Чиї газові домовленості кращі: урядові чи президентські?

Якщо ми платимо європейські ціни, то навіщо нам Газпром?.. Україна вперше примусила себе поважати... Всі офіційні заяви – брехливі... Експертні оцінки

13 березня в Москві між Нафтогазом України і російським Газпромом були підписані контракти на постачання газу на 2008 рік.

Як ви оцінюєте останні домовленості Нафтогазу (читай, уряду) і Газпрому? Наскільки позитивною для довгострокової перспективи України є відмова від посередників? Чиї умови постачання кращі для України? Ті, про які в Москві раніше домовився Ющенко, чи ті, яких досягла Тимошенко? Чим обернеться для України європейська ціна середньоазіатського газу, за яку вони пообіцяли постачати газ уже з січня 2009 року? Ці запитання УНІАН поставив експертам.

Володимир Саприкін, директор енергетичних програм центру Разумкова:

ЯКЩО МИ ПЛАТИМО ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІНИ, ТО НАВІЩО НАМ ГАЗПРОМ?

Учора ми побачили не всі документи, підписані двома структурами. Весь пакет документів дав би повну картину для аналізу угоди. А виходячи з того, що відомо, можу сказати таке.

Я не вважаю, що хтось виграв, а хтось програв. У цій останній газовій війні Україна поводилася досить рішуче і активніше, порівняно з першою газовою війною. Україна нагадала Газпрому, що в нас все-таки взаємна залежність. Ми залежимо від постачань газу через територію Росії, а Росія залежить від українського транзиту газу.

Відбулася остаточна відмова від «УкрГазЕнерго». І це позитив, оскільки компанії-посередники набули такого шлейфу негативу, що і Газпромові корисно також звільнитися від будь-якої співпраці з компанією «Росукренерго». Що стосується ціни на поточні постачання газу, то, думаю, вона як така не обговорювалася. Вона була відома наприкінці минулого – початку цього року і залишилася тією ж.

Є деякі питання щодо ціни 315 доларів... Не дуже зрозуміло, звідки узявся російський газ у газовому балансі Україні. Тут не пролунало достатньо чітких пояснень. З боку Газпрому чулися посилання на те, що Туркменістан не повністю постачає газ з огляду на складну зиму. Але МЗС Туркменістану заявив, що такі заяви ні на чому не грунтуються, і Туркменістан чітко виконує план постачань. Тому є питання до російської сторони.

В оприлюдених документах мене насторожує одна позиція. Йдеться про те, що Газпром постачатиме промисловим підприємствам газ в об`ємах не менше 7,5 мільярдів кубометрів на рік. Мене лякають слова «на рік». Якщо з січня 2009 року ми переходимо на так звані середньоєвропейські ціни, то присутність Газпрому на внутрішньому ринку України є незрозумілою. Якщо ми платимо європейські ціни, то навіщо нам Газпром? Це треба уточнювати і Нафтогазу, і Кабміну. Я думаю, це все-таки угода на поточний рік. А наступного року Газпрома не буде в цих документах.

Якщо порівнювати домовленості, досягнуті раніше Ющенком, і нинішні Тимошенко, то мені здається, що умови, про які домовився Президент, давали більшу свободу Газпромові. У нових же документах позиції Нафтогазу більш захищені. Хоча тут теж є запитання: що означає – постачання Газпрому не менше 7,5 мільярдів кубів? Нечіткі формулювання дають право реалізувати їх не на користь України.

Окремі російські ЗМІ, щоправда, вже заявили, що нові угоди і принциповість українського прем`єра обійдуться споживачам від трьох до шести мільярдів доларів. Це – неправда. Нагадаю, що про перехід на середньоєвропейські ціни з 2009 року Дмитром Медведєвим були заявлені ще у вересні минулого року. Перехід середньоазіатських країн на ринкові ціни був подією очікуваною, і Тимошенко тут абсолютно ні до чого. Це б сталося за будь-якого прем`єра – чи Тимошенко, чи Януковича. Проблема номер один – як підготувати економіку держави до шоку газових цін. Це серйозна проблема, і тут потрібні невідкладні заходи із скорочення споживання газу, пошуку альтернативних джерел енергії.

Вітольд Фокін, екс-прем`єр-міністр України:

ПЕРЕМОГА КОМАНДИ ПРЕМ`ЄРА – ПІРРОВА

Якщо домовленості, досягнуті урядом України і Газпромом, сприймати як перемога команди прем`єра, то це, безперечно, піррова перемога. По-перше, стало зрозуміло, що всі офіційні заяви – брехливі (нагадую: «Ніхто нічого перекривати не буде!»; «Жодної краплі російського газу ми не забирали, споживали виключно український газ»; «Ми ніколи не погодимося на ціну вище 179 доларів на тисячу кубометрів».)

У результаті довелося визнати, що і в січні, і в лютому використовували російський, транзитний, дорогий газ, за який треба платити європейську ціну – 315 доларів. Газпром зовсім не йде з українського ринку, за ним зберігається право постачання десяти відсотків газу від загального обсягу внутрішніх потреб, а отже, зберігаються «годівниця» і ті, хто до неї пристосувався. Тому за всієї кабальності домовленості, досягнуті на переговорах Ющенка і Путіна, вигідніші для України, оскільки зберігається звична схема, яка давала Україні можливість платити пільгові ціни за мікс російського і східного газу.

До речі, не зрозуміло, чому ніде не порушується питання про те, що прем`єр-міністр заборонила видобуток найдешевшого газу на вітчизняних промислах тільки за їх причетність до сфери впливу «УкрГазЕнерго». Це вже не державна політика, а сварки на комунальній кухні.

У системі Нафтогазу передбачається створити структурні підрозділи, які виконуватимуть, по суті, ті ж посередницькі функції що й «УкрГазЕнерго», але тепер уже «бакшиш» ділитимуть фігуранти з іншої команди. А хрін, як відомо, від рідьки не солодший. Більше того, новим посередникам складніше домовлятися з постачальниками східного газу. Рік мине непомітно, а в 2009 році ціна на східний газ підніметься практично на рівень 80–90% загальноєвропейської. І щоб зберегти традиційний „відкат”, до неї приплюсують відповідну дельту, близько 15–20 доларів за тисячу кубічних метрів. На грань виживання будуть поставлені всі галузі, особливо хімічна, електроенергетика і комунально-побутове господарство. Різко подорожчає промислова і сільськогосподарська продукція, зростуть роздрібні ціни. Популістські „прориви”, обіцяні народу, потягнуть квазіправові заходи соціального захисту населення. Не забезпечені станом економіки грошові виплати, зростання зарплати і пенсій викличуть небачені темпи зростання інфляції. І, як наслідок, проблема газу перейде з площини економічної в площину політичних проблем, що напередодні президентських виборів загрожує глибокою кризою і соціальними потрясіннями.

Яків Гольденберг, енергетичний експерт:

УКРАЇНА ВПЕРШЕ ПРИМУСИЛА СЕБЕ ПОВАЖАТИ

Відмова від посередників у газовій сфері – це позитивний для України крок. Тим більше що співробітники посередницької структури, яка де-юре належить Нафтогазові, дозволяли собі неповажні вислови навіть на адресу першого віце-прем`єра.

І взагалі, щось треба було робити. Будь-яка посередницька структура ускладнює розрахунки і ведення переговорів.

Що стосується домовленостей Ющенка, досягнутих у Москві. Вони були, я б сказав, попередньо-умоглядні, чітко не оформлені. Ми погано уявляли, що там буде за СП-1, СП-2. Тим більше і Путін вже йде.

Нинішні угоди Нафтогазу показують, що ми хоч трохи, але вперше примусили себе поважати.

Опитувала Маша Міщенко