які приходять, і плачуть, і сміються. 

Я й раніше володіла українською, але все ж іноді лізуть русизми, - Денисенко / instagram.com/natalka_denisenko

Ваш чоловік після 24 лютого пішов захищати Україну. Як ви підтримуєте стосунки на відстані?

Ми щодня телефонуємо один одному, листуємося, надсилаємо різні відео. Наші стосунки перейшли в онлайн формат.

Як ви розповіли сину про війну?

Він дуже розумний хлопчик, дуже чутливий. В лютому одразу почав питати, чому нас бомблять. Я завжди намагалася йому пояснити, що на нас напала Росія, що вона хоче забрати наші землі. Розповідала все так, як є. Він все розуміє.

Коли ваш чоловік приїжджає додому, як відбуваються ваші зустрічі?

Коли він приїжджає додому, мені хочеться створити йому комфортну атмосферу, адже я знаю, де він перебуває і що там відбувається. Ми не бачилися вже кілька місяців, і коли він приїде, ми підемо в декілька ресторанів, поїдемо відпочити за місто, в баньку. Він любить паритися, тому обов'язково з'їздимо на такий денний відпочинок.

Що відчуваєте, коли маєте відпускати Андрія на війну?

Напевно, все, що і кожна жінка - переживання, страх, мені сумно. 

Знаєте, я вже звикла до всього. Але дійсно важко чекати чоловіка з війни, важко після чергової масованої атаки "діставати себе" в попередній психологічний стан. Я дуже чутлива, і коли читаю новини на кшталт таких, як нещодавно з Дніпра чи Броварів, одразу це собі уявляю, "приміряю" цю картинку на себе. Важко бути на позитиві, коли чуєш за вікном вибухи, а біля тебе сидить дитина…

Але я думаю, що не одна така. Нас багато, і всі справляються як можуть. Мені совість не дозволяє казати: "Ой, мені так важко". Все добре. 

Можете дати кілька порад іншим жінкам, які чекають своїх коханих з війни?

Перше, що потрібно зробити жінці, - це організувати свій побут так, щоб не залежати від чоловіка. Треба розраховувати тільки на себе. Треба набратися терпіння, думати, як тримати себе в руках в такій ситуації. Наприклад, робити звичайні рутинні справи - сходити на манікюр, до перукаря, поспілкуватися з подружками. Головне - не закриватися в собі. І, звичайно, не потрібно деморалізувати своїх чоловіків.

Ще на початку цього етапу російської агресії, коли Андрій їхав у відрядження, я казала: "Може, не їдь. Може, ти якось домовишся? Навіщо ти взагалі пішов? Ти - актор. Може, повернешся на свою роботу?". І тоді він мені сказав дуже важливу річ: "Наталко, це моє рішення як чоловіка, і ти маєш поважати це рішення й підтримувати мене. Тому що такими словами ти мене дуже деморалізуєш". Тому я вважаю, що потрібно підтримувати чоловіків, які вступили до лав ЗСУ - це дуже сильні духом люди, але їм також потрібна підтримка від близьких.

Я працюю, слідкую за собою, виховую синочка, чекаю чоловіка з війни, - Денисенко / instagram.com/natalka_denisenko

Розкажіть, як ви відволікаєтеся від сумних думок. Чи є у вас спеціальні лайфхаки?

Тим, чим і раніше. Я працюю, слідкую за собою, виховую синочка, чекаю чоловіка з війни. У мене зараз повноцінне життя - таке, як і було до війни, тільки трохи менше роботи, ніж зазвичай. Також доєднуюся до благодійних проектів. Наприклад, днями я була офіціанткою в ресторані. Зібрані кошти перерахуються на допомогу постраждалим від війни. В моє звичне життя додалися ще й такі справи.

Ви воюєте на інформаційному фронті, розповідаєте в соцмережах про жахи війни. Однак є ті, хто зрадили Україну й перейшли на бік зла. Чи спілкуєтеся ви з проросійськими колегами?

Ні, не спілкуюся ні з ким. Якщо на початку я намагалася їм якось донести правду, то зараз не спілкуюся. У мене є знайомі, які виходили на мітинги, але до них прийшов дільничний і сказав: "Якщо ви будете виходити ще, то ми вас "закриємо"". Ну, поки я не можу з ними спілкуватися. Я розумію, що у них дитина, вони хоч щось намагалися зробити, а не сиділи з закритим ротом. Розумію, що їм важко і соромно. Можливо, пройде час і ми будемо спілкуватися... 

Що стосується російських колег, то у мене навіть язик не повертається назвати їх колегами. Я не хочу взагалі нікого з них знати, нікого бачити. Хай вони сидять закриті у своїй Росії й ніколи не вилазять звідти.

Чому, на вашу думку, деякі вітчизняні зірки зрадили Україну заради Росії?

Напевно, їм там дуже добре. Може, через гроші. Якось я писала акторці Галині Безрук, щоб вона розповідала своїм підписникам в соцмережах про війну в Україні, але вона відповіла, що не буде цього робити. Вона сказала: "Я нічого не буду говорити, я не хочу втратити свою роботу. Я хочу тут працювати. І в мене дитина". От вона живе в Росії і мовчить. Так само, напевно, Ані Лорак. В неї там, грубо кажучи, нагріте місце, от тому вона й зрадила Україну.

Наразі українські актори виступають за заборону росіянам зніматися у наших серіалах і фільмах.

Їх взагалі не треба пускати в Україну. Або лише тих, у кого тут є родичі, які можуть за них поручитися. Але, якщо вже вони приїжджають, то хай вчать історію України, нашу мову.

Ось, наприклад: у нас є відомий телеведучий, який вже давно переїхав з Росії до України, у нього українське громадянство й він повністю підтримує нашу країну. Тому я вважаю, що або так, або ніяк. Це має бути покарання росіянам, які живуть у країні-терористці.

Що стосується російських колег, то у мене навіть язик не повертається назвати їх колегами, - акторка / instagram.com/natalka_denisenko

Більшість знаменитостей кажуть, що після 24 лютого помітили зміни у шоу-бізнесі. 

Так. Стало більше україномовних пісень, серіалів. Можливо, буде більше міжнародних проектів, історичних, які будуть висвітлювати українську культуру. Не те, що мені хочеться в це вірити, скоріше, після перемоги цього більше потребуватимуть люди. Має бути, скажімо, така позитивна пропаганда, щоб ми міцнішали як нація.

Чи не було у вас бажання виїхати за кордон, у більш безпечне місце?

Мені завжди хотілося бути на Батьківщині, але головне те, що тут мій чоловік. Я розглядала різні варіанти розвитку подій. Навіть те, що мій чоловік може отримати поранення. Що тоді? Мені б довелося їхати додому, шукати способи, як це зробити. Тому я не хочу бути десь, я буду вдома до самої нашої перемоги. 

Я їздила за кордон по роботі, була з сином у Туреччині, але вдома мені все одно краще. Саме тому я обрала варіант залишатися в Україні.

Які у вас плани після перемоги? 

Ми з чоловіком домовилися обов'язково з'їздити кудись за кордон на море, оскільки у нас навряд чи все буде розміновано. Синочок про це мріє. Постійно говорить про море, бо раніше ми втрьох їздили двічі на рік - це була наша сімейна традиція. Але вже довгий час такого не було. Тому, як закінчиться війна, Україна переможе, ми трохи перепочинемо, а потім будемо будувати прекрасну країну, будемо зніматися в серіалах, кіно і так далі.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся