Посол Японії: Коли бачу, як українці моляться, то думаю – Україна справді близька до раю

Головна слабкість України в тому, що українці не помічають своїх багатств... Потрібно якнайскоріше переходити на світові газові ціни з Росією.. Відчуваю радість, спілкуючись з українцями...

Головна слабкість України в тому, що українці не помічають своїх багатств... Потрібно якнайскоріше переходити на світові газові ціни з Росією... Відчуваю справжню радість, спілкуючись з простими українцями...

На запитання УНІАН відповів Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні пан Муцуо Мабучі.

Пане Посол, Японія заявила, що однією з основних домінант її зовнішньої політики буде створення так званої “Арки свободи і процвітання”, яке охопить країни близькосхідного регіону, ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), Росію, Індію. Чи реально знайти основу для співпраці таких різних країн і чи не є ця ідея дещо утопічною?

Це дійсно новий вектор японської дипломатії. Якщо ви поглянете на карту, “Арка свободи і процвітання” по дузі йде від балтійських країн вниз, захоплює Молдову, Україну, Туреччину, Кавказ, і тягнеться далі до Азії. Що стосується Росії, то звичайно, Японія має намір розвивати свої відносини також і з цією країною, але Росія не входить в цю «арку».

 

Що спільного між цими країнами? В першу чергу, це нові держави, які опираються на такі принципи, як демократія, ринкова економіка, верховенство права і тому подібне.

Ідея полягає в підтримці Японією країн, які почали свій шлях створення держави, оскільки Японія має досвід у цьому і сама вже пройшла непростий шлях. “Арка” – це підтримка, яку надаватиме Японія згаданим країнам в розвитку свободи і демократії заради процвітання цих країн в майбутньому.

Якщо говорити про реалізацію цього вектора японської дипломатії, то, скажімо, діалог Японії з країнами ГУАМ вже почався, і є цікаві напрацювання в цьому напрямку.

Ви кажете, що при створенні «арки» Японія гратиме роль “супроводжуючого бігуна” для молодих країн. Наскільки швидко «біжить» Україна і чи біжить вона в правильному напрямку? У чому наші сильні і слабкі сторони?

Концепція “супроводжуючого бігуна” є надзвичайно важливою. Ми повинні не підганяти інші країни, а «бігти» разом з ними, тобто супроводжувати їх. Символічно можна сказати, що “супроводжуючий бігун” бачить обличчя свого партнера, відчуває його стан, підлаштовується, біжить в такому ж темпі, як партнер.

Можна сказати, що ця концепція, тобто філософія супроводу, є особливістю Японії.

Що стосується напрямку руху України, мені здається, вона біжить в правильному напрямі. Це напрям демократії, реформ, зокрема застосування принципів ринкової економіки, вступ України до Світової організації торгівлі, який очікується вже наприкінці цього літа.

Щодо сильної сторони України, то я, безумовно, вважаю її дуже багатою країною. В першу чергу, я маю на увазі родючі землі, якими славиться Україна, величезну територію, значне населення, високий рівень освіченості людей. Все разом, на мою думку, і формує ту силу, яку має Україна.

Слабкі сторони? Звичайно, вони є у кожного. І позбавитися своїх слабких рис можна саме завдяки повній мобілізації тих сильних сторін, про які я говорив. Якщо все-таки наважитися на критику, то, як на мене, слабкість полягає в тому, що українці, на жаль, самі не помічають своїх багатств.

Відомий сучасний філософ Френсіс Фукуяма в своїй книзі під красномовною назвою “Довіра” однією з причин успішного розвитку країн-лідерів сучасного світу називає високий ступінь соціальної довіри в суспільстві – між бізнесом і державою, між працедавцями і робітниками. Зокрема, цим пояснює він успіх Японії. Що могла б порадити в цьому сенсі Японія Україні? Здається, Україна тут має серйозні проблеми?

Досить складне питання. Я знаю про теорію і думки пана Фукуяма. Дійсно, в Японії достатньо високий рівень довіри між урядом і бізнесом, між працедавцями і найнятими робітниками. До речі, в Україні, на мою думку, з цим ситуація так само не безнадійна.

Як на мене, то основою суспільної довіри повинні бути ідентичність, один менталітет жителів країни. І коли звернутися до київської історії, зокрема козацької епохи, в Запорізькій Січі існував досить високий рівень довіри. І ви, затверджуючи власну ідентичність, повинні, безумовно, опиратися на свої традиції, історію, національну культуру.

Наскільки Вас задовольняє рівень економічної співпраці України і Японії? У чому тут резерви? Ми маємо негативний торговий баланс з Японією, а ось, скажімо, сусідня невелика країна Молдова – позитивний. Чи означає це, що Молдова розвивається краще за нас?

Минулого року товарообіг між Японією і Україною досяг півтора мільярда доларів. При цьому 90% займає імпорт з Японії до України (понад 1 млрд. 400 млн. дол.). Проте експорт з України до Японії складає вельми невисокий відсоток, не дотягуючи і до 100 млн. дол.

Близько 76% експорту з Японії до України – це автомобілі, обладнання, електротовари. В експорті з України до Японії одну третину складає алюміній, решта – продукція хімічної промисловості, чорні метали і сухе молоко.

Звичайно, ми повинні покращувати ситуацію, розвивати наші економічні відносини. Нещодавно я мав зустріч з міністром економіки України паном Данилишиним. Звичайно, ми говорили про це, і зійшлися в тому, що потрібно збільшити товарообіг між нашими країнами, принаймні, втричі і в першу чергу – за рахунок українського експорту.

Також сьогодні, як відомо, в світі істотно росте ціна на енергоносії, тому необхідно впроваджувати нове устаткування, енергозбережні технології, раціоналізувати виробництво. І тут Японія могла б дуже стати в нагоді.

Україну з Молдовою порівнювати складно. Це абсолютно різні масштаби. Товарообіг між Молдовою і Японією складає лише 7 млн. дол., тобто близько 1/200 від українсько-японського балансу. Досі експорт з Японії до Молдови був не дуже значний, тому тут легше збалансувати показники.

Якщо говорити про структуру експорту-імпорту, то Японія поставляє до Молдови так само, як і до України, переважно автомобілі, техніку, устаткування. З Молдови до Японії везуть вино і одяг.

Кілька років тому японський бізнес активно заявив про себе в Україні. Але коли було створено два-три спільні підприємства, на тому все і змовкло. Я маю на увазі «Ядзакі» в Закарпатті та «Ісудзу» з «Богданом». Чому цей процес застопорився? Які перспективи японського бізнесу в Україні?

На жаль, до цих пір в Україні недостатньо налагоджена і сформована інфраструктура для залучення японських інвестицій. Це і податкова система, і недосконале, принаймні, поки, законодавство, і корупція. Японські бізнесмени, інвестори, як правило, розраховують на далеку перспективу, теза “високі ризики – високі прибутки” не є домінуючою для японців. Ви самі згадали тезу Фукуяма про довіру. Японські інвестори спочатку намагаються налагодити довіру з своїми партнерами і лише після цього інвестувати в ту чи іншу країну. На жаль, змушений констатувати: поки що довіра між японськими інвесторами і Україною не сформована на належному рівні.

Японський бізнес сподівається, що влітку Україна офіційно стане членом СОТ, і інвестиційний клімат багато в чому покращає.

А скажімо, якими повинні бути в Україні вільні економічні зони, щоб привернути японський бізнес?

Вільні економічні зони – це не єдиний, скажімо так, інтерес японського бізнесу. Тобто не можна сказати, що якщо вони не будуть створені, то не буде і японських інвестицій в Україні.

Наприклад, компанія “Ядзакі” інвестувала у вільну економічну зону, але ця зона була ліквідована буквально через два роки. Тобто проблема не стільки в наявності або відсутності вільних зон, скільки в непрогнозованості, частій і різкій зміні законів. Набагато важливішим є створення загальної надійної інвестиційної інфраструктури в Україні загалом.

А в Японії є вільні економічні зони?

Немає. Сьогодні в світі метод надання будь-яких привілеїв інвесторам не є популярним. Зокрема, в Японії немає необхідності створювати такі преференції для іноземних інвесторів, щоб їх привернути до Японії. Навпаки, найефективнішою моделлю є рівність і рівні можливості.

Наскільки масштабними і цікавими є проекти, які Україна пропонує японській стороні для інвестування?

Коли ми говоримо про інвестування, про інвестиції, то маємо на увазі винятково приватні інвестиції. Тобто йдеться про відносини між приватними бізнесменами Японії і України.

В той же час є проекти – як, скажімо, реконструкція аеропорту Бориспіль. Цей проект здійснюється в рамках так званого ієнового кредиту (т.е. кредиту в ієнах. – Авт.). Йдеться про програму фінансування, що надається урядом Японії на достатньо пільгових умовах для допомоги в розвитку економічної інфраструктури тієї або іншої країни. Для Японії це не є бізнесом.

Що ж до приватних інвестицій, то і від прем`єр-міністра України пані Тимошенко, з якою я мав можливість недавно зустрітися, і від міністра економіки пана Данилишина, ми одержали ряд пропозицій, зокрема для участі в приватизації в Україні, будівництві заводів по виробництву автомобілів, співпраці у галузі енергозбереження. Тепер чекаємо, що український уряд або українські підприємства вийдуть з конкретними проектами для японських інвесторів. Тобто від загальних сфер ми перейдемо до конкретніших пропозицій.

Між приватними підприємствами Японії і України сьогодні йдуть переговори по конкретних інвестпроектах, але оскільки це комерційні переговори, ми не володіємо подробицями. Держава не може охопити все, що відбувається, але ми знаємо, що процес йде активно.

Щодо енергозбережних технологій – це теж суто комерційні переговори? А чи зможе Японія брати участь у кредитуванні програм енергозбереження на державному рівні?

Вважаю, що обидва формати є прийнятними і можливими. Зокрема, що стосується співпраці на державному рівні, ті самі ієнові кредити, про які ми згадували, цілком можуть бути реалізовані і у сфері енергозбереження.

Як приклад можна також навести купівлю «Індустріальним союзом Донбасу» японських газових парогенераторів для металургійної промисловості. Загальна вартість проекту склала 20 млрд. японських ієн, з яких 13,8 млрд. ієн фінансувалися Японським банком міжнародної співпраці і іншими структурами. Вони профінансували цей проект в рамках так званої програми баєрс-кредит (кредит для покупця), де залучаються також державні кошти. Проект був реалізований на металургійному заводі в Алчевську. Японські турбіни перетворюють надлишковий газ на енергію і зменшують викиди в атмосферу. Це і є ефективні енергозбережні технології.

Як пан Посол оцінює українсько-російські відносини в газовій сфері?

Ми знаємо, були історичні передумови, щоб Україна купувала газ за дешевшою ціною, ніж інші країни.

Але, мені здається, слід якнайскоріше переходити на світові ціни. Це дасть можливість Україні будувати партнерські, рівноправні відносини з Росією. Для цього, звичайно, потрібно впроваджувати енергозбережні технології, і досвід Японії тут, як ми вже говорили, буде дуже корисним.

Якщо Японія якимсь чином зможе сприяти тому, щоб зміцнювалися відносини між Україною і Росією, ми були б цьому, звичайно, тільки раді.

Японія висловила бажання допомагати Україні в підготовці до Євро-2012. У чому може полягати така допомога?

Дійсно, японські бізнесмени цікавляться співпрацею в підготовці до Євро-2012. Поки не можу сказати про конкретні проекти, але очікую, що вони вже скоро з`являться.

Як йдуть справи з проектом реконструкції аеропорту “Бориспіль”, в якому задіяна Японія?

Проблеми, що існували раніше, вирішені. Зокрема, були спірні питання щодо земель, які займає аеропорт “Бориспіль”. Тепер ці питання зняті. Триває тендер з відбору компанії, яка будуватиме термінал. Сподіваюся, відтепер все йтиме без перешкод.

Чому в Україні мало японських туристів? Їм не цікава Україна чи вони не знають про неї?

Дійсно, головна причина, як на мене, – та, що в Японії досі недостатньо знають про чарівність України. За час мого перебування в Україні я переконався в її красі і намагаюся всіляко сприяти тому, щоб японці дізналися про Україну якомога більше.

Минулого року я запросив сюди свою знайому, японку, професійного фотографа. Вона приїжджала до України, об`їздила багато цікавих місць, зробила прекрасні фотографії, і 28 березня в Японії відкриється її фотовиставка. Організатором виступить Посольство України в Японії, виставка триватиме два місяці. Дуже хороші фото... До речі, приблизно в цей період в Україні в Києві відбудеться туристичний ярмарок, і, наскільки мені відомо, на ній будуть також представлені туристичні агенти з Японії.

Тим часом, в лютому в Японії пройшов семінар з розвитку туризму в країнах регіону, в який входить і Україна. Семінар був організований урядом Японії, в ньому взяли участь представники України – з Державної служби туризму і курортів. Була зроблена хороша презентація вашої країни, і такі кроки, безумовно, сприятимуть збільшенню інтереса до України в Японії.

До речі, слово “туризм” японською мовою записується двома ієрогліфами: перший означає «бачити», другий – «світло, сяйво». І я хочу, щоб якомога більше японців змогли побачити це прекрасне сяйво України, познайомитися з нею такою, яка вона є – справжньою, цікавою і красивою.

У землях, віддалених від України, як правило, у зв`язку з нашою країною згадують три власних імені – Чорнобиль, Андрій Шевченко і брати Клички. Як відповість рядовий японець на запитання, що він чув про Україну?

Напевно, в Японії подібна картина: найвідомішим українцем для сучасних японців є Андрій Шевченко. Також Чорнобиль – практично кожен японець знає про цю трагедію.

Якось, пам`ятаю, недалеко від Токіо, в районі Ісе, познайомився з однією жінкою, яка займається виготовленням солі. Вона провела наукові дослідження і заявила, що її сіль має властивості, які можуть допомогти в лікуванні захворювань українців, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звичайна японка з периферії знає про Чорнобиль і прониклася тим, щоб якось допомогти людям...

Де японці найбільше люблять відпочивати, в яких країнах?

Звичайно, все залежить від людини, її симпатій. Але якщо говорити про загальні тенденції – це Китай, Корея, США. Також щорічно близько 7 млн. японців відвідують Європу. До речі, найближчу до України Словаччину щорічно відвідують близько 50 тис. японців, Чехію – 140 тис. Якщо говорити про Україну, то тут чудова природа, прекрасні історичні пам`ятники, той же Крим.

Японці також дуже люблять невеликі курортні містечка, і мені здається, що у вас є всі передумови, щоб привернути японських туристів до України.

А де любить відпочивати пан Посол?

Це місця, де найбільше «сяйва». Україна цілком підпадає під це. До речі, один з моїх знайомих, українець, якось відначив, що Україна – це країна, яка знаходиться найближче до раю. Я повністю з ним згоден.

Ви живете в Києві чи за містом?

Живемо з дружиною в центрі Києва, в резиденції Посла...

Якій кухні віддаєте перевагу?

Подобається українська кухня, вона дуже цікава і різноманітна.

Щодня віддаю перевагу японській кухні, оскільки вона мені як японцеві найбільше підходить.

Мене тішить, що й українцям подобається японська кухня. До речі, мій шеф-кухар періодично проводить демонстрації японської кухні, дає майстер-класи для українських шеф-кухарів, які працюють в українських ресторанах.

У київських “японських” ресторанах страви адекватні японській кухні за якістю?

Вони наближені, скажімо так, до справжньої японської кухні. Багато продуктів важко дістати в Україні, тому страви, звичайно, трохи відрізняються. Але якщо взяти до уваги ці умови, то українські кухарі досить непогано справляються з своїм завданням. Як говорить мій кухар з резиденції, іноді достатньо лише декілька штрихів для того, щоб ці страви стали по-справжньому японськими.

Яка Ваша улюблена японська і українська страва?

З японської кухні, звичайно, суші. З української – це борщ, вареники, тобто в українській кухні мені подобається, так би мовити, народний напрям.

Чи має пан Посол час для хобі в Україні?

На жаль, практично немає часу займатися спортом чи чимось іншим. І коли питають про хобі, мені доволі складно відповісти. Люблю читати, люблю бувати там, де збираються рядові українці. Це, наприклад, церкви. Подобається ходити в українські церкви і дивитися, як щиро моляться українці. Саме у такі моменти я думаю, що дійсно Україна дуже близька до раю.

Я взагалі вважаю, що рядові українці – просто прекрасні. Звичайно, і серед політиків, і серед бізнесменів є прекрасні люди. Але найбільше захоплюють мене рядові українці. Відчуваю справжню радість насолоду, спілкуючись саме з такими людьми, з простими українцями.

Над інтерв`ю працювали Володимир Ільченко, Олександр Харченко