Як боротися з газовими посередниками і протистояти тискові Газпрому

Ми змогли повністю перейти на ринкове ціноутворення щодо нафти й нафтопродуктів, і ніхто не вмер... Газова біржа – “справедливий” механізм, який припинить ідіотизм і зловживання

В останні дні досить активно обговорюються газові відносини з Росією і те, чи здають наші лідери державні інтереси Газпрому. На мій погляд, потрібно не репетувати щодо тиску з боку Газпрому, а розбудувати нову схему конкурентного продажу газу на внутрішньому ринку в Україні. Тільки в цьому разі ми зможемо істотно скоротити неефективне використання газу та зменшити залежність від російського газового монополіста.

У 2000 році було проведено реформу енергетичного ринку країни. Тодішній уряд Ющенка зміг повністю перейти на ринкове ціноутворення на ринку нафти й нафтопродуктів. Ці два кроки мали надзвичайно позитивний вплив на розвиток країни. Хоча й тоді кричали, що сільське господарство загине й населення постраждає. Проте нічого страшного не відбулося.

Упевнений, що й після реформи внутрішнього газового ринку та переходу на ринкову модель його продажу й споживання теж ніхто не помре, хоча всім, у тому числі й промисловості, сільському господарству, населенню доведеться куди більш уваги приділяти енергозбереженню.

При здійсненні реформи газового ринку ми змушені виходити з наявної залежності від фактично одного постачальника імпортного газу в Україну. Але при цьому потрібно назавжди покласти край використанню монопольного становища на внутрішньому ринку з боку Газпрому та будь-яких можливих, пов’язаних із ним посередників, а також припинити ганебну практику постійної простроченої заборгованості за газ перед іноземними постачальниками та внутрішніми видобувачами газу. Для вирішення цього завдання нам належить законодавчо встановити механізм продажу всього обсягу газу власного видобутку та імпортного газу на енергетичній біржі – з правом його купівлі всіма юридичними особами, зареєстрованими в Україні, але за умови обов’язкової передоплати всього купленого газу “живими” коштами чи векселями, авальованими (гарантованими) першокласними банками.

Формування ринку саме на таких умовах передбачатиме різке зростання ціни на газ для населення до рівня, який забезпечить рентабельність закупівлі цього газу на оптовому ринку та транспортуванню його кінцевим споживачам. Такий варіант буде також досить болючим для підприємств теплокомунерго. Але тільки він може припинити той ідіотизм із марнотратним споживанням газу, який ми спостерігаємо зараз.

Це сприятиме суттєвому скороченню споживання газу в країні та збільшить попит на інші види енергоресурсів, наприклад вугілля, що, у свою чергу, підніме інвестиційну привабливість вугільної галузі, особливо враховуючи плани щодо її масштабній приватизації.

Одним з важливих елементів реформи газового ринку України має бути виведення з НАК “Нафтогаз України” та підпорядкування Міністерству транспорту і зв’язку “Укртрансгазу” та газових сховищ. Це дасть змогу налагодити реальний облік за всім газом, який продається на внутрішньому ринку чи транзитно транспортується по території України. Це також стимулюватиме скорочення витрат газу безпосередньо газотранспортною системою, бо купувати його їй доведеться теж на біржі. Зараз ці витрати абсурдно високі.

Відокремлення газотранспортної системи й газових сховищ від Нафтогазу створить також передумови для отримання реальних доходів за транспортні послуги і, відповідно, дасть змогу забезпечити джерела фінансування капітального ремонту газотранспортної мережі та збільшити надходження до держбюджету, а також для цільового субсидування найменш захищених верств населення.

За такої схеми НАК “Нафтогаз України” міг би існувати як материнська компанія холдингу, що володіє підприємствами, котрі здійснюють видобуток газу в Україні та за її межами й продають його кінцевим споживачам на внутрішньому ринку.

Борис Кушнірук, економіст

УНІАН в Google News